Справа № 2-611/10
№ провадження 4-с/196/4/2025
04.07.2025 року с-ще Царичанка
Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Бабічевої Л.П.,
за участі секретаря судового засідання Шевченко Т.І.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: Слобожанський відділ державної виконавчої служби у
Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
ТОВ "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС",-
розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду с-ща Царичанка скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
13.03.2025 р. ОСОБА_1 звернулася до Царичанського районного суду Дніпропетровської області із скаргою, яку було уточнено, на бездіяльність Слобожанського ВДВС у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)щодо не зняття арешту з майна.
Скарга обґрунтована тим, що їй на підставі свідоцтва про право на спадщину серія та номер 3313, виданого 25.12.2006 р. державним нотаріусом Кравчук С.В. належить 2/3 житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , а також на праві власності їй належить 2/3 земельної ділянки (паю) з кадастровим номером 1225685000:01:004:0166, площею 1,6373 га, яка знаходиться в с.Цибульківка на території Могилівської територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області.
Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 04.10.2010 р. у справі №2-611/2010 позовні вимоги ПАТ «Брокбізнесбанк» були задоволені та стягнуто з неї на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 450133,40 грн., 222477,79 грн. боргу по процентах, 53243,24 грн. пені, 1700,00 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 727674,43 грн.
ПАТ «Брокбізнесбанк» кілька разів звертався до Царичанського відділу ДВС з виконавчим листом про стягнення з неї вказаної суми боргу, але виконавчий документ було повернуто стягувачу.
Вперше виконавче провадження було відкрито 10.12.2010 р. і цією ж постановою було накладено арешт на все її нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 10608485, зареєстровано: 14.12.2010 реєстратором Дніпропетровською філією державного підприємства «Інформаційний центр» МЮУ.
Востаннє, 27.09.2018 р. постановою старшого державного виконавця Царичанського районного відділу ДВС Макаренко А.С. виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження».
З цього часу і у подальшому жоден виконавчий лист на виконання не надходив і до неї ніхто з приводу погашення боргу не звертався.
Вона звернулася до Слобожанського ВДВС у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із письмовою заявою від 17.01.2025 р. про зняття арешту, але 11 березня 2025 р. отримала в цьому відмову з тих підстав, що повернення виконавчого документа на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» - це не завершення його і тому закон не передбачає обов'язок виконавця зняти арешт. Також було зазначено, що виконавче провадження відносно неї було знищено за закінченням строку зберігання.
Тобто, вже 14 років на її майно накладено арешт і вона не може ним розпорядитись, хоча самого виконавчого провадження вже не існує, а стягувач більше не звертався до ДВС. Крім того, сам стягувач припинив свою діяльність внаслідок ліквідації, відомості про що були внесені до державного реєстру 15.10.2019 р.
На підставі викладеного, з урахуванням уточнених вимог, просить суд визнати бездіяльність Слобожанського ВДВС у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що полягає у не знятті арешту з усього її нерухомого майна і відмові у знятті арешту неправомірною, та зобов'язати Слобожанський ВДВС у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вчинити дії щодо зняття (скасування) арешту із усього її нерухомого майна, накладеного 10 грудня 2010 року в рамках виконавчого провадження про стягнення з неї на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" боргу в сумі 727 674,43 грн.
Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 14.03.2025 р. прийнято скаргу до розгляду та призначено розгляд скарги у відкритому судовому засіданні, витребувано з Національного банку України інформацію щодо статусу ПАТ "Брокбізнесбанк" та його правонаступників /у разі наявності/, а також витребувано від Слобожанського ВДВС у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) копію постанови про накладення арешту на майно з примусового виконання виконавчого листа №2-611-2010 виданого 10.11.2010 року Царичанським районним судом Дніпропетровської області про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" заборгованості у розмірі 727 674.43 грн. (а.с. 15).
Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 10.04.2025 р. витребувано від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо заборгованості клієнта ОСОБА_1 перед ПАТ "Брокбізнесбанк" (кредитний договір №32/1008Ц від 17.12.2008 р.), а також інформацію про наявність правонаступників ПАТ "Брокбізнесбанк" /у разі наявності/ (а.с. 83).
Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 12.05.2025 р. залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи - ТОВ "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС" (ЄДРПОУ 39508708, місцезнаходження: вул.Січових стрільців, буд.37-41, м.Київ, 04053) (а.с. 97).
21.03.2025 року до суду від начальника Слобожанського відділу ДВС у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дзіжко Р.Ю. через систему "Електронний суд" надійшов відзив на скаргу, в якому він просив залишити скаргу ОСОБА_1 без задоволення з огляду на таке.
На виконанні у Царичанському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебували виконавчі провадження:
- ВП № 23209019 з примусового виконання виконавчого листа № 2-611-2010 виданого 10.11.2010 р. Царичанським районним судом Дніпропетровської області про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» заборгованості у розмірі 727672,43 грн. 10.12.2010 р. державним виконавцем у відповідності зі ст. ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-XIV від 21.04.1999 ), винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Державним виконавцем внесено записи до державних та Єдиних реєстрів про обтяження. 26.12.2011 р. державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час виникнення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу);
- ВП №31136989 (повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання) з примусового виконання виконавчого листа № 2-611-2010. 09.02.2012 р. державним виконавцем у відповідності зі ст. ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-XIV від 21.04.1999 ), винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 21.02.2013 р. державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»;
- ВП №44845278 (повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання) з примусового виконання виконавчого листа № 2-611-2010. 24.09.2014 р. державним виконавцем у відповідності зі ст. ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-XIV від 21.04.1999 ), винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 27.11.2014 р. державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»;
- ВП №46579864 (повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання) з примусового виконання виконавчого листа № 2-611-2010. 12.02.2015 р. державним виконавцем у відповідності зі ст. ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-XIV від 21.04.1999 ), винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 27.03.2015 р. державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»;
- ВП №49871591 (повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання) з примусового виконання виконавчого листа № 2-611-2010. 20.01.2016 р. державним виконавцем у відповідності зі ст. ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-XIV від 21.04.1999 ), винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 24.05.2016 р. державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»;
- ВП №51835369 (повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання) з примусового виконання виконавчого листа № 2-611-2010. 02.08.2016 р. державним виконавцем у відповідності зі ст. ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-XIV від 21.04.1999 ), винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 27.09.2018 р. державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час виникнення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу).
Отже, виконавчий лист № 2-611-2010 виданий 10.11.2010 р. про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» заборгованості неоднаразово пред'являвся на виконання до Царичанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та був повернутий стягувачу за підставою відсутності у боржника майна.
Вищезазначені виконавчі провадження відносно боржника ОСОБА_1 були знищені за закінченням строку зберігання.
Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 відповідно до постанови Царичанського РВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області від 10.12.2010, виконавче провадження № 23209019.
24.01.2025 р. до Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява від боржника ОСОБА_1 за вхідним №1117 з проханням винести постанову про скасування арешту майна та повідомити її про подальші дії у випадку відсутності можливості підстав для його скасування.
11.03.2025 р. боржнику ОСОБА_1 за вих. № 32050 була надана відповідь Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на вище вказану заяву.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
За приписами ч. 5 ст. 37 наведеного Закону, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у передбачених ч. 1 цієї статті випадках. При цьому, даною нормою не передбачено такого випадку закінчення виконавчого провадження, якщо виконавчий лист повернуто стягувачу у зв'язку з відсутністю майна у боржника.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б наступити правові наслідки, передбачені ч. 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (зняття арешту, накладеного на майно боржника).
Шляхом перевірки депозитних книг встановлено, що будь які кошти за виконавчим провадженням на депозитний рахунок відділу не надходили, будь-які законні підстави для скасування арешту майна боржника відсутні.
Рішення суду залишається не виконаним.
За таких умов, не вбачається протиправність у бездіяльності державного виконавця щодо не зняття арешту.
Заявниця (боржник) ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, в якій прохала скаргу розглядати у її відсутність, вимоги скарги підтримує повністю та просить їх задовольнити.
Представник Слобожанського ВДВС у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву про розгляд справи без участі їх представника, проти задоволення скарги заперечують.
Представник заінтересованої особи - ТОВ "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС" у судове засідання повторно не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до норм ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Оскільки учасники справи у судове засідання не з'явилися, тому відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи скарги, вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення врегульовано Розділом VII Цивільного процесуального кодексу України та Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Судом встановлено, що рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 04.10.2010 р. у справі №2-611/10 позовні вимоги ПАТ «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_1 задоволено повністю та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 450133,40 грн., 222477,79 грн. боргу по процентах, 53243,24 грн. пені, 1700,00 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 727 674,43 грн. Рішення набрало законної сили 15.10.2010 р. (а.с. 105).
У межах виконавчого провадження №23209019 з примусового виконання виконавчого листа №2-611/2010, виданого Царичанським районним судом Дніпропетровської області 10.11.2010 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» боргу в сумі 727 674,43 грн., 10 грудня 2010 року була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, згідно якої одночасно було накладено арешт на майно боржника (а.с. 122, 30, 32 зворот).
26 грудня 2011 року винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження" (а.с. 45-46).
Після повернення виконавчого документу стягувачу виконавчий лист неодноразово повторно пред'являвся до виконання ( а.с. 47-55).
Постановою старшого державного виконавця Царичанського районного відділу державної виконавчої служби Макаренко А.С. від 27 вересня 2018 року повернуто виконавчий лист №2-611/2010, виданий 10.11.2010 р. Царичанським районним судом Дніпропетровської області, стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження" (а.с. 56).
Після 27.09.2018 р. виконавчий лист повторно до виконання не пред'являвся.
Згідно листа Національного Банку України від 19.03.2025 р. №18-0008/21045 станом на 19.03.2025 р. у Державному реєстрі банків містяться відомості про те, що 30.10.2019 р. АТ «Брокбізнесбанк» виключено з Державного реєстру банків на підставі рішення № 561 (а.с.19-20).
Згідно повідомлення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.04.2025 р. №60-3492/25, 15 жовтня 2019 р. внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №10731110121000818 про державну реєстрацію припинення ПАТ «Брокбізнесбанк» як юридичної особи, а отже, ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим. Право вимоги за кредитним договором №32/1008Ц від 17.12.2008 року, укладеним між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1 було відступлено ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 39508708) у складі лоту F10GL22246, оформлене протоколом електронного аукціону від 09.07.2018 року № UA-EA-2018-06-18-000056-b, Договір № 283 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 01.08.2018 р. (а.с. 87-88, 90-94).
Станом на дату розгляду даної справи виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" боргу знищено за закінченням строку зберігання (а.с. 12, 30, 122).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за №416405778 від 05.03.2025 р. вбачається, що накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 в межах суми боргу 727 674,43 грн. на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.12.2010, Відділ ДВС Царичанського РУЮ, реєстраційний номер обтяження: 10608485, зареєстровано: 14.12.2010 реєстратором Дніпропетровською філією державного підприємства «Інформаційний центр» МЮУ (а.с. 32-33).
ОСОБА_1 звернулась до Слобожанського ВДВС у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із письмовою заявою від 17.01.2025 р. про зняття арешту з майна ( а.с. 11), однак 11 березня 2025 р. отримала лист №32050, у якому зазначено, що державний виконавець 27.09.2018 р. повернув виконавчий документ стягувачу на підставі п. 2 ч.1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження". Виконавче провадження знищено за закінченням строку зберігання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч.1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавче провадження не є закінченим та з підстав відутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника ( а.с. 12).
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.
Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.
У разі відсутності матеріалів відкритого виконавчого провадження орган державної виконавчої служби у разі звернення особи зі скаргою має обґрунтувати правомірність тривалого перебування майна особи під арештом та забороною відчуження, а тому звернення з вимогою, зокрема, щодо оскарження рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України буде ефективним способом захисту.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 01 лютого 2023 року № 206/2832/21 (провадження № 61-10757св22).
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
При розгляді справ за скаргами на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та за зверненнями учасників виконавчого провадження суди мають керуватися положеннями статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, ЗУ "Про виконавче провадження", іншого законодавства, яким врегульовано ці питання.
Статтею 1 ЗУ "Про виконавче провадження" (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, тобто на момент повернення 27.09.2018 року виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження") визначено, що виконавче провадження - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частинами першою, другою статті 40 ЗУ "Про виконавче провадження" визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Статтею 59 ЗУ "Про виконавче провадження" визначені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, у якій, серед іншого, зазначено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Аналіз норм ЗУ "Про виконавче провадження" щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до ЗУ "Про виконавче провадження" підлягає примусовому виконанню.
Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №2-356/12 (провадження №61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі №161/14034/20 (провадження №61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі №645/6694/15 (провадження №61-18160св19).
З матеріалів справи вбачається, що 10 грудня 2010 року було накладено арешт на все нерухоме майно боржника в межах суми боргу 727 674,43 грн.
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених Законом.
Частиною 1 ст.56 ЗУ "Про виконавче провадження" встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт майна в межах виконавчого провадження за своєю суттю є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів боржника в інтересах забезпечення ефективного захисту прав стягувача та реалізації актів правосуддя.
Отже, арешт майна як спосіб забезпечення реального виконання рішення передбачає накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
Також суд зазначає, що згідно ч.5 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Згідно положень статті 12 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред'явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
У даному випадку судом встановлено, що виконавчий документ було повернуто стягувачеві 27 вересня 2018 року та після цієї дати повторно виконавчий документ до виконання не пред'являвся.
Оскільки виконавчий лист №2-611/2010 від 10 листопада 2010 року, на підставі якого було відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 727 674,43 грн. на користь ПАТ "Брокбізнесбанк", 27 вересня 2018 року було повернуто стягувачу, то повторно пред'явити його до виконання стягувач мав право у строк до 27 вересня 2021 року.
Однак, зазначений виконавчий лист повторно після 27 вересня 2018 року не пред'являвся до примусового виконання і строки його пред'явлення до виконання закінчилися, тому за відсутності відкритих виконавчих проваджень і за відсутності можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право володіння майном боржника ОСОБА_1 .
Враховуючи, що стягувач ПАТ "Брокбізнесбанк"був припинений в результаті ліквідації 15 жовтня 2019 року, та відступив право вимоги у 2018 році ТОВ "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС" згідно договору №283 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 01.08.2018 р., судом до участі у справі в якості заінтересованої особи було залучено ТОВ "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС".
Проте, у даному випадку ТОВ "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС" не являється стягувачем по виконавчому провадженню. Строк пред'явлення виконавчого листа до виконання сплив. Будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, до суду не з'явився, жодних вимог, заяв чи клопотань до суду не подавав, як і доказів на підтвердження заміни стягувача ПАТ "Брокбізнесбанк" на правонаступника ТОВ "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС".
Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту, накладеного державним виконавцем на майно боржника у виконавчому провадженні, відомості щодо якого відсутні в органу виконавчої служби у зв'язку із знищенням, є невиправданим втручанням у його право на мирне володіння майном з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження на час звернення заявника із вказаною скаргою, відсутність фактичних майнових претензій стягувача (який був припинений в результаті ліквідації 15 жовтня 2019 року, та відступив право вимоги у 2018 році ТОВ "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС").
Суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28 серпня 2024 року у справі № 947/36027/21 /провадження № 61-12849св23/, згідно якого збереження арештів, накладених державними виконавцями з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника.
На підставі зазначеного суд дійшов висновку про те, що не зняття державною виконавчою службою арешту з майна заявниці саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов'язання ДВС зняти арешт з майна боржниці.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 260, 261, 450, 451 ЦПК України,суд, -
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Слобожанського ВДВС у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - задовольнити.
Визнати бездіяльність Слобожанського ВДВС у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з усього нерухомого майна ОСОБА_1 - неправомірною.
Зобов'язати Слобожанський ВДВС у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вчинити дії щодо зняття (скасування) арешту із усього нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладеного 10 грудня 2010 року в рамках виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" боргу в сумі 727 674,43 грн.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 09 липня 2025 року.
Суддя: Л.П. Бабічева