вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" червня 2025 р. Справа№ 910/14588/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Гаврилюка О.М.
Майданевича А.Г.
за участю секретаря судового засідання Новосельцева О.Р.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 12.06.2025:
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2025
по справі №910/14588/24 (суддя - Мудрий С.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про зобов'язання вчинити дії,
Короткий зміст заявлених вимог
Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" (далі - Товариство, позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - відповідач, Компанія), в якому просило суд:
- визнати відсутнім у відповідача права нараховувати платежі після 06.06.2024 за послуги з передачі електричної енергії згідно договору від 01.01.2024 № 0527-02041-ПП;
- зобов'язати Компанію провести для Товариства перерахунок обсягу та вартості послуг з передачі електричної енергії шляхом надання Оператором системи передачі рахунків та актів про надання послуги з передачі електричної енергії відповідно до умов чинного договору №0527-02041-ПП від 07.06.2024 з урахуванням фактично здійснених позивачем оплат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після припинення дії та належного виконання умов договору про надання послуги з передачі електричної енергії №0527-02041-ПП від 01.01.2024 (договір №1), а також після укладення нового договору про надання послуги з передачі електричної енергії №0527-02041-ПП від 07.06.2024 (договір №2), Компанія продовжує виставляти рахунки за договором №0527-02041-ПП від 01.01.2024. Така ситуація породжує правову невизначеність для позивача, оскільки фактичні обставини надання послуг та документального оформлення їх передачі не узгоджуються з положеннями діючого договору №2.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2025 по справі №910/14588/24 у позові відмовлено повністю.
Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вказав на неефективність заявлених позовних вимог, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з рішенням, Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2025 у справі №910/14588/24 та ухвалити нове рішення, яким позов приватного акціонерного товариства “Рівнеобленерго» задовольнити повністю.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення ухвалено з порушенням ст. 236 ГПК України, судом першої інстанції здійснено формальний підхід до розгляду справи, ухвалено рішення на підставі не повно і не всебічно з'ясованих обставин, не дослідження в судовому засіданні обставин на які посилався скаржник, без врахування обставин, які акцентовані та аргументовані скаржником; не наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Також скаржник зазначає, що після припинення дії та належного виконання умов договору про надання послуги з передачі електричної енергії №0527-02041-ПП від 01.01.2024 (договір №1), а також після укладення нового договору про надання послуги з передачі електричної енергії №0527-02041-ПП від 07.06.2024 (договір №2), Компанія продовжує виставляти рахунки за договором №0527-02041-ПП від 01.01.2024. Така ситуація породжує правову невизначеність для позивача, оскільки фактичні обставини надання послуг та документального оформлення їх передачі не узгоджуються з положеннями діючого договору №2.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
11.06.2025 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, які залишені колегією суддів без розгляду як такі, що подані з пропуском процесуального строку, встановленого ухвалою суду від 25.03.2025.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" на рішення Господарський суду міста Києва від 25.02.2025 по справі №910/14588/24. Роз'яснено відповідачу право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання через Електронний суд протягом п'ятнадцяти днів з отримання (обізнаності) ухвали про відкриття апеляційного провадження. Призначено до розгляду на 08.05.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2025 відкладено розгляд справі №910/14588/24 на 22.05.2025.
У зв'язку із перебуванням головуючого судді Ткаченко Б.О. на лікарняному з 16.05.2025 по 02.06.2025, судове засідання у призначений час не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" на рішення Господарський суду міста Києва від 25.02.2025 у справі №910/14588/24 призначено на 12.06.2025.
Позиції учасників справи, явка представників сторін у судове засідання та розгляд клопотання
Представники позивача та відповідача з'явилися у судове засідання 12.06.2025 та надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, наказом Компанії №549 від 03.10.2023 затверджено умови Договору про надання послуг з передачі електричної енергії у новій редакції.
Відповідно до пункту 2 Наказу №549 установлено, що умови договору набирають чинності з 01.01.2024.
Листом №01/65681 від 30.11.2023 Компанія повідомила про укладання договору про надання послуг з передачі електричної енергії із ідентифікатором договору №0527-02041-ПП, дата акцептування 01.01.2024.
Таким чином, з 01.01.2024 між Компанією (за текстом договору - ОСП) та Товариством (за текстом договору - Користувач) було укладено договір №0527-02041-ПП, відповідно до пункту 1.1. якого договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з передачі електричної енергії користувачам системи передачі. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Користувача до умов цього Договору згідно з заявою-приєднання, що є Додатком 1 до цього Договору.
За цим Договором ОСП безперервно надає послугу з передачі електричної енергії (далі - Послуга), а Користувач зобов'язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору (пункт 2.1. Договору).
Відповідно до пункту 5.1. Договору для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяги Послуги. Плановий обсяг Послуги визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу систем передачі (КСП) на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну відповідну декаду розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги формується без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії. Фактичний обсяг Послуги в розрахунковому періоді визначається відповідно до розділу ХІ КСП.
Згідно з пунктом 9.2. Договору Відповідач - ОСП зобов'язаний складати та надавати Користувачу акти, рахунки, повідомлення у терміни та у порядку, що визначені в главах 6 та 10 цього Договору.
Пунктом 9.3. Договору встановлено, що Користувач зобов'язаний підписувати зі свого боку акти приймання-передачі Послуги, акти коригування до актів приймання-передачі Послуги, акти звірки розрахунків наданої Послуги та повертати ОСП. Здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за Послугу на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з пунктом 9.1. Договору при невиконанні або неналежному виконанні умов цього Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до цього Договору та законодавства України.
У відповідності до пунктів 15.1., 15.2. Договору цей правочин може бути змінений ОСП в односторонньому порядку у разі внесення змін або скасування нормативно- правових актів, що регулюють відносини, пов'язані з наданням Послуги. У такому випадку зміни до цього Договору вносяться ОСП протягом 10 днів з дня набрання чинності відповідними нормативно-правовими актами. Цей Договір зі змінами оприлюднюється на офіційному вебсайті ОСП. Якщо Користувач не ініціював розірвання цього Договору протягом одного місяця з дати набрання чинності змінами, вважається, що він погодився зі зміненим Договором.
На виконання умов договору №0527-02041-ПП від 01.01.2024 Компанією формувались та направлялись Товариству відповідні декадні рахунки, фактичні рахунки разом з актами приймання-передачі послуги, які за твердженнями останнього були сплачені в повному обсязі.
Водночас 07.06.2024 Компанією було прийняло наказ №343 "Про затвердження умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії" (далі - Наказ №343).
Пунктом 1 Наказу №343 затверджено умови договору про надання послуг з послуг з передачі електричної енергії..
Пунктом 2 Наказу №343 встановлено начальнику Департаменту договірної роботи з учасниками ринку та користувачами системи: забезпечити оприлюднення та розміщення умов договору на вебсайті НЕК Компанії у термін до 07.06.2024; забезпечити оформлення договірних відносин у встановленому законодавством порядку та відповідно до умов договору; організувати направлення користувачам системи передачі повідомлення щодо внесення змін до типової форми договору та затвердження його нових умов.
Відповідно до пункту 3 Наказу №343 установлено, що даний наказ набирає чинності з дня його підписання, крім пункту 4, який набирає чинності з моменту публікації наказу на офіційному вебсайті відповідача. Визнано таким, що втратив чинність, наказ від 03.10.2023 №549 (пункт 4 Наказу №343).
Оскільки Наказ №343 було опубліковано на офіційному вебсайті Компанії 07.06.2024, тому відповідно з вказаної дати пункт 4 також набрав чинності.
Отже, Компанією згідно Наказу №343 було затверджено та розміщено на офіційному вебсайті Договір про надання послуг з послуг з передачі електричної енергії від 07.06.2024 за №0527-02041-ПП у новій редакції.
На думку Товариства, надалі надання послуг з послуг з передачі електричної енергії та проведення відповідних оплат врегульовано договором від 07.06.2024 (договором №2).
Разом із цим, Компанія після затвердження договору в новій редакції від 07.06.2024 продовжила формувати та направляти Товариству декадні рахунки, фактичні рахунки разом з актами приймання-передачі послуги за період з червня 2024 року по грудень 2024 року з призначенням платежу: згідно договору від 01.01.2024 №0527-02041-ПП (договору№1).
Зі змісту вищезазначених документів, на думку позивача, вбачається, що вони сформовані та виставлені на підставі припиненого договору, виконаного належним чином (договір №1).
При цьому, незважаючи на невідповідність виставленим рахункам та актам наданих послуг умовам договору від 07.06.2024, Компанія звернулось до суду з вимогою до Товариства про стягнення заборгованості за надані послуги за договором від 01.01.2024, який припинив свою дію.
Оскільки така ситуація породжує правову невизначеність для Товариства та не узгоджуються з положеннями діючого договору від 07.06.2024, останнє звернулося з даним позовом до суду.
Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16 зазначено, що під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи правоохоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц, від 01.04.2020 у справі №610/1030/18 визначила, що спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки, сформульовані зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)).
Отже, обрання позивачем певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Суд зазначає, що позивач, заявляючи позов та обираючи спосіб захисту повинен дбати про те, щоб резолютивна частина рішення, в якій остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача, могла бути виконана в процесі виконавчого провадження у справі, адже у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу
Одним зі способів захисту, який передбачений частиною другою статті 16 ЦК України, є визнання права. Норми частини другої статті 20 ГК України визначають такі способи захисту, як визнання наявності або відсутності прав.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Отже, зобов'язання містить дві нерозривно поєднані складові - обов'язок боржника вчинити дію або утриматись від її вчинення та право кредитора вимагати виконання цього від боржника.
Виходячи з наведеного способами захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов'язань можуть бути: 1) визнання права позивача; 2) визнання відсутнім (припиненим) обов'язку позивача; 3) визнання відсутнім (припиненим) права вимоги відповідача.
У разі якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора або кореспондуючого обов'язку боржника не є належним способом захисту.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2022 у справі №910/14224/20.
Судом першої інстанції вірно встановлено та перевірено колегією суддів, що у провадженні Господарського суду Рівненської області знаходиться справа №918/822/24 за позовом Компанії про стягнення з Товариства 74 080 572,45 грн (із урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог). Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством зобов'язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0527-02041-ПП від 01.01.2024 (договір №1) у частині оплати за надані послуги за період з травня 2024 року по жовтень 2024 року.
Натомість предметом позову Товариства у межах даної справи є вимоги про визнання відсутнім у Компанії права нараховувати платежі після 06.06.2024 за послуги з передачі електричної енергії згідно договору від 01.01.2024 № 0527-02041-ПП.
Тобто, позовні вимоги у даній справі фактично засвідчують правову позицію ПрАТ "Рівнеобленерго" стосовно вимог у справі №918/822/24.
Отже, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовна вимога Товариства про визнання відсутнім права нараховувати платежі не є неефективним способом захисту, а направлена на уникнення стягнення НЕК "Укренерго" з ПрАТ "Рівнеобленерго" заборгованості в судовому порядку у справі №918/822/24 та намагання встановити преюдицію для зазначеної справи.
Крім цього, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовна вимога про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок обсягу та вартості послуг за договором №2 направлена на недопущення стягнення Компанією з Товариства у судовому порядку (справа №918/822/24).
З огляду на зазначене, що позовна вимога Товариством про зобов'язання здійснити перерахунок також не є неефективним способом захисту.
Обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2025 у cправі №916/2749/23 та узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №92.5/642/19, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16), що в свою чергу виключає як необхідність надання судом оцінки будь-яким іншим аргументам скаржника, так і необхідність подальшого дослідження обґрунтованості підстав позову (схожі висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц (пункт 77), від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 (пункт 148), від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (пункт 8.18).
Зважаючи на все вищевикладене, колегія суддів цілком і повністю погоджується із висновком суду першої інстанції, що у задоволені позову Товариства необхідно відмовити у зв'язку з обранням неефективних способів захисту.
Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваних рішень в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених у апеляційній скарзі обставин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скаргзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2025 по справі №910/14588/24, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2025 по справі №910/14588/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2025 по справі №910/14588/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Приватним акціонерним товариством "Рівнеобленерго".
4. Матеріали справи №910/14588/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено та підписано 03.07.2025. (після виходу суддів з відпустки та з лікарняного)
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді О.М. Гаврилюк
А.Г. Майданевич