Житомирський апеляційний суд
Справа №295/2114/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/543/25
Категорія ст. 537 КПК України Доповідач ОСОБА_2
02 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря: ОСОБА_5 ,
захисника: ОСОБА_6 ,
прокурора: ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 17 березня 2025 року, якою відмовлено в задоволенні його заяви про зарахування строку попереднього ув'язнення в строк відбування покарання відповідно до ч.5 ст.72 КК України,
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 17 березня 2025 року відмовлено в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_8 про зарахування йому строку попереднього ув'язнення в строк відбування покарання відповідно до ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015) з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Суд прийшов до висновку, що засуджений ОСОБА_8 перебував в Київському слідчому ізоляторі для участі в касаційному розгляді кримінального провадження. Тобто засуджений переводився до слідчого ізолятора після набрання вироком законної сили, а тому відсутні підстави для задоволення заяви засудженого.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_8 , просить зарахувати йому строк попереднього ув'язнення з 29.11.2016 по 01.02.2018 року день за два.
Зазначає, що не згоден з ухвалою суду, оскільки був етапований до Київського СІЗО, у зв'язку з розглядом його касаційної скарги на вирок суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, яка підтримала апеляційну скаргу засудженого, заперечення прокурора на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинне бути законним, тобто ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим, тобто ухваленим судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України та вмотивованим, тобто таким, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У ч.ч. 1, 2 ст.1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами і доповненнями) зазначено, що попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується до підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили. Порядок попереднього ув'язнення визначається цим Законом та КПК України.
Частиною четвертою ст.532 КПК України встановлено, що судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій набирають законної сили з моменту їх проголошення.
З матеріалів справи вбачається, що вироком Краматорського міського суду Донецької області від 30.06.2016 ОСОБА_8 засуджено за ст.ст. 263 ч.1, 115 ч.1, 15 ч.2, 115 ч.2 п.1,70 КК України на 14 років позбавлення волі.
Вирок набрав законної сили 29.11.2016.
Початок строку 23.04.2015.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 29.11.2016 вирок Краматорського міського суду Донецької області від 30.06.2016 залишено без змін. Зараховано до покарання строк попереднього ув'язнення з 23.04.2015 по 29.11.2016 з розрахунку день за два.
Постановою касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10.10.2018 вирок Краматорського міського суду Донецької області від 30.06.2016 та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 29.11.2016 залишено без змін.
Що стосується доводів апеляційної скарги засудженого ОСОБА_8 , про необхідність зарахування йому, в строк відбуття покарання, за правилами визначеними ст. 72 КК України терміну перебування в слідчому ізоляторі під час касаційного перегляду ухвали апеляційного суду Донецької області від 29.11.2016 року, то зазначені доводи, на думку колегії суддів, задоволенню не підлягають, оскільки перебування в умовах СІЗО після набрання вироком законної сили не є попереднім ув'язненням у розумінні положень ст.1 Закону України «Про попереднє ув'язнення», тому не підлягають зарахуванню.
Всі вищенаведені обставини щодо тривалості періоду попереднього ув'язнення засудженого ОСОБА_8 були предметом детального аналізу суду першої інстанції і отримали належну правову оцінку, з якою суд апеляційної інстанції погоджується.
Інших строків попереднього ув'язнення, які б підлягали зарахування в строк покарання під час розгляду апеляційної скарги не встановлено.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для зарахування строків попереднього ув'язнення до строків покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, та відсутність підстав для зарахування у строк попереднього ув'язнення строку відбування покарання під час касаційного перегляду.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для зміни чи скасування ухвали суду колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405 407, 418 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 17 березня 2025 року, якою відмовлено в задоволенні його заяви про зарахування строку попереднього ув'язнення в строк відбування покарання відповідно до ч.5 ст.72 КК України - без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: