Справа № 177/2891/24
Провадження № 2/177/247/25
Іменем України
01 липня 2025 року
Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Березюк М. В.
за участі: секретаря Дятел К. Ю.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представників відповідача ОСОБА_3 , Іщенко Ю.П.
представників третіх осіб ОСОБА_4 , ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Покровської районної у місті Кривому Розі ради, орган опіки та піклування Девладівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення фату самостійного виховання дитини батьком, -
11.12.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив суд встановити факт самостійного виховання ним - батьком ОСОБА_1 , малолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позову вказано, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На даний час шлюб розірвано. Ще до розірвання шлюбу вони припинили спільне проживання, та він ОСОБА_1 з червня 2022 року з донькою ОСОБА_9 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з його батьком та співмешканкою батька. Дитина відвідує дитячий садок в Ордо-Василівці. Відповідач проживає окремо від дитини, не приймає участі в утриманні доньки, але позову про стягнення аліментів до суду не подавав.
У зв'язку з чим, позивач вважав за необхідне звернутися до суду з вищевказаним позовом.
Ухвалою суду від 13.12.2024 провадження по справі відкрито та справу призначено до підготовчого засідання, залучено до участі у справі орган опіки та піклування Покровської районної у місті Кривому Розі ради, Ордо-Василівської сільської ради та ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов'язано органи опіки та піклування надати суду висновок щодо предмета спору. Витребувано інформацію від ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 10.02.2025 замінено третю особу орган опіки та піклування Ордо-Василівської сільської ради на орган опіки та піклування Девладівської сільської ради (а.с. 108).
Судом роз'яснювалися принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, учасникам забезпечена можливість подання доказів.
В підготовчому судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, наполягав на встановлені факту самостійного виховання ним доньки. В подальші судові засідання не з'являвся, забезпечивши участь у справі представника.
Ухвалою суду від 17.03.2025 підготовче провадження по справі закрито та справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача позов підтримала, при цьому підтвердила той факт, що дитина ОСОБА_10 на постійній основі проживає з дідом ОСОБА_11 в с. Ордо-Василівка, батько дитини приїздить до дитини у дні вільні від роботи, на постійній основі вихованням дитини займається співмешканка дідуся. Подання вказано позову зумовлено, в тому числі, необхідністю відстрочення від мобілізації, оскільки в такому випадку дитина може залишитися без батьківського виховання.
Відповідач позов не визнала, до суду не з'явилася, але забезпечила участь у справі представників. Надала відзив, в якому заперечила те, що не приймає участі у вихованні та утриманні дитини. Вказала, що дійсно сторони мають спільну дитину - ОСОБА_8 , яка нині почергово проживає у неї та у батьків позивача. Батько дитини проживає окремо від доньки, за адресою: АДРЕСА_2 . Місце проживання дитини ОСОБА_7 юридично не визначено, але за спільною домовленістю дитина наразі проживає у будинку діда ОСОБА_11 , в с. Ордо-Василівка. Вона, відвідує дитину в с. Ордо-Василівка, спілкується з донькою ОСОБА_9 , забирає її до себе в м. Кривий Ріг, займається її лікуванням, відвідує з дитиною лікаря - педіатра, уклала декларацію з лікарем щодо дитини, а в період з 16.04.2024 по 18.04.2024 перебувала з дитиною, кола вона проходила стаціонарне лікування у КП «Криворізької ЦРЛ», де їй проведено хірургічне втручання. Вона піклується про доньку, дбає про неї, займається її вихованням.
Те, що дитина більшість часу проживає у будинку діда в с. Ордо-Василівка, є сталими відносинами, відповідає спільній згоді обох батьків дитини та батька позивача - діда дитини, та не знімає з неї обов'язків брати участь у вихованні дитини, та не свідчить про те, що батько дитини виховує дитину самостійно (а.с. 78).
Представники відповідача, почергово приймаючи участь у судовому розгляді справи, заперечували проти позову з підстав викладених у відзиві. Зазначали, що ймовірно подання даного позову є спробою позивача уникнути мобілізації, що триває наразі.
Третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 заперечив проти позову, надавши письмові заперечення (а.с. 116-120). В обґрунтування заперечень вказали про відсутність доказів на підтвердження факту самостійного виховання дитини батьком, а факт окремо проживання батьків, не звільняє їх від обов'язків щодо дитини, в тому числі обов'язку її виховання. Звертали увагу на те, що згідно наданих позивачем документів, він, як і мати дитини, не проживають з дитиною, а лише відвідують її у вільний від роботи час. Виховання дитини та її утримання не є тотожними поняттями, а ухилення від виконання цих обов'язків має правові наслідки, в тому числі позбавлення батьківських прав. Факт самостійного виховання дитини одним із батьків може мати місце у разі позбавлення іншого з батьків батьківських прав, безвісного зникнення, смерті. За наявності у дитини обох батьків, кожен з них у рівних частках зобов'язаний утримувати та виховувати дитину. В даній справі факт самостійного виховання дитини батьком не підтверджений.
Представники третіх осіб, у судове засідання 01.07.2025 року не прибули, надавши відповідні заяви з процесуальних питань. Однак, у попередніх судових засіданнях висловили свої позиції по справі.
Так, представник органу опіки та піклування Девладівської сільської ради - Івченко Н.В., вказувала про те, що батько ОСОБА_1 приймає участь у вихованні дитини, за допомогою свого батька ОСОБА_11 та його співмешканки, на вихідні приїздить до дитини. Проживання батька дитини - позивача по справі, з донькою ОСОБА_12 , на постійній основі, не знайшло свого підтвердження. Коли мама бере до себе дитину, між сторонами виникають суперечності, але до органу опіки та піклування з цими питаннями ніхто не звертався, про існуючий спір орган опіки та піклування дізнався лише після отримання копії позову. Враховуючи вказані обставини, представник органу опіки та піклування при вирішенні спору, покладався на розсуд суду, в найкращих інтересах дитини.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 заперечила проти позову, в підстав викладених у відзиві, зокрема вказала про те, що надані суду докази не підтверджують факт самостійного виховання дитини батьком. Більш того, зазнала, що наразі позивач є таким, що не оновив свої облікові дані, відносно нього складалися матеріали щодо притягнення до відповідальності, надсилалася повістка щодо явки до РТЦК та СП, за якою він не з'явився, за місцем реєстрації не проживає.
Суд витребував в органів опіки та піклування висновки щодо предмета спору. Однак, Покровська районна у м. Кривому Розі не надала висновку, вказавши на не проживання ОСОБА_7 на території Покровського району м. Кривого Рогу, а проживання в с. Ордо-Василівці (а.с. 52-53).
Орган опіки та піклування Девладівської сільської ради надав суду висновок щодо предмета спору, надав акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, в якій проживає дитина ОСОБА_10 , при вирішенні спору покладалися на розсуд суду (а.с. 62-68).
Вислухавши пояснення учасників по справі, свідків та дослідивши у сукупності всі докази по справі, встановивши зміст спірних правовідносин та норму права що підлягає застосуванню до них, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 (а.с. 8-13) та ОСОБА_6 (а.с. 14-15), 12.05.2021 зареєстрували шлюб (а.с. 17), який розірвано рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого рогу від 11.09.2024 (а.с. 22, 79), що не заперечувалося сторонами та визнано ними в ході судового розгляду.
Від вказаного шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якої зазначено сторони по справі (а.с. 18).
Як слідує з довідки директора ОВКЗДО «Журавлик», з 10.07.2023 ОСОБА_7 відвідує Ордо-Василівський КЗДО «Журавлик» Девладівської сільської ради (а.с. 20).
Як слідує з акта обстеження домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , з ОСОБА_11 1971 р.н., з червня 2022 року проживає його онука ОСОБА_7 (а.с. 21).
Згідно акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за цією адресою проживає малолітня ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка відвідує ДНЗ «Журавлик». За цією ж адресою проживає дід дитини - ОСОБА_11 1971 р.н. та його співмешканка ОСОБА_13 , 1964 р.н., які допомагають батьку дитини займатися її вихованням. Будинок перебуває у задовільному стані, дитина має власну кімнату, забезпечена необхідними меблями та технікою (а.с. 62). За результатами проведеного обстеження умов проживання дитини, органу опіки вдалося встановити, що ОСОБА_1 - батько дівчинки, працює в м. Кривий Ріг та приїздить до дитини на вихідні дні, при цьому займається її вихованням та утриманням. Однак, органу опіки не вдалося підтвердити постійність місця проживання ОСОБА_1 за вказаною адресою, тобто його проживання разом з дитиною. У вихованні дитини приймають участь дід та його співмешканка. Матір дитини відвідує ОСОБА_9 рідко, інколи забирає до себе у місто на декілька днів. Орган опіки при вирішенні спору покладався на розсуд суду (а.с. 63-68).
Допитаний у судовому засіданні свідок - дід малолітньої ОСОБА_7 , ОСОБА_11 суду пояснив, що з восьмимісячного віку його онука - ОСОБА_10 проживає з ним у с. Ордо-Василівка. Батьки дитини попрохали залишити онуку у нього, у зв'язку з тим, що мали потребу працювати. За спільною згодою всіх, дитина почала проживати в с. Ордо-Василівці, де пішла до садочка, батьки відвідували її, інколи забирали в м. Кривий Ріг. В червні 2024 мати дитини поїхала до м. Одеса на заробітки, після чого забрала свої речі та пішла з родини. Разом з тим, вона періодично просила привезти їй дитину та він - ОСОБА_11 двічі привозив дитину до матері, близько 4-5 місяців до звернення позивача до суду. Після звернення позивача до суду, мати дитини проявляє більшу активність у відвідуванні дитини, забирала дитину до м. Кривого Рогу. Забезпеченням дитини займається тато, дід та баба, а мати приймає незначну участь в утриманні дитини, зокрема надавала разово 1000 грн для дитини, передавала речі. Підтвердив той факт, що ОСОБА_6 перебувала з дитиною у лікарні під час оперативного втручання, сплачувала частину коштів на лікування дитини, а саме 6500 грн. Наразі мати цікавиться дитиною приблизно раз на тиждень. ОСОБА_11 підтвердив, що дитину до садочка відводить його співмешканка (до автобуса), забирає з садочка він. Батько дитини відвідує її, приїздить на вихідні та вільний від роботи час. Дитину матеріально забезпечує він - дід, баба та батько. Питання про стягнення аліментів з матері дитини, визначення проживання дитини з будь-ким з батьків, учасники не ініціювали.
Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що часто надає допомогу по господарству родині ОСОБА_11 - батька позивача, відповідно є очевидцем того, що ОСОБА_10 приблизно з однорічного віку проживає у родині діда ОСОБА_11 , в с. Ордо-Василівка. Чому дитина не проживає з батьками, а приблизно з однорічного віку постійно проживає з дідом, їй не відомо. Дитина відвідує садочок в с. Ордо-Василівка, куди її водить співмешканка діда, або дідусь, який і забирає дитину з садочка. Мати дитини нею не займається, інколи приїздить до дитини, забирає її до себе, лікуванням дитини не займається. Батько дитини проживає в м. Кривий Ріг, приїздить до дитини часто, інколи забирає з собою до м. Кривий Ріг.
Свідок ОСОБА_15 , працівник дитячого садочка «Журавлик», пояснювала, що дитина ОСОБА_10 відвідує садочок у с. Ордо-Василівка, а відвідування садочка дитиною забезпечує дідусь та його співмешканка, які відводять дитину до садочка (на автобус) та забирають її з садка. Батька дитини в садочку свідок бачила два рази, а мама садочок не відвідувала. Батько дитини працює, приїздить до дитини на вихідні, а чи працює мама, свідку не відомо. Зі слів співмешканки дідуся, їй відомо, що дитина не хоче їхати до мами, вказує, що їй добре у дідуся та бабусі ОСОБА_16 . Їй відомо, що на операцію дитину возив дід, але мати дитини була присутня з нею у лікарні.
Свідок ОСОБА_17 вказував, що проживає в с. Ордо-Василівка по сусідству з ОСОБА_11 та є очевидцем того, що дитина ОСОБА_10 проживає з дідом ОСОБА_11 в с. Ордо-Василівка, приблизно з 8 місячного віку, але причини цьому свідку не відомо. Дід та баба забезпечують дитину всім необхідним. Коли хворіла співмешканка ОСОБА_11 , були моменти, коли він - свідок, залишався з дитиною. Наразі ОСОБА_10 відвідує садочок, куди відводить та забирає дідусь і бабуся. Йому відомо, що дід дитини возив її до лікарні. З ким дитина була в лікарні, під час оперативного втручання, свідку не відомо. Мати дитини рідко відвідує її, інколи бере до себе.
Свідок ОСОБА_18 , яка доводиться тіткою позивачу (по лінії батька), суду пояснила, що приймає активну участь у житті малолітньої ОСОБА_7 , будучи сестрою діда дитини. Пояснила, що вона працює кухарем у садочку, який відвідує малолітня ОСОБА_10 . ОСОБА_19 з тим, що дитина проживає у сім'ї діда ОСОБА_11 з річного віку. Батько дитини приймає активнішу позицію у вихованні дитини, частіше відвідує її. Натомість мати дитини буває з дитиною рідко, інколи забирає до себе у м. Кривий Ріг, зокрема забирала на день народження дитини. Дитину всім необхідним забезпечує дідусь, батько та вся їх родина, зокрема і свідок. В день слухання справи, свідок сплатила за харчування дитини у садочку, на прохання батька дитини. Дитина проводить більше часу з бабусею - співмешканкою ОСОБА_11 , яка з нею займається, зокрема виконує завдання з садочка, вчить вірші. Свідок зазначала, що мати дитини не займається її лікуванням, а забираючи дитину до себе з місто, призводить до того, що дитина пропускає заняття у садку. Зі слів родичів, їй відомо, що коли дівчинці робили операцію, мати була з нею поруч, але сплачував за операцію дід. Ліки дитині купувала і вона - свідок, та її донька. Чому дитина не проживає зі своїми батьками, або одним з них, свідку не відомо.
Свідки ОСОБА_20 , яка є матір'ю відповідача, та ОСОБА_21 - сестра відповідача, підтвердили той факт, що ОСОБА_10 проживає в родині діда ОСОБА_11 в с. Ордо-Василівка. ОСОБА_20 зазначала, що її донька ОСОБА_6 та її колишній чоловік, мають суперечності щодо дитини, ділять її «мов іграшку». Коли вона має вільний від роботи час, якого в нинішніх умовах недостатньо, адже вона працює в лікарні, куди часто привозять поранених військових, вона теж займається онукою, яку їй привозить ОСОБА_22 . Відповідач теж забирає дитину до себе в м. Кривий Ріг, коли має можливість.
Свідок ОСОБА_21 пояснювала, що дитина ОСОБА_10 проживає у родині діда, за їх же ініціативою, оскільки ОСОБА_23 - матері дитини, треба було виходити на роботу, щоб заробляти кошти. Спочатку відносини сторін були добрі, вони разом їздили до дитини у Ордо-Василівку, однак після розлучення, відносини стали складними, відповідачу чинять перешкоди у тому, щоб вона могла забирати дитину, але попри це вона спілкується з дитиною, купує їй речі, іграшки, забирає до м. Кривого Рогу, де дитина має друзів, мати бавиться з нею, фотографує, в них добрі стосунки матері та дитини. Однак, в силу тривалого проживання у родині ОСОБА_11 , дитина звикла більше до бабусі.
Позивач, заявляючи перед судом вимогу про самостійне виховання дитини батьком, зазначив у позові, що він проживає з донькою в с. Ордо-Василівка, разом з його батьком та співмешканкою батька. Однак, надані позивачем суду докази спростовують даний факт. Так, згідно довідки та характеристики від 29.08.2024, наданої суду позивачем, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з 01.06.2011 року (а.с. 16, 19). Про вказане зазначав під судового розгляду сам позивач, про факт його проживання у місті Кривий Ріг, окремо від доньки, зазначали й свідки.
Надані суду дані щодо звернення позивача до органів поліції щодо встановлення місця проживання його дитини ОСОБА_7 , яка була з матір'ю, що в подальшому було залишено заявником без розгляду, свідчать про те, що між сторонами по справі дійсно є не вирішені питання щодо їх участі у вихованні дитини, можливого визначення місця проживання дитини (а.с. 143-149), але розглядаючи справу за принципами диспозитивності, суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, а тому розглядає виключно спір щодо встановлення факту самосійного виховання дитини батьком.
Покази свідків, у їх сукупності та взаємозв'язку між собою та з іншими доказами, доводять той факт, що малолітня дитини ОСОБА_10 проживає у родині діда ОСОБА_11 , а її батьки проживають окремо від дитини, та відвідують її за наявності вільного від роботи часу. На постійній основі займається вихованням дитини співмешканка діда та сам дід, забезпечуючи щоденні потреби дитини у харчуванні, побуті, відвідуванні дитячого садка.
Відповідач заперечуючи позов, надала суду докази того, що вона присутня в житті дитини, відвідує її, опікується її здоров'ям, займається її лікуванням, забезпечує відвідування медичних закладів, проведення планових щеплень (а.с. 81-83, 187-189). Саме мати дитини зареєструвала її декларацію у лікаря, та згідно декларації є законним представником дитини - контактною особою, у питаннях що стосуються лікування дитини (а.с. 186).
Кожна зі сторін спору, надавала суду касові чеки на підтвердження факту участі у витратах на лікування дитини (а.с. 81-83, 177-178), але вказані чеки не надають суду можливості ідентифікувати платника. Натомість у ході судового розгляду, свідки вказували на здійснення витрат на лікування дитини не лише батьками дитини, а й родичами по лінії батька, а сам ОСОБА_11 підтвердив той факт, що частково у сумі 6500 грн витрати на лікування дитини, під час оперативного втручання, несла мати дитини - ОСОБА_6 .
В ході судового розгляду, в тому числі з показів свідків, знайшло своє підтвердження те, що батьки дитини працюють у м. Кривий Ріг (а.с. 178), та проїздять до дитини в міру можливості.
Отже, в ході судового розгляду, судом встановлено, що малолітня дитина сторін - ОСОБА_10 проживає з дідом, батьки дитини постійно з дитиною не проживають, працюють у місті Кривому Розі, та в міру своїх можливостей відвідують дитину, приймають певну участь у її утриманні та вихованні, забезпечені життєвих потреб. Посильну допомогу в утриманні та вихованні дитини надає родина діда - ОСОБА_11 , до якої дитина звикла, в силу тривалого проживання, з раннього віку, у сім'ї діда.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України (далі за текстом СК України), мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Положення ст. 151 СК України закріплюють переважне право батьків, перед іншими особами, на особисте виховання дитини. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
У відповідності з положеннями ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Положеннями ст. 153 СК України гарантоване право матері, батька та дитина на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до змісту ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Встановивши дійсні обставини по справі, суд дійшов висновку, що сторони по справі - батьки малолітньої ОСОБА_7 , реалізуючи своє право визначене ст. ст. 150, 160 СК України, за своєю спільною згодою, домовилися про те, що дівчинка проживатиме в будинку діда - ОСОБА_11 , де вона й проживає приблизно з однорічного віку, при цьому жоден з батьків не порушував питання щодо визначення місця проживання дитини з ним, не забрав дитину на постійне місце проживання з собою, відвідуючи дитину за місцем її проживання у с. Ордо-Василівка.
У разі наявності між сторонами спору щодо визначення місця проживання дитини, участі їх в утриманні дитини, тощо, кожен з них не позбавлений права звернутися з вказаним позовом до суду, але наразі такі позовні вимоги перед судом не заявлено. Більш того, особи, коло яких визначено СК України, мають право звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них, батьківських прав щодо дитини, у разі невиконання ними своїх батьківських обов'язків, але вирішення таких питань не є предметом даного судового розгляду.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Перед судом заявлено саме вимогу про встановлення факту самостійного виховання дитини батьком, тобто позивач намагається зафіксувати рішенням суду факт самостійного виховання доньки та подальшого самостійного, без участі матері вирішення питань життя дитини.
Однак, заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Судом встановлено, що дитина постійно проживає у будинку діда - ОСОБА_11 та його співмешканки, які забезпечують щоденні життєві потреби дитини, забезпечують відвідування нею садочка, займаються вихованням дитини, а батьки дитини проїздять до дитини, періодично та почергово забирають її для спільного проживання, в цей час спілкуються з дитиною, приймають участь у її вихованні. При розгляді даної справи, встановивши обставини справи та оцінивши надані суду докази, судом не встановлено, що мати самоусунулася від виховання доньки, саме вона забезпечує лікування дитини, приймає участь у цьому матеріально, відвідує з дитиною медичні заклади. Фактично сторони, як законні представники своєї доньки, за власною волею та узгодженістю між собою, визначили долю своєї участі у житті дитини, при цьому кожен з них підтримує контакт з дитиною та приймає участь у її житті.
За вказаних обставин, позовна вимога про встановлення факту самостійного виховання дитини батьком - ОСОБА_1 , є недоведеною, суперечить законодавству, моральним засадам суспільства та інтересам дитини.
Так, вищевказані норми СК України, гарантують рівність батьків у своїх правах та обов'язках щодо дитини, незалежно від розлучення батьків, незалежно від того, чи проживає хтось з батьків окремо від дитини. Саме батьки, в рівній мірі, мають право та одночасно обов'язок щодо виховання своїх дітей, переважно перед іншими особами, та несуть відповідальність за ухилення від виконання цього обов'язку. Навіть після розлучення, батьки неповнолітніх дітей мають співпрацювати між собою при виконанні батьківських обов'язків, для забезпечення найкращих інтересів дітей.
Відповідно до ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст. 7 Конвенції про права дитини, дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
У пункті 67 Загального коментаря № 14 від 29 травня 2013 року Комітет ООН з прав дитини зазначив, що в інтересах дитини доцільно виходити зі спільної батьківської відповідальності. Приймаючи рішення в інтересах дитини, суддя має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.
У Резолюції «Рівність і спільна батьківська відповідальність: роль батька» від 02 жовтня 2015 року № 2079 Парламентська Асамблея Ради Європи підкреслила необхідність поваги органів влади держав-членів до права батьків нести спільну відповідальність, забезпечивши, щоб сімейне право передбачало у разі роздільного проживання батьків або розірвання шлюбу можливість спільної опіки над дітьми в їх найкращих інтересах на основі взаємної згоди між батьками (пункт 2).
Крім того, Парламентська Асамблея Ради Європи звернула увагу, що розвиток спільної батьківської відповідальності допомагає подолати гендерні стереотипи щодо ролей, які нібито призначаються жінкам і чоловікам у сім'ї, і є очевидним відображенням соціологічних змін, які відбулися за останні п'ятдесят років в організації приватної та сімейної сфер (пункт 4).
Отже, як національне законодавство України, так і міжнародні норми та інститути вказують на те, що для гармонійного, повноцінного розвитку та становлення дитини як особистості, має бути збережений зв'язок дитини з обома батьками, з можливістю спілкування з ними, участю кожного з них у житті та вихованні дитини, їх спільній відповідальності за дитину.
Стверджувати про самостійне виховання дитини батьком, можна в тому випадку, якщо мати в житті дитини відсутня, вона не займається її вихованням і її місце проживання невідоме, або вона позбавлена батьківських прав. Наразі судом не встановлено таких обставин, мати дитини присутня в житті дитини, спілкується з дитиною, цікавиться її успіхами, та бажає залишатися у житті дитини, приймати участь у її вихованні.
Більш того, з урахуванням встановлених судом обставин, звернення до суду з вказаним позовом, містить ознаки штучності позову, зокрема з метою отримання пільг у процесі мобілізації (ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, в тому числі чоловіки, які самостійно виховують та утримують дитину за рішенням суду»).
Беручи до уваги все викладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову, як необґрунтованого та недоведеного.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн (а.с. 7), який враховуючи відмову у задоволенні позову, не підлягає відшкодуванню позивачу.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 223, 247 ч.2, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Покровської районної у місті Кривому Розі ради, орган опіки та піклування Девладівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення фату самостійного виховання дитини батьком - відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складено 09.07.2025.
Суддя М.В. Березюк