08 липня 2025 року м. Кропивницький Справа № 640/3715/19
провадження № 2-іс/340/603/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку з настанням інвалідності, внаслідок поранення (контузії), пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити в місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду одноразову допомогу ОСОБА_1 , у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок поранення (контузії), пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час проходження військової служби отримав поранення (контузію), яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. У листопаді 1980 року був звільнений з військової служби.
У зв'язку із захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби за результатами медичного огляду 15.03.2016 йому було встановлено ІІІ (третю) групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК серія АВ №0584006 від 15.03.2016.
Вказує, що відповідно до Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 23.12.2013 (далі - Порядок №975) через ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги. До заяви долучив необхідний перелік документів. Однак, у грудні 2018 року отримав відмову у такій виплаті.
Вважає таку відмову протиправною, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю ІІІ групи виникло з моменту встановлення інвалідності (15.03.2016). При цьому, рішення про призначення та виплату його одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності раніше не приймалось, інші компенсаційні виплати замість зазначеної допомоги не отримував, до заяви були додані усі передбачені пунктом 11 Порядку №975 документи.
З цих підстав просить позов задовольнити.
У матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог.
На обгрунтування заперечень зазначив, що однією з умов отримання одноразової грошової допомоги є встановлення дати проведення первинного огляду МСЕК та первинного встановлення інвалідності. Поряд з цим у матеріалах справи такі відомості відсутні та позивачем відповідні докази не надані. Також, позивачем не надано документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Звертає увагу, що позивач у період з 15.11.1978 по 19.11.1980 проходив строкову військову службу, тому у даному випадку підлягають врахуванню положення пункту 6 статті 16 Закону №2011-XII стосовно строку встановлення особі інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного при виконанні обов'язків військової служби - не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби.
Вказує, що відповідь начальника управління організаційного та соціальних виплат Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 16.11.2018 не є відмовою у отриманні одноразової грошової допомоги, оскільки позивач звернувся до Міністерства оборони України не у порядку, передбаченому постановою №975 та не відповідно до Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), а у порядку Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР «Про звернення громадян».
З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.
Будь-яких заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Законом України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
На виконання положень пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2825-IX Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали адміністративної справи №640/3715/19 до Кіровоградського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 головуючим суддею по розгляду справи №640/3715/19 визначено суддю Савонюка М.Я.
Ухвалою суду від 28.03.2025 адміністративну справу 640/3715/19 суддею Савонюком М.Я. прийнято до свого провадження. Розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
02.06.2025 ухвалою суду витребувано у Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_2 за ініціативою суду докази по справі.
23.06.2025 ухвалою суду повторно витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_3 докази по праві.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що у період з 15.11.1978 по 19.11.1980 позивач проходив строкову військову службу у Збройних Силах.
З 26.12.2012 по 21.01.2013 за направленням військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 від 12.04.2012 №4/191-3 судово-медичним експертом ОСОБА_2 було проведено судово-медичне обстеження ОСОБА_1 , за результатами якого оформлено Акт судово-медичного обстеження №901/12. Згідно вказаного Акта у позивача виявлені наслідки тілесних ушкоджень у виді рубців в чоловій області голови зліва, внутрішній поверхні середньої третини правого стегна, на внутрішній поверхні нижньої третини гомілки. Клінічно встановлено діагноз: дисциркуляторна змішаного генезу енцефалопатія зі стійкими вестибулярними порушеннями та цефалгіями, помирним антено-невротичним синдромом з мнестичними розладами. Органічний астенічний емоційно лабільний та когнітивий помірний стійкий розлад. Двобічна хронічна сенсоневральна приглухуватість. Вказані рубці можуть являтися наслідком вогнепально-осколочних поранень, сенсоневральна приглухуватість 2 ст. може являтися внаслідок контузії вибуховою хвилею, при вибуховій травмі, отриманих під час бойових дій в Афганістані у 1980 році (а.с. 19-20).
Згідно витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №43 від 31.01.2013 поранення ОСОБА_1 підтверджене актом судово-медичного обстеження №901/12 від 21.01.2013 Мукачівського міжрайонного відділення судово-медичної експертизи: «Множинні вогнепальні осколкові поранення (контузія) в голову та праву ногу (1980) з наявністю трьох зміцнілих шкірних рубців в місцях поранення: в чоловій області голови зліва 1 (один) рубець розміром 1 х 0,5 см., на внутрішній поверхні середньої третини правого стегна 1 (один) рубець розміром 1,5 х 0,5 см., на внутрішній поверхні нижньої третини правої гомілки 1 (один) рубець розміром 2 х 0,5 см.» Поранення, контузія, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 14).
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією АВ №0584006 від 15.03.2016 повторно проведений огляд інваліда, встановлено третю групу інвалідності довічно, так, пов'язані з виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 15).
У зв'язку з встановленням інвалідності ІІІ (третьої) групи позивач 25.09.2018 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про призначення та одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №975. До вказаної заяви надав такі документи: копію паспорта громадянина України, копію картки фізичної особи-платника податків, копію витягу з протоколу ЦВЛК МОУ від 31.01.2013 №43, копію висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 21.01.2013 №901/12, довідку МСЕК від 15.03.2016 серії АВ №0584006 від 15.03.2016, копії посвідчення та військового квитка (а.с. 16).
Згідно листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 16.11.2018 №0290/П-1677/894 позивачу повідомлено, що з наданих в листі відомостей неможливо встановити право щодо призначення одноразової грошової допомоги, тому для отримання більш детальних роз'яснень з порушеного питання рекомендувало звернутися у військовий комісаріат за місцем проижвання (а.с. 17).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із положеннями статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.92 р. №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Частиною 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.19991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII, у редакції на дату встановлення позивачу інвалідності) встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до частини 2 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;
4) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
5) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;
6) встановлення військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві;
7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;
8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;
9) отримання військовозобов'язаним або резервістом, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, поранення (контузії, травми або каліцтва) при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності. Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Пунктом 2 статті 16-3 Закону №2011-XII передбачалось, що у випадках, визначених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.
Призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком №975.
Підпунктом 2 пункту 3 Порядку №975 (в редакції на дату встановлення позивачу інвалідності) встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Зі змісту довідки до акта огляду МСЕК серії АВ 0584006 від 15.03.2016 ОСОБА_1 при повторному огляді встановлено ІІІ групу інвалідності довічно у зв'язку з пораненням, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Суд зауважує, що згідно відомостей з дубліката Акта судово-медичного обстеження №601/12 на час проведення судово-медичного обстеження позивачу уже було встановлено 3 групу інвалідності, однак загального захворювання.
Таким чином, датою встановлення позивачу інвалідності ІІІ групи у зв'язку з пораненням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку є 15.03.2016.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивач у період з 15.11.1978 по 19.11.1980 проходив строкову військову службу.
Водночас, з 01.01.2017 після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від 06.12.2016 (далі - Закон № 1774-VIII), пунктом 6 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який у разі настання інвалідності виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.
Отже, у разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону №2011-XII після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
До 01.01.2017 право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у поставі від 23.01.2025 у справі №380/14731/23.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведеного правового регулювання суд дійшов висновку, що оскільки встановлення позивачу групи інвалідності відбулось 15.03.2016, положення пункту 6 статті 16 Закону №2011-ХІІ в редакції Закону № 1774-VIII у даному випадку не застосовуються, а позивач як військовослужбовець звільнений з військової служби має право на отримання одноразової грошової допомоги за умови надання необхідного переліку документів.
Відповідно до пункту 11 Порядку №975 (в редакції на дату звернення із заявою) військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:
заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії:
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови (п. 13 Порядку №975).
Аналіз викладених правових норм свідчить про те, що уповноважений орган, у даному випадку ІНФОРМАЦІЯ_6 , зобов'язаний протягом 15-ти днів з дня реєстрації всіх документів прийняти висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю та передати його до розпорядника коштів для прийняття відповідного рішення. При цьому, уповноважений орган не має права приймати рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги військовослужбовцю.
Судом встановлено, що позивач 25.09.2018 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, до якої додав наступні документи: копію паспорта громадянина України, копію картки фізичної особи-платника податків, копію витягу з протоколу ЦВЛК МОУ від 31.01.2013 №43, копію висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 21.01.2013 №901/12, довідку МСЕК від 15.03.2016 серії АВ №0584006 від 15.03.2016, копії посвідчення та військового квитка.
Водночас матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження обставин направлення вказаної заяви із доданими документами до Міністерства оборони України та отримання її відповідачем.
Суд зауважує, що позивач адресував свою заяву 25.09.2018 військовому комісару ІНФОРМАЦІЯ_7 , а не відповідачу.
02.06.2025 суд ухвалою витребував у відповідача матеріли звернення ОСОБА_1 від 25.09.2018 стосовно виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №975.
11.06.2025 на виконання вказаної ухвали суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява від Міністерства оборони України, згідно якої станом на 10.06.2025 матеріали звернення стосовно призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності ОСОБА_1 на адресу Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, не надходили. Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, відповідне рішення не приймалося (а.с. 44).
Суд ухвалою від 23.06.2026 також витребував у ІНФОРМАЦІЯ_2 відомості про те, чи направлялась ІНФОРМАЦІЯ_8 заява ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності.
У відповідь на вказану ухвалу суду ІНФОРМАЦІЯ_9 повідомив, що ОСОБА_1 до структурних підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про оформлення одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою № 975 від 25.12.2013, не звертався.
Відтак, докази направлення ІНФОРМАЦІЯ_10 заяви позивача від 25.09.2019 із доданими документами та одержання її відповідачем у матеріалах справи відсутні та учасниками справи суду не надані.
При цьому, комісія Міністерства оборони України приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги виключно на підставі документів, які надійшли від обласного військового комісаріату.
У справі наявний лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 16.11.2018 №0290/П-1677/894, яким повідомлено, що з наданих позивачем в листі відомостей неможливо встановити право щодо призначення одноразової грошової допомоги, тому для отримання більш детальних роз'яснень з порушеного питання рекомендувало звернутися у військовий комісаріат за місцем проживання.
Разом з тим, вказаний лист за підписом начальника управління організаційного та соціального виплат не є рішенням про відмову позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги за результатами розгляду його заяви від 25.09.2018.
При цьому, зі змісту цього листа неможливо встановити на яке саме звернення була надана відповідь, оскільки у ньому йдеться про розгляд листа позивача, а не заяви.
Відповідно до частин першої-другої статті 77 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 КАС України).
Згідно зі статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Підсумовуючи все викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позивач не довів одержання Міністерством оборони України від ІНФОРМАЦІЯ_5 його заяви від 25.09.2018 із доданими документами про призначення одноразової допомоги, а відтак у відповідача не виникло обов'язку її розглянути та прийняти мотивоване рішення про призначення одноразової грошової допомоги або відмову у такій виплаті.
Відповідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
З наведених положень законодавства також вбачається, що питання факту сторонами доводяться на засадах рівності, в той час як при вирішенні питання права в частині правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень саме останній доводить правомірність своїх дій.
Обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною 1 статті 77 КАС України обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №520/2261/19.
З врахуванням наведених норм чинного законодавства, встановлених обставин справи та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову, оскільки відповідачем в межах спірних правовідносин не було вчинено протиправної бездіяльності чи прийнято протиправного рішення, а відтак його поведінка не призвела до порушення прав та законних інтересів позивача.
Згідно приписів статті 139 КАС України у випадку прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 08 липня 2025 року.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Міністерство оборони України (ЄДРПОУ 00034022, пр-т Повітрофлотський, будинок 6, місто Київ, 03168).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК