Справа № 646/13973/24
Провадження № 2/645/1025/25
07 липня 2025 року м. Харків
Немишлянський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого судді Шарка О.П., секретаря судових засідань - Мухіна В.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу.
,
Позивач Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути кошти у якості страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 18038 грн. 99 коп., а також сплачений судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 жовтня 2020 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» та ОСОБА_1 було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом № ЕР 201624471 (строк дії з 21.10.2020 року по 20.10.2021 року). Поліс № ЕР 201624471 було укладено відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносно транспортного засобу «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 . 26.03.2021 року о 23 год. 37 хв. у м.Харкові, по вул.. Римарській, сталася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля «HONDA», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Згідно відповіді від НПУ № 3021086483788913 про ДТП та Постанови Дзержинського районного суду м.Харкова від 30.09.2021 року, ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 ПДР України (ст.ст. 122-4, 124 КУпАП). Внаслідок зазначеного вище ДТП було завдано майнової шкоди власнику автомобіля «HONDA», державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_2 . Потерпілий ОСОБА_2 звернувся до позивача з виплатою страхового відшкодування, оскільки цивільно - правова відповідальність винуватця в ДТП (відповідача) була застрахована позивачем за Полісом №ЕР 201624471. Відповідно до калькуляції №1.102.21.0008067 вартість відновлювального ремонту автомобіля «HONDA», державний номерний знак НОМЕР_2 складає 22637 грн. 94 коп., а з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (0.58) вартість відновлювального ремонту автомобіля «HONDA», державний номерний знак НОМЕР_2 склала 18038 грн. 99 коп. На підставі Заяви на виплату страхового відшкодування страхового акту №АRХ 2975289 від 21.10.2021 року на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивачем було здійснено виплату потерпілому страхового відшкодування в розмірі 18038 грн. 99 коп., згідно платіжного доручення №829586 від 22.10.2021 року. Постановою суду встановлено, що відповідач самовільно залишив місце пригоди. До позивача у порядку регресу перейшло право вимоги на отримання від винної особи компенсації матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля «HONDA», державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, яка мала місце 26.03.2021 року о 22 год. 37 хв. у м.Харкові, по вул.. Римарській. У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача завдані збитки в розмірі 18 038,99 грн.
У судове засідання представник позивача не з'явився, повідомлявся про дату та час слухання справи своєчасно та належним чином, надав суду заяву, з якої вбачається, що він просить розглядати справу за його відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку за місцем реєстрації, про що свідчить конверт, який повернувся на адресу суду із зазначенням причини повернення - за закінченням терміну зберігання, причини неявки суду не повідомляв, відзив на позовну заяву не надходив, а тому суд за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч.3 ст.128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Згідно ч.5 ст.128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК Україна, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасним існуванням умов, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ст.282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.
Відповідно до ст.283 ЦПК України, відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що предявляється особі.
Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.
Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.
Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беру ть участь у справі, та суд при вирішенні справи.
Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.
Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.
Відповідач, зі свого боку, зобов'язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.
Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
У ході судового розгляду встановлено, що 21 жовтня 2020 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» та ОСОБА_1 було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом № ЕР 201624471 (строк дії з 21.10.2020 року по 20.10.2021 року). Поліс № ЕР 201624471 було укладено відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносно транспортного засобу «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 .
26.03.2021 року о 23 год. 37 хв. у м.Харкові, по вул.. Римарській, сталася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля «HONDA», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .
Згідно відповіді від НПУ № 3021086483788913 про ДТП та Постанови Дзержинського районного суду м.Харкова від 30.09.2021 року (справа №638/14027/21), ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 ПДР України (ст.ст. 122-4, 124 КУпАП).
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Зазначеною постановою встановлено, що 26.03.2021 о 23-37 год. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Римарській в районі буд. 17 в м. Харкові, рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності, стався наїзд на транспортний засіб Honda, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , транспортні засоби отримали механічні пошкодження, завдано матеріальну шкоду. Крім того ОСОБА_1 став учасником ДТП, з невідомих причин залишив місце пригоди.
Суд закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 7 частини 1статті 247 КУпАП- за закінченням на момент розгляду справи строків, передбачениху статті 38 цього Кодексу.
З правового аналізу вказаної норми вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 247КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 07 лютого 2018 року у справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року у справі № 927/623/18, від 04 березня 2020 року у справі № 641/2795/16-ц; від 29 квітня 2020 року в справі №№ 686/4557/18; від 26 січня 2022 року в справі № 465/674/19; від 26 жовтня 2022 року у справі № 645/6088/18.
Закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2019 року у справі № 383/846/18).
У постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року в справі№ 641/2795/16-ц зазначено, що не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушенняПравил дорожнього рухуне може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами.
Отже, той факт, що відповідача не було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, не є підставою для звільнення його від цивільної відповідальності, оскільки провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито з не реабілітуючих підстав, а у зв'язку з пропуском строку притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Відповідачем не надано жодних доказів щодо відсутності його вини у дорожньо-транспортній пригоді.
Внаслідок зазначеного вище ДТП було завдано майнової шкоди власнику автомобіля «HONDA», державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_2 .
Потерпілий ОСОБА_2 звернувся до позивача з виплатою страхового відшкодування, оскільки цивільно - правова відповідальність винуватця в ДТП (відповідача) була застрахована позивачем за Полісом №ЕР 201624471.
Відповідно до калькуляції №1.102.21.0008067 вартість відновлювального ремонту автомобіля «HONDA», державний номерний знак НОМЕР_2 складає 22637 грн. 94 коп., а з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (0.58) вартість відновлювального ремонту автомобіля «HONDA», державний номерний знак НОМЕР_2 склала 18038 грн. 99 коп. (5935,00 грн.+8773 грн.71 коп.+7929 грн.23 коп.*(1-0,58)-0,00 грн.=18038 грн. 99 коп., з яких 5935 грн. 00 коп. - вартість ремонтно - відновлювальних робіт автомобіля «HONDA», державний номерний знак НОМЕР_2 згідно калькуляції 1.102.21.0008067; 8773 грн. 71 коп. - вартість матеріалів, необхідних для ремонту автомобіля «HONDA», державний номерний знак НОМЕР_2 , згідно калькуляції 1.102.21.0008067; 7929 грн.23 коп. - вартість складових, що підлягають заміні, необхідних для ремонту автомобіля «HONDA», державний номерний знак НОМЕР_2 згідно калькуляції 1.102.21.0008067 (0,58 - коефіцієнт фізичного зносу згідно розрахунку, 0,00 - франшиза за полісом №ЕР 201624471).
На підставі Заяви на виплату страхового відшкодування страхового акту №АRХ 2975289 від 21.10.2021 року на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивачем було здійснено виплату потерпілому страхового відшкодування в розмірі 18038 грн. 99 коп., згідно платіжного доручення №829586 від 22.10.2021 року.
Згідно із частиною 1, пунктом 1 частини 2статті 22 ЦК Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За змістом частин 1 та 2статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Тобто в силу презумпції завдавача шкоди відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить інші обов'язкові складові цивільно-правової відповідальності, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправність поведінки, в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.
Відповідно достатті 1187 ЦК Українишкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зістаттею 1188 ЦК Українишкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов'язок відшкодувати завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії завдавача були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
При цьому, вина у завданні шкоди згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК Україниє обов'язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.
Такий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року в справі № 522/11610/15-ц (провадження № 61-13624св18), від 18 листопада 2019 року в справі № 344/9572/16-ц (провадження № 61-17552св18), від 20 листопада 2019 року в справі№ 345/4614/16-ц (провадження № 61-31818св18) та інших.
З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожньогоруху України).
Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі Законом).
Статтею 3 Закону встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Статтею 5 Закону визначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Особами, відповідальність яких застрахована, відповідно до п.1.4 ст.1 Закону є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Відповідно до п.22.1 ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
З огляду на вищевикладене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
За змістом ст.9, 22-31, 35, 36 Закону настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Відповідно до ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За правилами статті 36 Закону страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування.
За правилами статті 39Закону України«Про обов'язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів»,чинного начас виникненняспірних правовідносин, Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у Моторному (транспортному) страховому бюро України є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Основними завданнями Моторного (транспортного) страхового бюро України є зокрема, здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.
Як вже зазначалося постановою Дзержинського районного суду від 30.09.2021 року встановлено, що відповідач самовільно залишив місце пригоди.
Підпунктом "в" підпункту 38.1.1 п. 38.1 ст.38 Закону передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо водій після дорожньо - транспортної пригоди за його участю самовільно місце пригоди..
Відтак, до позивача у порядку регресу перейшло право вимоги на отримання від винної особи компенсації матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля «HONDA», державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, яка мала місце 26.03.2021 року о 22 год. 37 хв. у м.Харкові, по вул.. Римарській. У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача завдані збитки в розмірі 18 038,99 грн.
Згідно з ч.1 ст.141ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача суму сплаченого останнім судового збору за подачу позовної заяви пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 3028,00 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (ідентифікаційний код 20474912, м. Київ, вул.. Іллінська, буд. 8) кошти у якості страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 18038 грн. 99 коп. (вісімнадцять тисяч тридцять вісім гривень дев'яносто дев'ять копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (ідентифікаційний код 20474912, м. Київ, вул.. Іллінська, буд. 8) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Немишлянський районний суд м.Харкова.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Надруковано в нарадчій кімнаті.
Головуючий-суддя: