01 липня 2025 року м. Харків Справа № 917/2170/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.,
представників:
від позивача - Бурба К.В. (у режимі відеоконференції);
від відповідача - Малініна К.М. (у режимі відеоконференції);
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.1030П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 19.03.2025 (суддя Кльопов І.Г., повний текст складено 08.04.2025) у справі №917/2170/24
за позовною заявою Фермерського господарства "ІВК", с.Машівка Полтавської області,
до Машівської селищної ради, с.Машівка Полтавської області,
про визнання укладеною додаткової угоди, визнання протиправним та скасування рішення, скасування державної реєстрації
Позивач, Фермерське господарство "ІВК" (далі - ФГ "ІВК") звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до відповідача, Машівської селищної ради, в якій просить суд:
- визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 25.01.2016;
- визнати протиправним та скасувати рішення двадцять п'ятої сесії селищної ради восьмого скликання Машівської селищної ради від 26.01.2023 №26/25-VII;
- скасувати державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5323080200:00:007:1063; від 26.09.2024 на підставі рішення органу або особи, уповноважених установчими документами юридичної особи або законом, Про припинення дії договору оренди землі у зв'язку із закінченням строку дії, серія та номер: 57/42-VIII, виданий 24.09.2024, видавник: Машівська селищна рада; договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 25.01.2016, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області та Фермерське господарство «ІВК», п.36 Договору оренди землі - закінчення строку, на який було укладено договір оренди.
Позовні вимоги мотивовані наступним.
ФГ "ІВК" завчасно, до закінчення строку дії договору оренди землі, на виконання умов договору звернулося до Машівської селищної ради із заявою про поновлення договору оренди землі. З моменту подання заяви про поновлення договору оренди землі відповідач не звертався до позивача із вимогою про повернення земельної ділянки. ФГ “ІВК» продовжувало користуватися земельною ділянкою та сплачувати орендну плату.
Відповідно до Державного реєстру речових прав 26.09.2024 інше речове право стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5323080200:00:007:1063 припинено на підставі рішення Машівської селищної ради відповідно до п.36 договору оренди землі - закінчення строку, на який укладено договір оренди.
На адвокатський запит представника позивача Виконавчий комітет Машівської селищної ради Полтавської області листом №1791 від 11.11.2024 повідомив, що заява ФГ “ІВК» про поновлення договору оренди землі від 25.01.2016 зареєстрована в журналі реєстрації вхідної кореспонденції 21.11.2022 за №1960, вищеозначена заява розглянута постійною комісією Машівської селищної ради з питань земельних відносин, охорони навколишнього природного середовища, містобудування, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища, та розглянута на сесії Машівської селищної ради. Разом із листом позивачем отримано, зокрема, рішення Машівської селищної ради №26/25-VIII від 26.01.2023 про розгляд клопотання ФГ “ІВК», яким рішення стосовно поновлення договору оренди землі не прийнято.
За твердженнями позивача, відповідач порушив його переважне право на продовження договору оренди землі від 25.01.2016, оскільки позивач належно виконував обов'язки за умовами договору, своєчасно звернувся до орендодавця з клопотанням про поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, здійснював плату за землю.
Також позивач зазначає, що у разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди.
ФГ «ІВК» вважає, що рішення Машівської селищної ради №26/25-VII від 26.01.2023 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки означеним рішенням порушується передбачене законодавством першочергове право на оренду спірної земельної ділянки ФГ «ІВК».
Вимога про скасування припинення іншого речового права оренди земельної ділянки, зареєстрованого на підставі рішення сесії відповідача в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, підлягає задоволенню як похідна вимога від основної - про визнання незаконним та скасування рішення.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.03.2025 у справі №917/2170/24 відмовлено у задоволенні позову.
В основу рішення покладено висновки суду про те, що, оскільки орендодавець відмовився поновлювати договір оренди землі на попередніх умовах, остільки припинено переважне право орендаря, адже переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі. Для пролонгації відносин оренди та реалізації переважного права на укладення договору оренди на новий строк необхідною є згода обох сторін, одного лише волевиявлення орендаря недостатньо.
Не погодившись із означеним рішенням, ФГ "ІВК" 30.04.2025 через підсистему «Електронний суд» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою, зокрема, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 19.03.2025 у справі №917/2170/24 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ФГ «ІВК» у повному обсязі; вирішити питання розподілу судових витрат.
На переконання апелянта, оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, а саме ст.33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин (у редакції, чинній на момент укладення договору від 25.01.2016). Суд першої інстанції неправильно встановив правові наслідки фактичних обставин справи, не врахував імперативні норми закону та усталену правову позицію Верховного Суду щодо поновлення договору оренди в силу закону. Господарський суд Полтавської області необґрунтовано послався на постанови Верховного Суду у справах, обставини в яких не відповідають обставинам розглядуваної справи.
Місцевий господарський суд не вирішив питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, попри наявність належної та своєчасної заяви позивача.
Крім того, керуючись ст.123, 124, 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), апелянт просить віднести понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 30 000,00 грн. на рахунок відповідача.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2025 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 апеляційну скаргу ФГ "ІВК" залишено без руху з метою усунення скаржником допущених при її поданні недоліків.
Після отримання через підсистему «Електронний суд» від ФГ "ІВК" заяви про усунення недоліків (вх.6027 від 14.05.2025), ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2025, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФГ "ІВК" на рішення Господарського суду Полтавської області від 19.03.2025 у справі №917/2170/24. Встановлено строк по 30.05.2025 (включно) для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв та/або клопотань, що пов'язані з розглядом апеляційної скарги. Призначено розгляд означеної апеляційної скарги на 03.06.2025 об 11:00год.
02.06.2025 від Машівської селищної ради отримано відзив на апеляційну скаргу (вх.6866; сформовано в підсистемі «Електронний суд» 30.05.2025, тобто в межах встановленого судом строку), згідно з прохальною частиною якого відповідач просить апеляційну скаргу ФГ «ІВК» у справі №917/2170/24 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Полтавської області від 19.03.2025 у справі №917/2170/24 - залишити без змін.
За коротким змістом відзиву відповідач зазначає наступне:
- відсутні правові підстави вважати, що у позивача виникло право на подання позову на підставі ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі". Сам лише факт спливу місячного строку за відсутністю листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди, разом з іншими підставами, вказаними в ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", не може свідчити про автоматичне поновлення договору оренди землі. Так само користування позивачем земельною ділянкою без належного оформлення, реєстрації та продовження договору оренди не є законною підставою для укладення додаткової угоди до договору оренди, дія якого припинилась;
- поновлення договору оренди земельної ділянки на підставі ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" з укладенням додаткової угоди до нього можливе в разі, якщо між сторонами не існувало процедури його поновлення на підставі ч.5 ст.33 Закону України "Про оренду землі";
- переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі;
- відповідач у строки, визначені законом, на заяву №7 від 22.11.2022 повідомив про відсутність підстав для укладення додаткової угоди до договору. Мотивуючи таку відмову, відповідач вказав, що після закінчення терміну дії договору право оренди на земельну ділянку буде передаватись у користування (оренду) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах) з метою поповнення бюджету. За встановлених обставин очевидної відсутності волевиявлення орендодавця, надання відповіді у встановлений законом строк, є правомірною відмова з боку відповідача в укладенні додаткової угоди до договору оренди з позивачем;
- заявлена сума витрат на правничу допомогу є непропорційною розміру позовних вимог. Зазначена справа не відноситься до категорії справ значної складності, які потребували самостійного напрацювання представником окремих правових висновків, складання і подання процесуальних документів у справі (лише апеляційної скарги). Таким чином, витрати на правничу допомогу за підготовку апеляційної скарги є очевидно завищеними.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 03.06.2025 представники сторін надали пояснення по суті розглядуваного спору. Представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Представник відповідача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін. Заслухавши пояснення представників сторін, з метою повного та всебічного встановлення обставин справи в їх сукупності, судова колегія постановила ухвалу (без оформлення окремого документу) про перерву в судовому засіданні до 01.07.2025 о 10:00год.
У судовому засіданні 01.07.2025 сторони підтримали позицію, викладену в попередньому судовому засіданні.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в цьому судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Згідно з договором оренди землі від 03.08.2012, укладеним між Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області та ФГ “ІВК», останньому передано в користування на правах оренди земельну ділянку площею 49,0000 га ріллі, кадастровий номер 5323080200:00:007:1063, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за межами населених пунктів на території Абрамівської сільської ради Машівського району Полтавської області.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №624-СГ від 25.01.2016 поновлено означений договір оренди земельної ділянки терміном на 7 років шляхом укладення договору оренди землі в новій редакції.
25.01.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області (орендодавець) та ФГ “ІВК» (орендар) укладено договір оренди землі б/н (далі - договір), за умовами п.1 якого орендодавець згідно наказу від 25.01.2016 №624-СГ надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 5323080200:00:007:1063) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Абрамівської сільської ради Машівського району Полтавської області.
В оренду передається земельна ділянка загальною площею 49,0000 га, у тому числі рілля - 49,0000 га (п.2 договору).
Відповідно до п.8 договору останній укладено терміном 7 років. "Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Відповідно до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України умови договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 04.08.2015".
Згідно з п.9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 167 837,30грн. у рік, що становить 10% від нормативної грошової оцінки 1 гектара ріллі по області, визначеної за матеріалами нормативної грошової оцінки земель 1995 року з урахуванням індексації такої оцінки станом на 01.01.2016 на коефіцієнт 4,7964 та коефіцієнта для ріллі 1,756.
Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (п.14 договору).
Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення код використання згідно з КВЦПЗ А.01.01.02 (п.15 договору).
За умовами п.39 договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав (п.44 договору).
Як убачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 57748059 від 20.04.2016), 14.04.2016 речове право оренди зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №14197496.
Упродовж дії договору оренди землі змінився розпорядник земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Абрамівської сільської ради Машівського району Полтавської області, ним є Машівська селищна рада.
21.11.2022, на виконання умов п.8 договору, ФГ “ІВК» звернулося до Машівської селищної ради із заявою №7 від 21.11.2022 про поновлення договору оренди землі. За змістом заяви позивач, керуючись ст.ст.122, 123, 126-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст.ст.32-2, 33 Закону України «Про оренду землі», просив сесію Машівської селищної ради продовжити (поновити) на новий строк дію договору оренди землі від 25.01.2016, а саме на 7 (сім) років до 25.01.2030 зі сплатою орендної плати у грошовій формі в розмірі 12% (дванадцять відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. До заяви було надано проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 25.01.2016 у двох примірниках.
Означена заява отримана відповідачем 21.11.2022 за вх.№1960.
За твердженнями позивача, з моменту подання заяви про поновлення договору оренди землі, з урахуванням того, що відповідач не звертався до позивача із вимогою про повернення земельної ділянки з кадастровим номером 5323080200:00:007:1063, ФГ “ІВК» продовжувало користуватися означеною земельною ділянкою та сплачувати орендну плату. В якості доказів внесення орендної плати позивачем до матеріалів справи надано копії відповідних платіжних інструкцій.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав 26.09.2024 інше речове право стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5323080200:00:007:1063 припинено на підставі рішення Машівської селищної ради №57/42-VIII від 24.09.2024 про припинення дії договору оренди землі у зв'язку із закінченням строку дії, п.36 договору оренди землі - закінчення строку, на який було укладено договір оренди.
На переконання ФГ “ІВК», відповідач порушив його переважне право на продовження договору оренди землі від 25.01.2016, оскільки позивач належно виконував обов'язки за договором, своєчасно звернувся до орендодавця із клопотанням про поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, здійснював плату за землю.
Означене стало підставою звернення ФГ “ІВК» з розглядуваним позовом до суду.
Судова колегія враховує наступне.
Відповідно до ч.2 ст.792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначає Закон України «Про оренду землі».
Відповідно до положень ст.ст.1, 2 означеного Закону оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (ст.124 ЗК України). Проте саме Законом України «Про оренду землі» врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв'язку із передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов'язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.
Східний апеляційний господарський суд враховує, що 16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (а відповідні положення пункту 8, з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким статтю 33 Закону України «Про оренду землі», яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладено в новій редакції.
Розділ IX "Перехідні положення" Закону України «Про оренду землі» доповнено абзацем четвертим наступного змісту:
Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".
Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній до 16.07.2020 (у редакції станом на дату укладення договору оренди землі), мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (ч.1 означеної статті).
Частина 2 означеної статті передбачала, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч.3 ст.33 цього Закону).
Відповідно до ч.4 ст.33 Закону України «Про оренду землі» при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч.5 ст.33 Закону України «Про оренду землі»).
Частина 6 ст.33 означеного Закону встановлювала, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Згідно з ч.8 ст.33 Закону України «Про оренду землі» додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.
Положення означеної статті також передбачали, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 містяться наступні висновки:
- частини п'ята та шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин (п.38);
- за загальним правилом, викладеним у ч.5 ст.33 Закону, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду (п.38.1);
- спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення (п.38.2);
- без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим (п.41);
- єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п'ятій-восьмій, одинадцятій статті 33 Закону України «Про оренду землі» додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті (п.43).
Отже, статтею 33 Закону України «Про оренду землі» було визначено загальну процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням).
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" істотно змінив редакцію статті 33 Закону України «Про оренду землі», яка тепер стосується лише переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк (частини 1-5 ст.33 Закону України «Про оренду землі»). Поновлення ж договору (ч.6 попередньої редакції статті 33) тепер регулюється статтею 126-1 ЗК України.
При цьому, відповідно до абзацу 4 Розділу «Перехідні положення» Закону України "Про оренду землі" правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.
Згідно з ч.2 ст.126-1 ЗК України, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.
Відповідно до ч.1 ст.126-1 ЗК України умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.
Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, адже стаття 126-1 ЗК України передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила до реєстру про виключення відомостей про поновлення).
Разом з тим, як уже вказано вище, умова про поновлення договору взагалі не може встановлюватися в договорі оренди землі щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, визначених ч.1 ст.126-1 ЗК України. Тобто, поновлення договорів оренди земель державної та комунальної власності в процедурі, зазначеній у ст.126-1 ЗК України, за загальним правилом заборонено.
З наведеного вбачається, що зміст поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться в абзаці 4 розділу «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі», базується саме на положеннях ст.126-1 ЗК України, що пов'язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов'язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.
Натомість укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене ч.1 ст.33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній до внесення змін Законом України №340-IX від 05.12.2019, базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.
Тому поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться в абзаці 4 Розділу «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» та поняття "поновлення договору оренди", яке містилось у Законі України «Про оренду землі» у попередній редакції, є змістовно різними.
Відповідно, до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги не є застосовними положення абзацу 4 Розділу «Перехідні положення» Закону України "Про оренду землі". Натомість, за загальним правилом дії законів у часі застосуванню підлягає ст.33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою, адже вказівки про інше положення законодавства не містять.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.11.2023 у справі №906/1314/21.
Вказане спростовує твердження апелянта про те, що до спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню положення ст.33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на дату укладення договору оренди землі.
Згідно з ч.ч.1-5 ст.33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент звернення з позовом у цій справі, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі.
До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.
При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 ЗК України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді (ч.9 цієї ж статті).
У розглядуваній справі Східним апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Пунктом 8 договору оренди землі сторони погодили, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
З дотриманням умов п.8 договору, ФГ “ІВК» як користувач земельної ділянки з метою використання свого переважного права щодо укладення договору оренди землі на новий строк відповідно до ч.ч.1-5 ст.33 Закону України «Про оренду землі» звернулося до Машівської селищної ради із заявою №7 від 21.11.2022, за змістом якої просило сесію Машівської селищної ради продовжити (поновити) на новий строк дію договору оренди землі від 25.01.2016 на земельну ділянку 48,9998га кадастровий номер 5323080200:00:007:1063, для веднння фермерського господарства, на 7 (сім) років, до 25.01.2030, зі сплатою орендної плати у грошовій формі, в розмірі 12% (дванадцять відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
До заяви було додано проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 25.01.2016 у двох примірниках, договір оренди землі від 25.01.2016 та інше.
Факт отримання означеної заяви 21.11.2022 відповідачем не заперечується.
Східний апеляційний господарський суд звертає увагу, що відомості про порушення позивачем умов договору оренди землі протягом його дії в матеріалах справи відсутні, Машівська селищна рада про такі порушення під час всього судового провадження у цій справі не зазначала.
20.12.2022 відбулося засідання постійної комісії Машівської селищної ради з питань земельних відносин, охорони навколишнього природного середовища, містобудування, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища, на якому слухали питання щодо поновлення договору оренди землі на земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства ФГ «ІВК» та вирішили рекомендувати сесії селищної ради розглянути дане питання про поновлення спірного договору оренди землі із внесенням до нього змін аналогічних за змістом до запропонованих орендарем в проекті додаткової угоди, доданої до заяви від 21.11.2022.
Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
22.12.2022 відбулося пленарне засідання двадцять четвертої сесії селищної ради восьмого скликання Машівської селищної ради Полтавської області.
На вирішення поставлене питання про поновлення договору оренди землі на земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства ФГ «ІВК».
Відповідно до протоколу відкритого поіменного голосування всього проголосувало 17 осіб, з них «за» - 17, "проти" - немає, "утримались"- немає. У протоколі зазначено, що «рішення прийнято»( а.с. 55-зворот).
Натомість, у самому рішенні Машівської селищної ради Полтавської області №67/24-VIII від 22.12.2022 «Про поновлення договору оренди землі на земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства ФГ «ІВК»» зазначено, що розглянувши заяву голови ФГ «ІВК» Коломієць І.І. про поновлення договору оренди землі від 25.01.2016, додаткову угоду (з урахуванням змін та доповнень) про поновлення договору оренди землі від 25.01.2016, враховуючи рекомендації комісії селищної ради з питань земельних відносин, охорони навколишнього природного середовища, містобудування, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища, селищна рада вирішила «вивчити дане питання і розглянути на наступній сесії».
Тобто, прийняте Машівською селищною радою рішення №67/24-VIII від 22.12.2022 не відповідає відкритому поіменному голосуванню, яким прийнято рішення про поновлення договору оренди землі.
Судова колегія звертає увагу, що, усупереч вимогам ст.33 Закону України «Про оренду землі», орендодавець (відповідач) у місячний строк фактично не розглянув надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди (не прийняв відповідне рішення), не узгодив з орендарем (за необхідності) істотні умови договору. За наявності заперечень орендодавець не направив орендарю лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
24.01.2023 відбулося засідання постійної комісії Машівської селищної ради з питань земельних відносин, охорони навколишнього природного середовища, містобудування, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища, на якому слухали питання про розгляд клопотання ФГ «ІВК» та вирішили рекомендувати сесії селищної ради розглянути дане питання.
Як убачається з рішення двадцять п'ятої сесії селищної ради восьмого скликання Машівської селищної ради Полтавської області №26/25-VIII від 26.01.2023 «Про розгляд клопотання ФГ «ІВК»», керуючись ст.ст.122, 123, 126-1 ЗК України, статтями 32-2, 33 Закону України «Про оренду землі», розглянувши заяву голови ФГ «ІВК» Коломієць Івана Івановича про поновлення договору оренди землі від 25.01.2016, додаткову угоду (з урахуванням змін та доповнень) про поновлення договору оренди землі від 25.01.2016, враховуючи рекомендації комісії селищної ради з питань земельних відносин, охорони навколишнього природною середовища, містобудування, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища, селищна рада вирішила «рішення не прийнято».
Судова колегія відхиляє твердження відповідача про те, що означене рішення селищної ради потрібно трактувати як відмову Машівської селищної ради в поновленні договору оренди та підписанні додаткової угоди. Східний апеляційний господарський суд наголошує, що таке тлумачення рішення селищної ради є вільною інтерпретацією його змісту, що є неприпустимим. Рішення мають буквальне значення, і кожне слово чи формулювання сприймається так, як воно написане.
У розглядуваному випадку Машівська селищна рада Полтавської області чітко зазначила, що рішення не прийняте, тому інше трактування є безпідставним (а.с. 61).
Судова колегія також звертає увагу, що розгляд клопотання ФГ «ІВК» селищною радою 26.01.2023 здійснювався відповідачем поза межами встановленого ст.33 Закону України «Про оренду землі» місячного строку після отримання від орендаря листа-повідомлення, а також після сплинення стьроку дії договору оренди землі.
Крім того, як підтвердив сам відповідач у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 01.07.2025, усупереч положенням означеної статті Закону відповідне рішення не було направлене орендарю. Безпідставними є посилання відповідача на факт опублікування відповідного рішення на сайті ради, оскільки частиною 5 ст.33 Закону України «Про оренду землі» чітко передбачено, що за наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк (на чому наполягає відповідач) орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
До матеріалів справи також додано рішення сорок другої позачергової сесії селищної ради восьмого скликання Машівської селищної ради Полтавської області №57/42-VIII від 24.09.2024 про припинення дії договору оренди землі від 25.01.2016 у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено згідно умов договору (а.с.63).
Судова колегія зауважує, що необхідність прийняття означеного рішення після сплинення понад 1,5 роки після прийняття рішення селищної ради №26/25-VIII від 26.01.2023 (яке відповідач трактує як відмову у продовженні договору оренди землі) додатково свідчить про те, що договірні правовідносини сторін були фактично продовженими, а з боку ради були відсутні дії, передбачені ст.33 Закону України «Про оренду землі» (прийняття рішення за результатом розгляду надісланого орендарем листа-повідомлення, направлення листа-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення тощо).
Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що, як пояснив представник позивача у судовому засіданні 01.07.2025 та не спростував представник відповідача, станом на сьогоднішній день ФГ «ІВК» продовжує користуватися земельною ділянкою та сплачувати орендну плату. Відповідач не звертався до позивача із вимогою про повернення земельної ділянки з кадастровим номером 5323080200:00:007:1063 (доказів протилежного матеріали справи не містять). Означене свідчить про суперечливість поведінки та тверджень Машівської селищної ради.
Судова колегія враховує, що за змістом позовної заяви ФГ «ІВК» посилається на всі положення ст.33 Закону України «Про оренду землі» та змішує поняття «поновлення договору» та «переважне право на продовження договору». Однак, означене пояснюється змістом ст.33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній до 16.07.2020, яка мала назву «Поновлення договору оренди землі», а фактично включала положення, як про переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк (ч.ч.1-5), так і про поновлення договору оренди землі (ч.6).
Сам позивач у тексті позовної заяви зауважує, що законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої ч.ч.1-5, так і для підстави, передбаченої ч.6 цієї статті.
При цьому судова колегія враховує, що ФГ «ІВК» в обґрунтування позовних вимог посилається на умови п.8 договору оренди землі, який хоча і містить обидва терміни - «поновлення» та «продовження» договору, проте фактично, враховуючи передбачену в договорі процедуру поновлення, мова йде про переважне право орендаря на укладення договору оренди землі, що відповідає змісту ч.ч.1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».
У процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки тощо) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.
Отже, обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19.
Суд має надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
У розглядуваному випадку, встановивши зміст правовідносин сторін на підставі оцінки всіх наявних у матеріалах справи доказів, судова колегія зазначає, що до правовідносин сторін підлягають застосуванню положення ч.ч.1-5 ст.33 Закону України «Про оренду землі».
Судова колегія звертає увагу на те, що ст.33 Закону України «Про оренду землі» (як у попередній, так і у чинній редакції) встановлює алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та передбачає певні правові запобіжники для захисту орендаря від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.
Згідно зі ст.3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.
При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що, зокрема, підтверджується змістом ч.3 ст.509 цього Кодексу.
Отже, законодавець, задекларувавши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, має законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин, а також право укласти договір оренди на новий строк.
Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов'язком добросовісно провести переговори (наприклад, явно безпідставно відмовив в укладенні договору), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря.
Судовий захист у таких випадках передбачено лише для особи, яка належним чином виконувала свої обов'язки за договором та добросовісно використовувала належні їй права, тому орендодавець не може посилатися на свій захист на обставини, які свідчать про ухилення ним від проведення переговорів, та на власну недобросовісну поведінку, протиставляючи її легітимним прагненням та належній поведінці орендаря. Водночас і орендар, що належно діяв, не може бути позбавлений можливості реалізації свого права на продовження орендних відносин, передбаченого законом, у тому числі через судовий захист. Інакше передбачене ч.9 ст.33 Закону України «Про оренду землі» право орендаря оскаржити відмову, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі матиме лише декларативний характер та не призведе до відновлення порушеного права.
Відповідні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.11.2023 у справі №906/1314/21, на яку, разом з іншим, посилався сам відповідач у відзиві на апеляційну скаргу.
Оскільки позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, останній може вважатись таким, що набув право "правомірного очікування", натомість орендодавець знехтував своїм обов'язком добросовісно провести переговори, не пропонуючи жодних умов орендарю, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди.
Представник позивача в судовому засіданні 01.07.2025 надав пояснення, що додаткова уода є укладеною, на його думку, з 26.01.2023.
За таких обставин судова колегія, з метою усунення невизначенності у правовідносинах сторін, вважає за необхідне визнати додаткову угоду укладеною з 26.01.2023 строком на 7 років.
Східний апеляційний господарський суд виходить з того, що вказівка на проєкт правочину щодо продовження орендних правовідносин як на додаткову угоду про поновлення договору оренди не впливає на суть наявного волевиявлення орендаря на продовження орендних правовідносин. Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.11.2023 у справі №906/1314/21.
Судова колегія зауважує, що запропоновані позивачем зміни щодо орендодавця, площі земельної ділянки, розміру орендної плати відповідають рекомендаціям щодо внесення змін до договору оренди землі, наданим постійною комісією Мішівської селищної ради з питань земельних відносин, охорони навколишнього природного середовища, містобудування, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища (а.с. 58; 54-зворот - 55). Вказані зміни були також предметом розгляду на засіданнях Машівської селищної ради 23.01.2023 та 22.12.2022.
При цьому зміна орендодавця пов'язана із тим, що впродовж дії договору оренди землі змінився розпорядник земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Абрамівської сільської ради Машівського району Полтавської області. Так, відповідно до п.58 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423-ІХ від 28.04.2021 внесені зміни до ЗК України, зокрема розділ X «Перехідні положення» доповнено пунктом 24, яким встановлено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель згідно з переліком.
Безпосередньо у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 01.07.2025 сторони підтвердили, що змін меж земельної ділянки не відбувалося; причини неістотної зміни площі (0,0002га) сторонам невідомі.
Судова колегія звертає увагу на те, що заперечень щодо запропонованих позивачем умов додаткової угоди відповідачем не зазначено.
Щодо позовної вимоги ФГ «ІВК» про скасування державної реєстрації припинення іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5323080200:00:007:1063 від 26.09.2024, Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Згідно зі ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ст.4 означеного Закону державній реєстрації прав підлягає, зокрема, право оренди земельної ділянки.
Як зазначалося вище за текстом постанови, 14.04.2016 речове право оренди ФГ «ІВК» зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №14197496.
26.09.2024 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про припинення іншого речового права стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5323080200:00:007:1063.
Скасування державної реєстрації припинення іншого речового права (про що просить ФГ «ІВК» за змістом позовної заяви) безпосередньо пов'язане з підставою проведення такої реєстрації.
Як убачається з Витягу з Державного реєстру речових прав (індексний номер витягу 397199633, дата формування 30.09.2024), підставою для внесення до Державного реєстру речових прав відомостей про припинення іншого речового права (права оренди ФГ «ІВК») є рішення Машівської селищної ради №57/42-VIII від 24.09.2024.
Зі змісту рішення сорок другої позачергової сесії селищної ради восьмого скликання Машівської селищної ради №57/42-VIII від 24.09.2024 убачається, що керуючись ст.ст.26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.31 Закону України «Про оренду землі», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», беручи до уваги договір оренди землі від 25.06.2016, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, враховуючи рекомендації постійної комісії з питань земельних відносин, охорони навколишнього природного середовища, містобудування, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища селищна рада вирішила припинити дію договору оренди землі від 25.01.2016 у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено згідно умов договору.
У свою чергу, підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені ст.ст. 141-143 ЗК України.
Згідно з положеннями ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст.24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» також встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
З аналізу матеріалів справи та встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи вбачається, що у розглядуваному випадку були відсутні визначені Земельним кодексом України підстави припинення права позивача на користування земельною ділянкою.
За таких обставин Машівська селищна рада не мала правових підстав ухвалювати рішення №57/42-VIII від 24.09.2024 про припинення дії договору оренди землі від 25.01.2016 та звертатися до державного реєстратора для внесення відомостей про припинення права оренди ФГ «ІВК» на земельну ділянку.
Отже, підставою для задоволення позовної вимоги ФГ «ІВК» та скасування державної реєстрації припинення іншого речового права (права оренди земельної ділянки) у розглядуваному випадку є порушення Машівською селищною радою вказаних вище вимог Земельного ккодексу при ухваленні рішення №57/42-VIII від 24.09.2024.
Аналізуючи вцілому зміст наведених вище рішень Машівської селищної ради (від 22.12.20224; 26.01.2023; 24.09.2024) судова колегія дійшла висновку про ухилення відповідачем від прийняття рішення по суті питання та за наявності невідповідності дій відповідача договору та ст. 33 Закону України "Про оренду землі".
Щодо позовної вимоги ФГ «ІВК» про визнання протиправним та скасування рішення двадцять п'ятої сесії селищної ради восьмого скликання Машівської селищної ради №26/25-VIII від 26.01.2023, Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
За твердженнями позивача, означене рішення селищної ради є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки ним порушується передбачене законодавством першочергове право ФГ «ІВК» на оренду спірної земельної ділянки.
Відповідно до приписів ч.1 ст.5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У пункті 10 ч.2 ст.16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.1 ст.21 ЦК України).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити. Подібна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду. Подібна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20.
Як зазначалося вище за текстом постанови, рішення Машівської селищної ради Полтавської області №26/25-VIII від 26.01.2023 «Про розгляд клопотання ФГ «ІВК»» вбачається, що селищною радою "рішення не прийнято". Відсутність у рішенні ради будь-якого вирішення питання щодо зміни, припинення або встановлення правовідносини між сторонами спірного договору не свідчить про необхідність скасування такого рішення судом.
Відтак, за висновками судової колегії, обраний позивачем спосіб захисту (визнання протиправним та скасування рішення селищної ради №26/25-VIII від 26.01.2023) не є належним, оскільки означене рішення не впливає на права та обов'язки сторін розглядуваної справи. Означене, у свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для задоволення відповідної позовної вимоги ФГ «ІВК».
За змістом апеляційної скарги ФГ "ІВК", разом з іншим, посилається на те, що місцевий господарський суд не вирішив питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, попри наявність належної та своєчасної заяви позивача.
Як убачається з матеріалів справи, 20.02.2025 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Полтавської області надійшла заява позивача (вх.2383), за змістом якої останній просив вирішити питання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Частиною 8 ст.129 ГПК України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відтак, враховуючи заяву позивача (вх.2383), Господарський суд Полтавської області станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення не мав підстав вирішувати питання про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Матеріали справи не містять доказів звернення ФГ "ІВК" до місцевого господарського суду після ухвалення рішення по суті позовних вимог із заявою про долучення доказів понесених витрат на правничу допомогу, що в силу приписів ч.8 ст.129 ГПК України є підставою для залишення заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу без розгляду.
За висновками судової колегії, Господарським судом Полтавської області при ухваленні оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права, не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть розглядуваного спору, свідчить про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи.
З огляду на наведене, апеляційна скарга ФГ «ІВК» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Полтавської області від 19.03.2025 у справі №917/2170/24 - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у частині визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 25.01.2016 та скасування державної реєстрації припинення іншого речового права - права оренди земельної ділянки, а також про відмову у задоволенні решти позовних вимог.
За змістом ст.129 ГПК України такий результат апеляційного перегляду має наслідком покладення судових витрат у вигляді судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У цій справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За змістом апеляційної скарги ФГ «ІВК», разом з іншим, просить віднести понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 30 000,00 грн. на рахунок відповідача.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Частина 1 ст.124 ГПК України передбачає необхідність подання із першою процесуальною заявою по суті спору саме орієнтовного (попереднього) розрахунку суми судових витрат, а не попереднього зазначення розміру таких витрат без їх розрахунку (складників та алгоритму їх обрахунку/застосування - для можливості іншої сторони висловлювати обґрунтовані заперечення щодо розміру та для можливості суду перевірити такий розрахунок у порядку ст.ст.126, 129 ГПК України при вирішенні питання про їх розподіл).
Наразі, саме розрахунку витрат на професійну правничу допомогу апеляційна скарга ФГ «ІВК» не містить і ця вада не може виправлятися у порядку ч.8 ст.129 ГПК України шляхом подальшого подання додаткових доказів в обґрунтування відсутнього розрахунку та є достатньою підставою для відмови апеляційним судом у відшкодуванні за рахунок відповідача таких витрат позивача на стадії апеляційного перегляду згідно з положеннями ч.2 ст.124 цього Кодексу.
Судова колегія також звертає увагу, що позивач до закінчення судових дебатів у справі не заявляв про те, що докази понесення витрат на правничу допомогу будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
До того ж відповідно до ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У свою чергу, відповідного детального опису робіт (наданих послуг), виконаних представником позивача, матеріали справи не містять. На чому ґрунтується та з чого складається сума 30 000,00 грн., яку позивач просить віднести на рахунок відповідача, апелянтом не зазначено.
З урахуванням означеного судова колегія відмовляє у відшкодуванні витрат ФГ «ІВК» на професійну правничу допомогу, які останнє понесло чи мало понести за підсумками апеляційного провадження.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фермерського господарства "ІВК" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 19.03.2025 у справі №917/2170/24 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Визнати укладеною з 26.01.2023 додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 25.01.2016, який зареєстрований 14.04.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис про реєстрацію іншого речового права за №14197496 у наступній редакції:
«ДОДАТКОВА УГОДА
про поновлення Договору оренди землі від 25 січня 2016 року, який зареєстрований 14.04.2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис про реєстрацію іншого речового права за №14197496
смт.Машівка
Полтавська область «______» ________ 2022 року
Машівська селищна рада Полтавської області, що надалі іменується «Орендодавець», в особі селищного голови Сидоренко Сергія Івановича, який діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з однієї сторони, та Фермерське господарство «ІВК», що надалі іменується «Орендар», в особі голови Коломієць Івана Івановича, який діє на підставі Статуту, з другої сторони, далі разом іменуються Сторони, а кожна окремо Сторона, відповідно до ст.33 Закону України «Про оренду землі» уклали цю додаткову угоду про поновлення Договору оренди землі від 25 січня 2016 року, який зареєстрований 14.04.2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис про реєстрацію іншого речового права за №14197496, надалі іменується «Додаткова угода», про нижченаведене:
1. Внести зміни в пункт 2 Договору оренди землі від 25 січня 2016 року, який зареєстрований 14.04.2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис про реєстрацію іншого речового права за №14197496, який викласти в такій редакції: «В оренду передається земельна ділянка загальною площею 48,9998 га, у тому числі рілля - 48,9998 га».
2. Внести зміни в перше речення пункту 8 Договору оренди землі від 25 січня 2016 року, який зареєстрований 14.04.2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис про реєстрацію іншого речового права за №14197496, який викласти в такій редакції: «Договір поновлено строком на 7 (сім) років до 25 січня 2030 року, на тих самих умовах, які передбачені договором».
3. Внести зміни в пункт 9 Договору оренди землі від 25 січня 2016 року, який зареєстрований 14.04.2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис про реєстрацію іншого речового права за №14197496, який викласти в такій редакції: «Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та в розмірі 12% (дванадцять відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки».
4. Замінити у всіх частинах і пунктах Договору оренди землі від 25 січня 2016 року, який зареєстрований 14.04.2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис про реєстрацію іншого речового права за №14197496, назву органу державної влади, який виступає як Орендодавець, з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на Машівську селищну раду Полтавської області.
5. Інші умови Договору оренди землі від 25 січня 2016 року, який зареєстрований 14.04.2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис про реєстрацію іншого речового права за №14197496, не змінені цією Додатковою угодою, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені у Договорі оренди землі від 25 січня 2016 року, який зареєстрований 14.04.2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис про реєстрацію іншого речового права за №14197496, і Сторони підтверджують їх обов'язковість для себе.?
6. Ця Додаткова угода набирає чинності після підписання її Сторонами.
7. Ця Додаткова угода є невід'ємною частиною до Договору оренди землі від 25 січня 2016 року, який зареєстрований 14.04.2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис про реєстрацію іншого речового права за №14197496.
8. Цю Додаткову угоду укладено у 2 (двох) примірниках українською мовою, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в Орендодавця, другий - в Орендаря.
9. Ця Додаткова угода підлягає обов'язковій державній реєстрації відповідно до чинного законодавства України.
10. Реквізити сторін
«Орендар» Фермерське господарство «ІВК» (найменування юридичної особи) в особі голови Коломієць І.І. місцезнаходження юридичної особи: 39531, Полтавська обл., Полтавський р-н, (індекс, область, район, місто, село, вулиця, номер тощо) с.Федорівка, вул.Коцюбинського, 1, ідентифікаційний код (код ЄДРПОУ) 32535007 (юридичної особи)«Орендодавець» Машівська селищна рада Полтавської області (найменування юридичної особи) в особі селищного голови Сидоренко С.І. місцезнаходження юридичної особи: 39400, Полтавська обл., Полтавський р-н, (індекс, область, район, місто, село, вулиця тощо) смт.Машівка, вулиця Незалежності, 113, ідентифікаційний код (код ЄДРПОУ) 21047618 (юридичної особи)
11. Підписи сторін
Від Орендаря _____________________ Коломієць І.І. М.П.Від Орендодавця _____________________ Сидоренко С.І. М.П.
».
Скасувати державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5323080200:00:007:1063; від 26.09.2024 на підставі рішення органу або особи, уповноважених установчими документами юридичної особи або законом, Про припинення дії договору оренди землі у зв'язку із закінченням строку дії, серія та номер: 57/42-VIII, виданий 24.09.2024, видавник: Машівська селищна рада; договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 25.01.2016, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області та Фермерське господарство «ІВК», п.36 Договору оренди землі - закінчення строку, на який було укладено договір оренди.
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Машівської селищної ради (39400, Полтавська обл., Полтавський р-н, селище Машівка, вул.Незалежності, буд.113; код ЄДРПОУ 21047618) на користь Фермерського господарства «ІВК» (39400, Полтавська обл., Полтавський р-н, селище Машівка, вул.Незалежності, буд.2А; код ЄДРПОУ 32535007) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 4 844,80 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 7 267,20 грн.
Господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачено ст.ст.287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 03.07.2025.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя О.А. Істоміна
Суддя Д.О. Попков