09 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 914/2657/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазтрейдинг»
на рішення Господарського суду Львівської області від 17.01.2025 (суддя Бортник О. Ю.)
і постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 (головуючий суддя Орищин Г. В., судді Галушко Н. А., Желік М. Б.)
у справі № 914/2657/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазтрейдинг»
до Комунального некомерційного підприємства Дрогобицька районна поліклініка Дрогобицької міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз трейдинг»,
про стягнення 185 113,85 грн,
У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укргазтрейдинг» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства Дрогобицька районна поліклініка Дрогобицької міської ради про стягнення 185 113,85 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спожитий відповідачем газ з 01.01.2024 по 22.02.2024 є майном, яке набуте відповідачем без достатньої правової підстави. Враховуючи те, що відповідач не може повернути позивачу спожитий газ в натурі, позивач, в силу положень статей 1212 і 1213 Цивільного кодексу України, звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення вартості 10 418,79 м3 газу.
17.01.2025 рішенням Господарського суду Львівської області, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
При ухваленні вказаного рішення суди попередніх інстанцій встановили, що з Інформації щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56ХS0000МВР6N00Х в Реєстрі споживачів постачальників вбачається, що позивач сам зареєстрував відповідача у Реєстрі своїх споживачів на період з 01.01.2024 до 22.02.2024 та на підставі такої реєстрації сам здійснив поставку відповідачу природного газу у цей період, хоча й не мав укладеного з ним договору на постачання природного газу. Здійснивши таку реєстрацію та постачаючи природний газ відповідачу у вказаний період, за відсутності укладеного між позивачем та відповідачем договору постачання природного газу, позивач порушив вимоги пункту 3 розділу І та пункту 3 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 за № 2496. Відповідно до приписів пункту 3 розділу ІІ Правил постачання природного газу, таке порушення постачальника є самостійною та достатньою правовою підставою для безоплатного набуття споживачем (відповідачем) майна позивача. Згідно з наведеною вище правовою нормою, у випадку включення (наявності) споживача у Реєстр споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем, такий постачальник не має права виставляти рахунок (платіжний документ) споживачу за поставлений природний газ (надані послуги постачання природного газу).
Таким чином, суди, на підставі пункту 2 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України, дійшли до висновку, що майно не підлягає поверненню позивачу відповідачем, а підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
03.07.2025 скаржник подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 17.01.2025 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 у справі № 914/2657/24.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2025 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.
За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на рішення Господарського суду Львівської області від 17.01.2025 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 у справі № 914/2657/24 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
Частина сьома статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Таким чином, правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають вимогам вищенаведеної статті 129 Конституції України та узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є коштів у розмірі 185 113,85 грн, що менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України справа № 914/2657/24 є малозначною.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Аналіз наведених норм закону дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень посилається приписи частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Проте, наводячи такі обґрунтування, скаржник не врахував, що у справі з ціною позовів в загальному до ста розмірів прожиткового мінімуму такі посилання можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження лише за умови, що наявними будуть і, вже наведені вище, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України умови, які даватимуть суду право вважати судові рішення у справі з ціною позову до ста розмірів прожиткового такими, що підлягають касаційному оскарженню.
Касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів «а», «б», «в» і «г» пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а Суд не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Доводи скаржника (в тому числі із посиланнями на ряд постанов Верховного Суду (також без належного обґрунтування цих посилань) зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23.10.1996; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19.12.1997).
Таким чином законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України і це повністю узгоджується із положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у цій справі, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазтрейдинг» на рішення Господарського суду Львівської області від 17.01.2025 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 у справі № 914/2657/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил