79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
02.07.2025 Справа № 914/1637/25
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаєр Сек'юріті Дистриб'юшн», місто Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Інжиніринг», село Кротошин, Львівська область
про стягнення 112 356,06 грн.
За участі представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаєр Сек'юріті Дистриб'юшн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Інжиніринг» про стягнення заборгованості в розмірі 112 356,06 грн, яких 93 630,05 грн залишок заборгованості за договором поставки №14-11-22 від 14.11.2022 та 18 726,01 грн - неустойка.
Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах ухвалах суду та відображено у протоколах судових засідань.
Позивач явки уповноваженого представника в судове засідання 02.07.2025 для розгляду справи по суті не забезпечив, проте, 01.07.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання (вх.№17625/25 від 01.07.2025), в якому зазначив, що позов підтримує в повному обсязі та просить здійснювати розгляд справи за його відсутності, за наявними у справі матеріалами. Крім того, до вказаного клопотання позивачем долучено виписку з рахунку позивача від 11.11.2022, яка витребовувалась судом.
Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання 02.07.2025 для розгляду справи по суті не забезпечив. Відзив, заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи станом на час проведення судового засідання від відповідача до суду не надходили.
Копія ухвали Господарського суду Львівської області від 17.06.2025 про відкладення розгляду справи на 02.07.2025 на 10:30 год, була доставлена позивачу та його представнику, а також відповідачу до їх електронних кабінетів в підсистемі «Електронний суд», що підтверджується довідками про доставку електронних листів від 18.06.2025.
Слід зазначити, що ухвалою суду від 17.06.2025 явка представників сторін в судове засідання 02.07.2025 для розгляду справи по суті не визнавалась судом обов'язковою.
Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника не забезпечив, відзиву не подав.
Враховуючи належне повідомлення сторін про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, беручи до уваги заяву позивача про розгляд справи за відсутності представника, а також враховуючи, що явка представників в засідання обов'язковою не визнавалась, суд не вважає відсутність представників позивача та відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні.
Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.
Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
У судовому засіданні 02.07.2025 ухвалено рішення у справі.
Правова позиція сторін.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаєр Сек'юріті Дистриб'юшн» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Інжиніринг» було укладено договір поставки №14-11/22 від 14.11.2022, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити й передати у власність покупцеві обладнання, комплектуючі та запасні частини зазначені в додатку до даного договору (товар), а покупець зобов'язувався прийняти товар, і оплатити його на умовах даного договору.
Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар повністю не виконав, внаслідок чого станом на момент подання позовної заяви, за розрахунками позивача, у відповідача існує заборгованість у розмірі 93 630,05 грн зі сплати основного боргу за поставлений товар.
У зв'язку з порушенням строків оплати позивач нарахував відповідачу неустойку в сумі 18 726,01 грн.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 112 356,06 грнзаборгованості, яких 93 630,05 грн основний борг та 18 726,01 грн неустойки.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом не подав, проти позову не заперечив.
Обставини встановлені судом.
14.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаєр Сек'юріті Дистриб'юшн» (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Інжиніринг» (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - покупець) було укладено договір поставки №14-11/22 від 14.11.2022, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити й передати у власність покупцеві обладнання, комплектуючі та запасні частини зазначені в додатку до даного договору (товар), а покупець зобов'язувався прийняти товар, і оплатити його на умовах даного договору (надалі -договір).
Відповідно до пунктів 1.2. та 1.3. договору назва, асортимент, кількість та ціна кожної одиниці товару зазначені в додатку до даного договору, які є невід ємною частиною даного договору. Загальна кількість товару, поставленого за даним договором, визначається як сумарний об'єм усіх поставок прийнятих покупцем за даним договором.
Згідно з п. 2.1. договоруціна на товар погоджується сторонами в специфікаціях до даного договору і є незмінною. У випадкуодносторонньої зміни ціни товару постачальником, покупець має право відмовитись від приймання такого товару та розірвати даний договір в односторонньому порядку. У випадку відмови від приймання товару на підставі даного положення договору, постачальник зобов'язаний, протягом 3 (трьох) банківських днів від дня відмови покупця від приймання товару, повернути на банківський рахунок покупця повну суму попередньої оплатиотриманої за такий товар згідно даного договору.
Відповідно до пунктів 3.1.-3.3. договору оплата за даним договором виконується на наступних умовах: оплата вартості товару, зазначеної в додатку до даного договору, перераховується протягом 3 (трьох)банківських дня з дати отримання покупцем рахунку-фактури постачальника. Оплата може виконуватися наінших умовах згідно попередніх домовленостей між постачальником та покупцем, про що зазначається у специфікації до цього договору. Платіжні зобов'язання покупця вважаються виконаними в момент списання належної суми з банківського рахунку покупця.
Згідно з п. 4.1. та п. 4.2. договорутовар поставляється на умовах ЕХW в редакції Інкотермс 2010 з урахуванням внутрішньодержавного характеру цього договору на склад постачальника, якщо інші умови поставки не обумовлені в специфікації до даного договору. Строк поставки погоджується сторонами в специфікаціях до даного договору.
Відповідно до пунктів 4.3. та 4.4. договору постачання товарів підтверджується видатковою накладною постачальника. Датою поставки вважається датаотримання товару покупцем, яка зазначається ним в товаросупровідних документах.Постачальник залишає за собою право достроково поставити товар.
Згідно з п. 4.5. договору товар може супроводжуватись наступними документами: видаткова накладна, рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна, документи про якість товару та інші документи зазначені в специфікаціях або яківимагаються згідно чинного законодавства України. Якщо товар має спеціальні умови використання, зберіганняексплуатації, які викладеш в інструкціях по експлуатації, сервісних книжках, технічних паспортах та інших, постачальник зобов'язаний надати такі документі разом з товаром.
Відповідно до пункту 6.1. договору права власності на товар, а також ризики випадкової загибелі або випадкового псування товару переходять від постачальника до покупця на день отримання кожної окремої партії або 100% поставки товару, обумовленого в специфікаціях, рахунках тощо, та підписання видаткових накладних.
Згідно з п. 10.4. договору у випадку прострочення грошових зобов'язань за даним договором, винна сторона зобов'язана сплати неустойку у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний календарний день прострочення. При цьому, сторони домовились, що загальна сума неустойки, нарахованої за неналежне виконання покупцем своїх договірних зобов'язань за умовами оплати, не повинна перевищувати 20% від загальної суми договору.
Позивач на прохання покупця та на виконання умов договору поставки, незважаючи на відсутність передбаченої договором передоплати, у період з 30.11.2022 по 07.02.2023 поставив Товариству з обмеженою відповідальністю «Захід Інжиніринг» товар на загальну суму 846 830,05 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.
Товар прийнято без жодних зауважень щодо кількості та якості.
Відповідач оплатив за поставлений товар частково, а саме 753 20,00 грн.
Відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за поставлений товар по договору постави №14-11/22 від 14.11.2022, згідно долучених до матеріалів справи видаткових накладнихза період з 30.11.2022 по 07.02.2023 включно, повністю не провів, внаслідок чого, утворилась заборгованість зі сплати основного боргу на загальну суму 93 630,05 грн.
Позивач, з метою досудового врегулювання даного спору звертався до відповідача з претензією б/н від 11.04.2025, в якій просив невідкладно сплатити заборгованість за договором постави №14-11/22 від 14.11.2022 в сумі 93 630,05грн.
Факт надсилання вказаної претензії підтверджується наявними в матеріалах справи:
- копією поштової накладної №0100199975492 від 12.04.2025, копією опису вкладення у лист з оголошеною цінністю №0100199975492 від 12.04.2025, копією фіскального чека від 12.04.2025;
Факт отримання відповідачем14.04.2025 вказаної претензії підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (ф.119) №0100199975492.
Проте, відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.
У зв'язку з порушенням строків оплати позивач нарахував відповідачу неустойку в сумі 18 726,01 грн.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 112 356,06 грнзаборгованості, яких 93 630,05 грн залишок заборгованості за договором поставки №14-11-22 від 14.11.2022 за поставлений товар за період з 30.11.2022 по 07.02.2023 та 18 726,01 грн неустойки.
Висновки суду.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписами положень статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки №14-11/22 від 14.11.2022.
До спірних правовідносин застосовуються положення чинного законодавства про поставку та купівлю-продаж.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаєр Сек'юріті Дистриб'юшн» свої зобов'язання по договору поставки №14-11/22 від 14.11.2022 виконало повністю. Факт поставки Товариству з обмеженою відповідальністю «Захід Інжиніринг» товару на загальну суму 846 830,05грн, підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними за період з 30.11.2022 по 07.02.2023 включно, а саме:
- №164 від 30.11.2022 на суму 76 950,00 грн;
- №6 від 24.01.2023 на суму 306 470,05 грн;
- №9 від 27.01.2023 на суму 15 960,00 грн;
- №20 від 07.02.2023 на суму 447450,00 грн.
Згідно з матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача в накладних не зазначено. Видаткові накладні підписані та скріплені печаткою зі сторони відповідача.
Підписання відповідачем накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Відповідач оплатив за поставлений товар частково, а саме 753 20,00 грн.
Судом встановлено, що частково неоплаченою залишилась видаткова накладна №20 від 07.02.2023 в сумі 93 630,05 грн.
Відповідач наявності заборгованості зі сплати основного боргу в сумі 93 630,05 грн не спростовував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив, власного контррозрахунку не надав.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 93 630,05 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо нарахованої позивачем неустойки, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути неустойку на загальну суму 18 726,01 грн.
За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 10.4. договору сторони погодили, щоу випадку прострочення грошових зобов'язань за даним договором, винна сторона зобов'язана сплати неустойку у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний календарний день прострочення. При цьому, сторони домовились, що загальна сума неустойки, нарахованої за неналежне виконання покупцем своїх договірних зобов'язань за умовами оплати, не повинна перевищувати 20% від загальної суми договору.
З врахуванням цих положень, позивачем фактично нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 18 726,01 грн.
Судом встановлено, що частково неоплаченою залишилась видаткова накладна №20 від 07.02.2023 в сумі 93 630,05 грн.
Таким чином, враховуючи положення з частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України першим днем прострочення платежу є 08.02.2023.
Суд не може погодитись з розрахунком пені наданим позивачем з огляду на таке.
Згідно пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За приписами частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України є сталою та викладена зокрема в постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/10224/14, від 23.05.2018 у справі №910/15492/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, від 18.04.2019 у справі №914/1126/14, від 27.05.2019 у справі №910/20107/17.
Крім того, суд зазначає про те, що при нарахуванні пені позивач не врахував положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України щодо нарахування пені за шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з умов договору, сторони не погоджували стягнення пені у строк більший, ніж встановлений вищевказаної нормою.
Суд провів розрахунок пені враховуючи положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Відповідно до проведеного судом розрахунку пені, з врахуванням періоду з 08.02.2023 по 08.08.2023 включно, до стягнення з відповідача підлягає 18 726,05 грн пені, як було заявлено позивачем у позовній заяві, оскільки за розрахунками суду сума пені є більшою, водночас суд не має права вийти за межі позовних вимог, отже до стягнення підлягає заявлена позивачем сума пені.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог повністю.
Розподіл судових витрат.
У відповідності до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією (безготівковий переказ в національній валюті) від 22.05.2025.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позову немайнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позову майнового характеру, встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», з 1 січня 2025 року для працездатних осіб встановлено прожитковий мінімум на рівні 3 028,00 грн.
Враховуючи вищевказане, позивач при зверненні до суду з позовом в загальному порядку мав би сплатити 3 028,00 грн судового збору.
Водночас позовна заява ТзОВ «Фаєр Сек'юріті Дистриб'юшн» подана до Господарського суду Львівської області через підсистему «Електронний суд» 26.05.2025 (документ сформований в системі 23.05.2025).
Так, згідно із Законом № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до Закону України «Про судовий збір» було включено частину третю статті 4 та визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підпункт «б» підпункту 1 пункту 17 § 1 розділу 4).
Враховуючи вищенаведене, позивач мав би сплатити судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження ставки розміру судового збору, тобто 2 422,40 грн (3 028,00 х 0,8), переплата становить 605,60 грн.
Згідно з положеннями пункту 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, 605,60 грн судового збору підлягатимуть поверненню позивачу з підстави внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, у випадку подання позивачем до суду відповідного клопотання про повернення судового збору.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, частиною 9 статті 165, статтями 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Інжиніринг» (81137, Львівська область, Львівський район, село Кротошин, вулиця Новосільська, будинок 7; ідентифікаційний код юридичної особи 41957285) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаєр Сек'юріті Дистриб'юшн» (04212, Київська область, місто Київ, вулиця Левка Лук'яненка, будинок 9; ідентифікаційний код юридичної особи 41761476) 93 630,05 грн основного боргу, 18 726,01 грн неустойки та 2 422,40 грн судового збору.
3. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Рішення складено та підписано 07.07.2025.
Суддя Сухович Ю.О.