01 липня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/1669/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Науменка В.В.
при секретарі судового засідання Гловацькій М.О.,
за участі:
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Должикової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ 43995486) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області №00005230704 від 21.01.2025 року на загальну суму 551400,00 грн. щодо застосування штрафних санкцій.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем проведено фактичну перевірку з порушенням вимог закону, виявлені порушення порядку обліку товарів медичного призначення є безпідставними, оскільки позивач не здійснює реалізацію таких товарів, а лише надає медичні (стоматологічні) послуги у стоматологічному кабінеті. У зв'язку з цим вважає оспорюване податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати.
Ухвалою від 17 березня 2025 року у справі відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено порядок та строки вчинення процесуальних дій (а.с. 27).
Ухвалою суду від 15.04.2025 за клопотанням позивача вирішено подальший розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі (а.с. 102).
Від відповідача до суду 03.04.2025 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач позовні вимоги не визнав, у задоволенні позову просив відмовити. Зазначив, що відповідач діяв виключно у межах своєї компетенції у спосіб та на підставі, визначені законом, тому спірне ППР винесено правомірно та скасуванню не підлягає (а.с. 30-32).
Від позивача до суду 08.04.2025 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач на задоволенні позову наполягав, а доводи, викладені у відзиві, вважав такими, що не спростовують позовних вимог (а.с. 76-83).
Інших заяв по суті справи від сторін до суду не надходило.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Наголосив, що є фізичною особою-підприємцем, проводить діяльність з надання медичних послуг у стоматологічній клініці, є лікарем-стоматологом. Жодних товарів, у тому числі медичного призначення, він у своїй діяльності не реалізує, оскільки лише надає медичні послуги. Зауважив, що встановлення пломб, брекет-систем, зубних імплантів не є реалізацію таких товарів, а є частиною відповідних стоматологічних процедур. Водночас, зауважив, що відповідач безпідставно відніс цілий ряд наданих позивачем медичних послуг до категорії реалізованого товару та нарахував штрафні санкції, що, на думку позивача, є протиправним. Просив задовольнити позов та скасувати спірне ППР.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві. Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Заслухавши учасників справи, дослідивши надані сторонами письмові матеріали та з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 12.05.2022, перебуває на обліку як платник податку (а.с. 24).
Основним видом економічної діяльності є: 86.23 Стоматологічна практика.
Позивач перебуває на спрощені системі оподаткування, є платником єдиного податку.
Судом також встановлено, що в період часу з 19.12.2024 по 27.12.2024 ГУ ДПС в Кіровоградській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці - стоматологічного кабінету по вул. Шульгіних, 17/60 у м. Кропивницькому, що належить позивачу, щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, обігу підакцизних товарів та наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, за наслідками якої складено Акт №17879/11/28/РРО/ НОМЕР_1 від 27.12.2024 (а.с. 35-36).
Зазначена перевірка проведена на підставі наказу ГУ ДПС в Кіровоградській області №957-п від 10.12.2024, відповідно до змісту якого призначено проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання протягом грудня 2024 року, згідно переліку, з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), порядку розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги), а також тимчасово, на період до припинення або скасування дії воєнного стану в Україні, під час здійснення контролю за дотриманням платниками податків вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки). Підставами проведення перевірки зазначено ст. 19-1, п.п. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.8 - 20.1.11 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.2, 80.2.3, 80.2.7 п. 80.2. ст. 80, п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Закон України "Про ціни і ціноутворення" (а.с. 54).
На виконання наказу №957-п від 10.12.2024 податковим органом виписані направлення на перевірку №4374 від 19.12.2024 та №4375 від 19.12.2024 (а.с. 55, 56).
Згідно відміток у зазначених направленнях, такі направлення та службові посвідчення перевіряючих 19.12.2024 були пред'явлені посадовій особі позивача, якій також у цей же день о 14:05 годині вручено копію наказу про проведення фактичної перевірки №957-п від 10.12.2024.
Відповідно до розділу ІІІ Акту, податковим органом за наслідками проведення фактичної перевірки встановлено порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а також наказу МФУ від 03.09.2021 №496 "Про затвердження Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців…".
Матеріали справи свідчать про подання позивачем заперечень до акту перевірки (а.с. 12-15), проте будь-яких відомостей про їх врахування або ж відхилення контролюючим органом матеріали справи не містять.
На підставі Акту №17879/11/28/РРО/3167221256 від 27.12.2024 відповідачем складено податкове повідомлення-рішення від 21.01.2025 №00005230704 (а.с. 22).
Відомостей про оскарження зазначеного ППР в адміністративному порядку до ДПС України матеріали справи не містять.
Разом з тим, не погоджуючись з таким рішенням податкового органу, позивачем ініційовано розгляд даної справи у Кіровоградському окружному адміністративному суді.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Підстави призначення, обставини та порядок проведення фактичних перевірок визначено положеннями статті 80 Податкового кодексу України.
Згідно пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно пункту 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (підпункт 80.2.1);
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2);
- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування (підпункт 80.2.3);
- неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (підпункт 80.2.4);
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (підпункт 80.2.5);
- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (підпункт 80.2.6);
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підпункт 80.2.7).
Судом встановлено, що зміст наказу про призначення перевірки, направлень на перевірку та інших матеріалів справи свідчить про те, що підставою для проведення спірної перевірки контролюючим органом визначено, у тому числі, підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового Кодексу України, що відповідачем не заперечувалось.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 сформулював правовий висновок, який має забезпечити єдині підходи до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок.
Так, у спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки, а отже такий наказ не можна вважати протиправним.
Таким чином, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В той же час, суд звертає увагу на зазначення у наказі №957-п від 10.12.2024 серед підстав для проведення спірної фактичної перевірки також підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України, що, як зазначалось вище, передбачає письмове звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування. Разом з тим, будь-якого посилання на таке звернення матеріали справи не містять.
Надаючи оцінку порушенням, встановленим контролюючим органом за результатами проведеної фактичної перевірки, суд зазначає наступне.
Зі змісту Акту №17879/11/28/РРО/3167221256 від 27.12.2024 вбачається, що за висновком контролюючого органу, позивачем здійснюється торгівля виробами медичного призначення: протез акриловий, бюгельний протез, скловолоконний штифт, фотополімерна пломба, металеві брекети, металеві брекет-системи, розширюючий апарат з гвинтом, встановлення імпланту, тощо.
Згідно Акту, відповідачем проведено вибірковий аналіз СОД РРО, яким встановлено, що ФОП ОСОБА_2 за період з 01.07.2024 по 23.12.2024 реалізовано виробів медичного призначення на загальну суму 551400 грн.
При цьому, оскільки позивач не веде обліку товарних запасів відповідно до Порядку ведення обліку товарних запасів, затвердженого наказом МФУ №496 від 04.09.2021, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що й послугувало підставою винесення спірного ППР від 21.01.2025 №00005230704, яким застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 551400 грн.
Суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу, виходячи з наступного.
Так, Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон №265/95) визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Пунктом 12 статті 3 Закону №965/95 визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Відповідно до вимог Закону №265/95, наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №496 затверджено Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - Порядок №496).
Цей Порядок визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону зобов'язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такого ФОП.
Сторонами не заперечувалось, що позивач не здійснює облік товарних запасів у відповідності до вимог Порядку №496.
Натомість, позивач наголошував, що на нього не розповсюджується дія абзацу 1 пункту 12 статті 3 Закону №265/95.
Так, абзацом 2 пункту 12 статті 3 Закону зауважено, що такі вимоги (щодо ведення обліку товарних запасів) не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Судом встановлено та сторонами не заперечувалось, що позивач є фізичною особою-підприємцем - платником єдиного податку та не зареєстрований платником податку на додану вартість.
Разом з тим, відповідач, обґрунтовуючи свою позицію, наполягав на встановлених ним фактах реалізації позивачем виробів медичного призначення.
Таку позицію відповідач обґрунтовував переліком виявлених під час перевірки реалізованих товарів на загальну суму 551400 грн. Такий перелік (без назви та дати складання такого документу) надано до суду у вигляді таблиці із зазначенням дати, суми операції, проведеної позивачем, а також, серед іншого, назви товару (послуги) (а.с. 37-51).
Судом ретельно досліджено зазначений документ та встановлено, що близько половини з наведених у ньому господарських операцій, кваліфікованих відповідачем як "реалізація товару", викладені наступним чином: консультація; посилення скловолоконним композитом; встановлення скловолоконного штифта; встановлення імпланту, постійне пломбування склоіномером; постійне пломбування фотополімером; встановлення колагенового конуса; ортопедичне лікування; професійна гігієна молочних зубів; встановлення незмінного ретейнера; анестезія; прицільна рентгенографія; полірування пломби, тощо.
Логічний аналіз назв наведених господарських операцій, на переконання суду, однозначно свідчить про необхідність їх віднесення до категорії "надання послуг", а не до "реалізації товарів".
Досліджуючи інші, зазначені відповідачем у вказаному табличному документі без назви, господарські операції, наведені у якості доказів реалізації позивачем виробів медичного призначення, судом встановлено, що такими операціями є: фотополімерна пломба; частковий/повний протез акриловий; бюгельний протез; розширюючий апарат з гвинтом, кламерами Адамса, тощо, суд зазначає наступне.
З пояснень позивача, наданих у судовому засіданні, змісту позову, відповіді на відзив та інших матеріалів справи вбачається, що зазначена термінологія (пломба, протез, брекети тощо) використовується в стоматології для визначення певної частини медичної послуги. Зазначені матеріали використовуються лікарем-стоматологом під час здійснення медичної процедури, є суто індивідуальними для кожного клієнта та не можуть бути реалізовані як окремий товар, оскільки є невід'ємною частиною такої медичної процедури.
Суд зауважує, що чинним законодавством від позивача, як ФОП на спрощеній системі оподаткування - платника єдиного податку, не вимагається у розрахункових документах детально визначати повну назву наданої послуги (реалізованого товару).
Так, відповідно до абзацу 2 пункту 2 статті 3 Закону №265/95, фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем до суду не надано жодного належного, допустимого та достовірного доказу на підтвердження факту реалізації позивачем виробів медичного призначення, а відтак контролюючим органом не доведено підставності застосування до позивача штрафних санкцій за порушення п. 12 статті 3 Закону №265/95, отже спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Що стосується стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до статті 139 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До матеріалів справи додано платіжну інструкцію про сплату судового збору у розмірі 5514,00 грн. (а.с. 25), зазначені суми підлягають стягненню на користь позивача.
Доказів понесення сторонами інших судових витрат до суду не надано.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене ГУ ДПС у Кіровоградській області 21.01.2025 №00005230704.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5514,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 08 липня 2025 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО