Кегичівський районний суд Харківської області
Справа № 624/46/25
№ провадження 2/624/116/25
іменем України
селище Кегичівка 04 липня 2025 року
Кегичівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Куст Н.М.,
за участю т.в.о. секретаря судового засідання Ткаченко А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №624/46/25,
ім'я (найменування) сторін:
позивач: ОСОБА_1 ,
представник позивача: ОСОБА_2 ,
відповідач: Кегичівська селищна рада Харківської області,
відповідач: управління соціальної політики та ветеранської політики Берестинської РДА Харківської області,
відповідач: відділ обслуговування громадян № 12 Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області,
відповідач: Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України,
суть вимог: про встановлення факту проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу,
Виклад позиції заявника.
ОСОБА_1 звернулась до суду з уточненим позовом, в якому просить встановити факт проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу в період з 01 квітня 2023 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачка з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживала разом однією сім'єю, як чоловіка та дружина без реєстрації шлюбу із 01 квітня 2023 року.
За час проживання однією сім'єю були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки, піклувалися один про одного, формували і вели сімейний бюджет, купувати майно для спільного користування, приймали участь у витратах на утримання житла і його ремонт, також займалися веденням спільного сільського господарства, а саме: городництвом для забезпечення потреб сім'ї.
ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народилась донечка ОСОБА_4 . За взаємною згодою позивачка не працювала і вела домашнє господарство та знаходилась на утриманні у ОСОБА_5 .
Згодом планували одружитися, однак шлюб зареєструвати не встигли через повномасштабне вторгнення Росії.
12 липня 2024 року ОСОБА_3 був призваний до лав ЗСУ і він проходив службу у 2 розвідувальному відділенні 1 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , ВОС -106646А/533.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 загинув у н.п. Миколаївка Покровського району Донецької області.
Зазначає, що у позивачки та ОСОБА_6 був спільний бюджет, витрати планували і здійснювали разом, купляли спільно одяг, продукти харчування та предмети домашнього вжитку, також планували за взаємною згодою, зареєструвати шлюб після закінчення його служби в ЗСУ. Їх цілком влаштовували такі стосунки, головне що один для одного вони були чоловіком та жінкою, так їх і сприймали рідні, близькі та знайомі, які їх оточували. ОСОБА_7 любив дуже донечку, багато часу проводив з нею, піклувався про сімейний добробут.
Вказані факти свідчать на думку позивачки, між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.
Відповідач Управління соціальної політики та ветеранської політики Берестинської РДА Харківської області, заперечує уточнені позовні вимоги та вказує, що не має законних підстав для надання статусу члена сім'ї загиблого.
Представником відповідача Міністерства оборони України було подано відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимогах в повному обсязі, із обґрунтуванням, які полягали в запереченні щодо вимоги про встановлення факту перебуванні фізичної особи на утриманні. Після зменшенні позовних вимог позивачкою відзиву не надходило. Позиція невідома.
Інші учасники справи не скористалися правом на відзив.
Процесуальні питання пов'язані з розглядом справи.
15 січня 2025 року позивачка звернулася до Кегичівського районного суду Харківської області з позовом.
Ухвалою суду від 16 січня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 11 лютого 2025 року.
Ухвалою суду від 11 лютого 2025 року закрито підготовче провадження та призначити до розгляду по суті на 03 березня 2025 року.
Ухвалою суду від 21 березня 2025 року прийнято заяву про зменшення розміру позовних вимог. Повернуто до стадії підготовчого судового засідання. Призначено підготовче судове засідання на 10 квітня 2025 року.
Ухвалою суду від 10 квітня 2025 року закрито підготовче провадження та призначити до розгляду по суті на 06 травня 2025 року.
Учасники справи у судове засідання не з'явились, належно повідомлені про його місце, дату і час, натомість надали заяви про розгляд справи без їх участі, окрім того:
позивачка та її представник - про підтримання позовних вимог, відмовились від допиту свідків та судові витрати залишити за позивачкою.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 , за зазначено адресою зареєстровані разом з нею ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказане підтверджується витягом № 10-10/1321/04 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб та витягами з реєстру територіальних громад (копія, а.с.14-17).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , вбачається, що у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 народилась донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.18).
Згідно платіжних інструкцій вбачається, що ОСОБА_3 здійснював неодноразове перерахування коштів на різні суми ОСОБА_1 (копії, а.с.19-26).
ОСОБА_3 12 липня 2024 року було призваний до лав ЗСУ і він проходив службу у 2 розвідувальному відділенні 1 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , ВОС -106646А/533, що підтверджується витягом з наказу та листом (копія, а.с. 10-11).
Відповідно до сповіщення № 428 старший солдат ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія, а.с.12), смерть ОСОБА_3 також підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (копія, а.с.15).
Також в судовому засіданні досліджено копію військового квитка (а.с.9), копію паспорту ОСОБА_1 , з підтвердженням її анкетних даних (а.с.7) та копії фотозображень (а.с. 28 із зворотною сторінкою).
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України установлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України.
Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Згідно з Постановою Пленуму ВСУ № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про становлення фактів, що мають юридичне значення», наведений у ст. 273 ЦПК перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.
Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із п. 1, 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 за №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно із цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві; тощо.
Відповідно до ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 за №2011-ХІІ у випадках, зазначених у п.п. 1 - 3 п. 2 ст. 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постановою КМ України № 168 від 28 лютого 2022 року встановлені одноразові виплати, компенсації та пенсії сім'ям загиблих (померлих) осіб.
Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 необхідне позивачці для отримання одноразової грошової допомоги.
Згідно із ч. 2, 4 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно із роз'ясненнями Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01 січня 2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із «подружжя», свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Конституційним Судом України у рішенні від 03 червня 1999 за №5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї») визначено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім'єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у ст. 3 СК України.
Згідно із ч. 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до ч.1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 695/1732/16-ц провадження № 61-38901св18, обов'язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільної участі у придбанні майна для спільного користування, у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню.
Отже, стосунки, які склалися між позивачкою та померлим були притаманні сім'ї, ані ОСОБА_1 , ні ОСОБА_3 в шлюбі у зазначений час не перебували. Зазначені особи були зареєстровані та проживали за однією адресою, мають спільну дитину та вели спільний побут. Тому наявні підстави для встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 01 квітня 2023 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 із ОСОБА_3 .
Позивачка просить судові витрати залишити за нею, тому підстав для їх розподілу суд не вбачає.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Як встановлено ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.
Керуючись ст. 3, 12, 77,81, 315, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до Кегичівської селищної ради Харківської області, Управління соціального захисту населення Красноградської ВДА Харківської області, відділ обслуговування громадян № 12 Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області, Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України про встановлення факту проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу - задовольнити.
Встановити факт проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу в період з 01 квітня 2023 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи Харківському апеляційному суду або через Кегичівський районний суд Харківської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка смт Кегичівка Кегичівського району Харківської області, паспорт серії НОМЕР_4 , ІПН НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ,
представник позивача: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 ,
відповідач: Кегичівська селищна рада Харківської області, місцезнаходження: 64003, Харківська область, Берестинський район, с-ще Кегичівка, вул. Волошина, буд. 33, код ЄДРПОУ 04396963,
відповідач: Управління соціального захисту населення Красноградської ВДА Харківської області, код ЄДРПОУ: 03196481, адреса: 63304, Харківська область, Берестинський району, м. Берестин, вул. Бєльовська, буд. 84,
відповідач: відділ обслуговування громадян № 12 Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області, код ЄДРПОУ: 14099344, адреса: 63304, Харківська область, Берестинський району, м. Берестин, вул. Історична, буд. 90,
відповідач: Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ: 00034022, адреса: 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6.
Суддя Н.М. Куст