04 липня 2025 рокуСправа №160/25053/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тулянцевої І.В.
розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо незарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до вислуги років періоду служби в органах і підрозділах цивільного захисту з 25.02.2005 по 11.11.2011;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до вислуги років період служби в органах і підрозділах цивільного захисту з 25.02.2005 по 11.11.2011;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок і виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в частині надбавки за вислугу років за весь час служби у Військовій частині НОМЕР_1 з урахуванням вислуги років в органах і підрозділах цивільного захисту з 25.02.2005 по 11.11.2011.
В обґрунтування позову зазначено про те, що позивач з 25.02.2005 року по 11.11.2011 року проходив службу в Головному управлінні Міністерства надзвичайних ситуацій України в Донецькій області. З 25.10.2018 року його зараховано до списків особового складу до Військової частини НОМЕР_1 , проте відповідачем не зараховано до вислуги років перебування на службі позивача з 25.02.2005 року по 11.11.2011 року в ГУ ДСНС України у Донецькій області. 08.11.2023 року представник позивача звернувся з адвокатським запитом до ГУ ДСНС України у Донецькій області щодо підтвердження проходження служби в спірний період та отримання підтверджуючих документів. 13.11.2023 року ГУ ДСНС України у Донецькій області листом № 50 01-8062/50 12 було повідомлено про те, що службова документація Головного управління до 2014 року включно залишилася на тимчасово окупованій території та документи, які б підтверджували періоди проходження служби позивача після 2008 року до 2011 року, надати не є можливим та надано наступні документи, а саме: Витяг з наказу ГУ МНС України в Донецькій області №16 від 25.02.2005 про призначення позивача на посаду водія та Витяг з наказу ГУ МНС України в Донецькій області №35 від 23.05.2008 про призначення на посаду водія. 24.07.2024 року позивач звернувся із заявою до Військової частини НОМЕР_1 щодо зарахування до вислуги років періоду служби в органах і підрозділах цивільного захисту з 25.02.2005 року по 11.11.2011 року в ГУ ДСНС України у Донецькій області та здійснити перерахунок та виплату щомісячної надбавки за вислугу років. 07.08.2024 року Військова частина НОМЕР_1 листом № 591/1963 повідомила про відсутність підстав для зарахування періоду з 25.02.2005 року по 11.11.2011 року, оскільки не підтверджено Витягами з наказів щодо призначення та звільнення позивача, а отже не є можливим здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років. На думку позивача, оскільки в нього наявні записи щодо вищезазначеного періоду проходження служби в трудовій книжці, яка є основним документом для підтвердження стажу роботи, він має право на зарахування цього періоду до вислуги років та здійснення перерахунку та виплати надбавки. Позивач не погодився з такою бездіяльністю відповідача, тому, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 26 вересня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі отримано представником відповідача - 27.09.2024 року, про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа.
21 жовтня 2024 року до суду засобами поштового зв'язку надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 на позовну заяву, в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що згідно статті 17-2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію за цим Законом. В особовій справі позивача наявна лише копія трудової книжки та витяги з наказів про призначення на посади, які він займав, однак відсутні документи, що підтверджують періоди служби в Головному управлінні Міністерства надзвичайних ситуацій України в Донецькій області, а саме: витяг з послужного списку особової справи військовослужбовця, витяг або довідка про проходження служби у відповідних органах, витяг з наказу про звільнення з посади, яку він займав. Відповідно до листа Начальника ГУ ДСНС у Донецькій області від 13.11.2023 № 50 01-8062/50 12, документи, що підтверджують службу ОСОБА_1 в ГУ МНС України в Донецькій області, надати немає можливості через їх знаходження на тимчасово окупованій території. Наявність копії трудової книжки та витягів з наказів про призначення на посади, які він займав, не є підставою для підтвердження періодів служби в організації, а відсутність необхідних документів унеможливлює зарахування до загального строку вислуги періодів служби позивача в ГУ МНС в Донецькій області у період з 2005 по 2011 роки.
19.05.2025 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи доказів підтвердження направлення на адресу позивача відзиву на позовну заяву.
30.06.2025 року до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача - адвоката Думича А.М., в яких він наводить законодавче обгрунтування заявлених позовних вимог та просить задовольнити позов у повному обсязі.
04.07.2025 року до суду надійшли заперечення відповідача на додаткові пояснення позивача, в яких просять не приймати їх до уваги та відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є військовослужбовцем та проходить службу в військовій частині НОМЕР_1 з 26.10.2018 року (наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 304 від 25.10.2018 року).
Судом встановлено, що в період з 25.02.2005 року по 11.11.2011 року позивач проходив службу в Головному управлінні Міністерства надзвичайних ситуацій України в Донецькій області.
Так, відповідно до Витягу з наказу ГУ МНС України в Донецькій області №16о/с від 25.02.2005 року (по особовому складу) ОСОБА_1 , який прибув по заяві, водієм (без присвоєння спеціального звання) (за рахунок атестованої посади водія) призначити до СДПЧ-51 Красноармійського міського управління Головного управління МНС України в Донецькій області, з випробувальним терміном один місяць. Підстава заява ОСОБА_1 від 10.01.2005 року.
Відповідно до Витягу з наказу ГУ МНС України в Донецькій області №35 від 23.05.2008 року (по особовому складу) старшого сержанта ОСОБА_1 призначено водієм 55-ї підпорядкованої державної пожежної частини управління МНС в м. Донецьку Головного управління МНС України в Донецькій області, увільнивши від посади водія 51-ї самостійної державної пожежної частини Красноармійського міського управління. Підстава рапорт ОСОБА_1 від 21.04.2008 року.
Згідно із Витягом з наказу (по стройовій частині) №304 від 25.10.2018 року, сержанта ОСОБА_1 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військової служби, з яким укладено контракт та призначений наказом начальника НОМЕР_3 військового мобільного госпіталю (по особовому складу) від 25 жовтня 2018 року №53-РС на посаду водія 1 автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення НОМЕР_3 військового мобільного госпіталю (багатопрофільного, на 100 ліжок) Військово-медично клінічного центру Західного регіону (на 675 ліжок), з 25 жовтня 2018 року зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, а на котлове забезпечення з 26 жовтня 2018 року, вважати таким, що з 25 жовтня 2018 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 2640 гривень на місяць, шпк "солдат". Вислуга станом на 25 жовтня 2018 року становить 1 рік 05 місяців.
08 листопада 2023 року представник позивача звернувся з адвокатським запитом до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Донецькій області щодо підтвердження проходження служби в період з 25.02.2005 року по 11.11.2011 року та отримання підтверджуючих документів.
13 листопада 2023 року Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Донецькій області листом № 50 01-8062/50 12 повідомило про те, що службова документація Головного управління до 2014 року включно залишилася на тимчасово окупованій території та документи, які б підтверджували періоди проходження служби позивача після 2008 року до 2011 року, надати не є можливим та надано наступні документи, а саме: Витяг з наказу ГУ МНС України в Донецькій області №16 від 25.02.2005 про призначення позивача на посаду водія та Витяг з наказу ГУ МНС України в Донецькій області №35 від 23.05.2008 про призначення на посаду водія.
24 липня 2024 року позивач звернувся із заявою до Військової частини НОМЕР_1 щодо зарахування до вислуги років періоду служби в органах і підрозділах цивільного захисту з 25.02.2005 року по 11.11.2011 року в ГУ ДСНС України у Донецькій області та здійснити перерахунок та виплату щомісячної надбавки за вислугу років.
07 серпня 2024 року Військова частина НОМЕР_1 листом № 591/1963 повідомила про те, що згідно статті 17-2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію за цим Законом. В особовій справі позивача наявна лише копія трудової книжки та витяги з наказів про призначення на посади, які він займав, однак відсутні документи, що підтверджують періоди служби в Головному управлінні Міністерства надзвичайних ситуацій України в Донецькій області, а саме: витяг з послужного списку особової справи військовослужбовця, витяг або довідка про проходження служби у відповідних органах, витяг з наказу про звільнення з посади, яку він займав.
Відповідно до листа начальника ГУ ДСНС у Донецькій області від 13.11.2023 № 50 01-8062/50 12, документи, що підтверджують службу ОСОБА_1 в ГУ МНС України в Донецькій області, надати немає можливостя через їх знаходження на тимчасово окупованій території. Наявність копії трудової книжки та витягів з наказів про призначення на посади, які він займав, не є підставою для підтвердження періодів служби в організації, а відсутність необхідних документів унеможливлює зарахування до загального строку вислуги періодів служби позивача в ГУ МНС в Донецькій області у період з 2005 по 2011 роки. Також відповідачем зазначено про те, що вирішення питання з підтвердження періодів служби позивача в ГУ МНС України в Донецькій області у період з 2005 по 2011 роки можливе лише в судовому порядку.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у зарахуванні періоду проходження служби з 25.02.2005 по 11.11.2011 роки в органах і підрозділах цивільного захисту до вислуги років та не здійснення перерахунку і виплати надбавки за вислугу років, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та військового характеру, повноваження органів виконавчої влади та інших органів управління, порядок створення і застосування сил, їх комплектування, проходження служби, а також гарантії соціального і правового захисту особового складу органів та підрозділів цивільного захисту на момент проходження служби позивача в Головному управлінні Міністерства надзвичайних ситуацій України в Донецькій області (з 25.02.2005 по 11.11.2011 роки) було врегульовано Законом України «Про правові засади цивільного захисту» від 24.06.2004 року № 1859-IV (втратив чинність 01.07.2013 року).
Порядок проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту визначається цим Законом та Положенням про проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, яке затверджується Кабінетом Міністрів України. На особовий склад органів і підрозділів цивільного захисту поширюється Дисциплінарний статут, який затверджується законом. Трудові відносини працівників органів і підрозділів цивільного захисту регулюються законодавством про працю. Час проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту зараховується до загального стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону (ст. 42 Закону України № 1859-IV).
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 629 було затверджено Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту (втратило чинність 10.09.2013 року) (далі - Положення № 629).
Особами рядового і начальницького складу є громадяни України, які прийняті на службу до органів і підрозділів цивільного захисту і яким присвоєні відповідно до цього Положення спеціальні звання (п. 2 Положення № 629).
На службу до органів і підрозділів цивільного захисту приймаються на конкурсній та контрактній основі громадяни України, які досягли 18-річного віку та спроможні за своїми особистими, діловими і моральними якостями, освітнім і професійним рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки (п. 19 Положення № 629).
Особам, які прийняті на службу до органів і підрозділів цивільного захисту, присвоюється спеціальне звання і їх призначають на посади рядового і начальницького складу. Днем прийняття на службу вважається день присвоєння спеціального звання (п. 21 Положення № 629).
11 липня 2013 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 593, якою затверджено Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України (далі - Положення № 593), пунктом 5 якого було передбачено, що час проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, передбачено частиною 1 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Частиною 4 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», початком проходження військової служби вважається: день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.
Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Матеріалами справи підтверджено, щ9о на момент звернення до суду ОСОБА_1 є військовослужбовцем, та проходить службу в військовій частині НОМЕР_1 (наказ №304 від 25.10.2018 року).
Постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року, затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб (далі - Порядок № 393).
Так, п. 1 Порядку № 393 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах “б»-“д», “ж» і “з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються: служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу, Державному бюро розслідувань на посадах рядового і начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду.
З системного аналізу наведених норм судом зроблено висновок про те, що період служби в органах і підрозділах цивільного захисту, зараховується до вислуги років військовослужбовців.
Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону(ч.3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).
Відповідно до п. 2 розд. I Порядку № 260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
Пунктами 1 та 2 розд. IV Порядку№ 260 визначено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах: від 1 до 5 років - 25 відсотків; від 5 до 10 років - 30 відсотків; від 10 до 15 років - 35 відсотків; від 15 до 20 років - 40 відсотків; від 20 до 25 років - 45 відсотків; від 25 і більше років - 50 відсотків.
Вислуга років для виплати надбавки обчислюється з дня початку до дня закінчення проходження військової служби відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно з п. 3 розд. IV Порядку№ 260, для виплати надбавки за вислугу років зараховуються періоди, зокрема зазначені в постанові Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року№ 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».
Отже, вислуга років впливає, зокрема на розмір надбавки за вислугу років, та на подальше призначення пенсії за вислугу років.
Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року № 530 затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (далі - Положення № 530).
Згідно з п. 2.9 розд. І Положення № 530, обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється за послужним списком з особової справи військовослужбовця.
Документами, що підтверджують окремі періоди військової служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах, є:
довідки архівних і військово-лікувальних закладів;
переліки посад льотного складу, посад управлінь з'єднань підводних човнів і з'єднань тральщиків, служба в яких підлягає зарахуванню до вислуги років на пільгових умовах, затверджені наказами Міністра оборони України;
листи обліку: льотної роботи військовослужбовців льотного складу, стажу плавання військовослужбовців Військово-Морських Сил Збройних Сил України (Військово-Морського Флоту СРСР) та Державної прикордонної служби України (Прикордонних військ СРСР), виконання стрибків з парашутом військовослужбовців, служба яких пов'язана із систематичними стрибками з парашутом, роботи водолазами під водою;
витяги з наказів командирів військових частин або повідомлення військових частин, управлінь (відділів) особового складу (персоналу), управлінь (відділів) кадрів або управлінь (відділів) мобілізації та комплектування відповідних штабів про час проходження військовослужбовцями служби у високогірних місцевостях, в укріплених районах СРСР із залученням до несення бойового чергування в спорудах оборонних позицій у складі бойових обслуг;
довідки кадрових органів Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, про службу в цих військових формуваннях, яка підлягає зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах;
дипломи, посвідчення, довідки і повідомлення цивільних вищих та інших навчальних закладів про час навчання в цих навчальних закладах для зарахування часу навчання до вислуги років та загального страхового стажу;
інші документи, що підтверджують періоди дійсної військової служби в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, служби в органах Міністерства внутрішніх справ СРСР та держав - учасниць СНД.
Не зараховуючи спірний період служби позивача до вислуги років відповідач виходив з того, що у визначеному законодавством переліку документів, що підтверджують окремі періоди військової служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років (п. 2.9 розд. І Положення, що затверджено наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року №530) відсутні документи, що додані позивачем до рапорту.
Як пояснив відповідач, в особовій справі позивача наявна лише копія трудової книжки та витяги з наказів про призначення на посади, які він займав, однак відсутні документи, що підтверджують періоди служби в Головному управлінні Міністерства надзвичайних ситуацій України в Донецькій області, а саме: витяг з послужного списку особової справи військовослужбовця, витяг або довідка про проходження служби у відповідних органах, витяг з наказу про звільнення з посади, яку він займав (п. 2.9 розд. І Положення, що затверджено наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року № 530).
Разом з тим, в спірних правовідносинах відповідачем не враховано наступне.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні положення до 10.06.2021 року містилися в ст. 48 Кодексу законів про працю України, ч. 1 якої визначала, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
В трудовій книжці позивача серії НОМЕР_4 (початкова дата заповнення 28.05.2003 року) містяться записи № 5 та № 6 про те, що в період з 25.02.2005 року по 11.11.2011 року позивач проходив службу в МНС України, органах і підрозділах цивільного захисту. Також містяться посилання на накази про прийняття на службу від 25.02.2005 року № 18 о/с та про звільнення зі служби від 11.11.2011 року № 68 о/с. Записи засвідчені посадовою особою УМНС в м. Донецьку Головного управління МНС України в Донецькій області.
Також в матеріалах справи містяться витяги з наказів відповідно до яких позивач з 25.02.2005 року призначений до СДПЧ-51 Красноармійського міського управління Головного управління МНС України в Донецькій області, з випробувальним терміном один місяць (витяг з наказу ГУ МНС України в Донецькій області №16о/с від 25.02.2005 року (по особовому складу), з 23.05.2008 року старшого сержанта ОСОБА_1 призначено водієм 55-ї підпорядкованої державної пожежної частини управління МНС в м.Донецьку Головного управління МНС України в Донецькій області, увільнивши від посади водія 51-ї самостійної державної пожежної частини Красноармійського міського управління. Підстава рапорт ОСОБА_1 від 21.04.2008 року (витяг з наказу ГУ МНС України в Донецькій області №35 від 23.05.2008 року (по особовому складу).
Отже, на переконання суду основним документом про трудову діяльність (трудовою книжкою), і витягом з наказу ГУ МНС України в Донецькій області №16о/с від 25.02.2005 року (по особовому складу) та витягом з наказу ГУ МНС України в Донецькій області №35 від 23.05.2008 року (по особовому складу) підтверджено те, що період служби позивача з 25.02.2005 року по 11.11.2011 року підлягає зарахуванню до вислуги років.
Вказані документи були достатніми для прийняття відповідачем рішення на користь позивача.
Крім того, в спірних правовідносинах відповідачем не враховано те, що ГУ МНС України в Донецькій області, де проходив службу позивач, знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території, де і залишилися архівні документи щодо позивача.
Про вказані обставини відповідача було повідомлено листом Головного управління ДСНС у Донецькій області від 13.11.2023 року №50 01-8062/50 12 на запит представника позивача від 08.11.2023 року. І вказана інформація була відома відповідачу у серпні 2024 року- на час розгляду заяви позивача.
Ці обставини унеможливлювали надання позивачем (або відповідними органами) інших документів, які вимагав відповідач, і які в даному випадку не є основними.
Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п. 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
Під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення.
Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, як і відсутність документів, які залишилися на непідконтрольній території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території.
Застосовуючи «намібійський виняток» у справі "Cyprus v. Turkey", ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Таким чином, документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку.
Трудова книжка, надана позивачем на підтвердження проходження його служби в спірний період підтверджує, що він проходив службу в органах і підрозділах цивільного захисту з 25.02.2005 по 11.11.2011.
На підставі викладеного, суд вважає, що за обставин, що склались у зв'язку з тимчасовою окупацією певних територій Донецької області, відмова відповідачем - органом державної влади, позивачу - фізичній особі, у реалізації його права на отримання надбавки за вислугу років з підстави відсутності документів, що підтверджують періоди служби в Головному управлінні Міністерства надзвичайних ситуацій України в Донецькій області, а саме: витяг з послужного списку особової справи військовослужбовця, витяг або довідка про проходження служби у відповідних органах, витяг з наказу про звільнення з посади, яку він займав, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на гідне грошове забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування такого грошового забезпечення.
У постанові № 819/1726/16 від 16.06.2022 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погодився з рішеннями першої та апеляційної інстанції, залишивши без змін ці рішення, задоволено в повному обсязі позовні вимоги позивача, який звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області, яка виразилась у відмові зарахувати позивачу до вислуги років обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій, часу попередньої роботи в органах державної податкової служби з 17.10.1995 року по 26.12.1999 року та в Бородянській райдержадміністрації з 27.11.2007 року по 31.03.2008 року, зобов'язано Головне управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області зарахувати позивачу до вислуги років обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій, час попередньої роботи в органах державної податкової служби з 17.10.1995 року по 26.12.1999 року та в Бородянській райдержадміністрації з 27.11.2007 по 31.03.2008 року.
У відповідності до ч. 5 та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно- правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо. Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність (рішення Конституційного суду України від 17.03.2004 № 7-рп/2004).
Необхідно зауважити, що Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення у справі за конституційними поданнями Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень частини шостої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини сьомої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» від 6 липня 1999 poкy N 8-рп/99 зазначив, що «служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов'язані з постійним ризиком для життя і здоров'я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п'ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов'язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей». Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо. Конституційний Суд України зазначає, що багато таких «пільг», встановлених Законами України «Про міліцію» про «Про прокуратуру» тощо, є не пільгами, а гарантіями та іншими засобами забезпечення професійної діяльності окремих категорій громадян, ефективного функціонування відповідних органів рішення Конституційного Суду України від 20.03.20022 № 5 - рп/2002).
Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність.
Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки. (Рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010).
З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 зарахувати до вислуги років період служби в органах і підрозділах цивільного захисту з 25.02.2005 по 11.11.2011, що в свою чергу є підставою для зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 провести перерахунок і виплату грошового забезпечення позивача в частині надбавки за вислугу років за весь час служби у Військовій частині НОМЕР_1 , з урахуванням вислуги років в органах і підрозділах цивільного захисту з 25.02.2005 по 11.11.2011.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.
З урахуванням положень частини 1 статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (фактична адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо незарахування ОСОБА_1 до вислуги років періоду служби в органах і підрозділах цивільного захисту з 25.02.2005 по 11.11.2011.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до вислуги років період служби в Головному управлінні МНС України в Донецькій області з 25.02.2005 по 11.11.2011.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) провести перерахунок і виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в частині надбавки за вислугу років за весь час служби у Військовій частині НОМЕР_1 з урахуванням вислуги років в органах і підрозділах цивільного захисту з 25.02.2005 по 11.11.2011.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (фактична адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 986,96 грн. (дев'ятсот вісімдесят шість гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева