08.07.2025 року м.Дніпро Справа № 904/876/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач),
суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.
при секретарі судового засідання Карпенко А.С.
Представники сторін:
від позивача: Уланівський Сергій Євгенійович (поза межами приміщення суду) - від ТОВ "СОЛОНІКА" - адвокат, ордер серія ВТ № 1051303 від 01.11.2024р.
від скаржника: Кияненко Дар'я Олегівна (в залі суду) - від приватного підприємства "ТЕХНОЛОГІЯ - 2000" - адвокат, ордер серія АЕ № 1371019 від 11.03.2025р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного підприємства "Технологія-2000" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2025 (про забезпечення позову)(суддя Дичко В.О.) у справі №904/876/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солоніка" (49049, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пров. Добровольців, буд. 17, офіс 4, код ЄДРПОУ 40890246)
до Приватного підприємства "Технологія-2000" (51918, Дніпропетровська область, м.Кам'янське, вул. Дніпробудівська, буд. 35, код ЄДРПОУ 30815216)
про стягнення збитків у сумі 3 902 850 грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Солоніка" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Технологія-2000" про стягнення збитків у сумі 3 902 850 гривень.
Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням Приватним підприємством "Технологія-2000" умов договору № 01/ОХ від 03.02.2022 про надання послуг відповідального зберігання, у зв'язку з чим позивачем відповідно до ч. 3 ст. 623 Цивільного кодексу, з урахуванням ринкових цін, визначених згідно з ціновою довідкою Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" № 3-1/169 від 10.02.2025, розраховані збитки у розмірі 3 902 850 грн за неповернення 265,5 т сульфату амонію добривного гранульованого, переданого відповідачу на зберігання.
Разом із позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Солоніка" подало до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу нерухоме майно - цілісний майновий комплекс загальною площею 7 268,3 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1540609412104, номер запису про право власності: 46024849), розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Дніпробудівська, буд. 35, що належить на праві власності Приватному підприємству "Технологія-2000".
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2025 у справі №904/876/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Солоніка" про забезпечення позову - задоволено.
Накладено арешт у межах ціни позову 3 902 850 грн (три мільйони дев'ятсот дві тисячі вісімсот п'ятдесят гривень 00 копійок) на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс загальною площею 7 268,3 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1540609412104, номер запису про право власності: 46024849) за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Дніпробудівська, буд. 35, що належить на праві власності Приватному підприємству "Технологія-2000" (51918, Дніпропетровська область, м.Кам'янське, вул. Дніпробудівська, буд. 35, код ЄДРПОУ 30815216).
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Солоніка" (49049, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пров. Добровольців, буд. 17, офіс 4, код ЄДРПОУ 40890246)
Боржник: Приватне підприємство "Технологія-2000" (51918, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Дніпробудівська, буд. 35, код ЄДРПОУ 30815216)
Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що предметом позову у даній справі є стягнення збитків у сумі 3 902 850 грн, завданих неповерненням товару, переданого на зберігання на підставі договору № 01/ОХ від 03.02.2022 про надання послуг відповідального зберігання. На підставі відповіді № 1173740 від 05.03.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, місцевим господарським судом встановлено, що за Приватномим підприємством "Технологія-2000" на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 30.12.2021 зареєстровано об'єкт нерухомого майна - цілісний майновий комплекс загальною площею 7 268,3 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1540609412104, номер запису про право власності: 46024849) за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул.Дніпробудівська, буд. 35.
Накладення арешту на належне Приватному підприємству "Технологія-2000" на праві власності нерухоме майно, за висновком суду першої інстанції, є співмірним, достатнім та адекватним заходом забезпечення позову про стягнення грошових коштів. Невжиття заходу забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду про стягнення з відповідача грошових коштів та судових витрат у випадку задоволення позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Солоніка. Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявленої позовної вимоги є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. У разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. При цьому арешт нерухомого майна не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з зазначеною ухвалою, через систему “Електронний суд», Приватне підприємство "Технологія-2000", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2025 по справі № 904/876/25 задоволено заяву сторони Позивача про забезпечення позову, та накладено арешт у межах ціни позову 3 902 850 грн (три мільйони дев'ятсот дві тисячі вісімсот п'ятдесят гривень 00 копійок) на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс загальною площею 7 268,3 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1540609412104, номер запису про право власності: 46024849) за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Дніпробудівська, буд. 35, що належить на праві власності Приватному підприємству "Технологія-2000" (51918, Дніпропетровська область, м.Кам'янське, вул. Дніпробудівська, буд. 35, код ЄДРПОУ 30815216).
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Апелянт зазначає, що заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Як вбачається із заяви про забезпечення позову, остання ґрунтується лише тільки на наявності спору.
При цьому в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2025 жодним чином необґрунтована необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Проте в оскаржуваній ухвалі така оцінка відсутня взагалі.
Вказує, що позивачем не було доведено необхідність забезпечення позову, а також можливості невиконання та уникнення невиконання рішення суду.
Більш того, у разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов'язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість (частина 4 статті 100 КПК України) ,у зв'язку із чим належним відповідачем по даній справі є ГУНП в Дніпропетровській області.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛОНІКА» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає апеляційну скаргу Приватного підприємства «Технологія-2000» незаконною,необгрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню. Просить апеляційну скаргу Приватного підприємства «Технологія-2000» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2025 у справі №904/876/25 про забезпечення позову залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу без змін.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.205р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/876/25. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Технологія-2000" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2025 у справі №904/876/25 ( про забезпечення позову)(суддя Дичко В.О.) відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
26.03.2025р. матеріали справи № 904/876/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2025 Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Технологія-2000" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2025 у справі №904/876/25 (про забезпечення позову). Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 08.07.2025 об 09:30 годин.
08.07.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Солоніка" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Технологія-2000" про стягнення збитків у сумі 3 902 850 гривень.
В обґрунтування позовної вимоги зазначає, що Приватним підприємством "Технологія-2000" не виконані умови договору № 01/ОХ від 03.02.2022 про надання послуг відповідального зберігання, у зв'язку з чим позивачем відповідно до ч. 3 ст. 623 Цивільного кодексу, з урахуванням ринкових цін, визначених згідно з ціновою довідкою Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" № 3-1/169 від 10.02.2025, розраховані збитки в сумі 3 902 850 грн за неповернення 265,5 т сульфату амонію добривного гранульованого, переданого відповідачу на зберігання.
Разом із позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Солоніка" подало до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс загальною площею 7 268,3 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1540609412104, номер запису про право власності: 46024849) за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Дніпробудівська, буд. 35, що належить на праві власності Приватному підприємству "Технологія-2000".
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач указує, що відповідач на його письмову вимогу № 2 від 11.02.2025 не повернув товар, переданий на зберігання на підставі договору № 01/ОХ від 03.02.2022 про надання послуг відповідального зберігання, збитки не відшкодував, відповіді на вимогу не надав. Такі обставини, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Солоніка", свідчать про недобросовісність поведінки Приватного підприємства "Технологія-2000", наслідком якої є триваюче в часі порушення законних прав позивача як власника переданого на зберігання товару, наслідком якої є заподіяння збитків у розмірі ринкової вартості неповернутого товару.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Солоніка" зазначає, що між сторонами існує спір щодо стягнення з відповідача збитків у сумі 3 902 850 грн, а виконання в майбутньому судового рішення в даній справі в разі задоволення позовної заяви безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у Приватного підприємства "Технологія-2000" присудженої до стягнення суми або майна, на яке можливо звернути стягнення у виконавчому провадженні.
Заявник вважає, що накладення арешту на вказаний об'єкт нерухомого майна, який на праві приватної власності належить відповідачу, не вплине на повсякденну роботу Приватного підприємства "Технологія-2000" та не ускладнить його господарську діяльність, на відміну від такого способу забезпечення, як арешт коштів на рахунках у банках на таку значну суму, що навпаки може мати негативні наслідки для господарської діяльності відповідача. Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Солоніка" зазначає, що у Приватного підприємства "Технологія-2000" буде можливість у будь-який момент урегулювати спір з позивачем мирним шляхом, тому просить суд не застосовувати заходів зустрічного забезпечення позову.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України ,колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанцїі в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що предметом позову у даній справі є стягнення збитків у сумі 3 902 850 грн і того, що Приватному підприємству "Технологія-2000" на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 30.12.2021 належить об'єкт нерухомого майна - цілісний майновий комплекс загальною площею 7 268,3 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1540609412104, номер запису про право власності: 46024849) за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул.Дніпробудівська, буд. 35.
Відповідно до частнини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів зауважує, що згідно сталої судової практики Верховного Суду, яка викладена , в тому числі, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21, у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову.
При цьому, згідно правового висновку, який викладено у п. 24 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. Арешт нерухомого майна не призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Дововоди апеляційної скарги в частині того, що : « … відповідно до статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин першої та третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно зі ст. 137 ГПК України позов забезпечується, у тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1 ч.1 ст. 137).
За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Як вбачається із заяви про забезпечення позову, остання ґрунтується лише тільки на наявності спору…» відхиляються колегією суддів як такі, що зводяться до цитування апелянтом норм права, які регулюють спірні правовідносини, без урахуванням фактичних обставин даної справи, є за своєю природою помилкою вибіркових доказів (приховування доказів, помилка неповних доказів), оскільки, вказуючи на окремі дані, які, як здається скаржнику, підтверджують його правову позицію, він ігнорує значну частину їх, які її спростовують.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що: « … в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2025 жодним чином необґрунтована необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Проте в оскаржуваній ухвалі така оцінка відсутня взагалі…
… Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.
Проте Позивачем не було доведено необхідність забезпечення позову, а також можливості невиконання та уникнення невиконання рішення суду…» відхиляються колегією суддів як такі, що не відповідають змісту оспорюваної ухвали, яка містить як викладення судом першої інстанції змісту фактичних обставин справи так і посилання на постанови Верховного Суду, які прийнято у подібних правовідносинах.
Колегія суддів звертає увагу апелянта, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявленої позовної вимоги є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Умовою застосування заходу забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 09.06.2023 у справі № 37з-23, від 21.09.2023 у справі № 922/1856/23, від 11.12.2023 у справі №904/1934/23 та від 07.11.2024 у справі № 915/538/24.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).
Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК).
За змістом ст. 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини перша, друга статті 73 ГПК України).
Частиною третьою статті 269 ГПК України унормовано, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У такому випадку, надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції (додані до апеляційної скарги) без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції є порушенням вимог статей 80 та 269 ГПК України.
Вказане з урахуванням положень статті 282 ГПК України означає, що суд апеляційної інстанції, приймаючи додаткові докази, має викладати мотивувальну частину своєї постанови із зазначенням відповідного обґрунтування заявником неможливості їх подання до суду першої інстанції та з оцінкою апеляційною інстанцією такого обґрунтування (відповідний правовий висновок викладено в постанові КГС ВС 23.07.2019 у справі № 917/2034/17).
Колегія суддів констутує, що зміст апеляційної скарги не містить в собі обгрунтувань неможливості подання до суду першої інстанції доданих до апеляційної скарги доказів:
«… Копія відповідей на листи, з підтвердженням направлення;
Копія ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.06.2022;
Копія ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.07.2022;
Копія ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22.08.2022;
Копія ухвали Дніпровського апеляційного суду від 01.08.2022;
Копія ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.10.2022. …».
При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Поняття “справедливе правосуддя» в сучасному розумінні має два аспекти:
- матеріальна справедливість, яка полягає в тому, що кожне судове рішення має бути справедливим по суті (тобто при вирішенні спірного питання повинні бути справедливо визначені права і обов'язки тих, хто звернувся до суду, або завдяки судовому рішенню має бути відновлена порушена справедливість);
- процесуальна справедливість, яка передбачає розгляд справи відповідно до певних судових процедур.
В аспекті зазначеного колегія суддів апеляційного господарського суду звертається до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).
Відповідно, можливе прийняття судом апеляційної інстанції будь-яких додаткових заяв, клопотань, додаткових пояснень та доказів у поза визначений процесуальним законом спосіб призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, на підставі частини 2 статті 207 Господарського процесуального кодексу України не приймає до уваги, вищенаведені додактові докази, які додано до апеляційної скарги.
Відовідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги в частині того, що : « … між Приватним Підприємством «Технологія-2000» (надалі Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛОНІКА» (надалі Замовник) укладений Договір про надання послуг (надалі-Договір) від 03.02.2022.
За умовами вищезазначеного Договору, Виконавець надає послуги по навантаженню та розвантаженню товару та інші послуги, які вказані в специфікації, яка є невід'ємним додатком до Договору. Замовник оплачує послуги відповідно виставлених Виконавцем рахунків. Види послуг, що надається та ціни, вказуються в специфікаціях, які є невід'ємним додатком до Договору (п. 1.1 Договору).
Одним із видів послуг, які надавав ПП «Технологія-2000» були послуги зберігання мінеральних добрив в цегельному/металевому складі грн/т/місяць. Від ТОВ «Солоніка» надходив лист щодо забезпечення доступу членів інвентаризаційної комісії у зазначений час до місця зберігання товару ТОВ «СОЛОНІКА» 25.11.2024 о 10 год 00 хв.
Також ПП «Технологією 2000» було отримано дві вимоги щодо повернення майна.
На усі листи від ТОВ «Солоніка» ПП «Технологія 2000» надавало відповіді із зазначенням підстав неможливості виконання вимог, які не пов'язані з діями Відповідача, а дані обставини стали «можливими» виключно із-за неправомірних дій слідчих СУ ГУНП в Дніпропетровській області в рамках кримінального провадження №12020400000000200 від 19.04.2022.
Дійсно в провадженні відділу розслідувань особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12020400000000200 від 19.04.2022 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, які були в подальшому об'єднані з іншими кримінальними провадженнями під єдиним номером № 12022041030000375.
22.06.2022 на підставі ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.2022 у справі №203/1700/22 (1-кс/0203/1265/2022) слідчими відділу
розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Дніпропетровській області було проведено обшук цілісного майнового комплексу за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Дніпробудівська, 35.
Так, відповідно до протоколу обшуку від 22.06.2022, який проводився з 09:00 до 19:30 на території цілісного майнового комплексу по вул. Дніпробудівська, 35 у м. Кам'янське Дніпропетровської області, в ході обшуку виявлено складські приміщення, в яких знаходились мішки з речовиною білого та світло-жовтого кольору, мішки білого кольору з маркуванням «Хімпромгруп» та маркуванням «Селітра аміачна», добрива комплексні, «суперфосфат подвійний», контейнери з ортофосфорною кислотою, в тому числі майна, яке належить ТОВ «СОЛОНІКА» та перебувало на зберіганні у ПП «Технологія-2000».
Зазначене в протоколі обшуку було вилучено в ході проведення обшуку, та в подальшому опечатано в приміщенні самого складу наліпкою «Опечатано» чим позбавлено можливості користуватися та розпоряджатися як вилученим майном так і самим складським приміщенням.
В подальшому, 24.06.2022 слідча відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Дніпропетровській області Булік Д.А. звернулась до суду з клопотанням погодженим прокурором Дніпропетровської обласної прокуратури про арешт тимчасово вилученого під час обшуку майна.
14.07.2022 ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 203/1700/22 (1-кс/0203/1629/2022) клопотання слідчої про арешт вилученого під час обшуку майна залишено без задоволення.
01.08.2022 ухвалою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.07.2022 у справі 203/1700/22 (1-кс/0203/1629/2022) залишено без змін.
Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області про арешт вилученого під час проведеного 22.06.2022 обшуку по вул. Дніпробудівська, 35 у м. Кам'янське Дніпропетровської області, майна, адвокат Кияненко Д.О., яка діє в інтересах ПП «Технологія 2000» направила слідчому відділу розслідувань особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Дніпропетровській області, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020400000000200 від 19.04.2022 клопотання щодо негайного повернення вилученого під час проведеного 22.06.2022 обшуку по АДРЕСА_1 , майна.
Проте, ані слідчі, які входять до групи слідчих, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,, ОСОБА_12 , ані процесуальні керівники у кримінальному провадженні, а саме прокурори групи прокурорів Дніпропетровської обласної прокуратури до складу якої входять: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР за №12020400000000200 від 19.04.2022, діючи всупереч вимог чинного законодавства, не вчиняли жодних дій, спрямованих на негайне повернення незаконно вилученого майна ПП «Технологія 2000» з 01.08.2022!
Окремо необхідно зазначити, що 03.10.2022 ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська заяву слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області Булік Д.А. про роз'яснення ухвали слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22.08.2022 у справі № 203/2102/22 - задоволено та роз'яснено, що ухвала слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22.08.2022 у справі № 203/2102/22 (провадження № 1-кс/0203/1625/2022) підлягає виконанню в частині зобов'язання слідчого ВРОТЗ СУ ГУНП в Дніпропетровській області повернути ПП «Технологія 2000» майно вилучене під час обшуку, проведеного 22.06.2022 на території цілісного майнового комплексу по вул. Дніпробудівська, 35 у м. Кам'янське Дніпропетровської області, шляхом надання ПП «Технологія 2000» доступу до опечатаних складських приміщень, в яких знаходиться повернуте ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська. від 22.08.2022 тимчасово вилучене майно, задля забезпечення власникам повернутого майна можливості володіти, користуватись та розпоряджатись даним майном.
Тією ж ухвалою слідчим суддею підкреслено, цитую: «...ІІід час обшуку речовину білого та світло-жовтого кольору було вилучено, шляхом опечатування складських приміщень та залишено під охороною працівників поліції на території цілісного майнового комплексу».
Проте, вищезазначена ухвала суду на сьогоднішній день не виконана, та усі намагання повернути майно ігноруються з боку СУ ГУНП у Дніпропетровській області.
З урахуванням вищевикладеного, майно, носить статус тимчасово вилученого.
Відповідно до ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення власника можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Порядок та умови зберігання та доступу до такого майна визначається ст. 100 КПК України, Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого Наказом Кабінету міністрів України від 19 листопада 2012 р. № 1104…
Виходячи з приписів Положення, а також норм КПК збереження тимчасово вилученого майна до повернення майна власнику забезпечується слідчим.
Частиною першою статті 104 КПК України передбачено, що хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі.
Проте, всупереч вищевикладеному на даний час, не зважаючи на численні клопотання з боку представників Відповідача, майно повернуто ПП «Технології 2000» так і не було.
Наголошую на тому, що ТОВ «Солоніка» обізнана про вищевикладені обставини, а також їм були направлені підтверджуючі викладені обставини документи, та у зв'язку із перешкодою, яка здійснюється з боку державних органів, через яку ПП «Технологія» позбавлена у можливості виконання вимоги Позивача та повідомляла про намір виконання договірних зобов'язань, після усунення перешкод, який вчиняються з боку держави.
Проте, з боку Позивача, в порушення вимог ст. 13 ЦК України здійснюються умисні дії, які фактично вводять суд в оману, що вчиняються з наміром завдати шкоди Відповідачу, шляхом зловживання правом та маніпуляцією інформацією і документами, які знаходяться в їх володінні.
Окремо, прошу врахувати, що сторона Відповідача наголошує на тому, що ніколи та жодним чином не ігнорувала листи та вимоги Позивача…
…Більш того, у разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов'язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість (частина 4 статті 100 КПК України) ,у зв'язку із чим належним відповідачем по даній справі є ГУНП в Дніпропетровській області…» відхиляються колегією суддів як такі, що грунтуються на помилковому тлумаченні апелянтом обставин, які є предметом доказування при розгляді апеляційної скарги на оспорювану ухвалу, відповідно, не входять до предмету доказування при розгляді заяви про забезпечення позову, яка є предметом апеляційного оскарження, є непідтверджені належними і допустимими в розумінні статтей 76,77 Господарського процесуального кодексу України доказами дотримані відповідачем.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2025 у справі №904/876/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного підприємства "Технологія-2000" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3028,00 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Технологія-2000" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2025 у справі №904/876/25 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2025 у справі №904/876/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне підприємство "Технологія-2000".
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 09.07.2025
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус