Кегичівський районний суд Харківської області
Справа № 624/414/25
№ провадження 2/624/261/25
іменем України
селище Кегичівка 04 липня 2025 року
Кегичівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Куст Н.М.,
за участю т.в.о. секретаря судового засідання Ткаченко А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №624/414/25,
ім'я (найменування) сторін:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
третя особа: ОСОБА_3 ,
вимоги позивача: про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
Виклад позиції сторін.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання у Львівській національній академії мистецтв, в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати подання позову та до закінчення навчання чи до досягнення ОСОБА_3 двадцятитрирічного віку - у зв'язку з тим, яка з цих обставин настане першою.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі з 2006 року по 2015 рік. Шлюб розірвано рішенням Бериславського районного суду Херсонської області №647/3601/15-ц від 06 квітня 2015 року.
Від даного шлюбу, у 2007 році, народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час дитина є повнолітньою, однак продовжує навчатися у Львівській національній академії мистецтв, освітня програма “022.03 Дизайн середовища».
Син навчається на денній формі навчання та не має змоги влаштуватись на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток. Тому потребує матеріальної допомоги, так як дитині потрібні кошти на придбання книг, зошитів, одягу, продуктів харчування, засобів особистої гігієни та інші витрати. На сьогодні, тягар вищезазначених витрат повністю покладений на позивачку, так як дохід сина становить 2000,00 грн стипендії, що є недостатнім для задоволення його побутових потреб та потреб на навчання. На сьогодні позивачка є внутрішньо переміщеною особою та в силу обставин, що від неї не залежать, не маю постійного заробітку. Будинок, де позивачка з сином проживали до повномасштабного вторгнення рф на територію України, знаходиться в зоні активних бойових дій. З під обстрілів виїжджали з обмеженою кількістю речей і тепер вимушено доводиться додатково витрачати кошти на основні побутові речі такі як посуд, постільна білизна та інше.
Позиція відповідача.
Відповідач позовні вимоги визнає частково, просить суд врахувати при визначенні розміру аліментів, що на його утриманні перебувають ще дві неповнолітні дитини, теперішня дружина не працює, а також постійно несе витрати у зв'язку із своїми захворюваннями.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
08 травня 2025 року позивачка звернулася до суду з позовом.
Ухвалою суду від 08 травня 2025 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 19 травня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 06 червня 2025 року.
Учасники справи у судове засідання не з'явились, належно повідомлені про його місце, дату і час, натомість надали заяви з проханням розглядати справу у їх відсутність, окрім того:
позивач та третя особа - позовні вимоги підтримують повністю;
відповідач - позов визнає частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Стороні зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 81 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.
Вимоги ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачають, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим ЦПК України випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані (у письмовій або електронній формі, речовими об'єктами, висновками експертів, показаннями свідків), на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України в цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, згідно якого кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з викладеними у позовній заяві обставинами відповідач є батьком їх сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, актовий запис №12 (копія, а.с.6).
На даний час дитина ОСОБА_3 є студентом І курсу денної форми навчання освітньої програми дизайн середовища у Львівській національній академії мистецтв, освітня програма “022.03 Дизайн середовища», термін навчання 01 вересня 2024 року по 30 червня 2028 року, що підтверджується довідкою № 25/078 від 28 березня 2025 року (копія, а.с.5 зворотної сторінки).
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є внутрішньо переміщеними особами, що підтверджується довідками (копії, а.с. 5, 19).
На підтвердження понесення витрат позивачка надала копії платіжних інструкцій (а.с.13-14) з яких вбачається переказ коштів від позивачки до сина ОСОБА_3 коштів на суму 5000,00 грн, 31000,00 грн, 3000,00 грн, 14550,00 грн.
Згідно інформації про посилки, вбачається, що позивачка відправляє сину ОСОБА_3 продукти харчування (а.с.17-18 із зворотніми сторінками).
Відповідач на підтвердження не можливості сплачувати аліменти у розмірі заявленому позивачем надав:
копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , з якого вбачається що відповідач ОСОБА_2 одружився з ОСОБА_4 22 липня 2017 року (а.с.33).
копії свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 , ОСОБА_2 є батьком неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.34-35).
Згідно довідок МРТ від 19 березня 2025 року (а.с.6-37), довідки ВЛК (а.с.39) виписки із медичної карти (а.с.40-41, 43-44), виписки з протоколу рішення обласної ЛКК (а.с.42), виписки з історії хвороби (а.с.45), консультаційних висновків ( а.с. 46-47) відповідач має захворювання внаслідок вогнепального поранення (08 травня 2015 року), у зв'язку із проходженням військової служби та потребує огляду МСЕК та лікуванню ( понесення витрат на лікування надано квитанції з аптеки (а.с.53).
Відповідно відомостей з ДРФОПП ОСОБА_2 отримує заробітну плату щомісячно у розмірі 20816,88 грн ( з яких вираховуються податки у сумі 3964,15 та військовий збір у сумі 330,35 грн (а.с.55).
Теперішня дружина відповідача ОСОБА_6 отримує соціальні виплати у сумі 2361,00 грн, що підтверджується відомостями з ДРФОПП (а.с.54)
Крім того, у судовому засіданні досліджені: копії квитанцій, згідно яких відповідач перераховує кошти своїй дружині ОСОБА_6 та сплачує комунальні послуги (а.с.49-52 із зворотніми сторінками).
Суд, дослідивши надані сторонами докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ст. 180, ч. 1-2 ст. 181 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (ст.198 СК України).
Статтею 199 СК України передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Згідно зі ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Тож стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.
Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Так, Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 у справі №644/3610/16 дійшов висновку про те, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
У постанові від 16 лютого 2022 у справі №381/2423/20 Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Крім того, законодавство, яке регулює питання стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, встановлює вичерпний перелік підстав, які суди повинні враховувати вирішуючи таку позовну вимогу. До такої підстави, зокрема належить стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.
Отже, позивачем доведено, що дитина ОСОБА_3 після досягнення повноліття продовжує навчання, і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги.
Також позивачем доведено, що відповідач у справі, який є її батьком, може надавати таку допомогу.
Вказане свідчить про наявність правових підстав, визначених у ст. 199 СК України, до стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, до досягнення двадцяти трьох років.
Отже, враховуючи викладене вище, при визначенні розміру аліментів суд враховує матеріальне та сімейне становище платника аліментів, який має двох неповнолітніх дітейОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має захворювання та потребує лікування, з урахуванням положень ст. 199, 200 СК України, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково, а саме: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, в розмірі 1/7 частки з усіх видів заробітку (доходу), починаючи з 08 травня 2025 року і до закінчення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчання, але не більше як до досягнення ним 23 років.
Призначивши аліменти, суд вважає необхідним роз'яснити сторонам, що відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про: стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Таким чином, суд приходить до висновку про звернення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, у зв'язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір на користь держави компенсується за рахунок відповідача у розмірі 678,27 грн, інша частина компенсується за рахунок держави.
Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Як встановлено ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.
Керуючись ст. 206, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, п.15.5 Перехідних Положень ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на утримання повнолітньої сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що продовжує навчання, у розмірі 1/7 частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, тобто з 08 травня 2025 року та до досягнення ним 23 років за умови, що він буде продовжувати навчання.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави (розрахунковий рахунок UA908999980313111256000026001, банк отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код класифікації доходів: 22030106, ЄДРПОУ: 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)) у розмірі 678 (шістсот сімдесят вісім) грн 27 коп.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи Харківському апеляційному суду або через Кегичівський районний суд Харківської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка м. Херсон, ІПН НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , зареєстрована як ВПО за адресою: АДРЕСА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець смт Кегичівка Кегичівського району Харківської області, ІПН НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,
третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт Козацьке Бериславського району Херсонської області, ІПН НОМЕР_7 , паспорт № НОМЕР_8 , зареєстрований як ВПО за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Н.М. Куст