вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"30" червня 2025 р. Справа№ 911/3083/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,
за участю представників учасників справи:
від позивача за первісним позовом: не з'явились;
від відповідача за первісним позовом: Чорний О.А. - адвокат, посвідчення № 000344;
за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Голиш Аліни Андріївни
на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 01.04.2025 (повний текст - 09.04.2025)
у справі № 911/3083/23 (суддя - Черногуз А.Ф.)
за первісним позовом Фізичної особи-підприємця Голиш Аліни Андріївни
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Камелія-PR»
про стягнення заборгованості за непереданий товар за договором купівлі продажу № PR-312 (196 500,00 грн)
та за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Камелія-PR»
до Фізичної особи-підприємця Голиш Аліни Андріївни
про стягнення заборгованості за договором купівлі продажу № PR-312 (193 108,00 грн).
1. Короткий зміст заяви та додаткового рішення у даній справі
Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 01.04.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Камелія-PR про стягнення судових витрат у справі задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Голиш Аліни Андріївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Камелія-PR 25 000,00 грн витрат на правову допомогу. В решті відмовлено.
2. Надходження заяви на розгляд Північного апеляційного господарського суду
Не погодившись з ухваленим додатковим рішенням, Фізична особа-підприємець Голиш Аліни Андріївни 15.04.2025 (через Електронний суд) звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк для подання цієї апеляційної скарги та прийняти її до розгляду. Скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 01.04.2025 у справі №911/3083/23 за позовом ФОП Голиш А.А. до ТОВ “Камелія-PR» про стягнення 268 500,00 грн та за зустрічним позовом ТОВ “Камелія-PR» до ФОП Голиш А.А. про стягнення 193 108,00 грн, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні клопотання відповідача про стягнення судових витрат відмовити.
22.04.2025 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Голиш Аліни Андріївни на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 01.04.2025 у справі № 911/3083/23. Розгляд справи призначено на 26.05.2025.
Розгляд апеляційної скарги відкладався, оголошувалась перерва, зокрема, 11.06.2025 - 30.06.2025.
30.06.2025 у судове засідання з'явився адвокат скаржниці, який підтримав подану апеляційну скаргу. Представники відповідача за первісним позовом у судове засідання 30.06.2025 не з'явились. Юридична особа ухвалу про відкладення від 26.05.2025 отримала в електронному кабінеті Електронного суду (про відкладення розгляду апеляційної скарги на 11.06.2025). В судове засідання 11.06.2025 з'явились обоє представників сторін. Про наступне судове засідання (30.06.2025) повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою про час та дату наступного засідання, яка міститься в матеріалах справи.
Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин, враховуючи перебування членів колегії суддів у відпустці з метою забезпечення принципів рівності та змагальності сторін у розумінні ст. 7, 13 ГПК України, враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу “повітряна тривога», та інші чинники.
3. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів
Апелянт вважає додаткове рішення Господарського суду Київської області від 01.04.2025 у справі №911/3083/23 про стягнення з нього 25 000 грн витрат на правничу допомогу необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
Так, за доводами сторони, відповідач, заявляючи клопотання про стягнення 37000 грн, не надав детального опису робіт адвоката та розрахунків, як цього вимагає ч. 3 ст. 126 ГПК України. Це позбавило позивача можливості надати контррозрахунок. Тоді як посилання відповідача на постанову ВПВС у справі №922/1964/21 є безпідставним, оскільки навіть мінімальний опис робіт відсутній. Наданий акт приймання-передачі лише копіює змісту ухвали суду, а розрахунок вартості послуг ґрунтується не на діях адвоката, а на кількості ухвал, що є абсурдним.
Тоді як, сторона вважає, що фактична робота адвоката у цій справі обмежувалася підготовкою відзиву, який був скопійований у зустрічний позов, та участю у нетривалих судових засіданнях. Об'єктивна вартість таких послуг складає від 5 000 до 10 000 грн, але аж ніяк не 25 000 грн. З огляду на викладене, апелянт просив скасувати додаткове рішення та відмовити у стягненні судових витрат.
4. Вимоги відзиву на апеляційну скаргу та короткий зміст наведених в ній доводів
Так, у відзиві на апеляційну скаргу сторона зазначила, що апелянт сам ініціював спір, заявляючи про підробку документів, проте експертиза підтвердила справжність його підписів. Отже, підстав для звернення до суду він не мав, а його дії спричинили витрати ТОВ «Камелія-PR».
Суд обґрунтовано застосував ч. 9 ст. 129 ГПК України та поклав судові витрати на апелянта через зловживання процесуальними правами й введення суду в оману. ТОВ «Камелія-PR» надало всі належні докази витрат: договір, акт на 37 000 грн, платіжну інструкцію. В акті детально описано процесуальні дії представника у справі.
А тому ТОВ «Камелія-PR» вважає, що розмір витрат є співмірним складності справи, обсягу робіт адвоката, часу, значенню справи та ціни позову, що відповідає ст. 126 ГПК України. Верховний Суд у рішенні №922/1964/21 підтвердив, що надмірний формалізм щодо опису робіт недопустимий, достатньо опису для визначення суми витрат. Також суд врахував усі критерії розподілу витрат, зокрема, поведінку апелянта, що призвела до затягування процесу через безпідставні заяви, та вплив спору на репутацію ТОВ «Камелія-PR».
При цьому, сторона вважає, що суд обґрунтовано поклав витрати на апелянта в розмірі 25 000 грн без застосування пропорційності, оскільки спір виник через його недобросовісні дії. Крім того, Верховний Суд підтверджує допустимість зазначення загальної вартості послуг без погодинного розрахунку, якщо є короткий опис робіт (справа №240/32993/23).
5. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Нормою ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону).
Водночас, відповідно до положень ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з копії договору про надання правової допомоги № 17/10/23 від 17.10.2023, що був укладений між ТОВ «Камелія-PR» (як клієнтом) та Адвокатським бюро «Чорного О.А.» (далі Адвокатське бюро). Окрім того представником ТОВ «Камелія-PR» долучені акт приймання-передачі наданих послуг від 20.03.2025 до вказаного договору та платіжна інструкція №7713 від 20.03.2025.
Відповідно до пункту 1.1. означеного договору, клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання здійснювати представництво клієнта у місцевих судах, у апеляційних судах та у Верховному Суді під час розгляду цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, справ про адмiнiстративнi правопорушення, а також під час розгляду окремих категорій справ - у вищих спеціалізованих судах.
Пунктом 2.1. договору сторони узгодили, вapтicть правової допомоги, що надається на підставі цього договору, умови, порядок та строки оплати, з урахуванням обсягу часу і роботи; ступеню складності та новизни правових питань; додаткового відсотку винагороди за реальний виграш справи визначається за домовленістю сторін у акті прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який є невід'ємною частиною договору.
Так, згідно з пунктом 1 згаданого вище акту приймання-передачі наданих послуг, Адвокатське бюро надало, а клієнт прийняв юридичні послуги (правову допомогу) щодо представлення клієнта в судах у судових провадженнях по справі № 911/3083/23. При цьому в згаданому пункті 1 акту наведений перелік підпунктів (1.1. - 1.22.) зі змісту яких випливає, що сторони зазначили перелік чергових засідань, що відбувались під час розгляду справи, з коротким описом процесуальних дій та із посиланням на відповідні ухвали суду.
Пунктом 2 вказаного акту сторони погодили, що згідно з п. 2.1. договору вартість послуг за цим актом складає 37000 (тридцять сім тисяч) грн 00 коп. Тоді як суд першої інстанції задовольнив заяву лише на 25 000,00 грн.
Так, у пункті 3 акту йдеться про те, що відповідно до п. 2.1. договору оплата здійснюється по факту наданих послуг після підписання даного акту приймання-передачі наданих послуг в якому зафіксовано і узгоджена загальна вартість робіт.
Факт оплати клієнтом послуг відповідно до умов договору та згідно з означеним актом приймання-передачі наданих послуг від 20.03.2025 підтверджується платіжною інструкцією №7713 від 20.03.2025 на суму 37000 грн.
Доводи апелянта про неправомірність стягнення витрат на професійну правничу допомогу через ненадання заявником детального опису робіт адвоката та розрахунків, як цього вимагає ч. 3 ст. 126 ГПК України, відхиляються як безпідставні.
В цій частині суд апеляційної інстанції на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, яка полягає в наступному.
Так, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що частково враховує доводи апелянта про зазначення в акті приймання-передачі наданих послуг фрагментів змісту ухвал Господарського суду міста Києва по даній справі. Разом з цим, як вбачається з п. 1.23. акту, його сторони зазначили про складання всіх процесуальних документів по суті спору (в т.ч. відзив на позов, зустрічний позов), а також письмові пояснення та клопотання були складені адвокатом Чорним О.А.
В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріалами справи підтверджується складання адвокатом Чорним О.А. зустрічної позовної заяви, відзиву на позовну заяву, письмових пояснень. Щодо розміру суми витрат на послуги адвоката, стягненої судом першої інстанції (25 000,00 грн), суд апеляційної інстанції вважає його обгрунтованим.
Так, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши надані адвокатом послуги, дослідивши подані адвокатом процесуальні документи, зазначає, що доводами апеляційної скарги не спростовано висновок суду першої інстанції, що обґрунтованою, адекватною та реальною вартість наданих адвокатських послуг за розгляд справи в суду першої інстанції становить - 25 000,00 грн. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказана стягнена сума не є завищеною, оскільки в межах даного спору розглядались вимоги первісного позову та зустрічного позову, а також призначалась та проводилась судова експертиза. А тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість розміру витрат на послуги адвоката у розмірі 25 000,00 грн.
Доказів, що такі послуги є неспівмірними, а вартість їх завищена (або ж що такі послуги могли бути надані за нижчу вартість) - матеріали справи не містять в розумінні ст. 74, 76-79, 80, 86, 269 ГПК України.
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що апеляційну скаргу відповідачем на додаткове рішення (в частині відмови в задоволенні заяви) не подавалась. А тому додаткове рішення в частині відмови у задоволенні заяви про стягнення 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу - не переглядалось у відповідності до ст. 269 ГПК України.
Таким чином, на підставі ст.ст. 2, 126, 129, 244, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, ст. 281 - 283 ГПК України суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а додаткове рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Судовий збір за розгляд даної апеляційної скарги не стягується.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, ст. 275, 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу скаргою Фізичної особи-підприємця Голиш Аліни Андріївни на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 01.04.2025 у справі № 911/3083/23 - залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 01.04.2025 у справі № 911/3083/23 - залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 03.07.2025.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді А.Г. Майданевич
В.В. Сулім