07 липня 2025 року Справа № 640/2768/21 ЗП/280/757/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Еф Джи»
до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України
про визнання протиправними та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бі Еф Джи» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці Держмитслужби , у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасування рішення Київської міжрегіональної митниці №UА100020/2020/000104/2 від 24.12.2020 про коригування митної вартості товару;
- визнати протиправним та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації № UА100020/2020/00704 від 24.12.2020.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач вимог чинного законодавства України не дотримав, митна вартість змінена відповідачем необґрунтовано, а тому оскаржуване рішення та картка відмови підлягають визнанню протиправними і скасуванню. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2021 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
17.03.2021 відповідачем до Окружного адміністративного суду міста Києва подано відзив на адміністративний позов.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2022 задоволено заяву представника Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про заміну відповідача правонаступником. Замінено відповідача у справі №640/2768/21 з Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359) на правонаступника - Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (бульвар Вацлава Гавела, 8-А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ ВП 43997555) (далі відповідач) .
Супровідним листом від 04.06.2024 на виконання положень п. 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 2825-ІХ скеровано матеріали адміністративної справи №640/2768/21 до Запорізького окружного адміністративного суду за належністю.
Справа надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду 28.03.2025.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2025 справу передано на розгляд головуючому судді Стрельніковій Н.В.
Ухвалою судді від 02.04.2025 справу №640/2768/21 прийнято до провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Суддя Стрельнікова Н.В. з 23.06.2025 по 06.07.2025 (включно) перебувала у відпустці.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
21.09.20220 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІ ЕФ ДЖИ» (покупець) та «Suzhou Waltz Intelligent Technology Co., Ltd» (продавець) було укладено контракт №21/09-2020. Відповідно до п.1.1. вказаного контракту продавець продає, а покупець купує продукцію - офісні електричні столи, комплектуючі та аксесуари до них в об'ємі та асортименті відповідно до інвойсів, які є невід'ємною частиною контракту.
З метою митного оформлення товару, отриманого на виконання умов зовнішньоекономічного контракту, позивачем було подано митному органу митну декларацію від UA100020/2020/056533 від 21.12.2020 (а.с. 118-120).
На підтвердження митної вартості товару позивачем до митного органу були надані наступні документи: зовнішньоекономічний договір №21/09-2020 від 21.09.2020, рахунок проформа 21/09-2020 від 21.09.2020, банківські платіжні документи (swift1000 від 16.10.2020 та swift25980 від 25.11.2020), договір транспортного експедирування № 01-010 від 01.10.2020, доповнення № 1 від 18.12.2020 до зовнішньоекономічного договору №21/09-2020 від 21.09.2020, копія митної декларації країни відправлення 223120200003474132 від 06.11.2020, пакувальний лист J2009241 від 10.11.2020, інвойс J2009241 від 10.11.2020, сертифікат про походження товару G203044543514368 від 07.12.2020, коносамент (Bill of lading) GZE20110023 від 12.11.2020, довідка про транспорті витрати TG010058 від 15.12.2020, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиторських послуг СФ-19753 від 15.12.2020, міжнародна товарно-транспортна накладна CMR 170738 від 18.12.2020.
Митним органом було направлено позивачу повідомлення № 071b327b-fcf6-42ff-9c7d-158575991a23 від 22.12.2020, в якому він відзначив, що при проведені контролю митної вартості товару заявленого до митного оформлення за митною декларацією від 21.12.2020 №UA100020/2020/056533 у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості товарів та у її складових, зокрема; до митного оформлення для підтвердження витрат на транспортування надано рахунок фактуру про надання транспортно-експедиторських послуг від 15.12.2020 №СФ-19753 від компанії Товариство з обмеженою відповідальністю «ТГЛ УКРАЇНА». Разом з тим, згідно із автотранспортною накладною (CMR) від 18.12.2020 № 170738, безпосереднім перевізником товару є Товариство з обмеженою відповідальністю «TMG LOGISTICS.
Одночасно відповідач просив подати додаткові документи, а саме:
1) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
2) виписку з бухгалтерської документації;
3) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
6) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
22.12.2020 позивач звернувся до Київської торгово-промислової палати з заявкою замовленням про надання експертного висновку щодо контрактної (ринкової) вартості спірної партії товарів, що одержується відповідно до контракту № 21/09-2020 від 21.09.2020.
Згідно експертного висновку № Ц-1442 від 23.12.2020 (а.с. 91-92) вбачається, що ринкова вартість товару, ввезеного в Україну за умов поставки FOB Shanghai, може становити за моделі A3TP-W, A3ТР-В , A3ТР-В, A3TP-G - 115,00 USD за одну шт.; моделі A3FT-B, A3FT-W, A3FT-S - 107 USD за одну шт., моделі A3GS-W, A3GS-B - 140 USD за одну шт., модель A6PL - 215 USD за одну шт., A3В, A3W - 95 USD за одну шт.
Таким чином, висновком експерта Київської торгово-промислової палати підтверджена обґрунтованість відомостей про митну вартість, вказану позивачем у митній декларації.
На виконання вимог митного органу позивач надав йому додатково наступні документи: наказ від 30.10.2020 «Про затвердження штатного розкладу» № 3-ШР, договір оренди нежитлового приміщення, платіжне доручення № 297 від 22.12.2020 (оплата за морське перевезення за рахунком № СФ-19753 від 15.12.2020), лист від 23.12.2020 б/н, прайс-лист від 01.10.2020, заявка №02 від 09.11.2020 до договору №01/010 від 01.10.2020, договір на організацію перевезень автомобільним транспортом №04-02/2015 від 02.02.2015, каталог, висновок Київської торгово-промислової палати № Ц-1442 від 23.12.2020, лист від 24.12.2020 б/н.
24.12.2020 відповідач прийняв рішення №UA100020/2020/000104/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови у прийнятті митної декларації від 24.12.2020 №UA100020/2020/00704.
Вважаючи прийняте відповідачем рішення №UA100020/2020/000104/2 від 24.12.2020 про коригування митної вартості товарів та картку відмови у прийнятті митної декларації №UA100020/2020/00704 від 24.12.2020 протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.
Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною 1 статті 246 Митного кодексу України (далі - МК України), метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з частиною 1 статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частиною 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2 статті 53 Митного кодексу України).
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.
Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 53 Митного кодексу України, митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений частиною 2 даної статті.
При цьому, суд зазначає, що підставою для витребування додаткових документів не є наявність недоліків (описок, помилок, тощо), як таких, а наявність саме недоліків, які впливають на правильність визначення митної вартості товару.
Так, в спірному рішенні митним органом в якості розбіжності зазначено, що відповідно до пункту 4.3 доповнення до контакту від 18.12.2020 покупцем повинна бути сплачена повна сума. Однак відповідно до наданих банківських документів від 16.10.2020 swift № 10000 та від 25.11.2020 swift № 25980 сума оплати становить 35 980 дол. США, що не відповідає заявленій фактурній вартості, зазначеній в графі 22 - 36581 дол. США.
З приводу вищевказаних розбіжностей суд зазначає наступне.
Вказана обставина не свідчить про наявність розбіжностей, які впливають на визначення митної вартості товару, оскільки сума, заявлена до декларування, відповідає більшій сумі, тобто тій, яка заявлена у інвойсі. Більш того, доповнення до контракту №1 складено сторонами вже після відправлення замовлення товару, яке було здійснено та оплачене позивачем до підписання вказаного доповнення, а попередня редакція контракту не містила обов'язку повної оплати до товару до моменту його поставки.
Також, в спірному рішенні митним органом в якості розбіжності зазначено, що наданий декларантом прайс-лист не містить контактної інформацію про продавця (сайти у мережі Інтернет для контактів покупців із фірмою-продавцем, телефони), термін поставки, термін дії цін на визначений період та інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
З приводу вищевказаних розбіжностей суд зазначає наступне.
Прайс-лист є документам довільної форми і діючим законодавством, у тому числі міжнародним, не встановлено типової форми прайс-листа.
Згідно із загальноприйнятою світовою практикою, прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, контактну інформацію про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Прайс-лист не може вважатися первинними документами і є лише способом для продавця запропонувати свій товар, до якого чинне законодавство не встановлює вимог щодо форми та змісту. Наявність чи відсутність у прайс-листі та комерційній пропозиції певних відомостей не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом у постановах від 27.06.2019 у справі № 0840/3083/18, від 13.09.2019 у справі № 820/859/17, від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18.
В спірному рішенні митним органом в якості розбіжності зазначено: «Під кодом документу 3005 (Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиторських послуг) декларантом надано довідку від 15.12.2020 № TG010058, яка не підтверджує факт оплати транспортно-експедиторських послуг. Декларантом надано документи, зокрема: Наказ від 30.10.2020 «Про затвердження штатного розкладу» № 3-ШР; Договір оренди нежитлового приміщення, що не стосуються заявленої митної вартості.»
З приводу вищевказаних розбіжностей суд зазначає наступне.
Вказані митним органом документ є додатковими, які у сукупності з іншими документами підтверджував митну вартість товару, а застереження відповідача не можуть бути підставою для прийняття рішення про корегування митної вартості товару.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 3 статті 53 Митного кодексу України, додаткові документи надаються декларантом за наявності, відтак, саме по собі подання таких документів не в повному обсязі не може бути підставою для коригування митної вартості товару.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Зі змісту оскаржуваного рішення №UA100020/2020/000104/2 від 24.12.2020 про коригування митної вартості вбачається, що митним органом було проведено порівняння рівня заявленої митної вартості спірної партії товарів з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів.
Суд зазначає, що покликання відповідача на відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу не є належним доказом щодо неправильного визначення позивачем митної вартості товару, зазначеного у митній декларації, оскільки такі відомості мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими декларантом первинними документами про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.
Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена у постановах від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17, відповідно до якої рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
Отже, суд відхиляє посилання митниці щодо іншої вартості подібних товарів, оскільки самі по собі відомості даної системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.
Під час митного оформлення позивач подав усі визначені статтею 53 Митного кодексу України документи, перелік яких є вичерпним, що підтверджують заявлену ним митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Отже, митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак наявність належних та беззаперечних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Тому суд доходить висновку, що позивач при подачі документів надав всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити всі складові митної вартості товару, та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Разом з тим, відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості, не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, що свідчить про порушення відповідачем вимог частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.
З наведеного вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку із чим дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів рішення №UA100020/2020/000104/2 від 24.12.2020 є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно вимог, про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100020/2020/00704 від 24.12.2020, суд зазначає наступне.
Відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу фіскальної служби про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою відповідних умов. Таке рішення оформляється у вигляді картки відмови.
Оформлення карток відмови регулюється розділом VIII Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631.
Так, відповідно до пунктів 8.1 - 8.2, 8.5 розділу VIII наведеного Порядку, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.
Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного ст. 255 МК України для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.
У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.
Картка відмови роздруковується у двох примірниках і підписується посадовою особою митного органу, яка прийняла рішення про відмову, а в разі електронного декларування формується тільки як електронний документ.
Один примірник оформленої картки відмови на паперовому носії невідкладно вручається (надсилається) декларанту під його особистий підпис у другому примірнику.
Картка відмови, оформлена як електронний документ, або електронний примірник картки відмови на паперовому носії надсилається Декларанту електронним повідомленням, засвідченим КЕП посадової особи митного органу, яка прийняла рішення про відмову. Таким чином, у всіх випадках після прийняття рішення про корегування митної вартості товарів, оформлюється картка відмови.
Тобто, коригування митної вартості слугує підставою для видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Отже, визнання протиправними рішення про корегування митної вартості автоматичне тягне протиправність картки відмови в прийнятті митної декларації. При цьому підстави для такого висновку є однаковими, а отже картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100020/2020/00704 від 24.12.2020, є також протиправною та підлягає скасуванню.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи з'ясовані обставини, досліджені матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями ст. ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139,241, 243-246, 255 КАС України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Еф Джи» (вул. Івана Франка, буд. 6, село Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський р-н, Київська обл, код ЄДРПОУ 43700881) до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (бульвар Вацлава Гавела, 8-А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ ВП 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA100020/2020/000104/2 від 24.12.2020.
Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100020/2020/00704 від 24.12.2020.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Еф Джи» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4540,00 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова