04 липня 2025 рокуСправа №160/26888/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тулянцевої І.В.
розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.10.2024 № 047150028831 щодо відмови у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 з 30 серпня 2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди: з 21.04.2003 по 20.06.2003 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , з 21.08.2006 по 26.06.2009 догляду за дитиною до трьох років згідно з довідкою ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» №630015 від 28.08.2024; до пільгового стажу по Списку №1 періоди з 20.03.2005 по 17.04.2005, з 01.05.2006 по 31.07.2006, з 09.08.2006 по 30.11.2006, з 01.01.2007 по 28.02.2007, з 07.04.2015 по 07.04.2015 відповідно до довідки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» від 19.09.2024 №55-1528;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію за Списком №1 відповідно до пункту а) ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» з 30 серпня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 23.09.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та надала необхідні документи. Проте, відповідач рішенням від 04.10.2024 № 047150028831 відмовив у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з не досягненням нею 50-тирічного віку. У вказаному рішенні зазначено про те, що за доданими документами до страхового стажу не зараховані періоди роботи з 21.04.2003 по 20.06.2003, оскільки відсутні відомості про роботу в системі персоніфікованого обліку за вказаний період, період догляду за дитиною до 3-х років ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки у свідоцтві про народження дитини відсутня позначка про видачу паспорту, проставлена відповідним органом. Крім того, позивач не погоджується з діями відповідача, які полягають у не зарахуванні до її страхового стажу період з 21.08.2006 по 26.06.2009 догляду за дитиною до трьох років згідно з довідкою ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» №630015 від 28.08.2024 та до пільгового стажу по Списку №1 періоди роботи з 20.03.2005 по 17.04.2005, з 01.05.2006 по 31.07.2006, з 09.08.2006 по 30.11.2006, з 01.01.2007 по 28.02.2007, з 07.04.2015 по 07.04.2015 відповідно до довідки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» від 19.09.2024 №55-1528. Позивач вважає, що набула право на пенсію за віком на пільгових умовах, а відмову відповідача у призначенні пенсії протиправною, що зумовило її звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 18 жовтня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, належним чином завірену копію матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .
Копію ухвали про відкриття провадження у справі отримано 18.10.2024 представником відповідача, про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа.
Правом на подання відзиву на позовну заяву в установлений термін відповідач не скористався.
Частиною першою статті 261 КАС України визначені особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, а саме відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи обставини ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк (протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі), суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
23.09.2024 ОСОБА_1 (позивач), ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
За результатами розгляду цієї заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняло рішення № 047150028831 від 04.10.2023 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах.
При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що згідно із штрихкодом на рішенні, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняло рішення № 047150028831 саме - 30.09.2024 року, але помилково в самому тексті зазначило дату- 03.10.2023 року. У зв'язку із встановленими обставинами, суд у своєму рішенні використовує правильну дату прийняття оскаржуваного рішення - 30.09.2024 року.
Зазначене рішення мотивоване тим, що пенсійний вік, визначений пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», становить 50 років. Вік заявника 45 років. Необхідний страховий стаж, відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» становить не менше 20 років. Страховий стаж особи становить 22 років 7 місяців 7 днів. Необхідний пільговий стаж, визначений ст. 114 Закону, за Списком №1 становить 7 років 6 місяців. Пільговий стаж особи 16 років 3 місяців 13 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховані періоди роботи з 21.04.2003 по 20.06.2003, оскільки відсутні відомості про роботу в системі персоніфікованого обліку за вказаний період, період догляду за дітиною до 3-х років ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки у свідоцтві про народження дитини відсутня позначка про видачу паспорту, проставлена відповідальним органом. До пільгового стажу зараховані всі періоди роботи. В призначенні пенсії відмовлено оскільки заявниця не досягла пенсійного віку. Працює. Підприємець. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно доКонституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 8 вказаного Закону, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною 1 статті 24 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
При цьому, згідно з частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону (частина 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року; 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року; 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року; 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року; 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року; 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року; 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року; 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року; 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.
Пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливим і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
02 березня 2015 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII, яким пункт «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладено в такій редакції: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
У свою чергу, статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).
Відповідно до положень статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.
Так, застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам».
Отже, у статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII для призначення пенсії за віком за списком №1 було встановлено пенсійний вік - досягнення жінкою 45 років, а також, страховий стаж роботи для жінок не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, перевіряючи статтю 13, частину 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.
Згідно зі статтею 13, частиною 2 статті 14, пунктами «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону №213-VIII змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.
Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та права на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Отже, особи, які належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII. Зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином стаття 13, частина 2 статті 14, пункт «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині 1 статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 дійшла висновку, що застосуванню підлягають норми Закону №1788-XI з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, а не Закону №1058-IV.
Окрім цього, суд зазначає, що у справах «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та «Серков проти України» (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що: національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
За вказаних обставин, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України.
Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Судом установлено, що на час звернення за призначенням пенсії (23.09.2024) ОСОБА_1 досягла віку 45 років та, як видно з розрахунку стажу позивача (Форма РС-Право) № ПС: 047150028831, мала 22 роки 7 місяців 7 днів страхового стажу і 16 років 3 місяці 13 днів пільгового стажу за Списком № 1.
Тобто, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на час звернення за призначенням пенсії досягла необхідного віку, мала необхідний загальний страховий і пільговий стаж, що згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, є обов'язковими умовами для призначення на пільгових умовах пенсії за віком за Списком №1.
Поряд з цим, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у рішенні від 30.09.2024 року (04.10.2023) № 047150028831 зазначило про те, що ОСОБА_1 до її страхового стажу не зараховані періоди роботи з 21.04.2003 по 20.06.2003, оскільки відсутні відомості про роботу в системі персоніфікованого обліку за вказаний період.
Суд досліджуючи це питання, виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004 - дати набрання чинності законом) - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Статтею 21 Закону №1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять у тому числі і від роботодавців.
У відповідності до частини п'ятої статті 21 Закону №1058-IV, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування надають Пенсійному фонду інформацію для ведення персоніфікованого обліку в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціальною страхування.
Пунктом 1 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1998 року №794 (далі - Положення №794) визначено, що персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно з пунктом 5 Положення №794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).
Пунктом 16 Положення №794 встановлено, що на кожну фізичну особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується постійний індивідуальний ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів. Персональна облікова картка фізичної особи повинна мати таку структуру: частина персональної облікової картки, де зберігаються анкетні дані про фізичну особу: ідентифікаційний номер; прізвище, ім'я та по батькові; дата народження: місце народження; стать; адреса постійного місця проживання; серія і номер документа, з якого взято відомості до персональної облікової картки: громадянство; номер домашнього телефону (за згодою); частина персональної облікової картки, що відображає сплату страхового збору (внесків) та стаж роботи фізичної особи: ідентифікаційний номер роботодавця; рік, за який внесено відомості; тривалість трудової або іншої діяльності, яка зараховується до стажу роботи: сума заробітку (доходу), на який нараховується страховий збір (внески) на пенсійне страхування (помісячно); розмір страхового збору (внесків) на пенсійне страхування за відповідний місяць; відомості, які підтверджують наявність особливих умов праці, які дають право на пенсію на пільгових умовах.
Трудовою книжкою ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 підтверджені спірні періоди роботи, а саме (мовою ориг. - рос.):
5) 21.04.2003 - ЧП ОСОБА_2 , регистрационный № 55. Принята на работу по трудовому договору 3514 продавцом на рынке 21.04.2003 зарегистрир. в государственной службе занятости Саксаганском районе г. Кривой Рог;
6) 20.06.2003 - уволена с работы по собственному желанию ст. 38 КЗоТ.
Тобто, матеріалами справи підтверджено, що позивач у період з 21.04.2003 по 20.06.2003 працювала у приватного підприємця ОСОБА_3 . Зазначені обставини сторонами не заперечуються.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку відповідних даних не є підставою для не зарахування періодів роботи позивача з 21.04.2003 по 20.06.2003 до її страхового стажу.
Таким чином, період роботи ОСОБА_1 з 21.04.2003 по 20.06.2003 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Також судом встановлено, що рішенням відповідача не зараховано до страхового стажу період догляду за дитиною до 3-х років, з 21.08.2006 по 26.06.2009 року, оскільки у свідоцтві про народження дитини відсутня позначка про видачу паспорту, проставлена відповідальним органом.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.11 Закону №1058-IV, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.
Згідно з п. «ж» ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 КЗпП України, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
При цьому, достатнім є надання свідоцтва про народження дитини.
Суд зазначає, що позивачем надано до позовної заяви копію свідоцтва про народження, Серія НОМЕР_2 від 14.07.2006, відповідно до якої у ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася дитина - ОСОБА_4 .
Також згідно з довідкою ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» від 28.08.2024 вих. №630015, ОСОБА_1 дійсно працює на підприємстві ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до виповнення нею 3 річного віку: з 21.08.2006 по 26.06.2009.
З урахуванням викладених норм законодавства, суд зазначає, що період догляду за дитиною з 21.08.2006 по 26.06.2009, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , до досягнення нею трирічного віку, має бути зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 .
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.09.2024 року (04.10.2023) № 047150028831 підлягає скасуванню в повному обсязі.
Крім того суд зазначає, що згідно з розрахунком стажу Форми РС - право від 30.09.2024 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не зараховані до пільгового стажу по Списку №1 періоди роботи позивача: з 20.03.2005 по 17.04.2005, з 01.05.2006 по 31.07.2006, з 09.08.2006 по 30.11.2006, з 01.01.2007 по 28.02.2007, з 07.04.2015 по 07.04.2015 відповідно до довідки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» від 19.09.2024 №55-1528.
Так, частиною 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
При цьому, згідно з ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
12.08.1993 Кабінет Міністрів України своєю постановою №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Отже, виходячи з наведених вище законодавчих актів, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У трудовій книжці ОСОБА_1 Серії НОМЕР_1 , серед інших, містяться такі записи про роботу позивача (мовою ориг. - рос.):
7) 19.04.2004 принята в агломерационнный цех № 2 Гока машинистом конвеера шихты и горячего возврата 2 разряда;
8) Криворізький державний гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь» перетворено з 08.04.2004 на Відкрите акціонерне товариство «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь»;
9) 02.11.2005 переведена в агломерационном цехе № 2 Гока машинистом конвеера шихты и горячего возврата 3 разряда участка потока шихты;
10) Відкрите акціонерне товариство «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь» перетворено з 12.01.2006 на Відкрите акціонерне товариство «Міттал Стіл Кривий Ріг»;
11) Відкрите акціонерне товариство «Міттал Стіл Кривий Ріг» перетворено з 14.08.2007 на Відкрите акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»;
12) 16.08.2010 переведена в агломерационный цех № 2 горного департамента машинистом конвейера (шихты и горячего возврата);
14) 15.04.2011 переведена в агломерационном цехе № 2 дозировщиком горячего возврата (ПС 2 - 1, 2);
15) Відкрите акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» перетворено з 26.04.2011 на Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»;
16) 05.04.2012 присвоен 4 разряд дозировщика горячего возврата ПС 2 - 1, 2 в агломерационном цехе № 2 АДД;
17) 01.03.2015 за счет численности подучастка «Производственный участок потока шихты возврата» участка «Основные производственные участки» агломерационного цеха № 2 создан подучасток «Технологические бригады участка» «Основные производственные участки» этого структурного подразделения;
18) За підсумками атестації робочих місць за умовами праці за даною професією/посадою підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 (Наказ № 315 від 30.03.2020);
19) 27.06.2021 переведена машиністом ексгаустера 4 розряду, технологічні бригади, основні виробничі дільниці у Агломераційному цеху № 2 АДД.
Отже, трудовою книжкою позивача підтверджено, що у спірні періоди з 20.03.2005 по 17.04.2005, з 01.05.2006 по 31.07.2006, з 09.08.2006 по 30.11.2006, з 01.01.2007 по 28.02.2007, з 07.04.2015 по 07.04.2015 позивач працювала у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Крім цього, ОСОБА_1 видано довідку ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» від 19.09.2024 № 55-1528 про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до зазначеної довідки, ОСОБА_1 повний робочий день працює в ПАТ «АрселорМігтал Кривий Ріг» Агломераційний цех № 2, виробництво: агломерація з 19.04.2004 по 14.04.2011 - машиністом конвеєра, зайнятим шихтуванням рудних і нерудних копалин, що містять у пилу 2 відсотки і більше кристалічного (вільного) двооксиду кремнію, що передбачено: Список № 1, розділ II, підрозділ а, позиція 2а-3.
Згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 з 15.04.2011 по 06.04.2015 - дозувальником гарячого повертання, що передбачено: Список № 1, розділ ІІ, підрозділ а, позиція 2а.
Згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 з 08.04.2015 по 02.08.2016 - дозувальником гарячого повертання, що передбачено: Список № 1, розділ ІІ, підрозділ а, позиція 2а.
Згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 з 03.08.2016 по 15.04.2018 - дозувальником гарячого повертання, що передбачено: Список № 1, розділ II.
Згідно зі Списками, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461 з 04.05.2018 по 02.08.2020 - дозувальником гарячого повертання, що передбачено: Список № 1, розділ ІІ.
Згідно зі Списками, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461 з 20.08.2020 по 26.06.2021 - дозувальником гарячого повертання, що передбачено: Список № 1, розділ ІІ.
В інші періоди робіт, що дають право на призначення пенсії за Списком № 1 - не виконувала. Всього за вищевказані періоди відпрацьовано: за Списком № 1 - 17 років 1 місяць 2 дні. Підтверджено атестацією роботих місць: наказ № 417 від 20.03.2000, наказ № 300 від 18.04.2005, наказ № 349 від 02.04.2010, наказ № 347 від 30.03.2015, наказ № 315 від 30.03.2020. Лист про продовження дії раніше проведених атестацій робочих місць за умовами праці №003/07-1-229 від 11.06.2009.
Надана довідка кореспондується з даними, що є в трудовій книжці позивача, та містить уточнюючі відомості про періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професію або посаду; характер виконуваної роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видані довідки, тобто довідка складена відповідно до пункту 20 Порядку №637.
Процедура застосування Списків №1 і №2 визначена Порядком застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок №383).
Відповідно до пункту 3 Порядку №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Відповідно до пункту 3 Порядку №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Суд зазначає, що в період з 17.01.2003 по 24.06.2016 діяли Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36.
Так, вказана постанова була чинна у спірні періоди роботи позивача у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» і в цій постанові до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, віднесено професію «дозувальники гарячого вертання» (Постанова КМУ № 36).
Таким чином, періоди роботи позивача у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з 20.03.2005 по 17.04.2005, з 01.05.2006 по 31.07.2006, з 09.08.2006 по 30.11.2006, з 01.01.2007 по 28.02.2007, з 07.04.2015 по 07.04.2015 відповідно до довідки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» від 19.09.2024 №55-1528, мають бути зараховані до її пільгового стажу за Списком № 1.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію за Списком №1 відповідно до п. а) ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», з 30 серпня 2024 року, суд зазначає про таке.
Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідачем було відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах лише через недосягнення пенсійного віку (50 років), водночас, судом встановлено, що позивачка на момент звернення із заявою про призначення пільгової пенсії необхідного пенсійного віку досягла (45 років 00 місяців 24 дні), має пільговий стаж за Списком № 1 - 16 років 3 місяці 13 днів, суд вважає, що у даному випадку у пенсійного органу відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є- саме призначення пенсії ОСОБА_1 .
При цьому, суд зазначає, що порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005р. №22-1, зареєстрованою в Мін'юсті України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі Порядок №22-1).
Відповідно до абз.13 п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з абз.1-3 п.4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що належним відповідачем в частині зобов'язання призначення пенсії, є саме - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оскільки саме ним винесено рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах, яке визнано протиправним та скасоване судом.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту першого частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Отже, оскільки позивачка досягла пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а матеріали справи свідчать, що із заявою про призначення пенсії вона звернулася протягом трьох місяців після досягнення пенсійного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) пенсія позивачці має бути призначена з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме: з 31.08.2024 року.
З огляду на означене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов'язок призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», та з урахуванням Рішення Конституційного суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, починаючи з 31.08.2024 р.
Відтак позивач помилково визначила дату з якої необхідно призначити пенсію, а відтак позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.09.2024 року (04.10.2023) № 047150028831 щодо відмови у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди: з 21.04.2003 по 20.06.2003 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , з 21.08.2006 по 26.06.2009 догляду за дитиною до трьох років згідно з довідкою ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» №630015 від 28.08.2024; до пільгового стажу по Списку №1 періоди з 20.03.2005 по 17.04.2005, з 01.05.2006 по 31.07.2006, з 09.08.2006 по 30.11.2006, з 01.01.2007 по 28.02.2007, з 07.04.2015 по 07.04.2015 відповідно до довідки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» від 19.09.2024 №55-1528;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, згідно з пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», та з урахуванням Рішення Конституційного суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, з 31.08.2024 року.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до положень ч.3 ст.139 КАС України
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.09.2024 року (04.10.2023) № 047150028831 щодо відмови у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до страхового стажу періоди: з 21.04.2003 по 20.06.2003 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , з 21.08.2006 по 26.06.2009 догляду за дитиною до трьох років згідно з довідкою ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» №630015 від 28.08.2024; до пільгового стажу по Списку №1 періоди з 20.03.2005 по 17.04.2005, з 01.05.2006 по 31.07.2006, з 09.08.2006 по 30.11.2006, з 01.01.2007 по 28.02.2007, з 07.04.2015 по 07.04.2015 відповідно до довідки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» від 19.09.2024 №55-1528.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, згідно з пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», та з урахуванням Рішення Конституційного суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, з 31.08.2024 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривен 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева