«20» липня 2006 р.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Демкович Ю.Й. суддів - Парандюк Т.С., Стефлюк О.Д. при секретарі - Смій К.В. з участю - адвоката ОСОБА_2 та ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Монастириського районного суду від «17» лютого 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення 2257 грн. та позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення 2257 грн.
У грудні 2005 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення на користь кожного по 2257 грн. (суми, еквівалентної 370 євро), які відповідачка отримала від них за надання послуг для відкриття закордонної візи.
Посилаючись на те, що відповідачка взятих на себе зобов»язань по відкриттю візи не виконала і грошей, які вона взяла за ці послуги, не повернула, позивачі просили задовольнити їх позовні вимоги.
Рішенням Монастириського районного суду від 17.02.2006 р. позови задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по 2215 грн. 66 коп., по 51 грн. державного мита та по 60 гр. за надання юридичних послуг.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачам у позовах, посилаючись на те, що суд зібраним доказам дав неправильну оцінку, зокрема, не врахував того, що вона не брала на себе обов»язку по відкриттю закордонної візи, а це зробила її родичка ОСОБА_5, якій вона передала одержані від позивачів гроші.
Суд безпідставно дійшов до висновку, що місце проживання гр-ки ОСОБА_5 є невідомим, не взявши до уваги те, що відповідачці відома її адреса.
Справа №22а-615 Головуючий у 1 інстанції - Іванчук В.М.
Категорія зобов»язальне право Доповідач - Парандюк Т.С.
Колегія судців, заслухавши доповідь доповідача, пояснення апелянта, адвоката, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що 29 жовтня 2004 р. ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по 370 євро для передачі їх ОСОБА_5 для сприяння відкриттю закордонних віз.
Задовольняючи вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_4 суд виходив з того, що ОСОБА_3 взяла кошти у позивачів згідно розписок, але їх не повернула.
Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може, оскільки суд вирішив питання про права та обов»язки осіб, які не брали участі у справі, а тому постановлене рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Як встановлено в апеляційній інстанції, що ОСОБА_3, виступаючи посередником, дійсно взяла кошти від позивачів по 370 євро для передачі ОСОБА_5, що підтверджується розписками від 29.10.2004 р., поскільки остання зобов»язувалась виконати роботи по оформленню документів та відкриття закордонних віз.
Цей факт підтвердила свідок ОСОБА_5 і не заперечила, що кошти їй були передані через ОСОБА_6 від ОСОБА_1 та ОСОБА_4, поскільки вона раніше працювала в туристичній фірмі і мала можливість оформити документи та відкрити закордонні візи. Ряд необхідних робіт нею було виконано, але позивачі відмовились їхати у Київ в консульство, тому їм були повернуті нею кошти. По даному факту Монастириською райпрокуратурою та Тернопільським УМВСУ проводились відповідні перевірки.
Враховуючи те, що судом І інстанції не була притягнута по справі ОСОБА_5 і не витребувані документи перевірок по скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і не дана їм належна правова оцінка, тому рішення суду слід скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.
Керуючись ст.ст.311,315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити.
Рішення Монастириського районного суду від 17 лютого 2006 р. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
Ухвала набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена
безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня
проголошення.