Кегичівський районний суд Харківської області
Справа № 624/417/25
№ провадження 3/624/248/25
Іменем України
селище Кегичівка 04 липня 2025 року
Суддя Кегичівського районного суду Харківської області Куст Н.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно якого:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Нова Парафіївка Кегичівського району Харківської області, українець, громадянин України, ІПН НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з протоколом серії ЕПР1 № 323095 від 07 травня 2025 року,
- притягується до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП,
26 травня 2025 року до Кегичівського районного суду Харківської області надійшли матеріали про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП відносно ОСОБА_1 , згідно протоколу серії ЕПР1 № 323095 від 07 травня 2025 року, вбачається, що 07 травня 2025 року о 16 год 43 хв ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 керував автомобілем по вул. Сонячна, с-ще Слобожанське Берестинського району Харківської області на транспортному засобі ВАЗ 2103 реєстраційний номер НОМЕР_3 , не маючи права керування даним транспортним засобом, вказане правопорушення вчинено повторно на протязі року, від подальшого керування транспортним засобом відсторонений, чим порушив п. 2.1 а ПДР України.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі та вказав, що у працівника поліції не було підстав для зупинки транспортного засобу, а тому працівником поліції порушено вимоги ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» та просив закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, прихожу до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративної відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідальність за ч. 5 ст.126 КУпАП передбачена за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою-четвертою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч.3 ст.126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч.4 ст.126 КУпАП).
До протоколу серії ЕПР1 № 323095 від 07 травня 2025 року додано: довідка Армор, копія паспорту ОСОБА_1 , копія свідоцтва про реєстрацію ТЗ, копія постанови серії ЕНА № 3682425 від 18 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, штраф 3400,00 грн (відмітка щодо набрання даної постанови законної сили відсутня) та диск з відеозаписом.
Згідно відеозапису вбачається, що працівники поліції зупиняють ТЗ та зазначають причину зупинки, що автомобіль має технічні несправності, а саме пошкодження задньої дверки, далі розпочато процес складання протоколу, оскільки працівник поліції сказав що «якщо я не помиляюся у Вас немає прав». Проте з оглянутого відеозапису вбачається, що технічних несправностей автомобіль немав, крім того працівником поліції не роз'яснювалися права та обов'язки ОСОБА_1 передбачені ст. 63 Конституції України.
Так, при складанні протоколу було порушено право особи не свідчити проти себе, оскільки таке право поліцейським ОСОБА_1 роз'яснено не було до моменту складання протоколу.
Ст.63 Конституції України гарантує особі право не свідчити проти себе.
Статтею 18 чинного КПК України теж гарантовано свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї та передбачено, що: «1. Жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення. 2. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права. 3. Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім'ї кримінального правопорушення».
Тоді як винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину у справі.
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01 листопада 1950 року передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь. Аналогічна норма міститься й в ст.62 Конституції України.
Суддя зазначає, що вичерпний перелік підстав зупинення транспортного засобу вказаний в ч.1 ст.35 Закону України «Про національну поліцію»:
1) в разі порушення водієм Правил дорожнього руху;
2) в разі очевидних ознак технічної несправності транспортного засобу (відсутність бокових дзеркал, бампера, бите лицеве скло тощо);
3) наявність інформації про причетність водія або пасажирів автомобіля до вчинення ДТП, злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо транспортний засіб перебуває у розшуку;
4) необхідність опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення ДТП, злочину, адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
5) залучення водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам ДТП або поліцейським, або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів ДТП;
6) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
7) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
8) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв (автомобільна сирена тощо).
Наведений вище перелік підстав зупинки транспортного засобу є вичерпним.
Тобто, під час зупинки транспортного засобу поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки (ч.2 ст.35 Закону України «Про національну поліцію»). Безпідставна зупинка автомобіля є незаконною.
Суддею встановлено, що інспектором належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту технічної несправності транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а тому має місце безпідставної зупинки.
Суддя вважає, що з матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій допустив будь-які порушення ПДР та очевидних ознак технічної несправності транспортного засобу за які його слід було зупинити, у зв'язку із чим всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП.
Така ж позиція щодо необхідності обґрунтованості причини зупинки висловлена в Постанові Харківського апеляційного суду від 17 червня 2025 року у справі №638/24159/24
У зв'язку з вищевикладеними обставинами, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 не вбачається складу правопорушення передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП, оскільки матеріали даної справи про адміністративне правопорушення не містять жодних належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. Інших, достатніх, переконливих доказів винності особи поза розумним сумнівом, в розпорядження суду не надано.
Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП необхідно закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 247, 268, 277, 283 КУпАП, -
Закрити провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення - у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Харківського апеляційного суду через Кегичівський районний суд Харківської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Н.М. Куст