вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" червня 2025 р. Справа№ 18/113-53/81
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання: Романенко К.О.,
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 26.06.2025,
розглянутій у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом»
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 29.04.2024 (повний текст складено та підписано 08.05.2024)
за заявою Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча
компанія “Енергоатом»
про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 08.02.2012 таким, що не підлягає виконанню
у справі №18/113-53/81 (Головуючий суддя Грєхова О.А., судді: Блажівська О.Є., Ярмак О.М.)
за позовом Закритого акціонерного товариства Спільного українсько -американського підприємства з іноземними інвестиціями “Укрелектроват»
до Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом»
за участю Прокуратури м. Києва
про стягнення 154 268 280, 35 грн.
Короткий зміст позовних вимог та заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині
Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.08.2011 у справі №18/113-53/81, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 31.01.2012, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» на користь Закритого акціонерного товариства Спільного українсько-американського підприємства з іноземними інвестиціями “Укрелектроват» 2 562 101, 36 грн основного боргу, 1 207 585, 52 грн 52 курсової різниці при зміні валютних курсів, 118 209 236, 00 грн компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку згідно з договором №1331 від 24.11.1997 і додаткової угоди №1 від 02.03.1998 та угоди №1 від 19.05.1998, 1 283 659, 85 грн три проценти річних від простроченої суми, 4 020 411, 84 грн комісійної винагороди згідно з договором доручення №1348А від 02.03.1998 і угодою №1 від 19.05.1998, 25 500, 00 грн витрат по сплаті державного мита та 194, 71 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
08.02.2012 на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 04.08.2011, постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2011 та постанови Вищого господарського суду України від 31.01.2012 видано наказ по справі №18/113-53/81.
19.04.2024 представником Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» подано заяву про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 08.02.2012 таким, що не підлягає виконанню в частині.
В обґрунтування поданої заяви, заявник зазначав, що рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 у справі №910/18017/21, визнано недійсними: пункт 4.6 договору №1331, укладеного між Державним підприємством "Рівненська АЕС" (далі - ДП "Рівненська АЕС") та Фірмою "Евіс"; пункт 3.2.1 додаткової угоди №1 до договору №1331, укладеної між відокремленим структурним підрозділом (далі - ВП) "Рівненська АЕС" Підприємства та Фірмою "Евіс"; пункти 2, 2.1 угоди №1, укладеної між Підприємством, ВП "Рівненська АЕС", Фірмою "Евіс" та Закритим акціонерним товариством Спільне українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями "Укрелектроват" (далі - ЗАТ "Укрелектроват"), що за доводами заявника є підставою для визнання наказу Господарського суду міста Києва від 08.02.2012 таким, що не підлягає виконанню, оскільки вказаним рішенням, яке набрало законної сили, встановлено недійсність пунктів договору та угод, на підставі яких було нараховано 118 209 236, 00 грн компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку згідно з договором №1331 від 24.11.1997 і додаткової угоди №1 від 02.03.1998 та угоди №1 від 19.05.1998.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 замінено відповідача у справі №18/113-53/81 та боржника у виконавчому провадженні №34029225 з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на його правонаступника - Акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом».
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі №18/113-53/81 відмовлено Акціонерному товариству “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» у задоволенні заяви про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 08.02.2012 таким, що не підлягає виконанню в частині.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження припинення обов'язку боржника після ухвалення судом рішення про стягнення боргу. Крім цього, суд першої інстанції послався на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, як гарантію обов'язковості виконання рішення суду від 04.08.2011 у справі №18/113-53/81, котре набрало законної сили.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, доповнення до апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржувану ухвалу, та задовольнити його заяву про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 08.02.2012 таким, що не підлягає виконанню в частині, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
В своїй апеляційній скарзі з урахуванням доповнення до апеляційної скарги (подані у межах строку на апеляційне оскарження), позивач зазначає, що судом першої інстанції взагалі не було досліджено, що оскільки пункти договору та угод є недійсними з моменту їх вчинення, то жодного зобов'язання стосовно сплати компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку між сторонами взагалі не виникло, а сам факт виникнення у Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» такого обов'язку спростований рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/18017/21.
На думку скаржника, твердження суду першої інстанції про неможливість застосування означеного механізму з огляду на те, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2011 не скасоване, є помилковим, оскільки визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, не вимагає попереднього скасування судового рішення, а спрямоване на встановлення у судовому порядку наявності обставин, які виключають проведення виконавчих дій за відповідним виконавчим документом, тоді як чинність самого судового рішення, на підставі якого цей виконавчий документ було видано, залишається беззаперечною.
У письмових поясненнях скаржник наголосив на тому, що було б явно не справедливим примушувати його платити кошти за правочинами, які укладені з метою, що завідомо суперечна інтересам держави і суспільства, незважаючи на те, що рішення про стягнення цих коштів залишається чинним. При тому, що законодавство, зокрема ст. 328 Господарського процесуального кодексу України, передбачає легітимний правовий механізм для недопущення цієї ситуації.
Також скаржник зазначив, держава визначила його як одного з ключових суб'єктів економічної оборони України. У зв'язку з цим, враховуючи статус скаржника, продовження стягнення з нього коштів за правочинами, які укладені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, підриває обороноздатність держави, що неприпустимо в умовах війни.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти апеляційної скарги, Закритим акціонерним товариством Спільне українсько-американське підприємства з іноземними інвестиціями "Укрелектроват" подано відзив, у якому позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу залишити без змін, наголошуючи на законності та обґрунтованості останньої.
Позивач відзначив, що рішення Господарського суду м. Києва від 04.08.2011 у справі №18/113-53/81 не скасовано, що виключає можливість визнання наказу таким, що не підлягає примусовому виконанню.
Явка представників у судове засідання
В судове засідання 26.06.2025 з'явились представники позивача та відповідача, прокурор не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (ухвали суду від 25.02.2025, 18.03.2025, 20.05.2025, 10.06.2025 та 24.06.2025) до електронного кабінету Прокуратури міста Києва.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«А1ітеп1агіа Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»),
З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника прокуратури.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
09.05.2024 матеріали апеляційної скарги надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2024 передані колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шевчук С.Р., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №18/113-53/81; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
На виконання вищезазначеної ухвали до Північного апеляційного господарського суду надійшли з Господарського суду міста Києва матеріали справи №18/113- 53/81.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі №18/113-53/81; розгляд апеляційної скарги призначено на 19.06.2024 о 12:30 год.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі №18/113-53/81 відкладено на 24.07.2024 о 13:25 год.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 визнано необґрунтованою заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шевчук С.Р., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П від розгляду справи №18/113-53/81 та відмовлено в її задоволенні; заяву колегії суддів Північного апеляційного господарського суду Шевчук С.Р., Демидової А.М., Ходаківської І.П. про самовідвід від розгляду справи №18/113-53/81 задоволено.
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" з матеріалами справи №18/113-53/81 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2024 справу №18/113-53/81 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 прийнято до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі №18/113-53/81 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.; розгляд апеляційної скарги призначено на 04.09.2024 о 14:20 год.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024, у зв'язку з перебуванням суддів Буравльова С.І. з 19.08.2024 до 13.09.2024 та Шапрана В.В. з 26.08.2024 до 13.09.2024 у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024 справу №18/113-53/81 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Андрієнко В.В., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 прийнято до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі №18/113-53/81 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Андрієнко В.В., Коротун О.М.; розгляд апеляційної скарги призначено на 04.09.2024 о 14:20 год.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 відкладено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі №18/113-53/81 до 26.09.2024 о 11:00 год.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі №18/113-53/81 в Північному апеляційному господарському суді знято з розгляду справу у зв'язку з повітряною тривогою у місті Києві; розгляд апеляційної скарги призначено на 10.10.2024 о 11:00 год.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 заяву представника Закритого акціонерного товариства Спільного українсько- американського підприємства з іноземними інвестиціями "Укрелектроват" адвоката Нагірняк Я.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; розгляд апеляційної скарги призначено на 10.10.2024 о 11:00 год. в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 оголошено перерву з розгляді апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі №18/113-53/81 до 04.11.2024 о 13:00 год.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 виправлено описку в ухвалах Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024, 04.09.2024 та 26.09.2024 у справі №18/113-53/81.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 оголошено перерву в розгляді апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі №18/113-53/81 до 18.11.2024 о 12:20 год.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду №09.1- 08/4369/24 від 15.11.2024, у зв'язку перебуванням судді Коротун О.М., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2024, в зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М., яка входить до складу колегії і не є головуючим суддею, у відпустці з 15.11.2024 до 25.11.2024, для розгляду справи №18/113-53/81 визначено новий склад колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г.., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.1.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2024 прийнято до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі №18/113-53/81 у складі колегії суддів: головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.; розгляд апеляційної скарги призначено на 18.11.2024 о 12:20 год.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 оголошено перерву в розгляді апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі №18/113-53/81 до 27.11.2024 о 12:20 год.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі №18/113-53/81 в Північному апеляційному господарському суді знято з розгляду справ у зв'язку з повітряною тривогою у місті Києві; розгляд апеляційної скарги призначено 04.12.2024 о 12:10 год.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про відвід судді Північного апеляційного господарського суду Сітайло Л.Г. від участі у справі №18/113-53/81.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 заяву про самовідвід судді Сітайло Л.Г. від розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі №18/113-53/81 задоволено. Справу №18/113-53/81 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду №09.1-07/987/24 від 05.12.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв'язку із задоволеною заявою про самовідвід судді Сітайло Л.Г.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №18/113-53/81 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Барсук М.А., судді: Гаврилюк О.М., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 прийнято до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі №18/113-53/81 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Барсук М.А., судді: Гаврилюк О.М., Пономаренко Є.Ю.; розгляд апеляційної скарги призначено на 20.01.2025 на 15:00 год.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2024 розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі №18/113-53/81 відкладено на 17.02.2025 о 15:00 год.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 заяву представника Закритого акціонерного товариства Спільного українсько- американського підприємства з іноземними інвестиціями «Укрелектроват» про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції; розгляд апеляційної скарги призначено на 17.02.2025 о 15:00 год. в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 виправлено описку в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 у справі №18/113-53/81.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про відвід суддів Барсук М.А. та Пономаренка Є.Ю. від участі у розгляді апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі №18/113-53/81 відмовлено.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 заяву про самовідвід суддів Барсук М.А. та Пономаренко Є.Ю. від розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі №18/113-53/81 задоволено. Матеріали справи №18/113-53/81 передано для визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду №09.1- 07/95/25 від 21.02.2025, у зв'язку задоволенням заяви про самовідвід суддів Барсук М.А. та Пономаренко Є.Ю. від розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі №18/113-53/81 відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №18/113-53/81.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2025 справу №18/113-53/81 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Тищенко А.І., суддів: Коробенка Г.П., Михальської Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 відкрито провадження у справі №18/113-53/81 у складі головуючого судді: Тищенко А.І., суддів: Коробенка Г.П., Михальської Ю.Б. Справу №18/113-53/81 призначено до розгляду на 18.03.2025 о 9:50 год в режимі відеоконференції.
18.03.2025 розгляд справи №18/113-53/81 відкладено на 15.04.2025 на 11:20 год в режимі відеоконференції у зв'язку з неявкою представника позивача.
Розпорядженням Керівника апарату від 14.04.2025 №09.1-08/939/25 у зв'язку із перебуванням судді Коробенка Г.П., який не є головуючим суддею, у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.22., 2.3.43. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №18/113-53/81.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2025 справу №18/113-53/81 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Тищенко А.І., суддів: Михальської Ю.Б., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №18/113-53/81 в складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду головуючий суддя Тищенко А.І., судді: Михальська Ю.Б., Мальченко А.О. Справу №18/113-53/81 призначено до розгляду на 20.05.2025 о 9:50 год в режимі відеоконференції.
20.05.2025 розгляд справи №18/113-53/81 відкладено на 10.06.2025 на 11:00 год в режимі відеоконференції у зв'язку з неявкою представника позивача.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у справі №18/113-53/81 задоволено клопотання представника Закритого акціонерного товариства Спільного українсько - американського підприємства з іноземними інвестиціями “Укрелектроват» про відкладення розгляду справи, розгляд справи №18/113-53/81 відкладено на 24.06.2025 на 12:00 год. в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 розгляд справи №18/113-53/81 відкладено на 26.06.2025 на 13:00 год в режимі відеоконференції, у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги у місті Києві.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.08.2011 у справі №18/113-53/81 позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» на користь Закритого акціонерного товариства Спільного українсько-американського підприємства з іноземними інвестиціями “Укрелектроват» 2 562 101, 36 грн основного боргу, 1 207 585, 52 грн 52 курсової різниці при зміні валютних курсів, 118 209 236, 00 грн компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку згідно з договором №1331 від 24.11.1997 і додаткової угоди №1 від 02.03.1998 та угоди №1 від 19.05.1998, 1 283 659, 85 грн три проценти річних від простроченої суми, 4 020 411, 84 грн комісійної винагороди згідно з договором доручення №1348А від 02.03.1998 і угодою №1 від 19.05.1998, 25 500, 00 грн витрат по сплаті державного мита та 194, 71 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2011, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.01.2012, рішення Господарського суду м. Києва від 04.08.2011 у справі №18/113-53/81 залишено без змін.
08.02.2012 на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 04.08.2011, постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2011 та постанови Вищого господарського суду України від 31.01.2012 видано наказ по справі №18/113-53/81.
19.04.2024 представником Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» подано заяву про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 08.02.2012 таким, що не підлягає виконанню в частині.
В обґрунтування поданої заяви, заявник зазначав, що рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 у справі №910/18017/21, визнано недійсними: пункт 4.6 договору №1331, укладеного між ДП "Рівненська АЕС" та Фірмою "Евіс"; пункт 3.2.1 додаткової угоди №1 до договору №1331, укладеної між ВП "Рівненська АЕС" Підприємства та Фірмою "Евіс"; пункти 2, 2.1 угоди №1, укладеної між Підприємством, ВП "Рівненська АЕС", Фірмою "Евіс" та Закритим акціонерним товариством Спільне українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями "Укрелектроват", що за доводами заявника є підставою для визнання наказу Господарського суду міста Києва від 08.02.2012 таким, що не підлягає виконанню, оскільки означеним рішенням, яке набрало законної сили, встановлено недійсність пунктів договору та угод, на підставі яких було нараховано 118 209 236, 00 грн компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку згідно з договором №1331 від 24.11.1997 і додаткової угоди №1 від 02.03.1998 та угоди №1 від 19.05.1998.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі №18/113-53/81 відмовлено Акціонерному товариству “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» у задоволенні заяви про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 08.02.2012 таким, що не підлягає виконанню в частині, оскільки заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження припинення обов'язку боржника після ухвалення судом рішення про стягнення боргу. Крім цього, суд першої інстанції послався на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, як гарантію обов'язковості виконання рішення суду від 04.08.2011 у справі №18/113-53/81, котре набрало законної сили.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для, скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов до таких висновків.
За приписами частини 1 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (частина 2 наведеної норми).
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, у розумінні наведеної норми скасування чи визнання нечинним судового рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, як і визнання судом безпосередньо самого виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є окремими, самостійними відносно одна одної підставами закінчення виконавчого провадження.
Отже, на відміну від процедури скасування судового рішення, визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, не передбачає здійснення перегляду самого рішення суду, на підставі якого цей документ було видано, задля спростування його чинності.
Натомість, сутність процедури визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, полягає у встановленні наявності процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, або обставин і фактів матеріального характеру, які виникли після ухвалення судового рішення і виключають проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом у зв'язку з відсутністю обов'язку боржника.
Як правильно зазначено місцевим господарським судом, у розумінні ст. 328 Господарського процесуального кодексу України підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: процесуально-правові та матеріально-правові.
Так, процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
У свою чергу, матеріально-правовими підставами для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є встановлені судом юридичні факти (фактичні обставини дійсності), у силу яких об'єктивно виключається проведення виконання чинного судового рішення за відповідним виконавчим документом.
У розумінні статті 328 Господарського процесуального кодексу України перелік таких обставин не є вичерпним, адже, окрім прямої вказівки на відсутність обов'язку боржника у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням самим боржником чи іншою особою, наведена норма передбачає також й «інші причини» для визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
При цьому, аналіз структури побудови частини 2 наведеної процесуальної норми, логічного погодження її внутрішнього змісту дозволяє беззаперечно стверджувати про те, що словосполучення «інші причини» стосується інших підстав саме матеріально-правового характеру, а не процесуально-правового, як про те помилково зазначив суд першої інстанції, наводячи в приклад, зокрема, скасування або зміну рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.
За наведеного, розглядаючи заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, суд має встановити саме відсутність обов'язку боржника, виходячи з обставин кожної конкретної справи, не обмежуючись при цьому лише тими, котрі прямо перелічені у наведеній процесуальній нормі.
Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 08.02.2012 таким, що не підлягає виконанню в частині, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження припинення обов'язку боржника після ухвалення судом рішення про стягнення боргу.
Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок помилковим з огляду на таке.
Для вирішення спірного питання у першу чергу треба встановити, чи виконано на сьогодні рішення Господарського суду м. Києва від 04.08.2011 у справі №18/113-53/81.
Сторонами не заперечується, що наказ від 08.02.2012 перебуває на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у межах виконавчого провадження №34029225, яке наразі зупинене згідно з постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. від 20.10.2021.
Залишок заборгованості боржника згідно з наказом Господарського суду міста Києва від 08.02.2012 у справі №18/113-53/81 становить 31 573 688, 49 грн, що не оспорюється сторонами, підтверджується актом звірки взаєморозрахунків сторін, довідкою АТ «Укрсиббанк» від 24.11.2021 №57-1-16/33-509, а також постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 у справі №910/19565/21.
Предметом судового розгляду у рамках справи №910/19565/21 були вимоги ЗАТ “Укрелектроват» до ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на залишок суми заборгованості, підтвердженої рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2011 у справі №18/113-53/81.
Переглядаючи вказану справу в апеляційному порядку, Північний апеляційний господарський суд у постанові від 05.03.2024 встановив, що сума боргу, яка залишилась непогашеною станом на 24.09.2021 у розмірі 31 573 688, 49 грн, є саме боргом, який виник у зв'язку із несплатою компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку згідно з договором №1331 від 24.11.1997 і додатковою угодою №1 від 02.03.1998 та угодою №1 від 19.05.1998, який був стягнутий рішенням від 04.08.2011 у справі №18/113-53/81.
Отже, у межах виконавчого провадження №34029225 залишається не погашеною заборгованість, що є компенсацією за відстрочення кінцевого розрахунку згідно з договором №1331 від 24.11.1997 і додатковою угодою №1 від 02.03.1998 та угодою №1 від 19.05.1998, який був стягнутий рішенням від 04.08.2011 у справі №18/113-53/81.
Щодо відсутності у боржника обов'язку зі сплати компенсацією за відстрочення кінцевого розрахунку.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У силу частини 2 наведеної норми зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Частинами 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, у силу якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 у справі №910/18017/21, яке набрало законної сили, визнано недійсними п. 4.6 договору №1331 від 24.11.1997, п. 3.2.1 додаткової угоди №1 від 02.03.1998 та п. п. 2, 2.1 угоди №1 від 19.05.1998, на підставі яких було здійснено нарахування та присуджено до стягнення з відповідача компенсацію за відстрочення кінцевого розрахунку за вказаним договором та угодами у розмірі 118 209 236, 00 грн.
Так, у пунктах 4.5, 4.6 договору №1331 визначалося, що у випадку виконання зобов'язання за даним договором і додаткових угод до нього з боку Фірми «Евіс» за рахунок власних (або залучених на стороні) засобів остання надає Рівненській АЕС товарний кредит на строк до повного погашення заборгованості, яка виникла перед Фірмою «Евіс». Проценти за користування комерційним кредитом розраховуються, виходячи з умов - у році 360 днів.
Рівненська АЕС виплачує Фірмі «Евіс» проценти за користування комерційним кредитом за наступною ставкою:
- перші 15 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт (наданих послуг) за ставкою 75% річних від суми заборгованості;
- з 16-го календарного дня до 30-го календарного дня з моменту підписання акту виконаних робіт (наданих послуг) за ставкою 100% річних від суми заборгованості;
- з 31-го до 61-го календарного дня з моменту підписання акту виконаних робіт (наданих послуг) за ставкою 130% річних від суми заборгованості;
- починаючи з 62-го календарного дня з моменту підписання акту виконаних робіт (наданих послуг) і до повного погашення заборгованості за ставкою 180% річних від суми заборгованості.
У подальшому умовами пунктів 3.2, 3.2.1 додаткової угоди №1 було передбачено, що виходячи із даної додаткової угоди, Фірма «Евіс» забезпечить поставку Рівненській АЕС свіжого ядерного палива шляхом фінансування поставки в порядку надання останній товарного кредиту на умовах, викладених в п.п. 4.5, 4.6 договору №1331, з урахуванням умов протоколу розбіжностей, у зв'язку з чим встановили, що по факту надання товарного кредиту у вигляді фінансового супроводження поставки свіжого ядерного палива на Рівненську АЕС остання виплатить Фірмі «Евіс» проценти за користування товарним кредитом на наступних умовах: із розрахунку середньої на дату складення договору ставки (по Рівненській АЕС) кредитування, яка становить 60%. При цьому у пункті 3.5 додаткової угоди №1 було визначено, що валюта платежу по даній додатковій угоді - долари США.
Зі змісту пунктів 2, 2.1, 2.2 угоди №1 вбачається, що за надання відстрочки погашення заборгованості Фірмі «Евіс» виплачується компенсація, розмір якої розраховується наступним чином:
- за відстрочку на перші 20 календарних днів з моменту спливу строку розрахунку ДП «НАЕК «Енергоатом» перед Фірмою «Евіс» - 1,32% від суми заборгованості;
- за відстрочку з 21 по 50 календарний день - 4,32%; за відстрочку з 51 по 80 календарний день - 8,32%;
- з 81 дня і до повного погашення заборгованості (але в загальному строку не більше одного року) - 8,32% від суми заборгованості та пеня у розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Разом з тим, 26.12.2022 Господарським судом міста Києва було прийнято рішення у справі №910/18017/21, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023, яким визнано недійсними:
- пункт 4.6 договору №1331, укладеного 24.11.1997 між Державним підприємством «Рівненська АЕС» та Фірмою AVIS TRADING GROUP, LLC (Евіс Трейдінг Груп);
- пункт 3.2.1 додаткової угоди №1 від 02.03.1998 до договору №1331 від 24.11.1997, укладеної між відокремленим підрозділом «Рівненська АЕС» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та Фірмою AVIS TRADING GROUP, LLC (Евіс Трейдінг Груп);
- пункти 2, 2.1 Угоди №1 від 19.05.1998, укладеної між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», відокремленим структурним підрозділом «Рівненська АЕС», фірмою AVIS TRADING GROUP, LLC (Евіс Трейдінг Груп) та Закритим акціонерним товариством «Спільне українсько- американське підприємство з іноземними інвестиціями «Укрелектроват», як такі, що вчинені з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства (ст. 49 Цивільного кодексу Української PCP).
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Отже, наразі набрало законної сили рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 у справі № 910/18017/21, яким встановлено недійсність пункту 4.6 договору №1331 від 24.11.1997, пункту 3.2.1 додаткової угоди №1 від 02.03.1998 та пунктів 2, 2.1 угоди №1 від 19.05.1998, на підставі яких було нараховано та присуджено до стягнення з відповідача 118 209 236, 00 грн компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку за вказаним договором та угодами.
За правилом, закріпленим частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
В силу ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Судом першої інстанції не було враховано, що оскільки перелічені вище пункти договору та угод є недійсними з моменту їх вчинення, то жодного зобов'язання стосовно сплати компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку між сторонами взагалі не виникло.
Інакше кажучи, у позивача не виникло права вимагати сплати названої компенсації, тоді як у відповідача не виникло обов'язку з оплати коштів останньої, присуджених до стягнення рішенням суду від 04.08.2011 у даній справі.
Аналогічних за змістом висновків дійшов також й Північний апеляційний господарський суд у постанові від 05.03.2024, переглядаючи згадану вище справу №910/19565/21.
При цьому колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08.06.2022 у справі №688/2332/20, що за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду.
Отже, зобов'язання з оплати компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку могли виникнути лише на підставі визнаних наразі недійсними пункту 4.6 договору №1331 від 24.11.1997, пункту 3.2.1 додаткової угоди №1 від 02.03.1998 та пунктів 2, 2.1 угоди №1 від 19.05.1998, та лише підтверджувалися рішенням суду від 04.08.2011 у справі №18/113-53/81, однак у жодному разі це рішення не було підставою для виникнення такого обов'язку.
Підсумовуючи, колегія суддів зазначає, що посилання суду першої інстанції на те, що боржником до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів припинення його обов'язку після ухвалення судом рішення про стягнення боргу, є недостатнім для відмови у задоволенні поданої заяви, беручи до уваги, що сам факт виникнення такого обов'язку у Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» спростований рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/18017/21, що, утім, судом першої інстанції взагалі досліджено не було.
Враховуючи доведеність факту відсутності в Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» матеріального обов'язку зі сплати позивачу компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку, покладеного в основу судового рішення від 04.08.2011 в частині стягнення коштів у сумі 118 209 236, 00 грн, а також беручи до уваги, що механізм оскарження названого судового рішення, як і перегляду його за нововиявленими обставинами у силу положень процесуальних норм наразі вже недоступні заявникові, суд зауважує, що фактично єдиним процесуальним способом захисту своїх прав, як боржника, від несправедливого стягнення коштів, обов'язок зі сплати яких не виникав, є визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у порядку ст. 328 Господарського процесуального кодексу України.
Також колегія суду вважає, що у розумінні статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 328 Господарського процесуального кодексу України визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, не вимагає попереднього скасування судового рішення, а спрямоване на встановлення у судовому порядку наявності обставин, які виключають проведення виконавчих дій за відповідним виконавчим документом, тоді як чинність самого судового рішення, на підставі якого цей виконавчий документ було видано, залишається беззаперечною, посилання суду першої інстанції на неможливість застосування означеного механізму з огляду на те, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2011 не скасоване, є юридично неспроможним.
Як вже зазначалося, відмовляючи у задоволенні заяви АТ “НАЕК “Енергоатом» про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 08.02.2012 таким, що не підлягає виконанню в частині, Господарський суд міста Києва послався також і на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, як гарантію обов'язковості виконання рішення суду від 04.08.2011 у справі №18/113-53/81, котре набрало законної сили.
Так, стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. При тому під практикою суду за змістом статті 1 названого Закону розуміється вся без винятку практика Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Пунктом 4 ст. 11 ГПК України закріплено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї та уся без винятку практика Європейського суду з прав людини (далі - Суду, ЄСПЛ) є частиною українського законодавства та джерелом права в Україні.
Зокрема, п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Проаналізувавши положення наведеного вище п. 1 ст. 6 Конвенції, як ті розтлумачені в практиці ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Правова визначеність та право на справедливий суд передбачають дотримання, у тому числі, принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень («Гурмундур Андрі Астрассон проти Ісландії» (Guцmundur Andri Astrдцsson v. Iceland) [ВП], 2020, § 23 8 і нижче; «Трегует проти Росії» (Treguet v. Russia), 2022, § 28; «Балан проти Республіки Молдова (№ 2)» (Balan v. the Republic of Moldova (№ 2), 2022, § 27). Згідно з цим принципом, жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного й обов'язкового судового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій не мають використовуватись для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження («Балан проти Республіки Молдова (№ 2)» (Balan v. the Republic of Moldova (№ 2), 2022, § 30), a сама лише можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду справи.
Саме вказаний принцип й був покладений судом першої інстанції в основу оскаржуваної наразі ухвали із зазначенням про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2011 у справі №18/113-53/81, будучи остаточним та маючи обов'язкову силу, не може залишатися невиконаним на шкоду ЗАТ “Укрелектроват».
Разом з тим, іншою складовою права на справедливий судовий розгляд, передбаченого статтею 6 Конвенції, є право на доступ до суду, тобто право звертатися до суду з цивільними скаргами, що стосуються прав та обов'язків особи цивільного характеру у разі виникнення стосовно них спору (див. «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), 1975, § 36).
Як вбачається з матеріалів справи, у поданих заявах по суті спору АТ «НАЕК» «Енергоатом» зазначає, що у нього не виникло обов'язку, а у ЗАТ «Укрелектроват», відповідно, права вимагати оплати компенсації у розмірі 118 209 236, 00 грн за відстрочення кінцевого розрахунку згідно з договором №1331 від 24.11.1997 і додаткової угоди №1 від 02.03.1998 та угоди №1 від 19.05.1998, визначеної до стягнення рішенням Господарського суду м. Києва від 04.08.2011 у справі №18/113-53/81, яке набрало законної сили, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва, винесеним 26.12.2022 у справі №910/18017/21, яке також набрало законної сили, визнано недійсними п. 4.6 договору №1331 від 24.11.1997, п. 3.2.1 додаткової угоди №1 від 02.03.1998 та п. п. 2, 2.1 угоди №1 від 19.05.1998, на підставі яких було нараховано та присуджено до стягнення з відповідача вказану компенсацію. Враховуючи, що правові механізми захисту свого права шляхом оскарження рішення суду від 04.08.2011, як і його перегляду за нововиявленими обставинами в силу приписів чинного Господарського процесуального кодексу України AT «НАЕК «Енергоатом» вже недоступні, останнє подало до суду заяву про визнання наказу Господарського суду м. Києва №18/113-53/81, виданого на виконання рішення від 04.08.2011, таким, що не підлягає виконанню у відповідній частині.
Отже, у рамках даного спору фактично склалося становище, коли право однієї особи (позивача) на правову визначеність та виконання судового рішення, передбаченому п. 1 ст. 6 Конвенції, суперечить праву іншої особи (відповідача) на доступ до суду, так само гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції. Виходячи з практики ЄСПЛ, така ситуація вимагає балансування між конфліктуючими інтересами, і суд надає Державі широку свободу розсуду (див. «Санофі Пастер проти Франції» (Sanofi Pasteur v. France), 2020, §§ 56-58).
Так, рішеннями у справах «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), 2003, § 52; «Шамат проти Туреччини» (Зamat v. Turkey), 2020, § 62, і «ТОВ Лінк Ойл СПБ проти Росії» (ООО Link Oil SPB v. Russia) (ухв.), 2009, ЄСПЛ визнає виправданість відступу від принципу остаточності та обов'язковості судових рішень тоді, коли такий відступ обумовлений особливими та непереборними обставинами, такими як виправлення суттєвого недоліку або судової помилки.
Приймаючи у 2011 році рішення по суті спору, господарський суд в силу статті 83 ГПК України (у редакції, чинній станом на дату прийняття рішення) був наділений повноваженнями визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Проте на підставі пункту 4.6 договору №1331, укладеного між ДП "Рівненська АЕС" та Фірмою "Евіс"; пункту 3.2.1 додаткової угоди №1 до договору №1331, укладеної між ВП "Рівненська АЕС" Підприємства та Фірмою "Евіс"; пунктів 2, 2.1 угоди №1, укладеної між Підприємством, ВП "Рівненська АЕС", Фірмою "Евіс" та ЗАТ "Укрелектроват", котрі були укладені з метою, що завідомо суперечна інтересам держави і суспільства, господарським судом було нараховано та присуджено до стягнення з відповідача спірну компенсацію.
Вказана судова помилка була виправлена лише 26.12.2022 рішенням Господарського суду міста Києва у іншій справі №910/18017/21, яке на сьогодні набуло законної сили, тобто є остаточним і обов'язковим у розумінні Конвенції.
Практика суду щодо принципу res judicata налічує випадок, коли остаточне рішення не скасовується, але позбавляється юридичної сили через рішення, винесене в окремому провадженні («Гражулевічюте проти Литви» (Grazuleviciьte V. Lithuania), 2021, §§ 79-81). Спосіб, у який розглядаються різні справи, може правомірно призвести до різних судових рішень. У справі «Айдін та інші проти Туреччини» (Aydin and Others v. Tьrkiye) (ухв.), 2023, §§ 56 і далі), два суди винесли суперечливі рішення в двох окремих провадженнях з одного й того ж питання. Перше рішення, яке було ухвалено на користь заявника, ґрунтувалося на презумпції факту, яку відповідачі не змогли спростувати. Друге рішення, ухвалене не на користь заявника, було винесено в іншому провадженні за участю інших відповідачів, яким вдалося надати аргументи й докази на спростування такої презумпції. Суд дійшов висновку, що за таких обставин не було допущено недотримання принципу правової визначеності, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції.
У цьому контексті суд підкреслив, що потреба у виправленні судових помилок, яка становить законне міркування, не повинна задовольнятися у свавільний спосіб, і в будь-якому випадку органи влади повинні, наскільки це можливо, дотримуватися справедливого балансу між інтересами особи та необхідністю забезпечити належне здійснення правосуддя («Магомедов та інші проти Росії» (Magomedov та інші проти Росії), 2017, §§ 94-95).
Отже, згідно практики ЄСПЛ, зіштовхнувшись з необхідністю балансування між принципами, гарантованими статтею 6 Конвенції, суд вправі діяти на власний розсуд, забезпечуючи при цьому у кожній конкретній ситуації справедливу рівновагу між конфліктуючими інтересами сторін та уникаючи абсолютного свавілля.
Дотримання формалізованих правил цивільного судочинства є цінним і важливим, оскільки воно здатне обмежити дискреційні повноваження, забезпечити рівність сторін, запобігти свавіллю, забезпечити ефективне вирішення спору та винесення рішення протягом розумного строку, а також забезпечити правову визначеність і повагу до суду («Зубак проти Хорватії» (Zubac v. Croatia) [ВП], 2018, § 96).
Водночас відповідні норми або їх застосування не повинно перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби судового захисту («Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano and Others v. Spain), 2000, § 36; «Звольський та Звольстка проти Чехії» (Zvolsky and Zvolska v. the Czech Republic), 2002, § 51).
Застосовуючи процесуальні норми, суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може зашкодити справедливості провадження, так і надмірної гнучкості, яка може зробити недійсними процесуальні вимоги, викладені в законах («Хасан Тунч та інші проти Туреччини» (Hasan Tunс та інші проти Туреччини), 2017, §§ 32-33).
Кожна справа повинна оцінюватися з огляду на особливості провадження, про яке йдеться («Куршун проти Туреччини» (Kursun V. Turkey), 2018, §§ 103-104).
Право на доступ до суду порушується, коли правила перестають слугувати цілям «правової визначеності» та «належного здійснення правосуддя» і утворюють своєрідний бар'єр, що перешкоджає стороні у справі розглянути її справу по суті компетентним судом («Зубак проти Хорватії» (Zubac v. Croatia) [ВП], 2018, § 98).
У випадках, коли закриття кримінального провадження унеможливлює розгляд цивільних позовів, поданих заявниками в контексті цього провадження, cуд розглядає, чи могли заявники скористатися іншими засобами для захисту своїх цивільних прав. Лише у тих випадках, коли cуд встановив наявність інших доступних та ефективних засобів юридичного захисту, порушення права на доступ до суду відсутнє (див. «Ніколає Віргіліу Танасе проти Румунії» (Nicolae Virgiliu Tanase v. Romania) [ВП], 2019, § 198).
Звертаючись до господарського суду зі спірною заявою, AT «НАЕК» Енергоатом» цілком обґрунтовано виходило з того, що у силу приписів чинних процесуальних норм, механізм оскарження рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2011 у справі №18/113-53/81, як і перегляду його за нововиявленими обставинами вже є недоступними.
При цьому, колегія суддів враховує, що потенційне застосування AT «НАЕК «Енергоатом» правового механізму, передбаченого ч. 1 ст. 216 ЦК України, не відповідатиме принципам процесуальної економії та ефективності способу захисту, усталеним у практиці Верховного Суду, однак визначений механізм передбачає ініціювання та судовий розгляд ще однієї справи та вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, тоді як її імовірне задоволення так чи інакше вимагатиме в послідуючому того ж самого визнання наказу Господарського суду міста Києва №18/113-53/81 від 08.02.2012 таким, що не підлягає виконанню в частині.
У контексті наведеного колегія суддів, звертаючись до практики ЄСПЛ, враховує, що «право на суд» та право на доступ, не будучи абсолютними, також можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такої міри, що не порушують зміст цих прав («Станев проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], 2012, § 229; «Бака проти Угорщини» (Baka v. Hungary) [ВП], 2016, § 120; «Найт-Ліман проти Швейцарії» (Naїt-Liman v. Switzerland) [ВП], 2018, § 113; «Філіє проти Греції (No 1)» (Philis v. Greece (No 1), 1991, § 59; «Де Жуффр де ла Прадель проти Франції» (De Geouffre de la Pradelle v. France), 1992, § 285).
Крім того, обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети і якщо не існує належного пропорційного співвідношення між використаними засобами та метою, якої прагнуть досягнути («Греко-католицька парафія Лупені та інші проти Румунії» («Греко-католицька парафія Лупені та інші проти Румунії» (Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania) [ВП], 2016, § 89; «Найт-Ліман проти Швейцарії» (Naїt-Liman v. Switzerland) [ВП], 2018, § 115).
Однак, місцевий господарський суд, не взявши до уваги наведені висновки ЄСПЛ, помилково посилався винятково на принцип остаточності і обов'язковості судового рішення, відступ від якого за даних конкретних обставин справи, на переконання суду апеляційної інстанції, є виправданим з огляду на необхідність виправлення судової помилки; обґрунтованим з огляду на те, що жодного зобов'язання стосовно сплати компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку між сторонами взагалі не виникло; співрозмірним, враховуючи, що захистом прав боржника права кредитора жодним чином не порушуються; а також здійсненим без ознак свавілля, тобто у спосіб, прямо передбачений чинним процесуальним законодавством України.
При цьому, судом враховано, що вирішення проблем тлумачення національного законодавства належить насамперед до компетенції національних органів влади, зокрема судів. Роль ЄСПЛ обмежується перевіркою сумісності наслідків такого тлумачення з Конвенцією. Відтак, за винятком випадків очевидного свавілля, суд не має права ставити під сумнів тлумачення національного законодавства національними судами («Найт-Ліман проти Швейцарії» (Naїt-Liman v. Switzerland) [ВП], 2018, §116). У такий спосіб, якщо вищі національні суди всебічно та переконливо проаналізували точний характер оскаржуваного обмеження на основі відповідної практики Конвенції та принципів, що з неї випливають, суду необхідні вагомі підстави для ухвалення рішення, яке відрізнятиметься від висновків вищих національних судів, шляхом підміни їхніх власних поглядів на питання тлумачення національного законодавства і встановлення, всупереч їхнім висновкам, що вірогідно існувало право, визнане національним законодавством («Карой Надь проти Угорщини» (Karoly Nagy v. Hungary) [ВП], 2017, §§ 60 і 62; «X та інші проти Росії» (X and Others v. Russia), 2020, § 48).
Враховуючи вищевказане, Північний апеляційний господарський суд не вбачає обставин, які б свідчили про порушення принципу правової визначеності, закріпленого в п. 1 ст. 6 Конвенції, а тому вважає за можливе заяву АТ «НАЕК «Унергоатом» про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 08.02.2012 таким, що не підлягає виконанню в частині, задовольнити.
Відповідно до частини 4 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.
Суд апеляційної інстанції відзначає, що зазначена норма про обов'язок суду стягнути на вимогу боржника на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом, у випадку визнання його таким, що не підлягає виконанню, є імперативною.
Як встановлено судом, 31 573 688, 49 грн залишку заборгованості за наказом Господарського суду міста Києва від 08.02.2012 є компенсацією за відстрочення кінцевого розрахунку згідно з договором №1331 від 24.11.1997, додатковою угодою №1 від 02.03.1998 та угодою №1 від 19.05.1998.
Таким чином, стягнення за виконавчим документом в частині компенсації відбулося на суму 86 635 547, 51 грн (118 209 236, 00 грн компенсації згідно з виконавчим документом «мінус» 31 573 688, 49 грн залишку компенсації).
У зв'язку з цим зі стягувана на користь боржника підлягають стягненню 86 635 547, 51 грн, безпідставно одержаних стягувачем.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановления помилкової ухвали.
З огляду на наведене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі №18/113-53/81 підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а заява Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у справі №18/113-53/81 в частині - задоволенню.
Судові витрати
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 269, 271, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі №18/113-53/81 задовольнити.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі №18/113-5 3/81 скасувати.
Заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у справі №18/113-53/81 у частині задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, наказ Господарського суду міста Києва №18/113-53/81, виданий 08.02.2012 на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 04.08.2011, постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2011 та постанови Вищого господарського суду України від 31.01.2012 у справі №18/113-53/81, у частині стягнення 118 209 236, 00 гривень компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку згідно з договором №1331 від 24.11.1997 і додатковою угодою №1 від 02.03.1998 та угодою №1 від 19.05.1998.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Спільне українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями «Укрелектроват» (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Комсомольська, будинок 25, квартира 38; ідентифікаційний код 24236612) на користь Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код 24584661) 86 635 547 (вісімдесят шість мільйонів шістсот тридцять п'ять тисяч п'ятсот сорок сім) грн. 51 коп., як безпідставно одержані.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Спільне українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями «Укрелектроват» (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Комсомольська, будинок 25, квартира 38; ідентифікаційний код 24236612) на користь Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код 24584661) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Видати наказ.
Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи №18/113-53/81 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст складено: 03.07.2025.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Ю.Б. Михальська
А.О. Мальченко