вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" липня 2025 р. Справа№ 910/10169/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Скрипки І.М.
Мальченко А.О.
при секретарі Вага В.В.
за участю представників сторін:
прокурор: Василюк О.Г. посв.;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: Багацький Є.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 (повний текст складено 13.01.2025)
у справі №910/10169/24 (суддя Ващенко Т.М.)
за позовом керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної військової адміністрації
до ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії,
У серпні 2024 року керівник Сарненської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся у Господарський суд міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Рівненської обласної військової адміністрації (далі - позивач, Рівненська ОВА) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) та просив суд:
- розірвати договір №2 довгострокового тимчасового користування лісами від 18.05.2015, укладений між Державним підприємством "Рокитнівське лісове господарство" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1;
- зобов'язати ОСОБА_1 повернути філії "Рокитнівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" за актом приймання-передачі лісову ділянку, яка розташована на території філії "Рокитнівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" у 3 кварталі (виділ 42) Масевицького лісництва площею 0,5 га (V категорія) в межах Рокитнівської селищної ради Сарненського району.
У позовній заяві прокурор також зазначив Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Рокитнівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації від 14.05.2015 №226 між ФОП ОСОБА_1. та ДП "Рокитнівське лісове господарство", правонаступником якого є філія "Рокитнівське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" був укладений спірний договір строком на 15 років, однак в порушення умов договору відповідач за період з 2015 року по 31.12.2023 не сплачував плату за користування лісовою ділянкою, що є істотним порушенням договору та підставою для його розірвання і повернення лісової ділянки.
Господарський суд міста Києва своїм рішенням від 19 грудня 2024 року в позові відмовив повністю.
Рішення суду мотивоване тим, що Рівненська обласна військова адміністрація (Рівненська обласна державна адміністрація) не є належним позивачем за пред'явленим позовом, а Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Рокитнівське лісове господарство", яке є стороною спірного правочину, не залучене до справи в якості позивача чи відповідача.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позов обґрунтовано заявлено прокурором в інтересах держави в особі Рівненської ОВА, яка виконує функції розпорядника земельних ділянок та органу державного контролю щодо них, отже є належним позивачем у даній справі, а також прокурором вірно визначено відповідача - ОСОБА_1., який істотно порушив умови договору, що й стало підставою для подання позову.
26.02.2025 ДСГП "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" подало клопотання про залучення ДСГП "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" як правонаступника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ДСГП "Ліси України" в особі філії "Рокитнівське лісове господарство" ДСГП "Ліси України.
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 01.04.2025, клопотання ДСГП "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" судом задоволено та замінено третю особу на її правонаступника - ДСГП "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01 квітня 2025 року задоволено усне клопотання прокурора та зупинено апеляційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №902/111/24.
05.06.2025 від заступника керівника Сарненської окружної прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, яке мотивоване тим, що Великою Палатою Верховного Суду 07.05.2025 ухвалено рішення у справі №902/111/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 02.07.2025.
Учасники процесу належним чином повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (прокурор, позивач і третя особа) та рекомендованими поштовими відправленнями (відповідач).
Оскільки явка сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, суд, на підставі ч.12 ст. 270 ГПК України, ухвалив здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників позивача і відповідача.
За клопотанням представника третьої особи судове засідання проводилось в режимі відеоконференції.
Прокурор у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі, просила її задовольнити.
Представник третьої особи у судовому засіданні вважав, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Заслухавши пояснення прокурора та третьої особи, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації від 14.05.2015 № 226 виділено фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 у довгострокове тимчасове користування з метою використання корисних властивостей лісів лісову ділянку на території Державного підприємства "Рокитнівське лісове господарство" у 3 кварталі (виділ 42) Масевицького лісництва площею 0,5 гектара (V категорія) для використання в культурно- оздоровчих та рекреаційних цілях на термін 15 років (на даний час філія "Рокитнівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України").
На підставі вказаного розпорядження 18.05.2024 між Державним підприємством "Рокитнівське лісове господарство" (Сторона-1) та ФОП ОСОБА_1. (Сторона-2) укладено договір № 2 довгострокового тимчасового користування лісами (далі - Договір) та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.
Вказаний договір зареєстровано у Рівненському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів на право тимчасового довгострокового. користування лісами зроблено запис від 28.05.2015 №15.
Пунктом 22 Договору передбачено, що Сторона-2 має право здійснювати господарську діяльність на лісовій ділянці з дотриманням умов цього Договору та законодавства; за погодженням із Стороною-1 в установленому порядку зводити тимчасові будівлі, споруди, паркани та інші споруди лінійного типу, необхідні для ведення господарської діяльності; отримувати доходи від рекреаційних послуг; приступати до використання лісової ділянки у термін, визначених пунктом 9 цього Договору; отримувати від Сторони-1 необхідну усну та письмову інформацію стосовно режиму та порядку використання лісової ділянки: вносити пропозиції щодо перегляду умов цього Договору або його розірвання у випадках, передбачених цим Договором та законом; здійснювати інші права, надані законом.
Разом з тим, зазначений Договір підлягає розірванню з огляду на наступне.
Відповідно до п. 18 Договору за користування лісовою ділянкою Сторона-2 сплачує збір за спеціальне використання лісових ресурсів, розмір якого встановлено відповідно до рішень Рівненської обласної ради від 22.04.2011 № 266 та зі змінами від 03.10.2014 № 1321 і становить 2409 грн в рік.
Пунктом 23 Договору передбачено, що Сторона-2 зобов'язана своєчасно вносити плату за користування лісовою ділянкою.
Разом з тим за відомостями філії "Рокитнівське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" за весь період з 2015 року по даний час виділена лісова ділянка в вищезазначених цілях не використовувалася. Кошти на користування ділянкою на рахунок ДП "Рокитнівське лісове господарство" за період з 2015 року по 31.12.2023 не надходили.
Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор зазначив, що у порушення наведених умов укладеного Договору та вимог законодавства ФОП ОСОБА_1. не вносить плату за використання лісової ділянки.
Також прокурор вказав, що згідно відкритих даних порталу https://opendatabot.ua/ та інформації ГУ ДПС у Рівненській області фізична особа - підприємець припинив свою діяльність, однак спір пов'язаний з підприємницькою діяльністю вказаної особи і має розглядатись в порядку господарського судочинства.
17.10.2024 Господарський суд міста Києва без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.11.2024.
19.11.2024 Господарський суд міста Києва без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 10.12.2024.
09.12.2024 прокурором подано Господарському суду міста Києва заяву, в якій він просив повернутися на стадію підготовчого провадження з метою зміни складу учасників судового процесу; перевести третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Рокитнівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" у склад відповідачів та залучити Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Рокитнівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" до участі у справі № 910/10169/24 як співвідповідача.
10.12.2024 Господарський суд міста Києва без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 19.12.2024.
17.12.2024 прокурор подав до Господарського суду міста Києва уточнену заяву про залучення до участі у справі Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Рокитнівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в якості відповідача; заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої заявив позовні вимоги про розірвання договору № 2 довгострокового тимчасового користування лісами від 18.05.2015, укладеного між Державним підприємством "Рокитнівське лісове господарство" та ФОП ОСОБА_1; зобов'язання ОСОБА_1 повернути за актом приймання-передачі лісову ділянку, яка розташована на території філії "Рокитнівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" у 3 кварталі (виділ 42) Масевицького лісництва площею 0,5 гектара (V категорія) в межах Рокитнівської селищної ради Сарненського району розпоряднику - Рівненській обласній військовій адміністрації (Рівненській обласній державній адміністрації) (ЄДРПОУ 13986712) шляхом її передачі у користування постійному лісокористувачу - Філії "Рокитнівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
Прокурор вказував, що заяву про залучення співвідповідача у справі не було подано раніше у зв'язку із поважними причинами, а саме, запровадженням воєнного стану в Україні. Поважними причинами пропуску строку на звернення до господарського суду під час дії воєнного стану із вказаною заявою є, зокрема, перебої у роботі через повітряні тривоги, оскільки на підставі наказу керівника Рівненської обласної прокуратури № 81 від 28.10.2022 "Про проведення евакуації працівників та відвідувачів Рівненської обласної прокуратури та підпорядкованих окружних прокуратур при оголошенні сигналу "Повітряна тривога" працівникам окружної прокуратури заборонено перебувати у незахищених приміщеннях прокуратур під час сигналу "Повітряна тривога", загроза ракетних обстрілів, а також подання електроенергії за графіками та постійні позапланові (аварійні) відключення електроенергії через атаки на критичну інфраструктуру, що в своїй сукупності є достатніми для поновлення строку на подання заяви про залучення співвідповідача у справі № 910/10169/24.
Вказані доводи прокурора були визнані судом першої інстанції безпідставними та необґрунтованими, оскільки питання щодо належних учасників справи має бути вирішено до подання позовної заяви, натомість обставини, на які прокурор посилається в означеній заяві, не перешкодили прокуратурі підготувати та подати позов до суду.
Оскільки прокурор не наведено жодних поважних причин неподання означених заяв до закриття підготовчого провадження у справі, в судовому засіданні 19.12.2024 Господарським судом міста Києва постановлено протокольну ухвалу про залишення без розгляду заяви прокурора про повернення до стадії підготовчого провадження, залучення до участі у справі співвідповідача та зміну предмета позову.
За наслідками розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов прокурора не підлягає задоволенню, оскільки Рівненська ОВА не сторона спірного договору і не може бути позивачем у даній справі, а ДСГП "Ліси України" в особі філії "Рокитнівське лісове господарство", яке прокурором визначено як третя особа, має бути співвідповідачем, оскільки є стороною спірного договору.
Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову прокурора, з огляду на наступне.
Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частини 3 статті 53 ГПК України).
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 ГПК України (частина 4 статті 53 ГПК України).
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (частина 5 статті 53 ГПК України).
Положення щодо представництва інтересів держави прокурором у суді закріплені у статті 23 Закону "Про прокуратуру".
Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина 3 статті 23 Закону "Про прокуратуру").
У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі №553/2759/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19).
Тобто, під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та № 922/1830/19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.
Разом з тим, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (частина 4 статті 23 Закону "Про прокуратуру").
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 140 постанови від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 (узагальнила висновки щодо застосування вищевказаних норм права та виснувала, що:
1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:
- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;
- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;
2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:
- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;
- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
У даній справі прокурор пред'явив позов в інтересах держави в особі Рівненської обласної військової адміністрації, посилаючись на те, що договір було укладено на підставі розпорядження Рівненької обласної державної адміністрації, ліси є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади (Рівненська ОВА у даному випадку) і остання, не зважаючи на лист прокурора від 07.06.2024, не здійснила заходів для розірвання договору.
У постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №915/955/16, якою керувався суд першої інстанції при розгляді справи при прийнятті оскаржуваного рішення, зроблено правовий висновок про те, що правом ініціювати питання про розірвання договору в судовому порядку, з огляду на зміст статті 651 ЦК України, наділені виключно сторони такого правочину.
Під час апеляційного розгляду справи апеляційним господарським судом було встановлено, що у провадженні Верховного Суду перебуває справа №902/111/24 за позовом першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство "Вольєр" та 2) Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами від 06.12.2019 та зобов'язання ТОВ "Вольєр" повернути лісову ділянку загальною площею 3,4 га, що розташована в кварталі 32, виділи 5, 6, 9, 10 Дашівського лісництва на території Іллінецької міської ради Вінницького району, розпоряднику земельної ділянки - Вінницькій ОВА за актом приймання-передачі.
Отже, правовідносини у даній справі та у справі №902/111/24 є схожими, оскільки позовними вимогами є розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами та повернення лісових ділянок, а позов у обох справах подано прокурором в інтересах держави в особі відповідної обласної військової адміністрації.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 04.02.2025 передав справу № 902/111/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України.
Підставою для передачі справи №902/111/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів вказала на наявність взаємовиключних висновків про можливість пред'явлення вимоги про розірвання договору не стороною правочину в спірних правовідносинах.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зауважив, що не може погодитися з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі № 442/1208/21, оскільки він суперечить позиції, викладеній в постанові від 27.06.2023 у справі №924/1351/20 (924/493/22), відповідно до якої безвідносно до повноважень обласної адміністрації у сфері розпорядження лісовими ділянками остання не є стороною оспорюваного правочину, а отже, ініціювання прокурором позову про розірвання договору в інтересах такої особи суперечить приписам статті 651 ЦК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 травня 2025 року у справі №902/111/24 зроблено наступні висновки:
обласні державні адміністрації є органами, уповноваженим здійснювати від імені держави повноваження власника лісової ділянки, вчиняти дії щодо прийняття рішень про передачу лісової ділянки у постійне та тимчасове користування, а також є органами, уповноваженими на здійснення контролю за додержанням законодавства у сфері лісових відносин.
- обласні державні адміністрації є суб'єктами, які реалізують правомочності власника у правовідносинах тимчасового користування лісами, які перебувають у державній власності, в тому числі, у правовідносинах, які виникають із договорів довгострокового тимчасового користування лісами;
- саме до повноважень обласних державних адміністрацій відноситься прийняття рішення про передачу лісової ділянки у користування, визначення інших умов, які є істотними, зокрема, строку, на який така ділянка передається у тимчасове користування, її розміру, а також ставки рентної плати за використання корисних властивостей лісів;.
- водночас, постійний лісокористувач обсягом таких повноважень не наділений, і його повноваження у процесі виділення земельної ділянки у тимчасове користування зводяться до надання згоди на таке виділення, підписання договору довгострокового тимчасового користування на умовах, визначених розпорядником лісової ділянки, та її передачі тимчасовому лісокористувачу за актом приймання-передачі;.
- особливістю відносин з реалізації державою правомочностей власника лісових земельних ділянок є те, що держава реалізує своє право власності шляхом передання у постійне користування спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, а право розпорядження - наділення відповідних суб'єктів владних повноважень, які діють від імені держави, правом на розпорядження цими ділянками, шляхом прийняття розпорядчих актів;
- отже, Вінницька ОДА є суб'єктом правовідносин тимчасового користування лісами державної власності, у тому числі правовідносин, які виникли із договору від 06.12.2019, укладеного на виконання розпорядження від 04.12.2019 № 934, а також є органом, уповноваженим на здійснення контролю за додержанням законодавства у сфері лісових відносин, які виникли на підставі такого договору;
- Указом Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» на виконання Закону України «Про правовий режим воєнного стану» для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку постановлено утворити, зокрема, Вінницьку обласну військову адміністрацію;
- у статті 1 зазначеного Указу постановлено, що у зв'язку з утворенням військових адміністрацій обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій;.
- отже, Вінницька ОДА набула тимчасового спеціального статусу військової адміністрації, що здійснює свої повноваження з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про правовий режим воєнного стану»;
- Велика Палата Верховного Суду зауважує, що на обласні державні (під час воєнного стану - військові) адміністрації покладено обов'язок здійснювати контроль за додержанням законодавства у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень та на їх території;
- тож, у спірних правовідносинах держава є учасником правовідносин, оскільки саме вона є власником лісової ділянки, переданої у довгострокове тимчасове користування, і саме її повноваження як власника здійснювала Вінницька ОДА, видавши розпорядження про виділення спірної ділянки у користування ТОВ «Вольєр» та доручивши ДП «Дашівське ДЛМГ» укласти договір довгострокового тимчасового користування лісами, фактично від імені держави.
- з'ясувавши сутність спірних правовідносин, в яких держава є власником спірного майна, а також врахувавши складний механізм управління державним майном, Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що вимоги частини другої статті 651 ЦК України про те, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, не порушено, а прокурор, який звернувся з позовом в інтересах держави, мав право вимагати розірвання договору від 06.12.2019.
При цьому, частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, що викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням зазначених приписів процесуального законодавства існує необхідність врахування саме останньої правової позиції Великої Палати Верховного Суду.
Таким чином, з огляду на вищевикладені висновки Великої Палати Верховного Суду, які були сформульовані вже після прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, апеляційний господарський суд погоджується із доводами прокурора про те, що ним вірно визначено позивача - Рівненську обласну військову адміністрацію.
Однак, згідно з ч. ч. 1, 3, 4 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами, можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).
Вирішуючи спір, суд залежно від характеру правовідносин зобов'язаний визначити суб'єктний склад спору і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та, встановивши факт пред'явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав.
Така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 16.02.2024 у справі № 902/1331/22. Подібний висновок викладено в пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №125/2157/19.
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах №570/3439/16-ц і №372/51/16-ц.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, належними сторонами у спорі про розірвання договору є особи, які такий договір уклали.
Натомість Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Рокитнівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", яке є стороною спірного правочину визначено прокурором було визначене в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
Апеляційний господарський суд також відзначає, що у справі №902/111/24, яка переглядалась Великою Палатою Верховного Суду і до розгляду якої зупинялось провадження у справі, аналогічний позов було пред'явлено прокурором в інтересах держави в особі Вінницької ОВА до ТОВ «Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство «Вольєр» та ДСГП «Ліси України», тобто відповідачами було визначено обидві сторони відповідного договору.
Отже, оскільки сторона спірного договору не залучена до справи в якості позивача чи відповідача, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідний позов не може бути задоволений судом по суті пред'явлених позовних вимог, оскільки вказані обставини є самостійною підставою для відмови в позові та не вимагають додаткового встановлення обґрунтованості пред'явленого позову.
За таких обставин доводи прокурора по суті його скарги в межах заявлених вимог не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції, тому його апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19 грудня 2024 року - без змін.
2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 09.07.2025.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді І.М. Скрипка
А.О. Мальченко