вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" липня 2025 р. Справа№ 920/792/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Мальченко А.О.
Скрипки І.М.
при секретарі Вага В.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Верхацький І.В. дов.;
від відповідача: Кермач А.І. дов.;
від третьої особи 1: не з'явився;
від третьої особи 2: Даниляк О.С. дов.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
на рішення Господарського суду Сумської області від 04.10.2024 (повний текст складено 23.10.2024)
у справі №920/792/22 (суддя Жерьобкіна Є.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумигаз Збут"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1) Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про стягнення 999 076 990 грн 66 коп.,
У жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - позивач, Компанія) звернулось у Господарський суд Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумигаз Збут" (далі - відповідач, Товариство), в якому просило стягнути з відповідача 999 076 990,66 грн, у тому числі: 682863910,06 грн основного боргу, 85 656 265,25 грн пені, 8 075 861,17 грн 3% річних, 41 640 634,75 грн інфляційних втрат та 180 840 319 грн 43 коп. штраф.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов індивідуального договору № БГр-21/22-СГЗ від 30.09.2021 до рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-СГЗ від 30.09.2021 позивач у період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року здійснював поставку відповідачу природного газу, який останній прийняв, однак його вартість у повному обсязі не оплатив.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що ним частково було погашено борг за природний газ, також вказував, що обсяги природного газу, визначені позивачем у актах приймання-передачі, не відповідають обсягам, що були фактично передані відповідачу, а природний газ, переданий за договором, не відповідає параметрам якості, визначеним Кодексом ГТМ. Також вказував, що правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами за Рамковим та Індивідуальним договорами зазнали імперативного регулюючого впливу держави, у відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем, оскільки всі розрахунки здійснюються на підставі укладеного сторонами договору про договірне списання, а заявлені позивачем штраф, пеня, річні та інфляційні не підлягають стягненню у зв'язку із форс-мажорними обставинам (введення воєнного стану). Крім цього, на думку відповідача наявні підстави для зменшення пені і штрафу.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 04 жовтня 2024 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумигаз Збут" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 679 599 306,12 грн боргу, 8 075 861,17 грн 3% річних, 41 296 625,33 грн інфляційних втрат, 18 084 031,94 грн штрафу, 8 565 626,53 грн пені, 868 350,00 грн витрат зі сплати судового збору.
У частині стягнення суми основного боргу в розмірі 3 264 603,94 грн провадження у справі закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
У задоволенні позову в частині стягнення 344009,42 грн інфляційних втрат відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 240 190 935,63 грн, в тому числі: 344 009,42 грн інфляційних втрат, 162 756 287,49 грн штрафу, 77 090 638,72 грн пені та прийняти нове рішення в цій частині щодо задоволення вказаних позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суд дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру пені та штрафу на 90% від заявлених сум до стягнення, зокрема у справі, що переглядається сума зобов'язання відповідача з оплати за поставлений газ дорівнює 679 599 306,12 грн, загальна сума поставки складала 1 851 970 191,40 грн, всього було сплачено відповідачем 1 172 370 885,28 грн, отже сплата суми основного боргу складала лише 63,30% та відповідач не розраховується за спожитий газ на протязі тривалого часу (договори були укладені 30.09.2021), тоді як сума штрафних санкцій, що нараховані відповідно до договору в порівнянні із сумою несплаченого основного боргу складає лише 39,21%, відтак, заявлена сума пені та штрафу не є надмірно великими до боргу відповідача враховуючи процентне співвідношення виконання зобов'язання, а також суд необґрунтовано здійснив перерахунок інфляційних втрат без врахування попередніх періодів, у той час як позивач розрахунок здійснив у відповідності до положень Листа Верховного Суду України від 3.04.1997 року № 62-97-р.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами за Рамковим та Індивідуальним договорами зазнали імперативного регулюючого впливу держави, у відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем, оскільки всі розрахунки здійснюються на підставі укладеного сторонами договору про договірне списання, також протягом спірного періоду відповідач почав отримувати від своїх споживачів природного газу ряд претензій щодо невідповідності якості газу, переданого їм за договорами, вимогам фізико-хімічні показники, визначених Кодексом ГТС; на виконання зобов'язань за договором вплинули форс-мажорні обставини, про які відповідач повідомив позивача листом від 01.03.2022; згідно з коригуванням обсягів відповідач здійснив постачання газу побутовим споживачам протягом періоду з жовтня 2021 року квітень 2022 року в обсягах, істотно менших від тих, які зазначені в Актах приймання-передачі природного газу до Індивідуального договору; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні заявлених відповідачем про призначення у справі судових експертиз; судом першої інстанції вірно встановлено наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.
Третя особа 2 у відзиві на апеляційну скаргу вказала, що згідно витягу з Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо відомостей відносно підтверджених торгових сповіщень набуття/відчуження природного газу між замовниками послуг транспортування ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» та ТОВ «Сумигаз Збут» за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року (включно), між вказаними замовниками послуг транспортування за погодженими відповідно до положень Кодексу ГТС торговими сповіщеннями відбулась передача природного газу на загальний обсяг, що складає 249 591,670 тис. куб. м., відповідно, саме вказані обсяги природного газу отримало ТОВ «Сумигаз Збут» за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року (включно) від ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг».
13.12.2024 відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 480/4521/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СУМИГАЗ ЗБУТ" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
16.12.2024 відповідачем подано клопотання про призначення судової комплексної експертизи.
17.12.2024 позивачем подані заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження та про призначення судової експертизи.
04.02.2025 відповідачем подано клопотання про долучення документів для матеріалів справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04 лютого 2025 року задоволено клопотання відповідача. Зупинено апеляційне провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №480/4521/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумигаз Збут" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Верховного Суду від 19 травня 2025 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" задоволено. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі №920/792/22 скасовано. Справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
29.05.2025 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04 червня 2025 року розгляд справи призначено на 02 липня 2025 року.
23.06.2025 від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової комплексної експертизи.
24.06.2025 від позивача надійшли заперечення проти клопотання відповідача про призначення судової експертизи.
Учасники справи належним чином повідомлялись про розгляд апеляційних скарг в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що підтверджується довідками про доставку електронного документа до електронних кабінетів сторін і третіх осіб.
Оскільки явка сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, суд, на підставі ч.12 ст. 270 ГПК України, ухвалив здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи 1.
Представник позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, та просив її задовольнити, також заперечив проти задоволення клопотань відповідача про призначення експертизи.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав клопотання про призначення експертизи, також підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник третьої особи 2 у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві.
Клопотання відповідача про призначення у справі комплексної судової експертизи відхилено судом, оскільки для розгляду апеляційної скарги у даній справі не потрібні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право.
Апеляційний господарський суд при цьому також враховує вказівки Верховного Суду, які викладені в постанові від 19.05.2025, якою справу направлено для продовження розгляду, і у якій Верховний Суд звернув увагу на те, що апеляційний суд відкрив провадження у даній справі за апеляційною скаргою позивача, який оскаржував рішення суду першої інстанції виключно в частині зменшення судом першої інстанції сум штрафних санкцій та інфляційних втрат.
Заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи 2, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 30.09.2021 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумигаз Збут" укладений рамковий договір купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-СГЗ.
Відповідно до п. 1.1 рамкового договору, цей договір укладається (включаючи усі зміни та доповнення), регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу за угодою, що надалі іменується "індивідуальний договір". Форма індивідуального договору наведена у Додатку 1, що є невід'ємною частиною договору.
Індивідуальний договір повинен бути укладений, з урахуванням умов цього договору, у письмовій формі та підписаний уповноваженими представниками сторін, і складає невід'ємну частину цього договору (п. 1.2 рамкового договору).
Відповідно до п. 1.3 рамкового договору, умовами індивідуального договору визначається договірна ціна, договірна вартість, договірний обсяг, періоди поставки, порядок оплати, пункт поставки та інші умови, визначені згідно з цим договором. У разі якщо інше не передбачено умовами індивідуального договору, застосовуються положення цього рамкового договору.
Згідно п. 1.4 рамкового договору, з умовами якого позивач (продавець) зобов'язаний передати у власність відповідачу (покупцю) природний газ в обсягах та у строки, що погоджені сторонами у відповідному індивідуальному договорі, а відповідач зобов'язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені відповідним індивідуальним договором та цим рамковим договором.
Згідно умов п. 2.1 рамкового договору, загальна кількість природного газу, що передається продавцем покупцю на виконання цього договору, дорівнює обсягу природного газу, що передається відповідно до умов індивідуального договору за цим договором, та визначається на підставі комерційних актів.
Продавець передає покупцю природний газу порядку та на умовах, визначених у індивідуальному договорі. Перехід права власності на природний газ відбувається на умовах, передбачених цим договором, якщо інше не передбачене індивідуальним договором (п. 3.1 рамкового договору).
Передача та приймання природного газу здійснюється на ВТТ шляхом надання сторонами оператору ГТС торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в інформаційній платформі оператора ГТС, відповідно до вимог Кодексу ГТС. У торгових сповіщеннях, зокрема, зазначається обсяг природного газу, що передається/приймається сторонами відповідно до індивідуального договору. Право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у ВТТ (п. 3.3 рамкового договору).
Відповідно до пунктів 3.9 та 3.10 рамкового договору, після закінчення періоду поставки, у якому була здійснена передача газу, але не пізніше 8-го числа місяця, наступного за періодом поставки, якщо інше не передбачено індивідуальним договором, продавець складає, підписує, скріплює своєю печаткою комерційний акт та направляє на підпис покупцю його скановану копію на електронну адресу покупця вказану у Розділі 11 цього договору. Комерційний акт вважається отриманим покупцем в день направлення його продавцем на електронну адресу покупця, також продавець надсилає на підпис покупцю оригінали комерційного акту у двох примірниках підписані та скріплені печаткою продавця на поштову адресу покупця вказану у Розділі 11 цього договору.
Покупець підписує, скріплює печаткою (за наявності) отриману скановану копію Комерційного акту та направляє підписану ним скановану копію на електронну адресу Продавця вказану у Розділі 11 цього Договору. Покупець також підписує оригінал отриманого від Продавця Комерційного акту та повертає один примірник підписаного Покупцем Комерційного акту Продавцю, не пізніше 12-го числа місяця, наступного за Періодом поставки на поштову адресу Продавця, вказану у Розділі 11 цього Договору.
Продаж природного газу здійснюється за договірною ціною, що встановлюється між продавцем та покупцем на умовах індивідуального договору (п. 4.2 рамкового договору).
Договірна вартість розраховується і підлягає сплаті в українських гривнях у безготівковій формі на рахунок продавця. договірна вартість кожного договірного обсягу газу визначається на умовах індивідуального договору та округлюється до 2-х знаків після коми, (п. 4.3 рамкового договору).
Відповідно до пункту 4.4 рамкового договору, покупець має здійснити оплату за природний газ на умовах, передбачених індивідуальним договором.
Згідно пункту 6.3 рамкового договору, за порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором та/або індивідуальним договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5 (п'ять) робочих днів, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% від суми простроченого платежу.
30 вересня 2021 між позивачем та відповідачем було укладено індивідуальний договір № БГр-21/22-СГЗ до рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-СГЗ від 30.09.2021.
Загальний період поставки з 01.10.2021 до 30.04.2022 (п.1 індивідуального договору).
Плановий договірний обсяг природного газу за загальний період поставки складає 277600, 000 тис. куб. м. (п. 3 індивідуального договору).
Протягом 3-х (трьох) робочих днів після отримання продавцем заявки, сторони укладають відповідну додаткову угоду до індивідуального договору, в якій визначають договірний обсяг природного газу на період поставки, відповідно до поданої заявки та його договірну вартість (п. 7 індивідуального договору).
Відповідно до п. 8 індивідуального договору № БГр-21/22-СГЗ, договірна вартість газу за період поставки розраховується як добуток договірного обсягу відповідно до укладеної сторонами додаткової угоди та наданої покупцем заявки та договірної ціни, визначеної в пункті 10 індивідуального договору.
Відповідно до п. 12 індивідуального договору № БГр-21/22-СГЗ, оплата договірної вартості за відповідний період поставки здійснюється покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок продавця протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів починаючи з дня, наступного за днем закінчення відповідного періоду поставки.
Відповідно до п. 13 індивідуального договору, покупець має право здійснити 100% передоплату договірного обсягу природного газу за період поставки, вказаного у додатковій угоді до індивідуального договору, не пізніше ніж за 5-ть банківських дні до початку такого періоду поставки.
Відповідно до п. 15 індивідуального договору, передача природного газу покупцю у періоді поставки: жовтень 2021 року - квітень 2022 року здійснюється продавцем за умови належного виконання покупцем вимог пунктів 13 або 14 індивідуального договору.
Відповідно до додаткової угоди № 10-БГр-СГЗ від 30.09.2021 (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.10.2021) до індивідуального договору № БГр-21/22-СГЗ до рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-СГЗ від 30.09.2021, сторони домовились:
- пункт 1 додаткової угоди № 10-БГр-СГЗ від 30.09.2021 до індивідуального договору викласти у наступній редакції: "Відповідно до пункту 3 індивідуального договору, обсяг природного газу, який буде прийнятий покупцем від продавця у періоді поставки "жовтень 2021" складає 25391,670 тис. куб. м...".
- пункт 3 додаткової угоди № 10-БГр-СГЗ від 30.09.2021 до індивідуального договору викласти у наступній редакції: "Сторони домовились, на виконання пункту 8 індивідуального договору, що договірна вартість за період поставки "жовтень 2021" складає 157005159,50 грн., без ПДВ, крім того ПДВ - 31401031,90 грн., разом 188406191,40 грн...".
Відповідно до додаткової угоди № 11-БГр-СГЗ від 22.10.2021 (в редакції додаткової угоди № 1 від 30.11.2021) до індивідуального договору № БГр-21/22-СГЗ до рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-СГЗ від 30.09.2021, сторони домовились:
- пункт 1 додаткової угоди № 11-БГр-СГЗ від 22.10.2021 до індивідуального договору викласти у наступній редакції: "Обсяг природного газу, який буде прийнятий покупцем від продавця у періоді поставки "листопад 2021" складає 32980,000 тис. куб. м..".
- пункт 3 додаткової угоди № 11-БГр-СГЗ від 22.10.2021 до Індивідуального договору викласти у наступній редакції: "Сторони домовились, на виконання пункту 8 Індивідуального договору, що договірна вартість за період поставки "листопад 2021" складає 203926333,33 грн., без ПДВ, крім того ПДВ - 40785266,67 грн., разом 244711600,00 грн.
Відповідно до додаткової угоди № 12-БГр-СГЗ від 22.11.2021 (в редакції додаткової угоди № 1 від 31.12.2021) до індивідуального договору № БГр-21/22-СГЗ до рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-СГЗ від 30.09.2021, сторони домовились:
- пункт 1 додаткової угоди № 12-БГр-СГЗ від 22.11.2021 до індивідуального договору викласти у наступній редакції: "Відповідно до пункту 3 індивідуального договору, обсяг природного газу, який буде прийнятий покупцем від продавця у періоді поставки "грудень 2021" складає 45210,000 тис. куб. м...".
- пункт 3 додаткової угоди № 12-БГр-СГЗ від 22.11.2021 до індивідуального договору викласти у наступній редакції: "Сторони домовились, на виконання пункту 8 індивідуального договору, що договірна вартість за період поставки "грудень 2021" складає 279548500,00 грн., без ПДВ, крім того ПДВ - 55909700,00 грн., разом 335548200,00 грн...".
Відповідно до додаткової угоди № 01-БГр-СГЗ від 21.12.2021 (в редакції додаткової угоди № 1 від 31.01.2022) до індивідуального договору № БГр-21/22-СГЗ до рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-СГЗ від 30.09.2021, сторони домовились:
- пункт 1 додаткової угоди № 01-БГр-СГЗ від 21.12.2021 до індивідуального договору викласти у наступній редакції: "Обсяг природного газу, який буде прийнятий покупцем від продавця у періоді поставки "січень 2022" складає 48480,000 тис. куб. м…".
- пункт 3 додаткової угоди № 01-БГр-СГЗ від 21.12.2021 до індивідуального договору викласти у наступній редакції: "Сторони домовились, на виконання пункту 8 індивідуального договору, що договірна вартість за період поставки "січень 2022" складає 29976800,00 грн., без ПДВ, крім того ПДВ - 59953600,00 грн., разом 359721600,00 грн…".
Відповідно до додаткової угоди № 02-БГр-СГЗ від 21.01.2022 (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.02.2022) до індивідуального договору № БГр-21/22-СГЗ до рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-СГЗ від 30.09.2021, сторони домовились:
- пункт 1 додаткової угоди № 02-БГр-СГЗ від 21.01.2022 до індивідуального договору викласти у наступній редакції: "Обсяг природного газу, який буде прийнятий покупцем від продавця у періоді поставки "лютий 2022" складає 37980,000 тис. куб. м..".
- пункт 3 додаткової угоди № 02-БГр-СГЗ від 21.01.2022 до індивідуального договору викласти у наступній редакції: "Сторони домовились, на виконання пункту 8 індивідуального договору, що договірна вартість за період поставки "лютий 2022" складає 234843000,00 грн., без ПДВ, крім того ПДВ - 46968600,00 грн., разом 281811600,00 грн...".
Відповідно до додаткової угоди № 03-БГр-СГЗ від 22.02.2022 (в редакції додаткової угоди № 1 від 31.03.2022) до індивідуального договору № БГр-21/22-СГЗ до рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-СГЗ від 30.09.2021, сторони домовились:
- пункт 1 додаткової угоди № 03-БГр-СГЗ від 22.02.2022 до індивідуального договору викласти у наступній редакції: "Обсяг природного газу, який буде прийнятий покупцем від продавця у періоді поставки "березень 2022" складає 38760,000 тис. куб. м...".
- пункт 3 додаткової угоди № 03-БГр-СГЗ від 22.02.2022 до індивідуального договору викласти у наступній редакції: "Сторони домовились, на виконання пункту 8 індивідуального договору, що договірна вартість за період поставки "березень 2022" складає 239666000,00 грн., без ПДВ, крім того ПДВ - 47933200,00 грн., разом 287599200,00 грн...".
Відповідно до додаткової угоди № 04-БГр-СГЗ від 22.03.2022 (в редакції додаткової угоди № 1 від 30.04.2022) до індивідуального договору № БГр-21/22-СГЗ до рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-СГЗ від 30.09.2021, сторони домовились:
- пункт 1 Додаткової угоди № 04-БГр-СГЗ від 22.03.2022 до індивідуального договору викласти у наступній редакції: "Обсяг природного газу, який буде прийнятий покупцем від продавця у періоді поставки "квітень 2022" складає 20790,000 тис. куб. м..".
- пункт 3 Додаткової угоди №04-БГр-СГЗ від 22.03.2022 до індивідуального договору викласти у наступній редакції: "Сторони домовились, на виконання пункту 8 індивідуального договору, що договірна вартість за період поставки "квітень 2022" складає 128551500,00 грн., без ПДВ, крім того ПДВ - 25710300,00 грн., разом 154261800,00 грн...".
Згідно п. 3.9, 3.10 рамкового договору, сторонами підписано та скріплено печатками комерційні акти приймання-передачі природного газу: № 1_10-БГр-СГЗ від 31.10.2021 за жовтень 2021 року на суму 188406191,40 грн.; № 1_11-БГр-СГЗ від 30.11.2021 за листопад 2021 року на суму 244711600,00 грн.; № 1_12-БГр-СГЗ від 31.12.2021 за грудень 2021 року на суму 335458200,00 грн.; № 1_01-БГр-СГЗ від 31.01.2022 за січень 2022 року на суму 359721600,00 грн.; № 1_02-БГр-СГЗ від 28.02.2022 за лютий 2022 року на суму 281811600,00 грн.; № 1_03-БГр-СГЗ від 31.03.2022 за березень 2022 року на суму 287599200,00 грн.; № 1_04-БГр-СГЗ від 30.04.2022 за квітень 2022 року на суму 154261800,00 грн.
Відповідач частково оплатив поставлений позивачем природний газ, що підтверджується розрахунком суми основного боргу та виписками по особовому рахунку.
У зв'язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 682 863 910,06 грн основного боргу, 85 656 265,25 грн пені, 8 075 861,17 грн 3% річних, 41 640 634,75 грн інфляційних втрат та 180 840 319 грн 43 коп. штраф.
Після відкриття провадження у справі відповідач частково здійснив оплату за отриманий природний газ на загальну суму 3264603,94 грн, що підтверджується виписками по рахунку і залишок несплаченої суми станом на 02.10.2024 становив 679 599 306 грн 12 коп.
Заперечуючи проти позову відповідач посилався на те, що обсяги природного газу, визначені позивачем у актах приймання-передачі, не відповідають обсягам, що були фактично передані відповідачу, а природний газ, переданий за договором, не відповідає параметрам якості, визначеним Кодексом ГТМ. Також вказував, що правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами за Рамковим та Індивідуальним договорами зазнали імперативного регулюючого впливу держави, у відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем, оскільки всі розрахунки здійснюються на підставі укладеного сторонами договору про договірне списання, а заявлені позивачем штраф, пеня, річні та інфляційні не підлягають стягненню у зв'язку із форс-мажорними обставинам (введення воєнного стану). Крім цього, на думку відповідача наявні підстави для зменшення пені і штрафу.
За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, однак встановив помилки у розрахунку інфляційних втрат коштів, а також вважав можливим зменшити розмір неустойки на 90%, у зв'язку із чим задовольнив позовні вимоги частково та стягнув з відповідача на користь позивача 679599306,12 грн боргу, 8 075 861,17 грн 3% річних, 41 296 625,33 грн інфляційних втрат, 18 084 031,94 грн штрафу, 8 565 626,53 грн пені, закрив провадження у справі за відсутністю предмету спору в частині стягнення основного боргу в розмірі 3 264 603,94 грн та відмовив у задоволенні решти позовних вимог (344 009,42 грн інфляційних втрат, 162 756 287,49 грн штрафу, 77 090 638,72 грн пені).
Позивач у апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції виключно в частині зменшення розміру неустойки до 90% (162 756 287,49 грн штрафу, 77 090 638,72 грн пені) та в частині відмови у стягнені інфляційних втрат коштів в розмірі 344 009,42 грн.
Частинами 1, 2 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як встановлено місцевим господарським судом, станом на дату постановлення судом першої інстанції оскаржуваного рішення заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ по вказаному договору становила 679 599 306,12 грн, при цьому апеляційним господарським судом не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заперечення відповідача проти висновків суду першої інстанції щодо наявності і розміру заборгованості, не беруться апеляційним господарським судом до уваги, оскільки відповідач не скористався правом подати апеляційну скаргу на вказане рішення, а його доводи зводяться до наміру у непередбачений процесуальним законодавством спосіб переглянути судове рішення.
В силу приписів статті 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм ЦК України нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (такий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17 та ін).
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція) (такий висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 910/21124/20, від 13.03.2024 у справі №904/5899/21).
Питання розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання також було предметом розгляду об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19, за наслідками розгляду якого об'єднана палата в постанові від 26.06.2020 виклала правовий висновок про те, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).
Звідси вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Згідно наданого позивачем розрахунку, за прострочення оплати поставленого природного газу, відповідачу нараховані 8 075 861,17 грн 3% річних за період з 16.12.2021 до 31.07.2024, та 41 640 634,75 грн інфляційних втрат за період з 01.03.2022 до 31.07.2022.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат коштів, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що він зроблений не вірно, оскільки містить арифметичні неточності, і згідно розрахунку зробленого судом першої інстанції та наведеного у оскаржуваному рішенні суду, правильний розмір 3% річних за період з 16.12.2021 до 31.07.2022 становить 8 100 684,47 грн, а правильний розмір інфляційних втрат 41 296 625,33 грн, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 8 075 861,17 грн 3% річних (в заявленій позивачем сумі) та 41 296 625,33 грн інфляційних втрат, а в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 344 009,42 грн позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У сфері господарювання, згідно з частини 2 статті 217 та частини 1 статті 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України), застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно пункту 6.3 рамкового договору за порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором та/або індивідуальним договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, Покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5 (п'ять) робочих днів, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% від суми простроченого платежу.
Вказаний пункт договору узгоджується із положеннями ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань": платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача за рамковим договором, розмір нарахованої позивачем пені за неналежне виконання відповідачем умов рамкового договору за період з 16.12.2021 до 31.07.2022 складає 85 656 265,25 грн, а з огляду на порушення відповідачем строків оплати за природний газ більше ніж на 5 робочих днів, відповідачу обґрунтовано нарахований штраф у розмір 10 % від суми простроченого платежу в сумі 180 840 319,43 грн.
Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем строків поставки та те, що право на стягнення пені та розмір штрафу самостійно встановлені сторонами у договорі, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу є правомірною та обґрунтованою.
Разом з цим, відповідач у відзиві на позовну заяву, враховуючи незалежні від відповідача фактори, вказував, що розмір заявлених санкцій не підлягає стягненню, оскільки це може негативно вплинути на сторони.
Так, статтею 233 ГК України передбачене право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення для справи.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Апеляційний господарський суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 такого змісту:
"7.17. При цьому Суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.
7.18. Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).
Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити
У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі №199/3152/20 (Провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, (провадження №12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85)";
"7.25. Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18";
"7.42. Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30).
А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
7.43. Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).
У зв'язку з викладеним Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права".
Відповідач, в якості підстав для зменшення штрафних санкцій, посилався на те, що загальна сума штрафних санкцій у цій справі у цих відносинах є надуманою та надмірною, пеня заявлена до стягнення складає 85 656 265,25 грн, також позивач нарахував і штраф в сумі 180 480 319,43 грн, при цьому позивач застосовує також своє право на стягнення з відповідача втрат майна, що передбачені законом як річні та інфляційні: 8 075 861,17 грн 3% річних, 41640634,75 грн інфляційних втрат, загальна сума штрафних санкцій складає 316 213 080,60 грн, що становить майже 50% від загальної суму боргу.
Оцінивши докази у справі у їх сукупності, врахувавши майновий стан та специфіку господарської діяльності відповідача, враховуючи інтереси обох сторін, триваючі часткові проплати суми основного боргу відповідачем, виходячи із загальних засад, встановлених ст. 3 ЦК України, суд дійшов вірного висновку про доцільність зменшення розміру пені та штрафу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на 90%.
Зменшення розміру неустойки на 90% у даному випадку відповідає принципу збалансованості інтересів сторін, є справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права.
Отже, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування чи зміни рішення господарського суду першої інстанції.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами.
Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Сумської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 04 жовтня 2024 року - без змін.
2. Справу повернути до Господарського суду Сумської області.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 09.07.2025.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді А.О. Мальченко
І.М. Скрипка