вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" червня 2025 р. Справа№ 910/16079/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Суліма В.В.
Гаврилюка О.М.
за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 05.06.2025:
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Скай Агро Плюс»
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2025
у справі №910/16079/24 (суддя - Демидов В.О.)
за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства “Порадівське»
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Скай Агро Плюс»
про стягнення 4 413 222,88 грн.,
Короткий зміст заявлених вимог
Приватне сільськогосподарське підприємство “Порадівське» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Скай Агро Плюс» (далі - відповідач, скаржник) про стягнення заборгованості за Договором поставки № 28 від 20.09.2024 у розмірі 4 413 222,88 грн.
Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару за договором поставки № 28 від 20.09.2024.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 закрито провадження у справі №910/16079/24 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства “Порадівське» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Скай Агро Плюс» в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 50 000,00 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору. позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Скай Агро Плюс» на користь Приватного сільськогосподарського підприємства “Порадівське» заборгованість у розмірі 4 066 812 грн. 56 коп., пеню у сумі 210 677 грн. 32 коп. та судовий збір у сумі 51 329 грн. 88 коп. В іншій частині позову відмовлено. Заяву Приватного сільськогосподарського підприємства “Порадівське» задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Скай Агро Плюс» на користь Приватного сільськогосподарського підприємства “Порадівське» витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 23 333 грн. 33 коп. В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено. Повернуто Приватному сільськогосподарському підприємству “Порадівське» з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1628 грн. 79 коп., сплачений згідно з платіжної інструкції №171 від 26.12.2024.
Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вказав, що заборгованість у розмірі 4 066 812,56 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, як така, що підтверджена матеріалами справи.
Також судом першої інстанції вказано, що за перерахунком суду за вказаний позивачем період (72 дня) з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково у розмірі 210 677,32 грн.
Водночас суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на відповідача у розмірі 23 333,33 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “Скай Агро Плюс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 року у справі №910/16079/24 у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Скай Агро Плюс» на користь Приватного сільськогосподарського підприємства “Порадівське» заборгованості, у розмірі - 4 066 812 грн 56 коп., пені, у сумі - 210 677 грн. 32 коп., судового збору, у сумі - 51 329 грн. 88 коп., та витрат на правову допомогу адвоката, у розмірі - 23 333 грн. 33 коп., та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в позовних вимогах Приватного сільськогосподарського підприємства “Порадівське» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Скай Агро Плюс».
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення ухвалено з порушенням ст. 236 ГПК України, судом першої інстанції здійснено формальний підхід до розгляду справи, ухвалено рішення на підставі не повно і не всебічно з'ясованих обставин, не дослідження в судовому засіданні обставин на які посилався скаржник, без врахування обставин, які акцентовані та аргументовані скаржником; не наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції зробив протилежні та помилкові висновки, які не відповідають дійсним обставинам справи. Тобто визнав встановленим недоведений допустимими доказами факт передачі позивачем відповідачу всіх документів (у формі та обсязі), передбачених в п. 2.4.2. Договору поставки №28 від 20.09.2024.
Також скаржник зазначає, що позивач не здійснив обов'язкових заходів досудового врегулювання, передбачених спірним Договором поставки № 28 від 20.09.2024.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
12.05.2025 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення без змін.
Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що враховуючи, що відповідач не спростовує факт отримання товару, строк оплати відповідно до даного договору настав, доказів оплати поставленого товару у повному обсязі відповідачем не надано, борг перед позивачем не погашений, а його розмір підтверджується наявними матеріалами справи та не спростований відповідачем, а отже рішення Господарського суду Київської області 03.04.2025 у справі № 910/16079/24 про стягнення з ТОВ «Скай Агро Плюс» на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Порадівське» заборгованісті у розмірі 4 066 812 грн. 56 коп., пені у сумі 210 677 грн. 32 коп. є обґрунтованим.
16.05.2025 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, узагальнені доводи якої зводяться до того, що якщо позивач стверджує, що направляв на електронну адресу відповідача документи з електронної адреси, яка не передбачена умовами договору, то відповідач, в силу положень п. 8.14 Договору не несе відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язань по розрахунках.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Скай Агро Плюс» передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Суліма В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Скай Агро Плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 у справі №910/16079/24 - залишено без руху, роз'яснено право на усунення недоліків апеляційної скарги.
06.05.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Скай Агро Плюс» надійшла заява про усунення недоліків із доказами сплати судового збору, до якої долучено квитанцію про сплату судового збору, з якої вбачається, що апелянтом сплачено судовий збір у визначеному судом розмірі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Скай Агро Плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 у справі №910/16079/24. Призначено до розгляду в судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Скай Агро Плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 у справі №910/16079/24. Постановлено, що судове засідання відбудеться 05.06.2025.
12.05.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду від представника Приватного сільськогосподарського підприємства “Порадівське» надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 клопотання Приватного сільськогосподарського підприємства “Порадівське» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.
Позиції учасників справи, явка представників сторін у судове засідання та розгляд клопотання
Представники позивача та відповідача з'явилися у судове засідання 05.06.2025 та надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 20.09.2024 між Приватним сільськогосподарським підприємством “Порадівське» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальності “Скай Агро Плюс» (далі - покупець) укладено договір поставки №28 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, українського походження, врожаю 2024 року (товар) на умовах, зазначених у цьому договорі.
Відповідно до п. 1.2 договору базисні показники. Кількість, асортимент, ціна товару, інші умови, зазначено у специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору.
Строк поставки товару зазначено у специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1 договору).
Товар може передаватись покупцю окремими партіями, що знайде своє відображення у відповідних специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.2 договору).
Згідно з п. 2.3 договору умови поставки зазначено у специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору, відповідно до правил “Інкотермс-2010». У випадку розбіжностей умов договору з правилами “Інкотермс-2010» пріоритет мають умови договору. Інструкція щодо заповнення супровідних товарно-транспортних документів при поставці автомобільним транспортом надсилається покупцем шляхом електронного листування (e-mail) на електронну адресу постачальника.
Пунктом 2.4 договору сторони погодили. Що при поставці товару постачальник зобов'язується надати покупцю: оригінал цього договору, підписаного уповноваженим представником постачальника, завіреного печаткою; оригінал рахунку-фактури з зазначенням номенклатури товару згідно Специфікації, що є невід'ємною частиною договору; оригінал видаткової накладної з зазначенням номенклатури товару згідно Специфікації, що є невід'ємною частиною договору; завірена копія / оригінал залізничної транспортної накладної або товарно-транспортної накладної при поставці товару в порт. Тільки для залізничного транспорту - завірена копія посвідчення якості.
Постачальник зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі з зазначенням номенклатури товару згідно Специфікації. Що є невід'ємною частиною цього договору та зареєструвати її у Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 2.4.1 договору).
Відповідно до п. 2.4.2 договору постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні документи з поміткою “Згідно з оригіналом», засвідчені печаткою підприємства та підписом керівника: банківські та поштові реквізити підприємства (банківський рахунок, фактична та юридична адреса, телефони, електронна адреса обов'язково; завірену копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - за наявності; завірену копію розширеного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - повного, датованого не пізніше, ніж за 30 днів до орієнтовної дати підписання договору поставки; завірену копію останньої зареєстрованої редакції Статуту постачальника; завірену копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (або Свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість) - за наявності, або Витягу з реєстру платників податку на додану вартість; копія декларації по ПДВ з відміткою про прийняття податковим органом за останній звітний період; баланс (звіт про фінансовий стан); у випадку обмежень встановлених установчими документами на підписання керівником договору та інших документів - протокол загальних зборів або рішення засновника про зняття будь-яких обмежень; довіреність на право підпису договорів (якщо договір підписується за довіреністю на представника); копії документів на об'єкт складського зберігання або договір на послуги зберігання зернових та олійних культур - за наявності.
Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що оплата вартості всієї кількості товару чи окремої його партії здійснюється покупцем в національній валюті гривні. Оплата товару здійснюється за умов, зазначених у Специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору. У разі ненадання або неповного надання документів, зазначених у п. 2.4, 2.4.1, 2.4.2 договору, покупець має право затримати оплату товару (п. 3.2 договору).
Згідно з п. 4.3 договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань з оплати на покупця накладається пеня в розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару а кожний день прострочення оплати.
Пунктом 4.5 договору сторони домовились,що термін позовної давності зі стягнення неустойки за цим договором встановлюється у три роки згідно зі ст. 259 ЦК України, а період, за який нараховуються штрафні санкції, встановлюється в один рік.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами та скріплення підписів печатками сторін і діє до 31.12.2024, а у випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних обов'язків - до повного виконання взятих на себе зобов'язань (п. 8.1 договору).
Згідно з п. 8.11 договору сторони домовились використовувати електронні адреси. Які зазначені в реквізитах сторін договору, для проведення офіційного листування між сторонами.
Також сторонами підписано Специфікацію №1 (додаток 31 до договору), у якій сторонами погоджено товар, що поставлятиметься - кукурудза 3 класу врожаю 2024 року у кількості 850 тон, загальною вартістю 6 630 004,59 грн.
Також у специфікації погоджено сторонами умови поставки - FCA (завантажено у транспортний засіб покупця), адреса: Київська область, Васильківський район, с. Мала Солтанівка. Місце вивантаження (місце поставки) - ТОВ “Боріваж», Одеська область, Лиманський район, смт. Нові Біляри, вул. Індустріальна, 10.
Термін поставки - до 29.09.2024 включно.
Датою поставки при поставці автомобільним транспортом вважається дата завантаження товару в автомобільний транспорт в пункті навантаження, вказаного в п. 2 цієї специфікації, та оформлення експедитором покупця товарно-транспортної накладної.
Умови оплати: Покупець здійснює оплату у розмірі 86% від вартості товару за цією специфікацією на розрахунковий рахунок постачальника після підписання сторонами цієї специфікації, однак не пізніше ніж до моменту завантаження товару у транспортний засіб покупця.
Покупець зобов'язується здійснити оплату 14% вартості поставленого товару протягом 3-х банківських днів по факту надання постачальником реєстрації податкової накладної, надання оригіналів документів/ завірених копій документів, передбачених п. п. 2.4, 2.4.1, 2.4.2 договору та надання всіх товаро-транспортних накладних на партію товару.
Пунктом 7.1 Специфікації сторони погодили, що у разі, якщо показники якості товару, визначені відповідно до п. 6 та не відповідають положенням п. 6 цієї специфікації, сторони домовилися про повернення товару постачальнику або його заміну. В такому випадку повернення або заміна товару неналежної якості здійснюється за рахунок постачальника, а такі витрати йому не відшкодовуються та не можуть впливати на вартість товару.
Право власності на товар переходить до пупця після отримання товару на Терміналі, підписання первинних документів відповідно до п. 2.4 договору та здійснення оплати вартості товару в розмірі, встановленому в п. 4.1 цієї специфікації, а ризик випадкового ушкодження чи загибелі товару, переходять від постачальника до покупця з моменту розвантаження товару в місці поставки (п. 7.2 специфікації).
На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну вартість 6 585 232,56 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними, які підписані та скріплені печатками товариств, в саме: №15 від 23.09.2024, №16 від 23.09.2024. №17 від 23.09.2024; №18 від 23.09.2024, №19 від 23.09.2024, №20 від 23.09.2024, №21 від 23.09.2024, №22 від 23.09.2024, №23 від 23.09.2024, №24 від 24.09.2024, №25 від 24.09.2025, №26 від 24.09.2024, №27 від 24.09.2024, №28 від 24.09.2024, №29 від 24.09.2024, №30 від 25.09.2024, №31 від 25.09.2024, №32 від 25.09.2024. №33 від 25.09.2024, №34 від 26.09.2024, №35 від 26.09.2024, №36 від 26.09.2024, №37 від 24.09.2024, №38 від 24.09.2024, №39 від 24.09.2024, №40 від 24.09.2024, №41 від 24.09.2024, №42 від 25.09.2024, №43 від 25.09.2024, №44 від 25.09.2024, №45 від 25.09.2024, №46 від 25.09.2024, №47 від 25.09.2024.
Також позивачем передано відповідачу передбачені п. п. 2.4, 2.4.1, 2.4.2 договору документи, що підтверджується скріншотами електронного листування сторін від 19.09.2024 та 20.09.2024.
Відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 2 468 420,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №500 від 27.09.2024 на суму 1 368 420,00 грн, №515 від 11.10.2024 на суму 500 000,00 грн, №519 від 23.10.2024 на суму 600 000,00 грн.
Матеріали справи містять претензію позивача від 14.11.2024 №1411/1 про сплату відповідачем заборгованості у розмірі 4 116 812,56 грн та пені у розмірі 172 906,13 грн, яка повернулася на адресу відправника з відміткою “за закінченням терміну зберігання».
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач посилався на те, що відповідач заборгованість у розмірі 4 116 812,56 грн не сплатив, у зв'язку із чим просив стягнути її з відповідача, а також пеню у розмірі 296 410,32 грн.
Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Укладеною між сторонами специфікацією погоджено такі умови оплати: Покупець здійснює оплату у розмірі 86% від вартості товару за цією специфікацією на розрахунковий рахунок постачальника після підписання сторонами цієї специфікації, однак не пізніше ніж до моменту завантаження товару у транспортний засіб покупця.
Покупець зобов'язується здійснити оплату 14% вартості поставленого товару протягом 3-х банківських днів по факту надання постачальником реєстрації податкової накладної, надання оригіналів документів/ завірених копій документів, передбачених п. п. 2.4, 2.4.1, 2.4.2 договору та надання всіх товаро-транспортних накладних на партію товару.
Судом першої інстанції вірно встановлено та перевірено колегією суддів, що на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну вартість 6 585 232,56 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними, які підписані та скріплені печатками товариств, в саме: №15 від 23.09.2024, №16 від 23.09.2024. №17 від 23.09.2024; №18 від 23.09.2024, №19 від 23.09.2024, №20 від 23.09.2024, №21 від 23.09.2024, №22 від 23.09.2024, №23 від 23.09.2024, №24 від 24.09.2024, №25 від 24.09.2025, №26 від 24.09.2024, №27 від 24.09.2024, №28 від 24.09.2024, №29 від 24.09.2024, №30 від 25.09.2024, №31 від 25.09.2024, №32 від 25.09.2024. №33 від 25.09.2024, №34 від 26.09.2024, №35 від 26.09.2024, №36 від 26.09.2024, №37 від 24.09.2024, №38 від 24.09.2024, №39 від 24.09.2024, №40 від 24.09.2024, №41 від 24.09.2024, №42 від 25.09.2024, №43 від 25.09.2024, №44 від 25.09.2024, №45 від 25.09.2024, №46 від 25.09.2024, №47 від 25.09.2024.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегією суддів констатується, що позивачем передано відповідачу, передбачені п. п. 2.4, 2.4.1, 2.4.2 договору документи, що підтверджується скріншотами електронного листування сторін від 19.09.2024 та 20.09.2024.
Відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 2 468 420,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №500 від 27.09.2024 на суму 1 368 420,00 грн, №515 від 11.10.2024 на суму 500 000,00 грн, №519 від 23.10.2024 на суму 600 000,00 грн.
За твердженням позивача, котре не спростоване скаржником, як станом на день подання позову, так і на момент апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, зобов'язання з оплати поставленого товару на загальну суму 4 116 812,56 грн. відповідачем не виконано.
Доказів оплати поставленого товару на загальну суму 4 116 812,56 грн. матеріали справи не містять, що не заперечується самим скаржником у своїй апеляційній скарзі.
Доводи скаржника про те, що при поставці товару, а також станом до моменту подачі позову, позивач не передав відповідачу всі документи, визначені у п.2.4., п.2.4.1., п.2.4.2. договору поставки №28 від 20.09.2024, а відтак на думку відповідача, відсутнє порушення відповідачем положень договору в частині оплати за поставлений товар, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, зокрема скріншотами електронного листування сторін від 19.09.2024 та 20.09.2024.
Згідно з п. 8.11 договору сторони домовились використовувати електронні адреси, які зазначені в реквізитах сторін договору, для проведення офіційного листування між сторонами.
Крім того, матеріали справи не містять будь-яких заперечень відповідача щодо невиконання позивачем умов п.2.4., п.2.4.1., п.2.4.2. договору.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого та правомірного висновку, що сума заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 4 116 812,56 грн. документально підтверджена та належним чином доведена.
Стосовно доводів апеляційної скарги щодо заходів досудового врегулювання спору, колегія суддів зазначає таке.
Заходи досудового врегулювання спору здійснювались, шляхом надсилання відповідачу Претензії від 16.11.2024, яку було направлено через засоби поштового зв'язку через відділення АТ «Укрпошта» на адресу відповідача, однак вказана претензія була повернута відправнику у зв'язку із відміткою «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується доказами надсилання та трекінг номером із сайту АТ «Укрпошта» (копії - претензії від 14.11.2024 № 1411/1 разом з додатками, доказів надсилання претензії, інформація трекінг відстеження з сайту АТ «Укрпошта» знаходяться в матеріалах справи.).
27.12.2024 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором.
У зв'язку з цим заперечення скаржника щодо недотримання позивачем передбаченого договором досудового порядку врегулювання спору, а також його клопотання про залишення позову без розгляду, не можуть бути взяті судом до уваги.
Відповідно до ст. 36 та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, підлягають врахуванню іншими судами під час застосування аналогічних норм.
Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Подібна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 365/762/17, від 19.05.2021 у справі № 496/818/19, від 27.02.2023 у справі № 517/445/19, від 18.08.2023 у справі № 521/15127/19, від 12.06.2024 у справі № 501/3550/22.
У рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року №15-рп/2002 зазначено, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.
Таким чином, продавець (постачальник) наділений можливістю реалізувати своє право в порядку частини першої статті 712 ЦК України на отримання від покупця за поставлений постачальником товар певної грошової суми, як шляхом пред'явлення досудової вимоги, так і шляхом безпосереднього звернення до суду з відповідним позовом.
У даному випадку позивач скористався своїм правом вимоги щодо оплати за поставлений постачальником товар, шляхом звернення з відповідним позовом до суду.
При цьому, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15- рп/2002 (справа №1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Посилання скаржника на те, що позивачем не дотримано досудового порядку вирішення спору є необґрунтованим, оскільки кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту.
Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Згідно зі ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Разом з тим, ст. 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Проте, після відкриття провадження у справі відповідачем сплачено на рахунок позивача заборгованість у розмірі 50 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 567 від 30.01.2025.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач із цим позовом звернувся до суду 27.12.2024, при цьому заборгованість у розмірі 50 000,00 грн погашена відповідачем 30.01.2025, тобто після відкриття провадження у справі, відповідно судом цілком обгрунтовано закрито провадження у справі в частині стягнення заборгованості у сумі 50 000,00 грн, у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Водночас, заборгованість у розмірі 4 066 812,56 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, як така, що підтверджена матеріалами справи.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 296 410,32 грн.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК).
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),
Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Відповідно до частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Положеннями Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1). Розмір пені, передбаченийстаттею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3).
Відтак, у разі перевищення заявленого розміру пені (0,1% від суми простроченого платежу за кожен день) розміру подвійної облікової ставки Національного банку України стягнення підлягає саме остання, адже сторони в укладеному договорі не можуть відступати як від погоджених умов договору, так і від імперативних положень цивільного законодавства.
Згідно з п. 4.3 договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань з оплати на покупця накладається пеня в розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару а кожний день прострочення оплати.
Таким чином, за цілком обгрунтованим та арифметично вірним перерахунком суду першої інстанції за вказаний позивачем період (72 дня) з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково у розмірі 210 677,32 грн.
Підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів цілком погоджуєтсья із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості у сумі 4 066 812,56 грн та пені у розмірі 210 677,32 грн.
Окрім того позивач просив стягнути з відповідача 52 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2)пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3)пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 3 ст. 4 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом п.1 ч.3 ст.123 та ст.126 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
Відповідно до ст.56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Слід зазначити, що юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом.
Відповідно до вимог ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.27,30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17; додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 914/359/18.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України подаються разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Частиною 6. ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
На підтвердження витрат у сумі 52 000,00 грн представник позивача надав копію: договору про надання правничої допомоги №13/11 від 13.11.2024, акту приймання-передавання робіт (послуг) правничої (правової) допомоги відповідно до договору про надання правничої допомоги №13/11 від 13.11.2024, розрахунку витрат на правничу допомогу до договору про надання правничої допомоги №13/11 від 13.11.2024, рахунку-фактури № 21/03/2025 від 21.03.2025.
Із вищевикладених доказів колегією суддів встановлено, що між адвокатом Непомнюща Олександра В'ячеславівна (Адвокат) та Приватним сільськогосподарським підприємством “Порадівське» (Клієнт) було укладено Договір про надання правничої допомоги № 13/11 (далі Договір), відповідно до п. 1.1 якого Адвокат бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені Сторонами.
За послуги передбачені п. 1.2 даного договору Клієнт зобов'язаний сплатити Адвокату винагороду (гонорар), розмір якої(го) визначений в сумі - 4000 (чотири тисячі) гривень за годину роботи, що оплачується відповідно до об'єму наданих послуг, зміст яких відображається у відповідному Розрахунку, що надається Клієнту - Адвокатом. Фактичний розрахунок (платіж) за роботу, яка є предметом цього Договору, проводиться в період часу - 90 календарних днів з моменту прийняття рішення судом відповідної інстанції, в якій здійснюється представництво.
21.03.2025 між Адвокатом та Клієнтом підписано акт приймання-передавання робіт (послуг) правничої (правової) допомоги відповідно до договору про надання правничої допомоги №13/11 від 13.11.2024, відповідно до якого Адвокатом надано, а Клієнтом отримано професійну правничу допомогу в рамках даної справи, в наступному обсязі:
- Надання первинної консультації Клієнту. Проведення консультацій з Клієнтом (позивачем у спорі) правового характеру, надання інформації щодо характеру спору та порядку розгляду відповідної категорії справ. Погодження умов співпраці. Надання клієнтом доручення адвокату для підготовки позову, (витрачено часу - 1 год. 00 хв. праці);
- Аналіз правової ситуації, попереднє вивчення судової практики та нормативно-законодавчої бази, що покладається в основу захисту прав та інтересів (витрачено часу - 1 год. 00 хв. праці).
- Вивчення наданих Замовником документів, підготовка тексту претензії із відповідними додатками (з копіюванням та технічним оформленням документів) та направлення претензії відповідачеві (через відділення AT “Укрпошта») (витрачено часу - 2 год. 00 хв. праці);
- Підготовка тексту заяви про забезпечення позову та позовної заяви із відповідними додатками (з копіюванням та технічним оформленням документів) та направлення позовної заяви відповідачеві та інших процесуальних документів (витрачено часу - 4 год. 30 хв. праці);
- Підготовка тексту заперечення на додаткові пояснення Відповідача у справі 910/16079/24 із відповідними додатками (з копіюванням та технічним оформленням документів) та направлення заперечення відповідачеві (витрачено часу - 1 год. 30 хв. праці);
- Участь адвоката з метою представництва інтересів Клієнта у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу підсистеми відеоконференцзв'язку ЄС1ТС (ВКЗ) (витрачено часу - 2 год. 00 хв. праці).
- Підготовка заяви про стягнення понесених судових витрат позивача на професійну правничу допомогу з додатками. Направлення заяви з додатками Відповідачу, (витрачено часу - 1 год. 00 хв. праці). Всього витрачено 13 год. 00 хв.
21.03.2025 Адвокатом складено розрахунку витрат на правничу допомогу до договору про надання правничої допомоги №13/11 від 13.11.2024 відповідно до якого вартість наданих послуг складає:
- Надання первинної консультації Клієнту. Проведення консультацій з Клієнтом (позивачем у спорі) правового характеру, надання інформації щодо характеру спору та порядку розгляду відповідної категорії справ. Погодження умов співпраці. Надання клієнтом доручення адвокату для підготовки позову, (витрачено часу - 1 год. 00 хв. праці) - 4000 грн. 00 коп.
- Аналіз правової ситуації, попереднє вивчення судової практики та нормативно-законодавчої бази, що покладається в основу захисту прав та інтересів (витрачено часу - 1 год. 00 хв. праці). - 4000 грн. 00 коп.
- Вивчення наданих Замовником документів, підготовка тексту претензії із відповідними додатками (з копіюванням та технічним оформленням документів) та направлення претензії відповідачеві (через відділення AT “Укрпошта») (витрачено часу - 2 год. 00 хв. праці). - 8000 грн. 00 коп.
- Підготовка тексту заяви про забезпечення позову та позовної заяви із відповідними додатками (з копіюванням та технічним оформленням документів) та направлення позовної заяви відповідачеві та інших процесуальних документів (витрачено часу - 4 год. 30 хв. праці)- 18 000 грн. 00 коп.
- Підготовка тексту заперечення на додаткові пояснення Відповідача у справі 910/16079/24 із відповідними додатками (з копіюванням та технічним оформленням документів) та направлення заперечення відповідачеві (витрачено часу - 1 год. 30 хв. праці) - 6000 грн. 00 коп.
- Участь адвоката з метою представництва інтересів Клієнта у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ) (витрачено часу - 2 год. 00 хв. праці). - 8000 грн. 00 коп.
- Підготовка заяви про стягнення понесених судових витрат позивача на професійну правничу допомогу з додатками. Направлення заяви з додатками Відповідачу, (витрачено часу - 1 год. 00 хв. праці).- 4000 грн. 00 коп.
Всього вартість наданих послуг складає 52 000,00 грн.
Оскільки представником позивача було заявлено, що попередній орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу складатиме 50 000,00 грн та з урахуванням ч 6. ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає до розгляду суму правничої допомоги у розмірі 50 000,00 грн з урахуванням того, що представником позивача жодним чином не обгрунтовано перевищення судових витрат.
Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд зазначає, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 ГПК України).
Разом з тим представником відповідача не було подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.
У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/7334/21, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).
Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 викладено правову позицію, згідно з якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та [або] значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім [орієнтовним] розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 129 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 ГПК України. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання заінтересованої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).
Водночас суд з урахуванням позиції викладеній у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 липня 2022 року у справі 910/7765/20 вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі з урахуванням предмету спору, складності відповідної роботи та кількістю процесуальних документів, що містяться в матеріалах справи.
Так, частина п'ята статті 129 ГПК України містить критерій обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Суд розглянувши розрахунок витрат на правничу допомогу до договору про надання правничої допомоги №13/11 від 13.11.2024 зазначає наступне.
Представником позивача зазначено зокрема наступні послуги:
- Надання первинної консультації Клієнту. Проведення консультацій з Клієнтом (позивачем у спорі) правового характеру, надання інформації щодо характеру спору та порядку розгляду відповідної категорії справ. Погодження умов співпраці. Надання клієнтом доручення адвокату для підготовки позову, (витрачено часу - 1 год. 00 хв. праці) - 4000 грн. 00 коп.
- Аналіз правової ситуації, попереднє вивчення судової практики та нормативно-законодавчої бази, що покладається в основу захисту прав та інтересів (витрачено часу - 1 год. 00 хв. праці). - 4000 грн. 00 коп.
Суд наголошує, що зазначені вище послуги є взаємопов'язані, з огляду на те, що без вивчення судової практики та нормативно-законодавчої бази представник не міг здійснити проведення консультацій з Клієнтом (позивачем у спорі) правового характеру, надання інформації щодо характеру спору та порядку розгляду відповідної категорії справ.
З огляду на що, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що в цій частині слід стягнути з відповідача 4 000,00 грн.
У частині підготовки тексту заяви про забезпечення позову та позовної заяви із відповідними додатками (з копіюванням та технічним оформленням документів) та направлення позовної заяви відповідачеві та інших процесуальних документів (витрачено часу - 4 год. 30 хв. праці)- 18 000 грн. 00 коп, колегія суддів зазначає наступне.
Ухвалою суду першої інстанції від 30.01.2025 відмовлено у задоволенні заяви Приватного сільськогосподарського підприємства “Порадівське» про забезпечення позову, зокрема з тих підстав: “що в заяві відсутнє достатнє обґрунтування та докази, які підтверджують доцільність та необхідність термінового забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, також заявником не надано жодних доказів на підтвердження виведення відповідачем грошових коштів чи постанов виконавчої служби про повернення виконавчих документів без виконання у зв'язку із відсутністю грошових коштів на рахунках боржника чи майна на яке можна звернути стягнення».
З огляду на що, судом першої інстанції вірно відмовлено в покладенні даних витрат на відповідача.
Стосовно наданої послуги - участь адвоката з метою представництва інтересів Клієнта у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ) (витрачено часу - 2 год. 00 хв. праці). - 8000 грн. 00 коп., слід зазначити наступне.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції було проведено 4 судових засідання, загальною тривалістю 1 год 20 хв., які було включено представником позивача до розрахунку.
З урахуванням того, що позивачем при здійсненні розрахунку враховано зокрема за надану послугу підготовка тексту заперечення на додаткові пояснення відповідача у справі 910/16079/24 із відповідними додатками (з копіюванням та технічним оформленням документів) та направлення заперечення відповідачеві 1 год 30хв, представником враховувалось не тільки одиниця виміру як 1 година, а відтак, вартість наданої представником позивача послуги - участь адвоката з метою представництва інтересів Клієнта у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду покладається на відповідача у розмірі 5 333,33 грн.
У частині наданої послуги - підготовка заяви про стягнення понесених судових витрат позивача на професійну правничу допомогу з додатками. Направлення заяви з додатками Відповідачу, (витрачено часу - 1 год. 00 хв. праці).- 4000 грн. 00 коп, суд зазначає наступне.
Верховним Судом неодноразово було викладено висновок зокрема у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №914/1564/20 та у додаткових постановах від 20.09.2023 у справі №922/838/22, від 14.09.2023 у справі №911/3076/21, від 06.09.2023 у справі №914/131/22, від 30.08.2023 у справі №911/3586/21, від 25.07.2023 у справі №914/4092/21, від 07.02.2023 у справі №922/4022/20, від 23.08.2022 у справі №909/328/18, від 05.07.2022 у справі №910/10507/21 щодо застосування статей 123, 126 ГПК України, про те, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного та обгрунтованого висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на відповідача у розмірі 23 333,33 грн.
Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваних рішень в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених у апеляційній скарзі обставин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скаргзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 у справі №910/16079/24, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Скай Агро Плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 у справі №910/16079/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 у справі №910/16079/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю “Скай Агро Плюс».
4. Матеріали справи №910/16079/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено та підписано 03.07.2025. (після виходу суддів з відпустки та з лікарняного)
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді В.В. Сулім
О.М. Гаврилюк