Житомирський апеляційний суд
Справа №295/1196/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/465/25
Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2
02 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю
секретаря: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 31 березня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні його скарги на бездіяльність керівника Житомирської окружної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
До Богунського районного суду м.Житомира надійшла скарга ОСОБА_6 на бездіяльність керівників Житомирської окружної прокуратури щодо невнесення до ЄРДР його заяви від 23.01.2025 року.
В обґрунтування заяви вказав, що керівник другого відділу ДБР м.Житомира ОСОБА_7 та старший слідчий з особливо важливих справ ОСОБА_8 вчинили кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст.111, 255, 256, 364, 382, 396 КК України під час досудового розслідування №62024240020003345.
Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 31 березня 2025 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність керівника Житомирської окружної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що наведені у заяві відомості фактично свідчать про незгоду заявника із процесуальною діяльністю посадових осіб органів прокуратури Житомирської області, але при цьому заява не містить жодних даних про вчинення конкретного кримінального правопорушення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 , як вбачається з її змісту, просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати керівника Житомирської окружної прокуратури внести відомості до ЄРДР.
Вказує, що слідчий суддя не наділений повноваженнями надавати оцінку змісту заяви про вчинення кримінального правопорушення.
Стверджує, що суд розглянув скаргу без його участі.
Прокурор ОСОБА_9 до суду не з'явився, був належним чином повідомлений, заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги у його відсутність, а тому колегія суддів вважає за можливе слухати справу у відсутність прокурора.
ОСОБА_6 до суду не з'явився, був повідомлений про розгляд апеляційної скарги шляхом направлення повідомлення на електронну адресу, з якої надійшла апеляційна скарга, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв, а тому колегія суддів вважає за можливе слухати справу у його відсутність.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали судового провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
До ЄРДР вносяться не будь-які заяви, які надходять до органів досудового розслідування, а лише ті, що містять відомості про кримінальне правопорушення, коли такі відомості викладені особою в заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення.
Відповідно до висновку зробленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Відповідно до ч.4 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Разом з тим зміст ч.1 ст.214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого, дізнавача чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого діючим КК України.
Згідно ч.1 ст.11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Відтак, реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення (внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, передбачено положеннями ч. 1 ст. 214 КПК України, а прийняття і реєстрація заяв, передбачено положеннями ч. 4 ст. 214 КПК України).
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про кримінальне правопорушення, окрім наведення тієї чи іншої статті кримінального закону, є обов'язкова наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення ). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Отже, певне звернення особи можна розглядати саме як заяву чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, якщо воно містить реальні об'єктивні дані (а не суто гіпотетичні, надумані чи уявні), які вказують на можливий факт вчинення певного діяння, яке має ознаки кримінального правопорушення. При цьому, навіть якщо заявник прямо назве певне діяння кримінальним правопорушенням, то це не означатиме автоматично, що подія кримінального правопорушення насправді мала місце, оскільки заявник може помилятися в юридичній оцінці відповідних фактів.
На переконання апеляційного суду вищевказаних даних, які в свідчили про реальність події кримінального правопорушення і були б достатніми для висновку про їх вчинення за викладених заявником обставин, в заяві ОСОБА_6 не вбачається, а тому вона за своїм змістом та суттю не є повідомленням про злочин.
Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_6 слідчий суддя, на думку колегії суддів вірно встановив та зазначив, що заява ОСОБА_6 від 23.01.2025 року до Житомирської окружної прокуратури про внесення відомостей до ЄРДР щодо можливих неправомірних дій посадових осіб другого відділу ДБР м.Житомира не містить відомостей, які б свідчили про вчинення ними кримінального правопорушення в розумінні ст.11 КК України.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме заявою про кримінальне правопорушення є наявність в ній об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину, які в заяві ОСОБА_6 відсутні.
Твердження ОСОБА_6 , що слідчий суддя не наділений повноваженнями надавати оцінку змісту заяви про вчинення кримінального правопорушення є помилковим, оскільки відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду слідчий суддя з'ясовує наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя діяв в межах своїх повноважень та прийняв законне та обґрунтоване рішення, з чим погоджується і колегія суддів.
Натомість заява ОСОБА_6 відомостей, які можна розцінювати як заяву про кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст.111, 255, 256, 364, 382, 396 КК України не містить, а у ній містяться відомості про незгоду ОСОБА_6 із процесуальною діяльністю посадових осіб правоохоронних органів, які не можна розцінювати як інформацію про обставини події, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень.
Доводи ОСОБА_6 про те, що розгляд справи було проведено без його особистої участі чим було порушено норми КПК на думку колегії суддів є неспроможними, оскільки ОСОБА_6 неодноразово повідомлявся про розгляд його скарги та до суду не з'являвся, а тому враховуючи процесуальні строки розгляду скарги, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про можливість розгляду скарги за відсутності ОСОБА_6 .
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що ухвала слідчого судді відповідає вимогам закону, є обґрунтованою та вмотивованою, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 31 березня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні його скарги на бездіяльність керівника Житомирської окружної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: