07 липня 2025 року Справа № 280/904/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійною фонду України в Запорізькій області (далі-відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі-відповідач 2) в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Відділу перерахунків пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 01.01.2025 № 932480821380 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV на пенсію на віком відповідно до Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 за період з 01.04.2004 по 01.05.2016 до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723 XII, Закону України від 10.12.2015 №889 - VIII “Про державну службу».
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до п. 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIIІ та ст. 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723 з 25.12.2024 і здійснити перерахунок і виплату пенсії державного службовця за період починаючи з моменту звернення (25.12.2024) та з урахуванням Довідок про склад заробітної плати та складові заробітної плати від 19.12.2024.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем-1 протиправно прийнято рішення про відмову у переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на пенсію» за віком відповідно до Закону України “Про державну службу», з підстав не віднесення посади позивачки в податковому органі до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу». Зазначила, що посади на яких вона працювала з 01.04.2004 по 01.05.2017 в органах податкової служби, відносяться до посад державної служби. Відтак, оскаржуване рішення винесено відповідачем протиправно, а тому слід зобов'язати зарахувати такий стаж до стажу державної служби та призначити пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу».
Ухвалою судді від 12.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представники відповідачів проти заявлених позовних вимог заперечили з мотивів, наведених у відзивах на позовну заяву, які міститься в матеріалах справи. Вказали на відсутність підстав для переведення позивачки на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу, з підстав що стажу державного службовця не враховано період роботи з 01.04.2004 по 01.05.2016 в Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції Київській області, оскільки посадовим особам контролюючих органів згідно зі статтею 343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання і, відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723, робота на цих посадах не враховується для обчислення стажу державної служби. Оскільки станом на 01.05.2016 позивачка не обіймала посаду державного службовця, що визначені ст. 37 Закону України “Про Державну службу» та не має стажу державної служби. Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області правомірно прийнято рішення про відмову у переведенні на пенсію державного службовця. Просили в задоволенні позову відмовити.
Суддя Стрельнікова Н.В. з 23.06.2025 по 06.07.2025 (включно) перебувала у відпустці.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами, дослідивши і оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), 25.12.2024 звернулася до пенсійного органу із заявою про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу».
Органом призначення пенсії за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
За результатами розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення від 01.01.2025 № 932480821380 про відмову у призначенні пенсії позивачці відповідно до Закону України “Про державну службу».
Згідно вказаного рішення до стажу державного службовця не враховано період роботи з 01.04.2004 по 01.05.2016 в Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції Київській області, оскільки посадовим особам контролюючих органів згідно зі статтею 343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання і, відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723, робота на цих посадах не враховується для обчислення стажу державної служби. Оскільки, станом на 01.05.2016 позивачка не обіймала посаду державного службовця, що визначені ст. 37 Закону України “Про державну службу» та не має стажу державної служби, прийнято рішення, яким відмовлено в призначенні пенсії.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивачка звернулась з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи з урахуванням норм матеріального права, суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
З 01.05.2016 набрав чинності Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу», підпунктом 1 пункту 2 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з пунктів 10-12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу (від 16.12.1993 № 3723-XII) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу (від 16.12.1993 № 3723-XII) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Згідно з частиною 1 статті 25 Закону № 3723-XII основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.
Таким чином, підставами для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-ХІІ є досягнення встановленого віку та наявність не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Зі змісту наведених норм слідує, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальним по відношенню до Закону України "Про пенсійне забезпечення", мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Держкомтруда СРСР від 20.06.1974 №162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі Інструкція №162).
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно з абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Абзацом 1 пункту 2.10 Інструкції №162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Згідно з пунктом 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні вимоги закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58).
Судом досліджено трудову книжку позивача серії НОМЕР_1 , відповідно до записів якої позивач працювала у періоди з 01.04.2004 по 10.06.2024 в органах державної податкової служби, також 12.10.2004 їй присвоєно спеціальне звання інспектор податкової служби 2 рангу, 02.12.2013 їй присвоєно спеціальне звання інспектор податкової та митної справи 1 рангу; 01.05.2007 присвоєно спеціальне звання інспектор податкової служби 1 рангу, 02.12.2013 присвоєно спеціальне звання інспектор податкової та митної справи 1 рангу.
Окрім цього, відповідно до вказаної трудової книжки позивачкою прийнято присягу державного службовця.
Зі змісту оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відповідачем не зараховано до державної служби періодів роботи позивачки з 01.04.2004 по 01.05.2016, в які їй були присвоєні персональні звання, що на думку відповідача, виключає їх зарахування до стажу державної служби, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу».
Однак, такі доводи суд уважає безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII Про державну службу.
У свою чергу пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених законодавством на той час.
Отже, у даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі Порядок №283).
Так, відповідно до абзацу 2 пункту 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України “Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII.
Відповідно до частини 5 статті 15 Закону № 509-XII правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, Законом України “Про державну службу».
Частиною 7 статті 15 Закону № 509-XII передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.
Згідно з частиною 8 статті 15 Закону № 509-XII посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
На підставі наведених норм слід дійти висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» від 05.07.2012 № 5083-VI, який набрав чинності 12.08.2012, доповнено Податковий кодекс України розділами XVIII-1 та XVIII-2, у тому числі Статтею 344. Пенсійне забезпечення посадових осіб органів державної податкової служби 344.1. Пенсійне забезпечення посадових осіб органів державної податкової служби України здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України “Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах державної податкової служби зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України Про державну службу незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого Законом України Про державну службу.
Відповідно до пунктів 343.1-343.2 статті 343 Податкового кодексу України, посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи.
Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.
У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.
Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 №839 (далі Порядок №839).
Відповідно до пункту 9 Порядку №839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.
Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.
Постановою Кабінету Міністрів України № 306 від 20.04.2016 Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Таким чином, посадові особи контролюючих органів, в даному випадку податкового органу, віднесені до державних службовців з певними особливостями, а саме: присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців, тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу.
Отже, враховуючи, що позивачка з 01.04.2004 по 01.05.2016 безперервно працювала в органах державної податкової служби, прийняла присягу державного службовця, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), їй присвоювались відповідні спеціальні звання, спірний період роботи з 01.04.2004 по 01.05.2016 підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
Доводи відповідачів, що займані посади у вказаний період роботи в органах податкової служби не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених Законом України “Про державну службу», з огляду на присвоєння позивачу як посадовій особі контролюючого органу спеціальних звань, є безпідставними.
З огляду на викладене, суд зазначає, що відмова відповідача 1 у переведенні позивача з пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно з Законом України “Про державну службу» відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу №3723-XII є протиправною.
Таким чином, рішення ГУПФУ в Запорізькій області від 01.01.2025 № 932480821380 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІГ прийнято не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо проведення нарахування пенсії з урахування довідок про заробітну плату, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини восьмої статті 37 Закон №3723-ХІІ визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 4 Порядку №622 установлено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;
матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
У пункті 5 Порядку №622 встановлено, що форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Призначення пенсії державного службовця на умовах пунктів 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VІІІ здійснюється за заявою особи, до якої долучаються довідки про заробітну плату.
Пунктом 1 постанови правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року №1-3 (далі - Постанова №1-3) затверджено три форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII: форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Таким чином, до заробітку для обчислення пенсії включаються не тільки посадовий оклад, надбавка за ранг та надбавка за вислугу років, а й інші виплати на посаді державної служби, з яких був сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Головне управління ДПС у Київській області видало позивачу довідки про склад заробітної плати №141/10-36-10-02-17 від 19.12.2024 та №142/10-36-10-02-17 від 19.12.2024 (за листопад 2024 року).
Обидві довідки позивач долучив до заяви від 25.12.2024 про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII.
Як зазначено у довідках від 19.12.2024 вони видані позивачу для призначення пенсії згідно Закону України “Про державну службу. на всі види оплати праці, які включені у довідки, нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Довідка видана на підставі особових рахунків, платіжних відомостей (а.с.12-13).
Таким чином, форма довідок Головного управління ДПС у Київській області № 141/10-36-10-02-17 від 19.12.2024 та №142/10-36-10-02-17 від 19.12.2024 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, відповідає вимогам Постанови №1-3.
Пунктом 4 Постанови №1409 установлено, що:
схема посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2023 році та Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року №15 "Питання оплати праці працівників державних органів, не застосовуються до державних службовців державних органів, що провели класифікацію посад державної служби";
під час переведення державних службовців на інші посади державної служби застосовується перелік посад державної служби, що прирівнюються до відповідних підкатегорій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року №15 "Питання оплати праці працівників державних органів, для визначення підкатегорії посади державної служби, необхідної для встановлення рівнозначності посади".
Постанова №1409 прийнята з метою упорядкування умов оплати праці державних службовців державних органів на основі класифікації посад.
12 липня 2024 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №823 "Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб" (чинна з 20 липня 2024 року, підлягає застосуванню з 01 січня 2024 року), якою вніс зміни до Постанови №622, зокрема, доповнивши якого пунктами 4-1 та 4-2.
Так, пунктом 4-1 Постанови №622 (зі змінами) визначено, що для призначення пенсії державним службовцям, які працювали з 1 січня 2024 р. в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посади яких було класифіковано, заробітна плата визначається з урахуванням:
посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років у розмірах, установлених на дату звернення за призначенням пенсії (за посадою, передбаченою штатним розписом);
розмірів виплат, зазначених в абзацах третьому - п'ятому пункту 4 цього Порядку, визначених у середньомісячних сумах за період починаючи з 1 січня 2024 р. до місяця звернення особи. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у січні 2024 р., середньомісячна сума таких виплат визначається з розрахунку виплат за січень 2024 р. як за повний місяць.
Розмір посадового окладу визначається за останньою займаною особою посадою державної служби, передбаченою штатним розписом державного органу, на дату звільнення або звернення особи за призначенням пенсії.
Особам, які працювали на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, і мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір виплат, зазначених в абзацах третьому - п'ятому пункту 4 цього Порядку, починаючи з 1 січня 2024 р. за вибором таких осіб визначається в середньомісячних сумах за період з 1 січня 2024 р. до місяця звернення особи або за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше 1 січня 2024 р., визначених за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) державної служби у штатному розписі державного органу, встановленою на основі класифікаційного коду, в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі за визначеним класифікаційним кодом. При цьому для осіб, які звернулися за призначенням пенсії у січні 2024 р., середньомісячна сума таких виплат визначається з розрахунку виплат за січень 2024 р. як за повний місяць.
Для призначення пенсії державним службовцям, які працювали з 1 січня 2024 р. у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посади яких було класифіковано, подаються довідки про:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років, які особа отримувала за останнім місцем роботи на державній службі, за формою згідно з додатком 1;
розміри виплат, зазначених в абзаці третьому цього пункту, які особа отримувала за останнім місцем роботи на державній службі, за формою згідно з додатком 2;
середньомісячний розмір виплат, визначений за вибором особи, відповідно до абзацу п'ятого цього пункту, за формою згідно з додатком 3.
Отже, довідки № 141/10-36-10-02-17 від 19.12.2024 та №142/10-36-10-02-17 від 19.12.2024 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, видані позивачу, відповідають за формою і змістом Постанові №622, Постанові №1-3, то такі довідки підлягали врахуванню при призначенні та нарахуванню позивачу пенсії за Законом України "Про державну службу".
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист та неприпустимість обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно якої Конституція України та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначена за спеціальними законами.
Реалізація права на соціальний захист та неприпустимість обмеження прав громадян на достатній життєвий рівень закріплений нормами Конституції України, відповідно до яких конституційні права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Таким чином, підстав правомірності щодо не врахування відповідачем 1 довідок від 19.12.2024 при переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України № 889-VIII від 10.12.2015 “Про державну службу» суду не надано.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2024 у справі № 620/11015/23.
Відповідно до п. 4.2 Порядку № 22-1, у редакції на час подання заяви про призначення пенсії, визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Таким чином, з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №22-1 “Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.
У зв'язку із чинністю вказаної норми Порядку № 22-1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянуто заяву позивача про призначення пенсії, а отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у розглянутому спорі є органом, що призначає пенсію.
В свою чергу, відповідно до пункту 4.10 зазначеного Порядку, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
Отже, в даному випадку повноваження щодо призначення позивачу пенсії були делеговані ГУ ПФУ в Запорізькій області, проте обов'язок виплати пенсії, залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера, тобто у ГУ ПФУ в Київській області.
Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За даними трудової книжки позивачки стаж її державної служби складає більше 20 років (з урахуванням спріного стажу) та станом на 01.05.2016 вона також працювала на держслужбі.
Відтак, оскільки у даному випадку вирішення питання про призначення позивачу пенсії за віком не потребує встановлення додаткових обставин чи дослідження будь-яких документів, що відноситься до повноважень пенсійного органу, суд вважає зобов'язує Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.04.2004 по 01.05.2016, а саме до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723 XII, Закону України від 10.12.2015 №889-VIII “Про державну службу» та перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця за віком відповідно до п. 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII та ст. 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723 з 25.12.2024, у зв'язку із чим здійснити з 25.12.2024 перерахунок пенсії з урахуванням довідок про склад заробітної плати №141/10-36-10-02-17 від 19.12.2024 та №142/10-36-10-02-17 від 19.12.2024, а Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити її виплату, що є дотриманням судом гарантій про те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
При цьому, таке рішення суду не призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідачів, оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям органом Пенсійного фонду певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.03.2019 у справі №817/498/17 (№К/9901/44445/18), які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2422 грн 40 коп., згідно квитанції від 02.02.2025.
Верховний Суд у постанові від 06.09.2023 у справі №140/6803/22 сформулював правовій висновок, відповідно до якого щодо вирішення питання правильного розрахунку судового збору, який підлягає сплаті за звернення з позовною заявою, критерії основна та похідна вимоги не можуть бути застосовані у вищезазначеному контексті. При визначенні необхідного до сплати розміру судового збору, значення мають насамперед правові підстави звернення до суду з позовом, суть заявлених позивачем вимог, їх зміст з урахуванням обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а також кількість суб'єктів, до яких кожна із зазначених позовних вимог (у разі, якщо їх декілька) звернута.
Натомість, щодо вирішення питання правильного розрахунку судового збору, який підлягає сплаті за звернення з позовною заявою, критерії “основна» та “похідна» вимоги не можуть бути застосовані у вищезазначеному контексті. При визначенні необхідного до сплати розміру судового збору, значення мають насамперед правові підстави звернення до суду з позовом, суть заявлених позивачем вимог, їх зміст з урахуванням обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а також кількість суб'єктів, до яких кожна із зазначених позовних вимог (у разі, якщо їх декілька) звернута.
Зі змісту позовної заяви суд встановив, що позовні вимоги зобов'язального характеру хоч і є похідними від вимоги про визнання протиправним рішення, проте такі вимоги адресовані до різних відповідачів, а отже судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань окремо з кожного відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) від 01.01.2025 № 932480821380 про відмову у переведенні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.04.2004 по 01.05.2016, а саме до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723 XII, Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» та перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця за віком відповідно до п. 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII та ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723 з 25.12.2024, у зв'язку із чим здійснити з 25.12.2024 перерахунок її пенсії з урахуванням довідок про склад заробітної плати №141/10-36-10-02-17 від 19.12.2024 та №142/10-36-10-02-17 від 19.12.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) здійснити з 25.12.2024 виплату перерахованої пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1211, 20 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області сплачений судовий збір в розмірі 1211, 20 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В.Стрельнікова