09 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 907/408/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.11.2024 (суддя Андрейчук Л. В.)
і постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 (головуючий суддя Якімець Г. Г., судді Бойко С. М., Бонк Т. Б.)
у справі № 907/408/24
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком"
про встановлення земельного сервітуту,
28.11.2024 рішенням Господарського суду Закарпатської області, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.02.2025, у задоволенні позову відмовлено повністю.
05.06.2025 скаржник подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.11.2024 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 у справі № 907/408/24.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.06.2025 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.
Ухвалою Верховного Суду від 25.06.2025 касаційну скаргу залишено без руху. Надано скаржникові строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме, вказано на необхідність подання заяви (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження разом із наведенням інших підстав для поновлення такого строку.
На виконання вимог вказаної ухвали скаржник 30.06.2025 подав до суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Колегія суддів, розглянувши клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження, дійшла висновку, що підстави, які наводить у ній скаржник, не можуть вважитися поважними з огляду на таке.
Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
У своєму клопотанні про поновлення строку (після усунення недоліків), скаржник зазначив, що слід врахувати, що на території всієї України запроваджено воєнний стан.
Окрім цього, зазначив, що закриття касаційного провадження у справі без фактичного та реального його перегляду у касаційному порядку і стало причиною повторного звернення скаржника до Верховного Суду із цією касаційною скаргою.
Скаржник вважає, що те, що судові рішення вже переглядалися в касаційною порядку і стало причиною пропуску строку на звернення до Суду з цією касаційною скаргою.
Також скаржник зазначив, що він не мав змоги негайно після отримання повного тексу ухвали Верховного Суду про закриття касаційного провадження, за його касаційною скаргою, сплатити судовий збір за подання повторної касаційної скарги, оскільки проводилася оплата праці працівників товариства, сплата податків та обов'язкових платежів до державного бюджету, а отже вважає, що неможливість сплати судового збору у більш стислі терміни також є поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження.
Інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку скаржник у своєму клопотанні не навів.
Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов'язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Щодо посилання скаржника на ведення в Україні воєнного стану, Суд зазначає, що такі обґрунтування не можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки скаржник не обґрунтовує, яким чином введення воєнного стану в Україні, з подальшим його продовженням, самі по собі призвели до неможливості вчасно подати касаційну скаргу на оскаржувані судові рішення.
Щодо доводів скаржника, що після закриття касаційного провадження за його касаційною скаргою ухвалою Верховного Суду від 06.05.2025 у нього виникли поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження, а також те, що у нього не було можливості сплатити судовий збір у стислі строки за подання цієї касаційної скарги після отримання ухвали Верховного Суду від 06.05.2025, колегія суддів зазначає, що вказаним обставинам надано оцінку в ухвалі Верховного Суду від 25.06.2025 про залишення касаційної скарги без руху, в якій Верховний Суд зазначив, що такі доводи не можуть бути безперечними підставами для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки зазначене зводиться непогодження з раніше прийнятою ухвалою Верховного Суду від 06.05.2025 та до внутрішньої організації роботи самого скаржника.
За змістом статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у контексті Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рябих проти Росії»).
Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов'язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.
Проте скаржник у своєму клопотанні, після усунення недоліків, не навів достатніх обґрунтувань пропуску процесуального строку, які можна було б вважати непереборними та пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у клопотанні про поновлення строку (після усунення недоліків) не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, а також не зазначено об'єктивних непереборних обставин, що стали причиною пропуску строку, у зв'язку з чим колегія суддів визнає наведені підстави неповажними та відмовляє у її задоволенні.
Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
Виходячи з наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.11.2024 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 у справі № 907/408/24.
За таких обставин, керуючись статтями 234, пунктом 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.11.2024 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 у справі № 907/408/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил