Житомирський апеляційний суд
Справа №285/1375/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/531/25
Категорія ч. 2 ст. 286-1 КК України Доповідач ОСОБА_2
01 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю
секретаря: ОСОБА_5 ,
обвинуваченої: ОСОБА_6 ,
захисників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
потерпілого: ОСОБА_9 ,
представника потерпілого: ОСОБА_10 ,
прокурора: ОСОБА_11
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12021060530000575 за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 19 лютого 2025 року, яким засуджено
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Новопетровське Талалаївського району Чернігівської області, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму,
- за ч. 2 ст. 286-1 КК України - на 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 6 (шість) років.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 вирішено рахувати з дня затримання уповноваженою особою з метою доставлення до місця відбування покарання.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні:
у розмірі 1 372 грн 96 коп (висновок від 11.11.2021 № СЕ-19/106-21/9251-ІТ);
у розмірі 1 372 грн 96 коп (висновок від 11.11.2021 № СЕ-19/106-21/9249-ІТ);
у розмірі 1 372 грн 96 коп (висновок від 29.11.2021 № СЕ-19/106-21/9241-ІТ)
у розмірі 1 716 грн 20 коп (висновок від 28.03.2022 № СЕ-19/106-21/11379-ІТ).
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 03.09.2021 у справі № 285/4602/21, на мотоцикл марки “Spark» SP200R-25I, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належний на праві власності ОСОБА_6 , та мотоцикл “Skymoto» Bird X3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належний на праві власності ОСОБА_12 .
Речові докази: мотоцикл марки “Spark» SP200R-25I, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належний на праві власності ОСОБА_6 - вирішено повернути власнику ОСОБА_6 ; мотоцикл “Skymoto» Bird X3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належний на праві власності ОСОБА_12 - вирішено повернути власнику ОСОБА_12 або його володільцю ОСОБА_9 .
Цивільний позов задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 200 000 грн. моральної шкоди та 5 000 грн. витрат на правову допомогу.
Згідно вироку, 28.08.2021 о 08 годині ОСОБА_6 , в порушення вимог пунктів 2.1.а), 2.9.а) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів №1306 від 10.10.2001 (надалі - Правила дорожнього руху), перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, керувала технічно справним мотоциклом "SPARK" SP200R-25I, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Рухаючись вказаним транспортним засобом по автодорозі між с. Барвинівка та с. Тальки Новоград-Волинського району Житомирської області в напрямку с. Тальки, водій ОСОБА_6 в порушення вимог пункту 10.1. Правил дорожнього руху, яким передбачено, що "перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху", вимог пункту 10.4. Правил дорожнього руху, яким передбачено, що "водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот", та вимог пункту 16.13 Правил дорожнього руху, яким передбачено, що "перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч", перед зміною напрямку свого руху ліворуч, не переконалась, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виконуючи поворот ліворуч, не дала дорогу зустрічному транспортному засобу, внаслідок чого допустила зіткнення з мотоциклом "SKYMOTO" Bird X3, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла "SKYMOTO" Bird X3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому кісток правої гомілки у верхній частині, закритого перелому кісток правої гомілки у нижній частині, переломів 2-5 плесневих кісток правої стопи, відкритого вивиха 5 пальця правої стопи, які належать до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Порушення водієм ОСОБА_6 вимог пунктів 2.1.а), 2.9.а), 10.1., 10.4. та 16.13. Правил дорожнього руху знаходиться у прямому причинному зв'язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Дії ОСОБА_6 суд кваліфікував за ч. 2 ст. 286-1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило ОСОБА_9 тяжкі тілесні ушкодження.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Зазначає, що суд проводив судовий розгляд упереджено, необ'єктивно і однобічно, надавав перевагу стороні обвинувачення, обмежив сторону захисту в можливості реалізувати свої процесуальні права, зокрема, в можливості подавати захистом докази і тим самим не надавав можливості стороні захисту довести і обґрунтувати позицію, щодо відсутності належних та допустимих доказів, які вказували б на наявність кримінального правопорушення, який інкримінується ОСОБА_13 ..
Вважає, що судом порушено право обвинуваченої на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про прав людини і основоположних свобод.
Зазначає, що суд зробив висновок, що ОСОБА_13 , під час керування мотоциклом, перебувала у стані алкогольного сп'яніння на підставі Результату токсикологічного дослідження методом ГХ крові/сечі на вміст алкоголю за вих. № 2728 від 03.09.2021, проведеного лікарем - токсикологом ОСОБА_14 КНП «Обласного медичного центру» Житомирської обласної ради, який наданий стороно обвинувачення у вигляді ксерокопії. (Т1 а.с. 214)
На думку захисника результат є неналежним доказом, оскільки зазначений документ не відповідає вимогам чинного законодавства в частині отримання доказу у вигляді оригіналу.
Посилається на те, що з даного приводу захистом 28.10.2024 року заявлене клопотання про визнання Результату токсикологічного дослідження методом ГХ №2728 від 03.09.2021 року проведеного лікарем - токсикологом ОСОБА_14 неналежним доказом, (т.2 а.с. 101), але його клопотання суд залишив без вирішення і у вироку його не згадав взагалі.
Зазначає, що суд з власної ініціативи звернувся 8.11.2024 року з запитом з вих. № 285/1375/22/38555/2024/1-кп-0285/156/24 до директора КНП «Обласний медичний центр» Житомирської обласної ради за оригіналом зазначеного результату та 18.11.2024 року отримано оригінал результату, (т.2 а.с. 134).
На думку захисника зазначений результат містить сліди підробки.
Зазначає, що ним також було заявлено клопотання про призначення судово-технічної експертизи названого документу на вирішення якої поставити питання відповідності та давності виконання документу. Дане клопотання суддею було залишено без розгляду, що вказує на упередженість та однобічність суду.
Також судом було проігнороване клопотання захисту про визнання названого результату недопустимим доказом у зв'язку наявністю невідповідності, який підтверджував обставину перебування ОСОБА_6 в стані алкогольного сп'яніння.
Твердить, що суд, у вироку, не взяв до уваги обставину наявності дев'яти різних Результатів, (т.1 а.с. 214, т.2 47,58,60,125,127,132,134) та незаконно визначив, що Результат відповідає відомостям, які занесені до журналу № 2 реєстрації медичних оглядів осіб (водіїв транспортних засобів) з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння КПК "Новоград-Волинський міськрай ТМО".
Зазначає, що матеріали провадження взагалі не містять будь-яких документів щодо проведення аналізу крові ОСОБА_6 , оскільки відсутні дані про відібрання у останньої у день аварії зразків крові у кількості двох заборів, їх належне поміщення у відповідні ємності із збереженням ідентичності, належності саме ОСОБА_6 із наявністю підписів, як посадових осіб, які відбирали зразки крові так і свідків, які б могли дану обставину засвідчити.
Зазначає, що свідок ОСОБА_15 у суді пояснила, що вона є односельчанкою ОСОБА_6 і знає її з позитивної сторони і, що спиртних напоїв остання не вживає. Її покази узгоджуються із показами ОСОБА_6 , яка в судовому засіданні показала, що вона не вживала спиртні напої і в день аварії проходила освідування у приймальному відділенні Новоград-Волинської лікарні на алкотестері і результат був нульовий.
Захисник вважає, що висновок експерта ОСОБА_16 № СЕ-19/106/-21/11379-ІТ від 28.03.2022 не відповідає обставинам справи. Зазначає, що суд відмовив захисту у задоволенні клопотання щодо виклику експерта ОСОБА_17 та призначення додаткової транспортно-трасологічної екпертизи, при цьому не розглянув дані клопотання взагалі.
Посилається на те, що судом не прийнято до уваги клопотання захисту щодо виконання вимог ст.333 КПК України, а саме доручення слідчому здійснити проведення експерименту з метою встановлення відстані видимості з місця мотоцикліста ОСОБА_9 на якій знаходилась ОСОБА_6 , керуючи мотоциклом на його смузі руху.
Вважає, що стороною обвинувачення не надано суду належних та допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом свідчили про інкриміноване ОСОБА_13 кримінальне правопорушення передбачене ст.286 -1 КК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить змінити вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 19.02.2025 в частині кваліфікації дій ОСОБА_6 , а саме: змінити кримінально правову кваліфікацію обвинуваченій ОСОБА_6 з ч.2 ст.286-1 КК України на ч.2 ст.286 КК України.
Зазначає, що ОСОБА_6 визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, але не визнає кваліфікацію її дій за ч. 2 ст. 286-1 КК України, адже вона не перебувала у стані алкогольного сп'яніння, а доказів, які могли встановити протилежне, стороною обвинувачення надано не було.
Посилається на те, що в судовому засіданні та на етапі досудового розслідування обвинувачена ОСОБА_6 вказала, що вона не керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та повідомляла про це під час її допиту в судовому засіданні.
Також, ОСОБА_6 на момент дорожньо-транспортної пригоди, так і на даний час, не перебуває на обліку у лікарів наркологів та психіатрів.
Зазначає, що в матеріалах даного кримінального провадження відсутні покази свідків чи очевидців, які могли б підтвердити наявність ознак алкогольного сп'яніння в ОСОБА_6 та перебування останньої в стані алкогольного сп'яніння на момент дорожньо-транспортної пригоди.
Стверджує, що ОСОБА_6 зазначала, що в неї не здійснювали відбір крові, згоди на це вона не надавала, а матеріали кримінального провадження не містять документів, які могли б підтвердити її згоду на відбір крові для проведення лабораторного дослідження. Також матеріали кримінального провадження не містять відомостей про те, що здійснювалися дії щодо відбору як крові, так й іншого біологічного середовища в ОСОБА_6 ..
Вказує, що у матеріалах справи відсутні відомості перебування ОСОБА_6 у несвідомому стані або з тяжкими травмами, що своєю чергою було б обов'язковою умовою проведення дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, що передбачено п. 14 Розділу III Інструкції.
Доводи сторони захисту щодо копії результату токсикологічного дослідження ГХ крові на вміст алкоголю від 03.09.2021 № 2728 є аналогічні доводам захисника ОСОБА_7 .
Зазначає, що за весь час проведення досудового розслідування даного кримінального провадження, органом досудового розслідування та стороною обвинувачення не було отримано та долучено оригінал результату токсикологічного дослідження ГХ крові на вміст алкоголю у ОСОБА_6 від 03.09.2021 року до матеріалів даного кримінального провадження, про що зазначалось в суді першої інстанції.
Також, судом першої інстанції не було встановлено, що означає термін «сліди метилнітриту», який зазначений на копіях результату токсикологічного дослідження, адже матеріали кримінального провадження не мають пояснення експертів, спеціалістів чи іншого доказу, який міг вказати значення даного терміну.
Наголошує, що під час розгляду матеріалів кримінального провадження в суді першої інстанції не було допитано ряд важливих свідків, які могли повідомити про порядок складання даного виду медичної документації та могли б підтвердити чи спростувати наявність кваліфікуючої ознаки у діях обвинуваченого ОСОБА_6 . Такими свідками є:
1.черговий лікар ОСОБА_18 , яка здійснювала відбір крові;
2.медична сестра ОСОБА_19 , яка була присутня під час відбору крові;
3.лікар-токсиколог ОСОБА_14 , яка проводила токсикологічне дослідження зразків крові ОСОБА_6 ;
4.юристконсульт КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської міської ради ОСОБА_20 , який готував, відправляв копії та оригінал результату токсикологічного дослідження методом ГХ крові від 03.09.2021 року №2728;
5.особи, які були в складі екіпажу карети екстреної (швидкої) допомоги, які здійснювали виїзд на місце ДТП та транспортували ОСОБА_6 до медичної установи.
Щодо невідповідності призначеного покарання ОСОБА_6 зазначає, що потерпілий ОСОБА_9 у письмовій розписці від 06.05.2022 року підтвердив, що претензій до обвинуваченої ОСОБА_6 мати не буде.
ОСОБА_6 щиро кається у вчиненою нею дорожньо-транспортною пригодою, внаслідок яких ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження, жаліє про те що трапилось, хоче повернути все назад, щоб не допустити того, що трапилось, щиро вибачалась перед потерпілим та просила пробачення за скоєне.
ОСОБА_6 активно сприяла досудовому розслідуванню даного кримінального провадження, не здійснювала жодних перешкод для його об'єктивного та належного здійснення, надавала правдиві покази щодо обставин кримінального провадження, з'являлась на виклик слідчих та до суду.
Вважає, що враховуючи позитивні соціальні зв'язки, позитивну соціальну поведінку та характеристику, а також позитивну постикримінальну поведінку обвинуваченої, відсутність обставин, які обтяжують покарання та наявність обставин, які пом'якшують покарання, наявні підстави для звільнення обвинуваченої ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, адже виправлення обвинуваченої можливе без відбування покарання.
Від прокурора Звягельської окружної прокуратури надійшли письмові заперечення на апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , в яких він просить апеляційні скарги захисників залишити без задоволення, а вирок суду без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника ОСОБА_7 , який підтримав апеляційні скарги, пояснення захисника ОСОБА_8 та обвинувачену, які підтримали апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 та частково захисника ОСОБА_7 , заперечення прокурора, потерпілого та його представника, перевіривши апеляційні скарги в межах визначених ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 в умисних діях, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що заподіяла потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, а саме за ч.2 ст.286-1 КК України, обґрунтувавши це належним чином у вироку з посиланням на докази та надавши їм відповідну оцінку з такими висновками погоджується і апеляційний суд.
Обвинувачена ОСОБА_6 винною себе у пред'явленому обвинуваченні визнала частково, зокрема вину у порушенні правил дорожнього руху визнала повністю, заперечила, що перебувала у стані алкогольного сп'яніння.
Пояснила, що їхала на роботу, повертала ліворуч. Потерпілого відразу не побачила. Побачила його, коли було вже пізно. У результаті удару вона опинилася у кюветі. Травмувала ногу та руку. Зазначила, що не заходилась у стані сп'яніння, алкоголь напередодні не вживала.
При проведенні слідчого експерименту від 29.10.2021 ОСОБА_6 , остання розповіла та показала на місцевості про обставини дорожньо-транспортної пригоди ( т.2 а.п.14-17).
Незважаючи на таку позицію обвинуваченої, суд першої інстанції безпосередньо дослідивши докази, навівши їх у вироку спростував вказані показання обвинуваченої, в яких не заперечуються окремі обставини, а саме порушення правил дорожнього руху та прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 - 1 КК України.
Потерпілий ОСОБА_9 пояснив, що 28.08.2021 у ранкову пору він, керуючи власним мотоциклом їхав зі сторони с. Тальки в сторону с. Барвинівка Звягельського району, рухався відповідно до Правил дорожнього руху по правій смузі руху. Навпроти по дорозі їхала обвинувачена ОСОБА_6 на мотоциклі та, не вмикаючи будь-яких сигналів повороту, повернула ліворуч, тим самим виїхала йому на смуху руху, на якій відбулося зіткнення їх транспортних засобів. В результаті ДТП він отримав тілесні ушкодження та тривалий час лікувався. ОСОБА_6 відшкодувала йому вартість лікування, моральну шкоду не відшкодувала. Моральна шкода полягає у тому, що він у результаті ДТП був у безпорадному стані, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей. Після ДТП йому встановили другу групу інвалідності, тепер фізична праця йому протипоказана. У разі, якщо обвинувачена відшкодує йому шкоду просив її покарати не суворо, у разі, якщо не відшкодує - покарати суворо.
При проведенні слідчого експерименту від 29.10.2021 за участю потерпілого ОСОБА_9 , останній розповів та показав на місцевості про обставини дорожньо-транспортної пригоди.
Свідок ОСОБА_15 , пояснила, що подія мала місце три роки тому, біля другого поля, як їхати до с. Тальки Звягельського району. ОСОБА_6 рухалася мотоциклом та повертала ліворуч. ОСОБА_9 їхав прямо. Вона стояла з правої сторони від місця ДТП. Чи вмикала ОСОБА_6 покажчик повороту вона не бачила. Про швидкість транспортних засобів сказати нічого не змогла.
Згідно протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.08.2021, оглянуто автодорогу між с. Барвинівка та с. Тальки Звягельського району та зафіксовано сліди дорожньо-транспортної пригоди. З місця дорожньо-транспортної пригоди вилучено мотоцикли "SPARK" SP200R-25I, реєстраційний номер НОМЕР_1 та "SKYMOTO" Bird X3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , які мають механічні пошкодження, зі схемою та фототаблицею.
Відповідно до висновку експерта №460 від 30.03.2022, тілесні ушкодження у ОСОБА_9 , описані в медкартці стаціонарного хворого, у вигляді відкритого перелому кісток правої гомілки у верхній частині, закритого перелому кісток правої гомілки у нижній частині, переломів 2-5 плесневих кісток правої стопи, відкритого вивиха 5 пальця правої стопи утворились від дії тупого (их) предмета (ів), давністю можливо 28.08.2021, належать до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. Не виключена можливість утворення вищеописаних тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 за обставин, вказаних у постанові.
Згідно висновку експерта №СЕ-19/106-21/9251-ІТ від 11.11.2021, на момент ДТП робоча гальмівна система, рульове керування, ходова частина мотоцикла "SPARK" SP200R-25I, реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходились в технічно працездатному стані. В процесі дослідження гальмівної системи, рульового керування, ходової частини наданого на дослідження мотоцикла "SPARK" SP200R-25I, реєстраційний номер НОМЕР_1 не встановлено яких-небудь характерних ознак їх раптової відмови або технічних несправностей, які б знаходились в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП.
Згідно висновку експерта №СЕ-19/106-21/9249-ІТ від 11.11.2021, на момент ДТП робоча гальмівна система, рульове керування, ходова частина мотоцикла "SKYMOTO" Bird X3, реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходились в технічно працездатному стані. В процесі дослідження гальмівної системи, рульового керування, ходової частини наданого на дослідження мотоцикла "SKYMOTO" Bird X3, реєстраційний номер НОМЕР_2 не встановлено яких-небудь характерних ознак їх раптової відмови або технічних несправностей, які б знаходились в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП.
Відповідно висновку експерта №СЕ-19/106-21/9241-ІТ від 29.11.2021, первинний контакт відбувся між боковою правою частиною мотоцикла "SKYMOTO" Bird X3 та боковою правою частиною мотоцикла "SPARK" SP200R-25I, під кутом 180+-3 при загальному розташуванні ТЗ в зустрічних напрямках. Місце зіткнення ТЗ розташовано на автодорозі між с. Барвинівка-Тальки, Звягельського району в колії гальмування мотоцикла в районі розливу рідини.
Результатами токсикологічного дослідження методом ГХ від 03.09.2021 №2728, в крові ОСОБА_6 виявлено алкоголь в концентрації 1,78%.
Інформацією територіального сервісного центру №1844 від 14.01.2022, згідно бази даних підсистеми НАІС Єдиного державного реєстру МВС ОСОБА_6 посвідчення водія не отримувала.
У цьому кримінальному провадженні місцевий суд провів розгляд з урахуванням положень ст. 337 КПК України в межах висунутого ОСОБА_6 обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дослідив і оцінив усі докази в сукупності та чітко встановив у вироку, що порушення нею правил безпеки дорожнього руху стали причиною настання наслідків, передбачених ч. 2 ст. 286-1 КК України, тобто перебували у прямому причинному зв'язку з ними.
Усупереч доводам сторони захисту, наведеним у апеляційній скарзі захисника ОСОБА_7 , суд першої інстанції у сформульованому обвинуваченні, яке визнане доведеним, зазначив, що причиною дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків є порушення вимог пунктів ч.2 ст.2.1а), 2.9.а), 10.1, 10.4 та 16.13 ПДР, допущені водієм ОСОБА_6 , котра перед поворотом ліворуч і розворотом нерейкового транспортного засобу зобов'язана дати дорогу транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч", перед зміною напрямку свого руху ліворуч, не переконалась, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виконуючи поворот ліворуч, не дала дорогу зустрічному транспортному засобу, внаслідок чого допустила зіткнення з мотоциклом "SKYMOTO" Bird X3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок чого водію мотоцикла SKYMOTO" Bird X3 заподіяно тілесних ушкоджень.
Установлюючи механізм й обставини ДТП, суд, крім інших доказів, дослідив ряд висновків експертиз.
Так, за висновком експерта №СЕ-19/106/-21/11379-ІТ від 28.03.2022, у даній дорожній обстановці водієві мотоциклу "SPARK" SP200R-25I, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 необхідно було діяти відповідно до вимог пп. 10.1, 10.4, 16, 13 Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору в діях водія мотоциклу "SPARK" SP200R-25I, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 вбачається невідповідність вищевказаним вимогам пунктів ПДР України. У даній дорожній обстановці водієві мотоциклу "SKYMOTO" Bird X3, реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_9 необхідно було діяти відповідно до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору в діях водія ОСОБА_9 не вбачається невідповідність вищевказаній вимозі п.12.3 ПДР України. В причинному зв'язку з виникненням даної ДТП знаходиться невідповідність дій водія мотоциклу "SPARK" SP200R-25I реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 вимозі п.16.13 Правил дорожнього руху (т.2 а.п.18-21).
Апеляційний суд критично розцінює доводи сторони захисту про те, що під час цієї експертизи фактично не проведено відповідних досліджень,
Як вбачається з висновку експертизи, слідчий поставив на вирішення експертизи ряд питань із урахуванням відомостей, які повідомили обвинувачена ОСОБА_6 та потерпілий ОСОБА_9 під час допиту і слідчих експериментів, стосовно швидкості руху, зміни напрямку руху мотоциклів, які дії водіїв у даній дорожній обстановці.
Експертам було надано матеріали кримінального провадження, тобто всі зібрані під час слідчих дій відомості.
Апеляційний суд встановив, що за змістом висновок експертизи відповідає вимогам ст. 102 КПК України, в ньому наведено докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані в дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка, обґрунтовані відповіді на кожне поставлене питання.
Тому доводи сторони захисту, що під час цієї експертизи були враховані не всі відомості, суперечать матеріалам справи.
Інші доводи сторони захисту стосуються певних недоліків в оформленні експертизи, неврахування окремих відомостей щодо події, не врахування кута між транспортними засобами ДТП тощо зводяться до оспорювання достовірності цього доказу.
Тож залежно від обставин конкретного кримінального провадження, необхідність проведення експертизи виноситься на розсуд суду, який має право, а не обов'язок доручити експертам її проведення. Повторна експертиза проводиться шляхом дослідження тих самих об'єктів з метою вирішення тих самих питань, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).
Матеріалами кримінального провадження підтверджено, що суд першої інстанції належним чином відреагував на клопотання сторони захисту про призначення повторної судової транспортно-трасологічної експертизи, вирішивши його в порядку ст. 350 КПК України (звукозапис судового засідання від 18.02.2025 Т.2 а.п.188-192).
З огляду на відсутність необхідності призначення експертизи в контексті жодної з передбачених ч. 2 ст. 332 КПК України підстав, суд відмовив у задоволенні цього клопотання.
Отже, викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання про призначення повторної експертизи, виклику експерта є непереконливими. Відмова в задоволенні цього клопотання не є порушенням вимог кримінального процесуального закону, а свідчить лише про те, що це клопотання не було належним чином умотивовано та не містило підстав, які би доводили необхідність призначення експертизи, виклик експерта. Та обставина, що суд першої інстанції не призначив повторну експертизу, не призвела до порушення прав сторони захисту та не вплинула на справедливість судового розгляду в цілому і відповідно не могла перешкодити ухваленню законного й обґрунтованого судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 101 КПК висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Вимоги до змісту висновку експерта закріплені у ст. 102 КПК.
За матеріалами кримінального провадження вбачається, що вищезазначена експертиза була проведена на підставі відповідного рішення слідчого експертом, який має відповідну освіту, кваліфікаційний клас судового експерта, тривалий стаж експертної роботи, ознайомлені з правами та обов'язками експерта, передбаченими ст. 69 КПК, а також попереджений про кримінальну відповідальність за дачу або ухилення від дачі висновку експерта або за дачу свідомо неправдивого висновку експерта, передбачену статтями 384, 385 КК.
З огляду на вищезазначене колегія суддів вважає, що суд правомірно врахував висновок експерта № СЕ-19/106/-21/11379-ІТ від 28.03.2022 при доведеності винуватості ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 286-1 КК України, який в цілому не суперечить приписам статей 101-102 КПК, а тому є належним та допустимим доказом.
Згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України, висновок експерта не має наперед встановленої сили і підлягає оцінці судом нарівні з іншими доказами. Суд повинен враховувати всі обставини справи, включаючи наявні докази та їх відповідність один одному.
Доводи захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на відсутність доказів, які б підтверджували перебування ОСОБА_6 в стані алкогольного сп'яніння на момент ДТП, та визнання результату токсикологічного дослідження методом ГХ крові на вміст алкоголю від 03.09.2021 № 2728, недопустимим доказом є безпідставними та необґрунтованими.
Твердження захисників та обвинуваченої про те, що ОСОБА_6 не перебувала в стані сп'яніння колегія суддів відкидає, і вважає цю версію, обвинуваченої як одну із способів захисту, щоб уникнути більш суворої кримінальної відповідальності за вчинене.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, згідно листа КНП «Новоград-Волинське міськрайонне ТМО» №2085 від 25.10.2021, на запит слідчого було повідомлено, що згідно медичної документації цілодобового травмпункту травматологічного відділення 28.08.2021 о 9 год. 40 хв. відбирались зразки крові на вміст алкоголю у ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . До вказаного листа додано належним чином завірену копію результатів токсикологічного дослідження методом ГХ крові на вміст алкоголю від 03.09.2021 № 2728, відповідно до яких в крові ОСОБА_6 виявлено алкоголь в концентрації 1,78%. ( т.1 а.п, 214,. 220-221).
Крім цього, відповідно до листа КНП «Новоград-Волинське міськрайонне ТМО» № 556 від 28.04.2022 на запит слідчого було повідомлено, що згідно медичної документації 28.08.2021 ОСОБА_6 була доставлена машиною швидкої допомоги в наслідок ДТП (водій мотоцикла). При цьому зазначено, що порядок забору біологічних матеріалів у водіїв для встановлення факту сп'яніння проводиться згідно спільного наказу МВС та МОЗ № 1452/733 від 09.11.2015. Також зазначено, що зразок крові (5,0 мл.) направлений в ЖОНД на дослідження ( т.1 а.п.223)
Як вбачається з звукозапису журналу судового засідання від 13.03.2024 захисником обвинуваченої ОСОБА_6 адвокатом ОСОБА_7 заявлене клопотання про долучення копії Журналу № 2 реєстрації медичних оглядів осіб (водіїв транспортних засобів) з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння КНП "Новоград-Волинський міськрайонне ТМО", який почато: 14.03.2021 та закінчено: 29.03.2022. Згідно якого у графі «Діагноз» відображено відомості про вміст алкоголю в крові ОСОБА_6 відповідно до результатів № 2728 (т.2 а.п.43-51).
Отже, факт перебування ОСОБА_6 в стані алкогольного сп'яніння підтверджено даними, які містяться у вказаному результаті лабораторного дослідження крові, який на переконання колегії суддів, всупереч апеляційним доводам захисників обґрунтовано покладено в основу підтвердження стану алкогольного сп'яніння обвинуваченої та визнано належним та допустим доказом.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК України.
Докази, для їх допустимості, беручи до уваги положення ч. 1 ст. 86 КПК України, повинні бути отримані у порядку, встановленому КПК України. Недопустимий доказ не може бути використано при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення.
Відповідно до норм ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та іншими законами України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, слід насамперед з'ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
Так, відповідно до п. 8 розділу І Інструкції в разі скоєння ДТП, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим у закладі охорони здоров'я.
Згідно з пунктами 10, 13, 14 розділу ІІІ Інструкції зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів у закладі охорони здоров'я, у якому проводився відбір біологічного середовища. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу. Якщо водій учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов'язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров'я, куди він доставлений.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження Звягельська багатопрофільна лікарня Звягельської міської ради» на запит адвоката ОСОБА_7 повідомила, що відбір крові ( в кількості 2-ох флаконів за №3 від 28.08.2021) та опломбування зразків для проведення лабораторного дослідження на вміст алкоголю гр. ОСОБА_6 проводила чергова сестра медична в присутності чергового лікаря ОСОБА_18 .
Отже, відібрання біологічних зразків (крові) у ОСОБА_6 як учасника ДТП було здійснено на загальних підставах відповідно до вимог п.8 розділу І та п. 14 розділу ІІІ Інструкції, а тому доводи сторони захисту про те, що біологічні зразки для проведення лабораторного дослідження було взято з порушенням порядку їх відібрання, є непереконливими.
Безпідставними є апеляційні доводи захисника ОСОБА_7 , що результат токсикологічного дослідження не відноситься до категорії документів, в частині отримання доказу у вигляді оригіналу, а відтак не може бути доказом в даному кримінальному провадженні.
Положеннями ч.1 ст.99 КПК України визначено, що документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Частина друга зазначеної статті, визначає, які матеріали, за умови наявності в них відомостей, передбачених ч.1 ст.99 КПК України можуть належати документів, а не вичерпний перелік документів, а тому захисник не вірно трактує положення кримінально-процесуального законодавства.
Доводи захисника, що результат токсикологічного дослідження № 2728 від 28.08.2021 яким у ОСОБА_6 було виявлено 1,78 проміле алкоголю у крові містить сліди підробки на переконання колегії суддів є голослівним, оскільки зазначений результат є документом, що відповідає критеріям визначеним ст.99 КПК України, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що він є належним та допустимим доказом підтверджуючим перебування обвинуваченої в стані алкогольного сп'яніння.
Не вбачає колегія суддів і суттєвих суперечностей між собою досліджень щодо наявності стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_6 в матеріалах даного кримінального провадженні, а зокрема результату токсикологічного дослідження № 2728 від 28.08.2021 в якому вказано, що виявлено 1,78 проміле алкоголю у крові з журналом №2 реєстрації медичних оглядів осіб (водіїв транспортних засобів) з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, в якому зазначено кров на вміст алкоголю у ОСОБА_6 , 1,73 % №2728.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що в документах медичного закладу неправильно вказані одиниці виміру стану алкогольного сп'яніння не можуть бути прийняті до уваги, оскільки з результатів токсикологічного дослідження методом ГХ крові на вміст алкоголю від 03.09.2021 № 2728, чітко вбачається результат проведеного огляду ОСОБА_6 із зазначенням кількості алкоголю, а саме 1,78 %. (т.1 а.п. 220-221).
Невідповідність кількості проміле, які були виявлені у крові ОСОБА_6 зазначені у журналі може свідчити лише про описку, враховуючи те що усі інші дані узгоджуються з основним документом, що складається за результатами дослідження, крім того вказана у журналі кількість виявленого алкоголю 1,73 % жодним чином не спростовує правильність висновків суду про перебування обвинуваченої в стані алкогольного сп'яніння.
Також, той факт, що суд з власної ініціативи звернувся 8.11.2024 року з запитом з вих. № 285/1375/22/38555/2024/1-кп-0285/156/24 до директора КНП «Обласний медичний центр» Житомирської обласної ради за оригіналом зазначеного результату та 18.11.2024 року отримав оригінал результату, не є підставою для визнання відповідного результату недопустимим доказом, оскільки суд діяв у відповідності до положень ст.94 КПК України з метою об'єктивної перевірки доводів захисту.
Як засвідчують матеріали справи судом ретельно було перевірено доводи захисника ОСОБА_7 щодо належності та допустимості проведеного огляду ОСОБА_6 на стан алкогольного сп'яніння, витребувано оригінал документа інформацію про порядок проходження огляду, осіб задіяних у проведенні огляду та обставини огляду, які спростовують доводи захисника та свідчать, що такий огляд було проведено у відповідність до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Жодних сумнів щодо правильності визначення стану алкогольного сп'яніння у ОСОБА_6 колегія суддів не вбачає, в тому числі і з підстав вказаних захисниками, а відмінність бланків копій та оригіналу результатів огляду, враховуючи, що усі інші дані, які в них зазначені є ідентичними не свідчить про їх фіктивність чи підробку, а лише про виготовлення копії на вимоги захисників та суду шляхом перенесення інформації з оригіналу на інший бланк.
Колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив стороні захисту у призначенні судово-технічної експертизи вказаного результату.
Згідно ст.94 КПК України суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Додатково колегія суддів зазначає, що висновок експерта не має переваг перед іншими доказами, а кримінальний процесуальний закон, з огляду на положення ст. 242 КПК України, не пов'язує встановлення стану сп'яніння виключно із проведенням експертного дослідження, що узгоджується із практикою Верховного Суду (Постанова від 22 серпня 2023 року у справі № 523/6419/20, постанова від 06 листопада 2023 року у справі №607/7856/22).
Також, у вироку надано належну оцінку показанням свідка ОСОБА_15 , яка в суді першої інстанції повідомила, що вона є односельчанкою ОСОБА_6 і знає її з позитивної сторони і що спиртних напоїв остання не вживає.
Про те, свідок ОСОБА_15 не є фахівцем та не була присутньою при обстеженні ОСОБА_6 , а огляд останньої здійснювалися фахівцями медичного закладу, в тому числі відбір, опечатування та дослідження крові щодо неупередженості яких сумнівів у суду не має та захистом не зазначається.
Те, що вказані особи не були допитані судом не свідчить про неповноту чи упередженість суду, а лише про відсутність обґрунтованих клопотань захисту.
Колегія суддів зауважує, що незгода захисників обвинуваченої з оцінкою судом першої інстанції доказів у кримінальному провадженні не може бути достатньою та обґрунтованою підставою для визнання їх недопустимими, а є лише способом захисту і намаганням спростувати ці докази, які об'єктивно вказують на вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення , передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України.
З огляду на те, що винуватість ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України доведена сукупністю вищенаведених доказів підстав для перекваліфікації її дій на ч. 2 ст.286 КК України, як зазначено в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_8 немає.
Суд призначаючи ОСОБА_6 покарання зазначив, що враховує, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та його наслідки, обставину, що пом'якшує покарання - часткове добровільне відшкодування потерпілому витрат на лікування та вартості транспортного засобу, відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, дані про особу ОСОБА_6 , яка раніше не судима, неодружена, на утриманні неповнолітніх дітей не має, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
Разом тим, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції в повній мірі врахував дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, позитивно характеризується, вчинила необережний злочин, відшкодувала потерпілому заподіяну матеріалу шкоду, відсутність обтяжуючих обставин, відношення до скоєного - щирий жаль та намагання усунути заподіяну шкоду, свідчить про можливість призначення їй мінімального основного покарання в межах санкції ч.2 ст.286-1 КК України - 3 років позбавлення волі буде достатнім та необхідним для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
В силу приписів п.2 ч.1 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити його.
Відповідно до положень ч.1 ст.408 КПК, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом'якшення призначеного покарання, а також в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становище обвинуваченого.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції, в частині призначеного покарання підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405 407 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 19 лютого 2025 щодо ОСОБА_6 -змінити.
Призначити ОСОБА_6 за ч.2 ст.286- 1 КК України покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 6 (шість) років.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до Касаційного Кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: