09 липня 2025 року Справа № 320/4698/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прудивуса О.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовною заявою: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
до: Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555, 03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, буд. 8А)
про: визнання протиправними та скасування рішень суб'єкта владних повноважень.
04.06.2020 до Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Київської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому позивач із урахуванням уточнень просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA100000/2020/300100/1 від 18.03.2020 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100630/2020/00062;
- вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Позивач обґрунтовує свої вимоги таким.
02.03.2020 позивачем було придбано у Vicky Brook, 122 Gleadless Common Cheffield Yorkshirt S12 2 UR житловий автофургон Bailey Pageant Champagne 2005 року випуску, ідентифікаційний номер шасі НОМЕР_2 за ціною 2 000,00 євро. 08.03.2020 уповноваженою позивачем особою переміщено через митний кордон України автофургон Bailey pageant champagne 2005 року випуску, ідентифікаційний номер шасі НОМЕР_2 , про що заповнено митну декларацію. Митна вартість транспортного засобу позивачем визначено за 1-м основним методом - за ціною договору у сумі 2 000,00 євро, про що було зазначено у митній декларації № UA100630/2020/604106. При переміщені товару через митний кордон України працівником Волинської митниці ДФС 08.03.2020 було проведено огляд вищевказаного автофургону, про що було складено акт про проведення огляду товару № UA205020/2020/304419.
10.03.2020 для митного оформлення до відповідача була подана митна декларація № UA100630/2020/604106.
Однак відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 18.03.2020 № UA100000/2020/300100/1 за резервним методом та, відповідно, видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100630/2020/00062. Після прийняття рішення про коригування митної вартості товару, декларантом заповнено митну декларацію від 19.03.2020 № UA100630/2020/604778, в якій у графі 43 у лівому підрозділі зазначено номер «1», тобто основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у правому підрозділі - номер «6», тобто резервний метод. У 45 графі вказано на коригування митної вартості та визначена сума 62 566,56 грн. Внаслідок цього, було додатково сплачено 41 857,00 грн. за митне оформлення автофургону.
30.03.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою для перегляду митним органом свого рішення про коригування митної вартості, долучивши копії перекладу з литовської мови на українську сертифікату EN 1645, інвойсу від 02.03.2020, страхового полісу, тимчасового посвідчення допуску від 06.03.2020 № 17762960, а також звіт № 107/20 про оцінку майна.
Позивач вважає, що на підтвердження обґрунтованості заявленої в декларації митної вартості товару ним було надано всі документи (із урахуванням додатково поданих), визначені ст. 58 Митного кодексу України. Проте відповідач листом від 09.04.2020 № 7.8-1/15/11/7567 повідомив, що надані документи не можуть бути використані як документи, що підтверджують митну вартість товару, а рішення про коригування митної вартості товарів є чинним. З огляду на викладені обставини, позивач вважає, що оскаржувані рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 18.03.2020 № UA100000/2020/300100/1 та картка відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100630/2020/00062 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 справу № 320/4698/20 було передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.10.2020 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» Окружний адміністративний суд м. Києва було ліквідовано.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» дану адміністративну справу надіслано до Київського окружного адміністративного суду.
16.07.2024 Верховна Рада України ухвалила Закон України від 16.07.2024 № 3863-IX «Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
На виконання даного нормативно-правового акту, враховуючи положення Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, Київським окружним адміністративним судом дану адміністративну справу передано Запорізькому окружному адміністративному суду.
15.04.2025 автоматизованою системою документообігу суду у порядку, визначеному п. 15.4 Перехідних положень КАС України, для розгляду адміністративної справи № 320/4698/20 обрано суддю Прудивуса Олега Васильовича.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.04.2025 було прийнято до свого провадження дану справу та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.07.2025 замінено відповідача (далі - первісний відповідач) його правонаступником - Київською митницею (далі - відповідач).
05.05.2025 судом отримано клопотання представника відповідача щодо підтримання поданого раніше відзиву, який міститься у матеріалах справи (вх. № 22205 від 05.05.2025). У відзиві на позовну заяву первісний відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки, на думку первісного відповідача, позивачем до митного оформлення не надано документ про оплату оцінюваного товару. Також до митного оформлення не подано документ, який свідчить про те, що оцінюваний товар належить юридичній особі, що уклала договір купівлі-продажу від 02.03.2020 зі сторони продавця, що викликало сумніви у достовірності правочину, у тому числі у праві власності Vicky Brook на оцінюваний товар та праві зазначеної особи розпоряджатися оцінюваним товаром, визначати ціну його продажу. Зазначені обставини викликали сумніви у достовірності заявленої митної вартості товару. Відповідно до ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України позивачу запропоновано за власним бажанням подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів. На вимогу митного органу позивачем надано звіти № 97/20 від 12.03.2020 та № 107/20 від 16.03.2020 експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу. Однак, під час підготовки таких звітів, експертом у якості основи для порівняння використана цінова інформація про причепи, що мають відмінні від оцінюваного автофургону марку, модель, рік виготовлення. При цьому експертом не визначено про причини неможливості застосування цінової інформації про ідентичні товари. Також у зазначених звітах відсутні фотографічні зображення технічного стану, характеру та обсягів пошкоджень транспортного засобу, що впливають на розрахунок його вартості.
Крім того, первісний відповідач зазначає, що наданий позивачем до митного органу разом із заявою від 30.03.2020 про перегляд рішення про коригування митної вартості переклад сертифікату EN1645 не міг бути використаний для підтвердження заявленої митної вартості у зв'язку з тим, що не містить належної інформації про товар. Додатково наданий переклад страхового полісу № AJB 1972427 від 06.03.2020 не міг бути використаний для підтвердження заявленої митної вартості у зв'язку з тим, що власником полісу зазначено особу, що не є стороною договору купівлі-продажу оцінюваного товару, що укладений 02.03.2020 та не містить належної інформації про об'єкт страхування. Рахунок-фактура /
(інвойс) від 02.03.2020, тимчасове посвідчення допуску № 17762960 від 06.03.2020 українською мовою, звіт № 107/20 від 16.03.2020 були долучені до митної декларації № UA100630/2020/604106, аналізувалися під час прийняття рішення про коригування митної вартості, та не є додатковими документами. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17.06.2014 № 21-148А14, ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості самостійно, якщо подані документи не спростовують сумніву у правильності задекларованої митної вартості. У зв'язку із вищезазначеним, використання заявленого позивачем рівня митної вартості неможливо.
Окремо у відзиві на позовну заяву первісний відповідач зауважив, що подання нової митної декларації з ціною, визначеною митним органом, свідчить про згоду декларанта з такою ціною, а відтак правовий спір між сторонами вичерпано внаслідок погодження декларанта із митною вартістю, визначеною митним органом.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з розглядом даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності,
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача зареєстровано як юридичну особу - відокремлений підрозділ Державної митної служби України 03.12.2020.
02.03.2020 позивачем було придбано у Vicky Brook, 122 Gleadless Common Cheffield Yorkshirt S12 2 UR житловий автофургон Bailey Pageant Champagne 2005 року випуску, ідентифікаційний номер шасі НОМЕР_2 за ціною 2 000,00 євро, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями інвойсу на житловий автофургон від 02.03.2020 (а.с.20-21)
08.03.2020 уповноваженою позивачем особою переміщено через митний кордон України автофургон Bailey pageant champagne 2005 року випуску, ідентифікаційний номер шасі НОМЕР_2 . Митна вартість транспортного засобу позивачем визначено за 1-м основним методом - за ціною договору у сумі 2 000,00 євро, про що було зазначено у митній декларації № UA100630/2020/604106 (а.с.17).
При переміщені товару через митний кордон України працівником Волинської митниці ДФС 08.03.2020 було проведено огляд вищевказаного автофургону, про що складено акт про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA205020/2020/304419 (а.с.24-25).
10.03.2020 для митного оформлення до первісного відповідача була подана митна декларація № UA100630/2020/604106 (а.с.17).
11.03.2020 після аналізу поданих позивачем документів первісний відповідач дійшов висновку щодо необхідності витребування у нього додаткових документів, про що склав відповідне повідомлення, у якому запропонував позивачу відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України), надати наступні документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; 4) копію митної декларації країни відправлення (а.с.16).
14.03.2020 на виконання повідомлення про надання додаткових документів позивач надав звіт про оцінку майна № 97/20 від 12.03.2020, а також зазначив, що інші документи на підтвердження митної вартості товару згідно ст. 52 МК України надаватись не будуть (а.с.16).
16.03.2020 після аналізу поданих позивачем документів первісний відповідач дійшов висновку щодо необхідності витребування у нього додаткових документів, про що склав відповідне повідомлення, у якому запропонував позивачу надати наступну інформацію щодо вартості схожого товару. Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - у зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, яка ґрунтується на раніше визначеній вартості схожого транспортного засобу (а.с.14-15).
18.03.2020 на виконання повідомлення про надання додаткових документів позивач надав новий звіт про оцінку майна № 107/20 від 16.03.2020, а також позивач зазначив, що інші документи на підтвердження митної вартості товару згідно ст. 52 МК України, надаватись не будуть (а.с.16).
18.03.2020 первісним відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 18.03.2020 № UA100000/2020/300100/1, відповідно до якого документами, які підтверджують митну вартість товарів серед іншого є: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. До митного оформлення не подано документ, який свідчить про те, що оцінюваний товар належить юридичній особі, що уклала договір купівлі-продажу від 02.03.2020 зі сторони продавця, що викликає сумніви у достовірності правочину, у тому числі у праві власності Vicky Brook на оцінюваний товар та праві Vicky Brook розпоряджатися оцінюваним товаром та визначати ціну продажу транспортного засобу. Крім того, у свідоцтві про право власності на транспортний засіб власником зазначено особу, відмінну від тієї, що уклала договір купівлі-продажу від 02.03.2020 зі сторони продавця. Зазначені обставини викликають сумніви у достовірності заявленої митної вартості товару. Надані звіти № 97/20 від 12.03.2020 та № 107/20 від 16.03.2020 експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу не можуть бути використані як документи, що підтверджують митну вартість товару оскільки: експертом взято до порівняння тільки один причеп ідентичної марки та року виготовлення, інші причепи, які взяті для порівняння належать до інших марок та років випуску (а.с.10).
Крім того, у рішенні про коригування митної вартості товарів від 18.03.2020 № UA100000/2020/300100/1 первісним відповідачем вказано, що з метою забезпечення повноти оподаткування ним проведено аналіз цінової бази ЄАІС ДФС України і встановлено, що: по схожому транспортному засобу рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим і становить 6 346,42 євро. (МД від 10.09.2019 № UA100110/2019/151409) (а.с.10).
Відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів від 18.03.2020 № UA100000/2020/300100/1 було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 100630/2020/00062, що містить аналогічні підстави відмови у митному оформленні товарів (а.с.11-12).
Після прийняття оскаржуваного рішення, позивачем було заповнено митну декларацію від 19.03.2020 № UA100630/2020/604778, в якій у графі 43 у лівому підрозділі зазначено номер «1», тобто основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у правому підрозділі - номер «6», тобто резервний метод. У 45 графі вказано на коригування митної вартості та визначена сума 62 566,56 грн. (а.с.18).
30.03.2020 позивач звернувся до первісного відповідача із заявою для перегляду митним органом свого рішення про коригування митної вартості (а.с.35), долучивши копії перекладу з литовської мови на українську таких документів: сертифікату EN 1645 (а.с.29), інвойсу від 02.03.2020 (а.с.21), страхового полісу AJB 1972427 (а.с.34), тимчасового посвідчення допуску № 17762960 від 06.03.2020 (а.с.31), а також надав звіт № 107/20 про оцінку майна (а.с.42-69).
Первісний відповідач листом від 09.04.2020 № 7.8-1/15/11/7567 повідомив, що надані документи не можуть бути використані як документи, що підтверджують митну вартість товару, а оскаржуване рішення є чинним (а.с.36-41).
Оцінюючи правомірність рішення про коригування митної вартості товарів від 18.03.2020 № UA100000/2020/300100/1 та картки відмови первісного відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100630/2020/00062, суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції Україні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються МК України, Податковим кодексом України (далі - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування.
Частиною 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм КАС України.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно зі ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
За приписами ч. 3 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.
Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з ч. 2 ст. 53 МК України є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 МК України, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов'язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Отже, законодавцем регламентовано вичерпний перелік документів, що мають подаватись декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Крім того, за приписами ч.ч. 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 МК України.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ст. 257 МК України).
Суд зазначає, що митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Таким чином, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митного органу при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідний правозастосовний підхід є усталеним у національній правозастосовній практиці та відображений, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.03.2021 по справі № 826/16699/16 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 95493233), від 17.06.2022 по справі № 826/11710/17 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 104818597), від 18.07.2022 по справі № 815/3805/16 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 105290434).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, судом встановлено, що позивачем, у зв'язку з проведенням митного оформлення транспортного засобу, придбаного позивачем відповідно до інвойсу на житловий автофургон від 02.03.2020, було заповнено відповідно митну декларацію № UA100630/2020/604106 (а.с.17). Митна вартість товару у зазначеній ВМД була визначена позивачем за основним (першим) методом. Однак, первісний відповідач запропонував позивачу надати додаткові документи (а.с.13-16).
Позивачем на виконання повідомлення про надання додаткових документів було 14.03.2020 надано первісному відповідачу звіт про оцінку майна № 97/20 від 12.03.2020, а також 18.03.2020 надано звіт про оцінку майна № 107/20 від 16.03.2020. Крім того, позивач проінформував первісного відповідача про те, що інші документи на підтвердження митної вартості транспортного засобу ним надаватись не будуть (а.с14-16).
Однак, 18.03.2020 первісним відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 18.03.2020 № UA100000/2020/300100/1 (а.с.10) та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100630/2020/00062 (а.с.11)
Суд встановив, що позивач на підтвердження правильності задекларованої митної вартості транспортного засобу надав документи, обсяг та зміст яких у своїй сукупності відповідають вимогам ст. 53 МК України.
При цьому, спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками й наявність інформації про те, що ідентичні та подібні товари було оформлено в митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю, якщо відсутні інші законні підстави для витребування додаткових документів, не може бути самостійною підставою для такого витребування та відмови в прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту.
Відповідний правозастосовний підхід є усталеним на рівні правозастосовної практики та мітиться, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.03.2021 по справі № 826/16699/16 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 95493233), від 20.05.2021 по справі № 1840/2595/18 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 97075599).
Також суд зауважує, що у міжнародній комерційній практиці інвойс (рахунок-фактура) - це документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага ті інші), умови поставки і відомості про відправника та одержувача. Отже, фактично інвойс є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за товари, що поставляються (або вже фактично поставлені) чи послуги, що надаються (або фактично надані).
При цьому, затвердженої форми інвойсу та вимог щодо його заповнення законодавством України не передбачено.
З наявних у матеріалах справи копій інвойсу вбачається, що ціна житлового автофургону становить 2 000,00 євро, продаж у стані «як є», сплачено у повному обсязі (а.с.20-21), а відтак суд розцінює наявні копії інвойсу як належний та достатній доказ здійснення господарської операції.
Щодо твердження первісного відповідача про не подання позивачем документа, який свідчить про наявність права власності у Vicky Brook на оцінюваний товар та права зазначеної особи розпоряджатися оцінюваним товаром, визначати ціну його продажу, суд зазначає наступне.
Доказів наявності у Vicky Brook права власності на оцінюваний товар у матеріалах справи не міститься. Водночас чинним законодавством не передбачено обов'язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, що може становити комерційну таємницю, а МК України не надано права та не визначено обов'язку митним органам надавати оцінку господарській операції контрагентів (продавця та попереднього власника) та питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу не входить до компетенції митного органу й не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.
З метою офіційного з'ясування всіх обставин у справі, судом досліджено наявні копії інвойсів на житловий автофургон (а.с.20-21), копії сертифікатів на житловий автофургон EN 1645 (а.с.28-29), копії тимчасового посвідчення допуску від 06.03.2020 № 17762960 (а.с.30-31), копії стандартного страхового полісу на моторний транспортний засіб AJB 1972427 (а.с.33-34).
Отже, суд доходить висновку, що для проведення митного оформлення транспортного засобу позивачем у встановленому законом порядку були подані первісному відповідачу всі необхідні документи з дотриманням вимог ч. 2 ст. 58 МК України. У свою чергу, наведені первісним відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів від 18.03.2020 № UA100000/2020/300100/1 недоліки, на переконання суду, не є свідченням неправильності визначення позивачем числового значення складових митної вартості, заявленого до митного оформлення транспортного засобу.
Таким чином, у первісного відповідача були всі підстави здійснити митне оформлення транспортного засобу за методом, визначеним позивачем у ВМД форми МД-2 № UA100630/2020/604106 - основним методом, однак первісний відповідач не вчинив цього та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 18.03.2020 № UA100000/2020/300100/1. Отже, таке рішення первісного відповідача, на переконання суду, є протиправним, а відтак, підлягає скасуванню.
Із урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення первісного відповідача про коригування митної вартості товарів від 18.03.2020 № UA100000/2020/300100/1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, та, відповідно, в цій частині позов слід задовольнити.
Крім того, оскільки картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100630/2020/00062 була видана первісним відповідачем у зв'язку з прийняттям рішення первісного відповідача про коригування митної вартості товарів від 18.03.2020 № UA100000/2020/300100/1 та є його наслідком, суд із урахуванням обставин, встановлених під час надання правової оцінки рішенню про коригування митної вартості товарів від 18.03.2020 № UA100000/2020/300100/1, дійшов висновку, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100630/2020/00062 також є протиправною та підлягає скасуванню.
З огляду на вказані обставини, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100630/2020/00062 є обґрунтованими, а, відтак, суд дійшов висновку, що в цій частині позов також підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач, на переконання суду, обґрунтував та довів протиправність рішення про коригування митної вартості товарів від 18.03.2020 № UA100000/2020/300100/1 та, відповідно, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100630/2020/00062, а також необхідність їх скасування.
Відповідачем не надано суду переконливих доказів на обґрунтування правомірності рішення про коригування митної вартості товарів від 18.03.2020 № UA100000/2020/300100/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100630/2020/00062.
Таким чином, адміністративний позов, на переконання суду, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із такого.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Дослідивши копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 19.03.2020, суд встановив, що розмір адвокатської винагороди визначається додатком № 1 до цього договору, однак у матеріалах справи він відсутній, інших документів щодо розрахунків адвокатської винагороди чи актів виконаних робіт у матеріалах справи не міститься.
Так, суд дійшов висновку про неможливість визначення розміру понесених позивачем витрат на правову професійну допомогу.
Таким чином, у задоволені вимоги щодо стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Квитанцією від 02.09.2020 № 0.0.1822680573.1 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1 681,60 грн. (а.с.7). Отже, відповідна сума підлягає присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8 - 10, 14, 90, 122, 139, 143, 241 - 246, 250 КАС України, суд
Задовольнити повністю адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555, 03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, буд. 8А) про визнання протиправними та скасування рішень суб'єкта владних повноважень.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA100000/2020/300100/1 від 18.03.2020.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100630/2020/00062.
Судовий збір у розмірі 1 681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок) присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555, 03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, буд. 8А).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 09 липня 2025 року.
Суддя О.В. Прудивус