04 липня 2025 рокуСправа №160/31488/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви від 13.12.2024 року, просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРЮОФОПГФ: 13559341) №045550025957 від 02.10.2024 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРЮОФОПГФ: 13559341) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) періоди з 09.08.1993 по 01.10.1996, з 01.06.2005 по 30.06.2005, з 01.08.2005 по 31.10.2005, з 01.12.2005 по 30.04.2006, з 01.06.2006 по 30.04.2007 до страхового стажу для призначення пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРЮОФОПГФ: 13559341) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що вона по досягненню пенсійного віку, 25.09.2024 року звернулася із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 02.10.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області рішенням №045550025957 було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу та зазначено про те, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди трудової діяльності з 09.08.1993 по 01.10.1996 згідно трудової книжки, оскільки печатка при звільненні на іноземній мові та періоди провадження підприємницької діяльності з 01.05.2005 по 30.06.2005, 01.08.2005 по 31.10.2005, з 01.12.2005 по 30.04.2006, з 01.06.2006 по 30.04.2007, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного пенсійного страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків. На думку позивача, оскільки в неї наявні записи щодо вищезазначених періодів роботи в трудовій книжці, яка є основним документом для підтвердження стажу роботи, а отже вона має право на зарахування цього періоду до загального страхового стажу роботи. Щодо зарахування до страхового стажу роботи позивача періодів здійснення нею підприємницької діяльності зазначено, що в спірні періоди нею було сплачено суми єдиного внеску, що підтверджується даними з довідки форми ОК-5, а відтак вказані періоди мають бути зараховані до страхового стажу. Позивачка не погодилась з таким рішенням відповідача-1, тому, звернулась до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 04 грудня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання ухвали суду від 04.12.2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» 13.12.2024 року від представника позивача надійшла уточнена позовна заява.
Ухвалою суду від 24 грудня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Залучено до участі в адміністративній справі № 160/8471/24 у якості співвідповідача- Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.
Також витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином завірену копію матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .
Копію ухвали про відкриття провадження у справі отримано представником відповідача-1 - 30.12.2024 року, відповідача-2 - 10.01.2025 року, про що в матеріалах справи містяться довідки про доставку електронних листів.
16 січня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на позовну заяву, в якому відповідач-1 пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач 25.09.2024 подала до органів ПФУ заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду якої 02.10.2024 було прийнято рішення №045550025957 про відмову у призначенні пенсії, відповідно до статті 26 Закон 1058, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу не зараховано періоди: трудової діяльності з 09.08.1993 по 01.10.1996, згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 27.07.1979, оскільки печатка при звільненні на іноземній мові; провадження підприємницької діяльності з 01.05.2005 по 30.06.2005, 01.08.2005 по 31.10.2005, з 01.12.2005 по 30.04.2006, з 01.06.2006 по 30.04.2007, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного пенсійного страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків. Згідно реєстру застрахованих осіб враховано всі періоди трудової діяльності. Підтверджено належними документами страховий стаж 15 років 06 місяців 16 днів, страховий стаж особи для визначення права згідно п 3.1. розділу ХV Закону становить 16 років 02 місяці 00 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком, тому позивачу відмовлено в призначенні пенсії. Відповідачем-1 також зазначено, що відповідно до частини 2 статті 26 Закону, у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною 1 цієї статті, право на призначення пенсії за віком така особа набуде після досягнення 63 років за наявності страхового стажу від 21 року. Відповідно до п. 3 статті 26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років за наявності страхового стажу від 15 років. Щодо не зарахування до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності відповідачем зазначено, що періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патенту, або патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування. Згідно з п.3-1 розділу XV Закону, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Таким чином, на думку відповідача-1 позивач не має права на призначення пенсії через недостатній страховий стаж, тому позивачу відмовлено в призначенні пенсії.
05 березня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на позовну заяву, в якому відповідач-2 пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що ОСОБА_1 25.09.2024 звернулася із заявою до територіальних органів Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності заяву та документи позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області та прийнято рішення №045550025957 від 02.10.2024 року про відмову у призначені пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Згідно вищезазначеного рішення страховий стаж позивача становить 15 років 06 місяців 16 днів. Згідно вищезазначеного рішення страховий стаж особи згідно п 3.1. розділу XV Закону становить 16 років 02 місяці 00 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності з 09.08.1993 по 01.10.1996 згідно трудової книжки, оскільки печатка при звільненні на іноземній мові. Також не зараховано періоди провадження підприємницької діяльності з 01.05.2005 по 30.06.2005, 01.08.2005 по 31.10.2005, з 01.12.2005 по 30.04.2006, з 01.06.2006 по 30.04.2007, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного пенсійного страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків. Таким чином, позивачу було відмовлено вищезазначеним рішенням в призначені пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Також на виконання ухвали суду від 24.12.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області разом із відзивом надано матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25.09.2024 року звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо призначення пенсії за віком відповідно до ч.2 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заява позивачки про призначення пенсії була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 02.10.2024 року №045550025957 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком. Так, відповідачам 1 у рішенні зазначено, що вік заявника 63 роки 04 місяці. Необхідний страховий стаж згідно з статтею 26 Закону становить 28 років. Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону, у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною 1 цієї статті, право на призначення пенсії за віком така особа набуде після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу від 21 року. Страховий стаж особи становить 15 років 06 місяців 16 днів. Страховий стаж особи згідно п 3.1. розділу XV Закону становить 16 років 02 місяці 00 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано: періоди трудової діяльності з 09.08.1993 по 01.10.1996, згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 27.07.1979, оскільки печатка при звільненні на іноземній мові. Не зараховано періоди провадження підприємницької діяльності з 01.05.2005 по 30.06.2005, 01.08.2005 по 31.10.2005, з 01.12.2005 по 30.04.2006, з 01.06.2006 по 30.04.2007, в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного пенсійного страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків. Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу зараховано всі періоди трудової діяльності.
Не погоджуючись з відмовою відповідача-1 у призначенні пенсії, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII«Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон№1788 - XII) та від 09.07.2003 року №1058-IV«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон №1058-IV).
Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно із ст. 1 Закону №1788- XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 7 Закону №1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Відповідно до ст. 1 Закону №1058-IVстраховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з ч.1ст.24 Закону №1058-IVстраховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ч. 3-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Розділ XV доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом №2148-VIII від 03.10.2017) до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №793 доповнено пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Відповідно до абзацу 3 підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Вказаними змінами законодавець передбачив зарахування як до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб - підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску) та визначав перелік документів, які підтверджують зарахування стажу у певні періоди.
За приписами абзацу 1 підпункту 2 пункту 2.1 розділу Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються зокрема документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. За період роботи, починаючи з 01.01.2004, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Тобто, для зарахування до страхового стажу, періоду здійснення фізичною особою підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2004, необхідно підтвердити сплату страхових внесків за цей період, зокрема, доказом сплати є довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
З аналізу наведених вище норм вбачається, що на підставі відомостей із бази даних реєстру застрахованих осіб, пенсійний орган зараховує до страхового стажу періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням єдиного податку з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Судом встановлено, що згідно Форми РС-право з ІКІС ПФУ: Підсистеми Призначення та Виплати Пенсії, загальний стаж позивача складає 16 років 02 місяці 00 днів.
Вирішуючи питання протиправності дій відповідача-1 щодо не зарахування періодів провадження підприємницької діяльності позивача з 01.05.2005 по 30.06.2005, 01.08.2005 по 31.10.2005, з 01.12.2005 по 30.04.2006, з 01.06.2006 по 30.04.2007 до страхового стажу, незалежно від суми сплачених страхових внесків (єдиного внеску), судом з'ясовується питання на якій системі оподаткування перебував позивач.
Факт провадження позивачем підприємницької діяльності у період з 03.05.2005 року по 22.12.2008 року, підтверджується наступними документами.
Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 була фізичною особою-підприємцем з 03.05.2005 р., про що вчинено запис № 2 224 000 0000 007018 про проведення державної реєстрації, а 22.12.2008 р. вчинено запис № 2 224 006 0004 007018 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
З листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №60857/6/04-36-24-12-13 від 29.08.2024 року вбачається, що позивач з 25.03.2005 р. по 22.12.2008 р. перебувала на податковому обліку в Шевченківській ДПІ ГУ ДПС, як фізична особа-підприємець. Також в зазначеному листі податкового органу повідомлено, що надати інформацію щодо перебування ОСОБА_1 платником єдиного податку та сплати нею єдиного податку за період з 25.03.2005 по 22.12.2008 немає можливості у зв'язку з відсутністю такої інформації в контролюючому органі.
Індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) містять інформацію про сплату страхових внесків, в складі єдиного внеску, в період здійснення позивачем підприємницької діяльності з 01.05.2005р. по 01.04.2008р. за Кодом типу ставки « 8», що відповідно до Довідника кодів типів ставок страхового внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (додаток 1 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України), відповідає єдиному податку.
Враховуючи, що позивач сплачував саме єдиний податок, а обов'язок його сплати лежить на суб'єктах господарювання, які обрали спрощену систему оподаткування, суд приходить до наступних висновків: позивач здійснювала підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування у періоди з 01.05.2005 по 30.06.2005, 01.08.2005 по 31.10.2005, з 01.12.2005 по 30.04.2006, з 01.06.2006 по 30.04.2007 та сплачувала єдиний податок (згідно даних довідки форми ОК-5 станом на 25.09.2024 року: травень 2005 року сплачено - 87 грн. 28 коп., червень 2005 року сплачено - 87 грн. 28 коп., серпень 2005 року сплачено - 87 грн. 28 коп., вересень 2005 року сплачено - 87 грн. 28 коп., жовтень 2005 року сплачено - 87 грн. 28 коп., грудень 2005 року сплачено - 87 грн. 28 коп., з січня 2006 року по квітень 2006 року (включно) сплачено по 188 грн. 21 коп. щомісячно, разом - 752 грн. 84 коп., з червня 2006 року по грудень 2006 року (включно) сплачено по 188 грн. 21 коп. щомісячно, разом - 1 317 грн. 47 коп., з січня 2007 року по квітень 2007 року (включно) сплачено по 253 грн. 01 коп. щомісячно, разом - 1 012 грн. 04 коп.), тому зазначені періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача в повному обсязі незалежно від суми сплачених страхових внесків (єдиного внеску) згідно п.3-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV.
Також суд критично ставиться до позиції відповідачів щодо зарахування спірних періодів ведення підприємницької діяльності, виключно для визначення права на призначення пенсії відповідно до вимог пункту 3-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058, з огляду на те, що у спірні періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності з 01.05.2005 по 30.06.2005, 01.08.2005 по 31.10.2005, з 01.12.2005 по 30.04.2006, з 01.06.2006 по 30.04.2007, останній сплачував єдиний податок та єдиний внесок, що відображено у довідці форми ОК-5, а відтак зазначені періоди повинні зараховуватись не лише для визначення права на пенсію, а й до розрахунку пенсії позивача.
Щодо відмови пенсійного органу у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 09.08.1993 року по 01.10.1996 року, у зв'язку з недоліками заповнення трудової книжки, суд зазначає наступне.
Статтею 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року (ч.1 ст.26).
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону, у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною і цієї статті, право на призначення пенсії за віком така особа набуде після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу від 21 року.
У разі відсутності необхідного страхового стажу право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу від 15 років.
Згідно з п.1 ст.24 Закону України №1058-IV (абз.1), страховий стаж це період, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Пункт 2 ст.24 Закону України №1058-IV визначає, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як передбачено ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.1993 №637 прийнятий Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, в якому в пункті 1 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З наведеної норми вбачається, що додаткові дані для підтвердження трудового стажу вимагаються лише у випадках, коли трудова книжка відсутня або в ній відсутній запис, або записи про періоди роботи є неправильними або неточними.
Суд встановив, що згідно із записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_5 підтверджується спірний період її роботи з 09.08.1993 по 01.10.1996.
Зокрема, згідно із записом №7 встановлено, що 09.08.1993 року позивача прийнято (далі мовою оригіналу) - менеджером на Украинско-российскую ООО фирму «Читис» (наказ №3-к від 09.08.1993 р.).
Згідно із записом №8 встановлено, що 01.10.1996 року позивача звільнено із зазначеного підприємства за власним бажанням (наказ №28-к від 01.10.1996р.)
При цьому, відповідач-1 не зарахував до стажу позивача вказаний період роботи, оскільки печатка, якою завірено запис про звільнення, на іноземній мові.
Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів.
Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів.
Згідно з п.2.2 Інструкції до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Аналізуючи приписи Інструкції №58, суд зазначає, що всі записи які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено. Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
При цьому, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже й не може впливати на її особисті права.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а звернув увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
У постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Разом із тим, на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком) за формальні недоліки оформлення записів трудової книжки, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства.
Верховний Суд у іншій постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" від 25.04.2019 № 2704-VIII органи державної влади, влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом. Аналогічні положення передбачені абзацом 8 пункту 2.9 Порядку № 22-1. Так, документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачаю міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Однак, відповідачами не надано доказів письмового повідомлення позивача про необхідність подання такого перекладу у визначений Порядком № 22-1 спосіб.
З огляду на наведене, оскаржуване рішення є протиправним та належить до скасування, а період роботи з 09.08.1993 по 01.10.1996 має бути зарахований до страхового стажу позивача.
З урахуванням викладеного вище та з метою належного захисту прав та інтересів позивача, з огляду на частину другу статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №045550025957 від 02.10.2024 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача-1 призначити позивачеві пенсію за віком задоволенню не підлягають, оскільки суд не може підміняти пенсійний орган, і на власний розсуд розраховувати страховий стаж, та задоволення зазначених вимог свідчитиме про втручання до дискреційних повноважень пенсійного органу, що є неприпустимим.
Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Верховним Судом у постанові від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17 зазначено, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов'язання відповідача призначити пенсію, оскільки відповідачем ще не вирішено питання щодо зарахування стажу.
Щодо визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватись розгляд заяви позивача з урахуванням висновків суду у цій справі, суд зазначає про таке.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005№ 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р.за № 1566/11846 (далі - Порядок).
Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Оскільки оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії позивачці було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, зобов'язання щодо зарахування спірних періодів та повторного розгляду заяви позивача слід покласти саме на той орган, рішення якого скасоване.
Таким чином, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача буде саме зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до загального трудового стажу позивача період роботи з 09.08.1993 по 01.10.1996 та періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.06.2005 по 30.06.2005, з 01.08.2005 по 31.10.2005, з 01.12.2005 по 30.04.2006, з 01.06.2006 по 30.04.2007 та повторно розглянути заяву від 25.09.2024 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
В ході розгляду справи відповідачами не було доведено правомірність прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії за віком та не зарахуванні до загального страхового стажу періоду роботи та здійснення позивачем підприємницької діяльності, у зв'язку із чим, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ч. 3 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (місцезнаходження: 10003, Житомирська область, м. Житомир, вул. Ольжича, буд. 7, код ЄДРПОУ 13559341), відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №045550025957 від 02.10.2024 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи з 09.08.1993 по 01.10.1996 та періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.06.2005 по 30.06.2005, з 01.08.2005 по 31.10.2005, з 01.12.2005 по 30.04.2006, з 01.06.2006 по 30.04.2007.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 25.09.2024 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (місцезнаходження: 10003, Житомирська область, м. Житомир, вул. Ольжича, буд. 7, код ЄДРПОУ 13559341) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 484,48 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева