02 липня 2025 рокуСправа №160/11335/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЦИОН ТРЕЙД» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
18.04.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЦИОН ТРЕЙД» до Дніпровської митниці, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати прийняте Дніпровською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 26.03.2025 №UA110110/2025/000015/2.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що ТОВ «ОПЦИОН ТРЕЙД» на підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною договору (контракту) надано до митного оформлення митну декларацію з усіма необхідними документами, які не містили розбіжностей та ознак підробки, а, навпаки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що, в свою чергу, виключало можливість витребування митницею у декларанта додаткових документів у розумінні приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Однак, відповідач, не зважаючи на вищенаведене, посилаючись на формальні підстави, витребував у позивача додаткові документи. Проте, на переконання ТОВ «ОПЦИОН ТРЕЙД», відповідач, не здійснивши повну перевірку відомостей, що містяться в наданих документах, що підтверджують заявлену митну вартість та правильність розрахунку, здійсненого декларантом, не упевнившись в достовірності та точності заяв, документів та розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 26.03.2025 №UA110110/2025/000015/2, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості. При цьому, позивач зауважує, що зазначена в митній декларації митна вартість товарів у повній мірі співпадає з митною вартістю товарів, що відображена у документах, поданих відповідно до статті 53 Митного кодексу України, які у повній мірі підтверджують розмір заявленої митної вартості товару за ціною контракту. Натомість, всі вказані у спірному рішенні зауваження митниці носять формальний характер та не свідчать про дійсну наявність розбіжностей, а надані позивачем документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості. Таким чином, не погоджуючись з висновками відповідача та винесеним ним рішенням, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЦИОН ТРЕЙД» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення залишено без руху із наданням часу на усунення недоліків позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ТОВ «ОПЦИОН ТРЕЙД» та відкрито провадження в адміністративній справі №160/11335/25, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
26 травня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Дніпровської митниці на позовну заяву ТОВ «ОПЦИОН ТРЕЙД», в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що під час здійснення Дніпровською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, однак, такі документи декларантом надані не були, у зв'язку із чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару. Крім того, у зв'язку із неможливістю застосування першого методу визначення митної вартості товарів посадовими особами Дніпровської митниці було послідовно перейдено до другорядного методу визначення митної вартості. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення діяло в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
03.06.2025 до суду через підсистему «Електронний суд» позивачем подано відповідь на відзив, в якій останнім підтримано правову позицію, викладену ним у власній позовній заяві.
09.06.2025 до суду через підсистему «Електронний суд» відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив позивача, в яких відповідач зазначає, що саме неможливість застосування першого методу обумовило послідовний перехід до другорядних методів на необхідності здійснення контролю співставлення. Отже, на думку відповідача, відзив на позов є викладенням позиції митного органу щодо обставин прийняття рішень та не може виходити за межі змісту цього рішення.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПЦИОН ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 40134168) зареєстровано юридичною особою 23.11.2015 року, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - номер запису: 1 224 102 0000 074741, перебуває на обліку як платник податків та зборів в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Дніпровська ДПІ. Основний вид діяльності: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.
03.10.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПЦИОН ТРЕЙД» та компанією NINGBO IHOME INTERNATIONAL TRADING CO, LTD укладено зовнішньоекономічний контракт №03102024.
Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2 Контракту продавець продає товар (посуд та кухонні аксесуари з різних матеріалів надалі по тексту «Товар», а покупець приймає і оплачує його згідно проформи-інвойсам, та/або інвойсам, та/або специфікаціями, які є невід'ємною частиною цього Контракту. Найменування, асортимент, кількість, ціна товару, що підлягає поставці за даним Контрактом, вказуються Сторонами в проформи-інвойсах, та/або інвойсах, та/або специфікаціях на поставку Товару, які з моменту її належного оформлення Сторонами є невід'ємною частиною цього Контракту.
Пунктом 2.1 Контракту, загальна вартість Контракту складається із сум Інвойсів.
Ціни на товар визначаються Сторонами виходячи з умов поставки, визначених у Інвойсах та пункту 4.1 цього Контракту, і включає в себе: вартість товару, вартість упаковки товару та його маркування, вартість оформлення супровідних документів та сертифікату походження (якщо необхідно), вартість експортного митного оформлення товару, його навантаження у транспортний засіб, та його транспортування до пункту відправлення (якщо необхідно з умовами цього контракту).(п. 2.3 Контракту)
Згідно з пунктами 3.1 та 3.2 Контракту, покупець здійснює оплату вартості партії товару згідно умов, зазначених в проформі-інвойсі, та/або інвойсі. Сторони мають право узгодити інший порядок здійснення оплати, окремо до кожної поставки товару шляхом укладення додаткової угоди. Проформа-інвойс є комерційною пропозицією для Покупця.
Відповідно до п. 4.1 Контракту, поставка товару здійснюється на умовах FOB (ІНКОТЕРМС, в редакції 2020), якщо інше не обумовлено в інвойсах.
25.03.2025 року ТОВ «ОПЦИОН ТРЕЙД» з метою митного оформлення товару № 1: «посуд та прибори столові або кухонні з фарфору. Країна виробництва: CN (Китай)» та товару № 2: «вироби для оздоблення житла або центру столу: ваза скляна. Країна виробництва: CN (Китай)» подало до Дніпровської митниці електронну митну декларацію №25UA110110001792U9, в якій митна вартість поставленого товару визначена за ціною контракту (основний метод).
Вищезазначені товари надійшли на адресу Позивача на підставі зовнішньоекономічного контракту від 03.10.2024 №03102024 із компанією «NINGBO IHOME INTERNATIONAL TRADING CO.,LTD» (Китай) та рахунку-інвойсу від 23.01.2025 №UB24US09186 . Поставка товарів здійснена на наступних умовах: FOB - NINGBO.
На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цієї МД, зокрема: сертифікат якості від 23.01.2025; пакувальний лист від 23.01.2025; коносамент від 29.01.2025 №GSZS0203758A; автотранспортна накладна №21/03-464-1 від 21.03.2025; сертифікат про походження товару №25С3302АС473/00006 від 13.02.2025; зовнішньоекономічний контракт від 03.10.24 № 03102024; рахунок-проформа від 08.11.24 № UB24US09186; рахунок (інвойс) від 23.01.25 № UB24US09186; платіжна інструкція SWIFT від 16.12.24 № 241216/001497158; платіжна інструкція SWIFT від 16.01.25 № 250116/001522941; рахунок перевізника від 13.03.25 № К22; рахунок перевізника від 13.03.25 № ТП22/1; рахунок перевізника від 13.03.25 № ТП22/2; рахунок перевізника від 17.03.25 № ТП22/3; платіжна інструкція від 13.03.25 № 3604; платіжна інструкція від 13.03.25 № 3605; платіжна інструкція від 13.03.25 № 3606; платіжна інструкція від 17.03.25 № 3728; довідка перевізника від 17.03.25 № 22; заявка №76 від 30.12.2024 року; калькуляція перевізника від 21.03.25 № 2103/1; митна декларація країни відправлення від 26.01.25 №310120250519444933.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку, що митна вартість імпортованого товару не може бути визначена у зв'язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні.
Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:
1) Відповідно до відомостей наданих до митного оформлення документів, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB - CN NINGBO, згідно Інкотермс. Документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) не надано. Відповідно до відомостей декларації митної вартості, до ціни товару додані витрати на транспортування - 206132,44 грн. З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом до митного оформлення надано договір транспортно-експедиторського обслуговування від 18.12.2015 №1812OT-MT, укладений ТОВ «Опціон Трейд» (клієнт) з ТОВ «Морімото Транс» (експедитор); договір на надання транспортно-експедиційних послуг від 21.08.2020 №2108/20, укладений ТОВ «Морімото Транс» з ТОВ «Транс Фаворит»; договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 23.08.2022 № 2308, укладений ТОВ «Морімото Транс» з ФОП ОСОБА_1 ; договір на надання транспортно-експедиційних послуг від 17.03.2025 № 12, укладений ФОП ОСОБА_1 з ФОП ОСОБА_2 ; договір на експедирування вантажів від 05.03.2025 № 05/03/25, укладений ФОП ОСОБА_3 з ФОП ОСОБА_2 ; рахунки від 13.03.2025 № К22; № ТП22/1; № ТП22/2; ТП22/3; платіжні інструкції від 13.03.2025 № 3604, 3605, 3606, 3728; калькуляція транспортних витрат від 21.03.2025 №2103/1; довідка про транспортні витрати від 17.03.2025 №22. Рахунком від 13.03.2025 №К22 визначені наступні витрати: винагорода експедитора - 2500,00 грн. Рахунком від 13.03.2025 №ТП22/1 визначені наступні витрати: компенсація витрат з перевезення вантажу за межами державного кордону України (фрахт на користь судноплавної лінії) без ПДВ - 192595,26 грн. Рахунком від 13.03.2025 №ТП22/2 визначені наступні витрати: логістичні послуги - 35200,00 грн. Рахунком від 13.03.2025 №ТП22/3 визначені наступні витрати: транспортні послуги за маршрутом м. Gdansk (Poland) - м/п Ягодин - 23306,4 грн; транспортні послуги за маршрутом м/п Ягодин - м. Дніпро - 36693,60 грн. У рахунках вказана вартість послуг з транспортування вантажу у контейнері TCNU5081464 за коносаментами GSZS0203758A та GSZS0203758В, при цьому рахунки від 13.03.2025 № К22; № ТП22/1; № ТП22/2; ТП22/3 не містять відомостей щодо маршруту та території надання послуг. Згідно відомостей ЕМД та коносаменту від 29.01.2025 №GSZS0203758A поставка оцінюваної партії товару здійснено з порту NINGBO, CHINA до порту Gdansk (Poland). У рахунках від 13.03.2025 № К22; № ТП22/1; № ТП22/2; ТП22/3 відсутні відомості щодо вартості понесених витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів у порту Gdansk (Poland). У довідці від 17.03.2025 №22 вказано, що у логістичні послуги 35 200,00 грн включаються витрати на перевантаження вантажу, зберігання вантажу, оформлення документів. Довідка про транспортні витрати не передбачена договором на перевезення та не відповідає вимогам наказу від 24.05.2012 №599. Наведені відомості у довідці щодо логістичних витрат не кореспондуються з відомостями рахунку від 13.03.2025 №ТП22/2. Окрім того кожна складова митної вартості повинна піддаватися обчисленню. Таким чином, надані до митного оформлення та контролю документи на підтвердження транспортних витрат не містять всіх відомостей для проведення обчислення транспортної складової, що викликало обґрунтовані сумніви у повноті її заявлення.
2) Згідно маніфесту Головного митного управління КНР №52 2008 року, в митній декларації заповнюється реєстраційний номер коносаменту або транспортних накладних. В експортній декларації від 26.01.2025 №310120250519444933 вказано транспортний документ №249112712A, який декларантом до митного оформлення не надавався. Декларантом до митного оформлення надано коносамент від 29.01.2025 № GSZS0203758A. Вищевказане свідчить про наявність іншого транспортного документу, що у порушення вимог ст. 335 МКУ, до митного оформлення не надавався. В експортної декларації від 26.01.2025 № 310120250519444933 вказано інвойс № UС24US09186, який декларантом до митного оформлення не надавався, до митного оформлення заявлено інвойс від 23.01.2025 № UB24US09186.
Таким чином, перелічені вище фактори вказують на наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах.
Враховуючи викладене та посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, відповідач з метою упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов'язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: за наявності: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини
Листом від 26.03.2025 №2603/Т-1 декларантом було повідомлено митний орган, що усі додаткові документи, які підтверджують числові значення складових заявленої митної вартості подані до митного оформлення, інші додаткові документи подаватися не будуть.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110110/2025/000015/2 від 26.03.2025 року, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України.
Так у вказаному рішенні зазначається, що в інформаційних ресурсах митниці наявна інформація про митне оформлення:
- товару №1 за кодом згідно УКТЗЕД 6911100000 «посуд та прибори столові або кухонні, з фарфору: посуд порцеляновий…», країна походження та відправлення - Китай, комерційні умови поставки - FOB SHENZHEN, оформлений ТОВ «Опціон Трейд» за основним методом визначення митної вартості та випущеного у вільний обіг у наближений час за ЕМД від 13.01.2025 №25UA110110000152U3 (товар №1) за ціною - 3,1375 дол. США/кг;
- товару №2 за кодом згідно УКТЗЕД 7013990000 «вироби для оздоблення житла або центру столу: - інші вироби із скла…», країна походження - Китай, комерційні умови поставки - FOB QINGDAO, оформлений ТОВ «Опціон Трейд» за основним методом визначення митної вартості та випущеного у вільний обіг у наближений час за ЕМД від 17.01.2025 №25UA110110000213U1 (товар №2) за ціною - 2,3528 дол. США/кг (або 1,2602 дол. США/шт).
З урахуванням вищезазначеного митна вартість товарів №1 та №2 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості товару, випущеного у вільний обіг за ЕМД від 13.01.2025 №25UA110110000152U3 (товар №1) за ціною - 3,1375 дол. США/кг та за ЕМД від 17.01.2025 № 25UA110110000213U1 (товар №2) за ціною - 2,3528 дол. США/кг (або 1,2602 дол. США/шт) відповідно.
Не погодившись із вказаним рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.
За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Разом з тим, згідно з ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави для висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).
Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 в адміністративній справі №803/667/17.
Отже, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах.
Як видно з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.
Суд установив, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості.
Щодо доводів відповідача про повноту включення транспортної складової до митної вартості товару, суд зазначає про таке.
Згідно пунктів 5, 6 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Згідно інформації товаросупровідних документів оцінюваний товар постачається на комерційних умовах FOB NINGBO (Китай).
Відповідно до Інкотермс 2020 умови поставки FOB (… named port of shipment) англ. Free On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження) означають, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміну FOB на продавця покладається обов'язок з митного очищення товару для експорту.
Тобто за умовами терміну FOB на продавця покладаються обов'язки з митного очищення товару для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно. До складових митної вартості товару належать б фактурна вартість товару, фрахт судна. При цьому, термін FOB не покладає на покупця обов'язку здійснювати обов'язкове страхування товару, це його право.
Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 по справі №804/16553/14 зробив висновок, що у разі, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Згідно з частиною десятою статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем: комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
З метою підтвердження заявленого рівня вартості транспортування декларантом до митного контролю надано: договір транспортно-експедиторського обслуговування від 18.12.2015 №1812OT-MT, укладений ТОВ «Опціон Трейд» (клієнт) з ТОВ «Морімото Транс» (експедитор); договір на надання транспортно-експедиційних послуг від 21.08.2020 №2108/20, укладений ТОВ «Морімото Транс» з ТОВ «Транс Фаворит»; договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 23.08.2022 № 2308, укладений ТОВ «Морімото Транс» з ФОП ОСОБА_1 ; договір на надання транспортно-експедиційних послуг від 17.03.2025 № 12, укладений ФОП ОСОБА_1 з ФОП ОСОБА_2 ; договір на експедирування вантажів від 05.03.2025 №05/03/25, укладений ФОП ОСОБА_3 з ФОП ОСОБА_2 ; рахунки від 13.03.2025 № К22; № ТП22/1; № ТП22/2; ТП22/3; платіжні інструкції від 13.03.2025 № 3604, 3605, 3606, 3728; калькуляція транспортних витрат від 21.03.2025 №2103/1; довідка про транспортні витрати від 17.03.2025 №22, коносамент від 29.01.2025 №GSZS0203758A; автотранспортна накладна №21/03-464-1 від 21.03.2025, заявка №76 від 30.12.2024 року
Надання вказаних документів також не заперечується й відповідачем.
Як вже зазначалося судом, за Правилами Інкотермс FОВ у порту відвантаження продавець зобов'язаний за свій рахунок здійснити завантаження товару на борт зазначеного покупцем судна в узгоджену дату або в межах обумовленого терміну в названому порту відвантаження відповідно до звичаїв порту, а також виконати митні формальності, необхідні для вивозу. Покупець повинен за свій рахунок зафрахтувати судно і своєчасно сповістити продавця про терміни, умови та місце навантаження, назву, часу прибуття судна.
Ціна FОВ (FОВ price) означає, що контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також суму вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) у порт призначення. Згідно базису поставки FOB Інкотермс продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту.
Вказаний термін може застосовуватись лише під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.
Таким чином, ціна FOB складається з: закупівельної ціни товару; упаковки, маркування; отримання ліцензій та дозволів; держмита та інших митних зборів, податків (імпортні та експортні); витрат на транспортування в порт відправлення; завантаження та розміщення товару на кораблі.
Суд звертає увагу, що за умовами поставки портом відправлення є місто NINGBO (Китай), а тому вартість понесених витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів у порту відправлення є такою, що вже включеною до ціни товару, що передбачають умови терміну FOB (Інкотермс 2020).
Так, з порту міста NINGBO (Китай) товар прибув до порту міста Гданськ (Gdansk/Poland).
Рахунок ТОВ «МОРІМОТО ТРАНС» №К22 від 13.03.2025 виставлено ТОВ «ОПЦІОН ТРЕЙД» на послугу «винагорода експедитора» у розмірі 2500,00 грн.
Рахунок ТОВ «МОРІМОТО ТРАНС» №ТП22/1 від 13.03.2025 виставлено ТОВ «ОПЦІОН ТРЕЙД» на послугу «компенсація витрат з перевезення вантажу за межами державного кордону України (фрахт на користь судноплавної лінії) без ПДВ» у розмірі 192595,26 грн.
Рахунок ТОВ «МОРІМОТО ТРАНС» №ТП22/2 від 13.03.2025 виставлено ТОВ «ОПЦІОН ТРЕЙД» на послугу «компенсація витрат з логістичних послуг» у розмірі 35200,00 грн.
З порту міста Гданськ(Gdansk/Poland) товар прибув до митного посту Ягодин (Україна)
Рахунок ТОВ «МОРІМОТО ТРАНС» №ТП22/3 від 17.03.2025 виставлено ТОВ «ОПЦІОН ТРЕЙД» на послугу, зокрема, «компенсація витрат з транспортних послуг по маршруту Gdansk (Poland) - м/п Ягодин (Україна) (відстань 625 км)» у розмірі 23306,40 грн.
З митного посту Ягодин (Україна) товар прибув до міста Дніпро.
Рахунок ТОВ «МОРІМОТО ТРАНС» №ТП22/3 від 17.03.2025 виставлено ТОВ «ОПЦІОН ТРЕЙД» на послугу, зокрема, «компенсація витрат з транспортно-експедиційних послуг територією України за маршрутом м/п Ягодин (Україна)- м. Дніпро (Україна) (відстань 984 км)» у розмірі 36693,60 грн.
Отже, витрати пов'язані із з транспортуванням вантажу (товару) до міста Дніпро повинні бути належним чином підтверджені та включені до ціни товару, у зв'язку з чим, враховуючи доводи митного органу, суд вважає за необхідне встановити відомості щодо 1) маршруту та території надання послуг за для визначення обсягу наданих послуг 2) щодо можливості визначення вартості понесених витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів у порту міста Гданськ (Gdansk/Poland), а також перевезення Товару з порту міста Гданськ (Gdansk/Poland) до міста Дніпро.
Щодо доводів митного органу про те, що рахунки від 13.03.2025 №К22; №ТП22/1; №ТП22/2 та від 17.03.2025 №ТП22/3 не містять жодних відомостей стосовно маршруту та території надання послуг, що унеможливлює проаналізувати весь обсяг наданих послуг та відповідний рівень цінової політики, суд зазначає про їх безпідставність, оскільки довідка про транспортні витрати від 17.03.2025 №22 містить необхідні відомості, а саме: відстань та маршрут, за яким здійснювалось перевезення товару.
Так, відповідно до довідки ТОВ «МОРІМОТО ТРАНС» про транспортні витрати від 17.03.2025 №22, витрати з перевезення вантажу контейнера TCNU5081464/40HQ (HC), а/м AC6769HI/AC6569XF за маршрутом: морський торгівельний порт NINGBO (Китай) - морський торгівельний порт Gdansk (Poland) - кордон України м/п Ягодин - м. Дніпро складають:
- фрахт на користь судноплавної лінії - 192595,26 грн.;
- винагорода експедитора - 2500,00 грн.;
- логістичні послуги - 35200,00 грн.;
- транспортні послуги по маршруту м. Gdansk (Poland) - м/п Ягодин (Україна)(відстань 625 км) - 23306,40 грн;
- транспортно-експедиційні послуги територією України за маршрутом м/п Ягодин (Україна)- м. Дніпро (Україна) (відстань 984 км) - 36693,60 грн.
Ця сума включає всі витрати на перевантаження вантажу, зберігання вантажу, оформлення документів.
Також, суд звертає увагу, що з документів, наданих на підтвердження транспортування задекларованих відповідно до митних декларацій товарів можливо встановити, включення, як витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів у порту прибуття товару - м. Gdansk (Poland), а також можливо встановити витрати на увесь маршрут товару (від порту міста м. Gdansk (Poland)) до м. Дніпро) до ціни товару.
Так, відповідно до умов договору транспортно-експедиторського обслуговування від 18.12.2015 №1812OT-MT, укладеного між ТОВ ОПЦИОН ТРЕЙД (клієнт) та ТОВ «МОРІМОТО ТРАНС» (експедитор) вбачається наступне а саме: мовою оригіналу «В соответствии с настоящим договором єкспедитор обязуется за плату и за счет клиента выполнить и/или организовать выполнение услуг, определенных в ст.2 настоящего договора, связанных с перевозкой груза Клиента (далее - «груз») (п.1.1)»
« 2. Услуги.2.1 .Экспедитор по поручению Клиента:
- организует перевозку грузов морским и автомобильным транспортом;
- предоставляет услуги, связанные с приемкой, накоплением, дроблением, сортировкой и комплектованием грузов, передает их транспортным организациям или частным лицам (в т.ч. субъектам предпринимательской деятельности) для перевозки;
- проводит своевременные расчеты с Одесским и Ильичевским морскими торговыми портами, транспортными организациями, частными лицами (в т.ч. субъектами предпринимательской деятельности) и иными органами и лицами за перевозку, перевалку, хранение груза и т.п.;
- оформляет документы на груз и организует работы в соответствии с таможенными, карантинными, санитарными и иными требованиями, предусмотренными действующим законодательством Украины;
- ведет учет поступления и отправки грузов из Одесского и Ильичевского морских торговых портов;
- организует экспертизу груза;
- осуществляет оформление товарно-транспортной документации и ее рассылку по принадлежности;
- подает в установленном порядке транспортным организациям (в т.ч. частным предпринимателям и частным лицам) заявки на отправку груза и наряды на отгрузку груза;
- организует страхование груза;
- предоставляет другие вспомогательные и сопутствующие перевозке транспортно экспедиторские услуги, которые не предусмотрены настоящим Договором и не противоречат законодательству».
Отже, зі змісту викладеного можна дійти висновку, що ТОВ «МОРІМОТО ТРАНС», як експедитор, міг надавати відповідні послуги, зокрема, з навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, які визначені у довідці про транспортні витрати від 17.03.2025 №22, як «логістичні послуги».
Таким чином, суд доходить висновку, що зазначена у довідці про транспортні витрати від 17.03.2025 №22 сума «логістичних послуг» фактично передбачена статтею « 2. Услуги.» договору транспортно-експедиторського обслуговування від 18.12.2015 №1812OT-MT.
Додатково у довідці виокремлено пояснення, що в поняття «логістичні послуги» включаються витрати на перевантаження вантажу, зберігання вантажу, оформлення документів.
Як вже зазначалося судом, у пункті 14 висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2, вказано, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Враховуючи викладене, суд не бере до уваги твердження митного органу, що довідка про транспортні витрати не передбачена договором на перевезення та не відповідає вимогам наказу від 24.05.2012 №599.
Крім того, суд зауважує також про безпідставність доводів митного органу, що наведені у довідці відомості щодо логістичних витрат не збігаються з відомостями рахунку від 13.03.2025 №ТП22/2, оскільки такі відомості є ідентичними та визначені у сумі 35200,00 грн.
Щодо зауваженнямитного органу про не надання документів, посилання на які містяться в копії митної декларації країни відправлення від 26.01.2025 №310120250519444933, то суд вважає наступне.
Так, митна декларація країни відправлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України не є обов'язковим документом для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 02.03.2018 року у справі №804/2997/17.
При цьому, рішення про коригування митної вартості товарів від 26.03.2025 №UA110110/2025/000015/2 не містить обґрунтованих, із посиланням на законодавство України з питань митної справи, зауважень щодо експортної митної декларації та сумнівів у її автентичності.
Відповідач має можливість перевірити автентичність експортних митних декларацій шляхом направлення запиту до митних органів Китайської Народної Республіки на підставі п. 8 ч. 1 ст. 336 Митного кодексу України.
Таким чином, надані позивачем митниці документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню та на їх підставі можливо ідентифікувати задекларовані товари, тому зазначені Відповідачем розбіжності є необгрунтованими та безпідставними.
Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 року по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Наведені зауваження, що викладені відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару, не вказують на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.
Отже, у ході судового розгляду справи суд доходить висновку, що відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об'єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
Отже, подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену товариством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірні Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення Позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії валі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.
Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано Позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.
Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17.
Зважаючи на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту спірного рішення про коригування митної вартості товару, слід дійти висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв'язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, а тому відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.
З огляду на вищезазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.
У зв'язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, приписи закону зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.
При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Інші підстави, зазначені у спірному рішенні про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МКУ.
Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.
Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв'язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об'єктивних причин, зокрема, з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та здійснення коригування митної вартості.
Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв'язку з чим спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованим та правомірним.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що «принцип юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 26.03.2025 №UA110110/2025/000015/2 прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При цьому, відповідачем не доведено належними доказами правомірність свого рішення у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням наведеного, а також зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, у сумі 2909,38 грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення їх з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЦИОН ТРЕЙД» до Дніпровської митниці визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 26.03.2025 року №UA110110/2025/000015/2, прийняте Дніпровською митницею.
Стягнути з Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЦИОН ТРЕЙД» (вул. Кості Гордієнка, буд.1А, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49064, код ЄДРПОУ 40134168) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2909,38 грн. (дві тисячі дев'ятсот дев'ять гривень 38 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна