ЄУН 235/6236/24
Номер провадження 2/211/2462/25
04 липня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
за головуванням - судді Гонтар А.Л.,
з участю секретаря судового засідання Землякової Д.О.
розглянувши в порядку, передбаченому у ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у приміщенні Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності, -
13 серпня 2024 року до Красноармійського міськрайоного суду Донецької області надійшов позов ОСОБА_1 до Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності.
На підставі ухвали Красноармійського міськрайоного суду від 14 серпня 2024 року справу було передано за підсудністю Дружківському міському суду.
20 грудня 2024 року зазначена цивільна справа надійшла до Дружківського міського суду та на підставі ухвали від 23 грудня 2024 року провадження по справі було відкрито і справу призначено до розгляду на 20 січня 2025 року.
15 травня 2025 року на підставі Рішення Вищої Ради Правосуддя №3707/0/15-24 "Про зміну територіальної підсудності судових справ Дружківського міського суду Донецької області, Артемівського міськрайонного суду Донецької області" від 19.12.2024 з Дружківського міського суду Донецької області до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності.
В позовних вимогах позивач зазначила, що 30 січня 1995 року їй подарували житловий будинок АДРЕСА_1 . Право її власності на зазначений будинок зареєстровано КП «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька у м. Ясинувата та Ясинуватського району», у зв'язку з чим розроблено технічний паспорт на будинок та зроблено відмітку про реєстраційне посвідчення 16 листопада 1995 року за № 289.
Згідно з рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 73501224 від 05 червня 2024 року щодо державної реєстрації права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 - відмовлено у реєстрації права власності на вказаний будинок з тих підстав, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме,під час розгляду заяви державним реєстратором було встановлено відсутність відомостей про зареєстровані права в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, який є невід'ємною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, виникла та існує ситуація, за якої позивач має право власності на житловий будинок, що підтверджується оригіналами документів на паперових носіях, однак він не має змоги належним чином та повноцінно здійснювати повноваження власника через відсутність можливості підтвердити реєстрацію такого права органом БТІ, в тому числі ОСОБА_1 не може подати заяву для отримання компенсації за зруйнований будинок.
Просить визнати за нею право власності на житловий будинок з відповідними надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_2 .
На підставі ухвали Довгинцівського районого суду від 23 травня 2025 року цивільну справу прийнято до провадження та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
19 червня 2025 року підготовче провадження закрито та справу призначено до розгляду у судове засідання на 01 липня 2025 року.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву, в якій просить цивільну справу розглянути за її відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просить ухвалити рішення на розсуд суду за наявними у справі матеріалами.
Оскільки сторони не з'явились у судове засідання, то відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов таких висновків.
Судом установлено, що відповідно до договору дарування від 31 січня 1995 року, посвідченого державним нотаріусом Авдіївської державної нотаріальної контори Калімон Я.Я. , реєстровий номер 259, позивач є власником будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_1 житловою площею 65.60 кв.м. 41.2 кв. м., означений в плані літерою А-1 та такі побутові та господарчі споруди, а саме, тамбур-а; літня кухня, сарай-Б; сарай-В; сарай-Б1; сарай-Е; погріб -н; вбиральня-И; огорожа.
Право власності на зазначений будинок зареєстровано КП «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька у м. Ясинувата та Ясинуватському районі», у зв'язку з чим розроблено технічний паспорт на будинок від 18.05.1994.
Згідно з рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Канівець Н.В. виконавчого комітету Переяславської міської ради Київської області № 73501224 від 05 червня 2024 року щодо державної реєстрації права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 - відмовлено у реєстрації права власності на вказаний будинок тих підстав, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме: під час розгляду заяви державним реєстратором було встановлено відсутність відомостей про зареєстровані права в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, який є невід'ємною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державним реєстратором було прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у зв'язку з чим державним реєстратором було направлено запит до відповідної установи щодо надання інформації про зареєстровані права, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року (а.с.23).
Отже, виникла та існує ситуація, за якої позивач має право власності на житловий будинок, що підтверджується оригіналами документів на паперових носіях, однак він не має змоги належним чином та повноцінно здійснювати повноваження власника через відсутність можливості підтвердити реєстрацію такого права органом БТІ, в тому числі ОСОБА_1 не може подати заяву для отримання компенсації за зруйнований будинок.
З огляду на вищевикладене, позивачем право власності на житловий будинок набуте у 1995 році на підставі договору даруваня від 30 січня 1995 року. Технічний паспорт було видано та зареєстровано органом, що здійснював реєстрацію права власності на той час, та що свідчить про дотримання законодавства, що діяло на момент реєстрації права власності на будинок. Проте, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такі відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності позивача на вищезазначений об'єкт нерухомого майна у БТІ з тимчасово окупованої території (м. Ясинувата Донецької області) на теперішній час неможливо, позивач не може розпоряджатися своїм майном, а також ініціювати питання щодо отримання компенсації за зруйноване житло, що порушує його права як власника майна.
На підставі указа Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану'введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 (у редакції станом на час розгляду справи), с. Нетайлове, що відноситься до Очеретинської селищної територіальної громади, віднесено до тимчасово окупованої території України.
Відповідно до ст. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
У ст. 4 ЦПК України, зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як установлено вимогами, зазначеними у ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
У частині першою статті 321 ЦК Українивизначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У статі 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК Україниє відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правиламистатті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1ст. 328 ЦК України).
У постанові від 12 березня 2019 року у справі №911/3594/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою уже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень'речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.
До 2013 року реєстрація права власності на житлові будинки проводилася Бюро технічної інвентаризації, із видачею про це документів (Витягів) або проставленням відповідних штампів (відміток) на самому документі. Така реєстрація проводилася БТІ в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (в якому реєструвалися виключно квартири, будинки, приміщення).
Відсутність реєстрації права власності відповідно доЗакону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень'не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, по-перше, якщо особа є власником майна, але право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності, що узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2015 року у справі N. 6 1622цс15. Тобто, передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права.
Отже, стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Позивач у цій позовній заяві про визнання права власності є особою, яка вже є власником майна.
З огляду на викладене вище, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем було доведено право власності на житловий будинок, проте оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такі відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності позивача на житловий будинок у БТІ з тимчасово окупованої території на теперішній час неможливо, позивач не може розпоряджатися своїм майном, що порушує її права власності, у зв'язку з чим, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вимоги про стягнення судових витрат з відповідача позивачем не заявлено.
Керуючись статтями10,12,13,81,89,200,206,247,263-265,354,355 ЦПК України, суд-
позовну заяву ОСОБА_1 до Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 ) право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 65.60 кв.м. , в тому числі житловою площею 36 кв. м.
Рішення суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення,має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 04 липня 2025 року.
Суддя: А.Л.Гонтар