Справа №: 634/424/25 Головуючий 1 інстанції: Литвиненко Т.А.
Провадження №: 33/818/1129/25 Головуючий апеляційної інстанції: Курило О.М.
Категорія: ч.5 ст.126 КУпАП
02 липня 2025 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Литвиненку Д.А., без участі особи, притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , без участі його захисника, за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надходило заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою правопорушника на постанову Сахновщинського районного суду Харківської області від 27 05 2025 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком п'ять років та без оплатного вилучення транспортного засобу та зобов'язано сплатити на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 29.04.2025 року о 16.12 год. по вул. Заозерній в сел. Сахновщина Харківської області повторно протягом року керував транспортним засобом RENAULT TRAFIC д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом при цьому, чим порушив п. 2.1 а ПДР України.
У судовому засіданні правопорушник та його захисник у судове засідання з'явилися, правопорушник провину визнав, та пояснив, що був обізнаний про заборону керувати транспортним засобом, оскільки не мав права керування таким транспортним засобом. Разом з тим, сів за кермо автомобіля, перебуваючи у стані крайньої необхідності. Так, він вимушений був сісти за кермо автомобіля, оскільки його товаришу ОСОБА_2 , який є інвалідом 2 групи, і який перебував за кермом під час руху до їх зупинки уповноваженою особою, стало погано, підвищився тиск, запаморочилась голова, у зв'язку з чим виникла необхідність терміново прибути до медичного закладу за допомогою.
Дослідивши матеріали по справі, заслухавши учасників, суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винним в порушенні вимог за ч.5 ст.126 КУпАП.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погодившись із рішенням суду першої правопорушник подав апеляційну скаргу разом із запереченнями, яка містить прохання про скасування постанови Сахновщинського районного суду Харківської області від 27 05 2025 та закрити провадження у справі.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції винесена із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, винесена не дотримуючись вимог повноти та всебічності судового розгляду.
Основним аргументом апелянта був той факт, що водій ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, адже його товаришу-водію ОСОБА_3 стало погано та вони помінялися місцями з метою продовження руху до лікарні, а тому ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності.
Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає, що суд першої інстанції повно не з'ясував обставини справи, тому вважає постанову незаконною та просить її скасувати.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судове засіданні суду апеляційної інстанції особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з'явився, так само як і в судове засідання суду першої інстанції, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду. Жодних заяв про відкладення розгляду справи із поважних причин до початку судового засідання не надходило.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції.
Верховним Судом в пункті 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Апеляційний суд завчасно повідомляв ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання. При розгляді справ даної категорії явка учасників при апеляційному перегляді не є обов'язковою.
У відповідності до ч.6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у провадженні не є перешкодою для розгляду справи.
Виходячи з цього судом апеляційної інстанції прийнято рішення про розгляд справи за відсутності правопорушника чи його захисника.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно ст.283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
П. 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Приписами ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №315264 від 29.04.2025 року, згідно якого ОСОБА_1 29.04.2025 року о 16.12 год. по вул. Заозерній в сел. Сахновщина Харківської області повторно протягом року керував транспортним засобом RENAULT TRAFIC д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом при цьому, чим порушив п. 2.1 а ПДР України.
Повторність відповідно до ч.5 ст. 126 КУпАП підтверджується копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ББА № 635641 від 20.04.2025 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Крім того, при дослідженні відеозапису, що долучений до матеріалів справи, вбачається підтвердження ОСОБА_1 того, що в нього взагалі відсутнє водійське посвідчення, так як 2 роки назад він був позбавлений права керування за ст.130 КУпАП.
Додатково підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом RENAULT TRAFIC д.н.з. НОМЕР_1 .
Крім того, як вбачається із відеозапису, на фрагменті відео на 16 год 19 хв 15 сек водій ОСОБА_1 зазначає працівника поліції, що керує транспортним засобом із напарником по черзі, жодних відомостей про наявність в його діях стану крайньої необхідності ОСОБА_1 не зазначив.
Відповідно до ст. 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
В постанові Верховного Суду від 21 грудня 2018 року, суд зауважив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Суд роз'яснює, що стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує». Однією з найважливіших умов правомірності акту крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
На підставі викладено, суд апеляційної інстанції ставиться критично до доводів апелянта в апеляційній скарзі стосовно наявності стану крайньої необхідності, адже як вбачається із відеозапису та наявних матеріалів справи, відсутня небезпека, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління.
Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні, у зв'язку з чим, апеляційний суд вбачає у діях ОСОБА_1 свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого ним правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП.
Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.
Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП в діях ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені.
У рішенні ЄСПЛ № 980_360 по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» від 21 01 1999 вказується, що у рішеннях судів та трибуналів мають належним чином пояснюватися підстави, на яких ці рішення ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різною залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Однак, хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
З вище зазначеного випливає, що інші доводи та пояснення правопорушника в апеляційній скарзі є безпідставними та не обґрунтованими.
З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП і, враховуючи характер вчинених правопорушень, ступінь їх суспільної небезпеки - дані правопорушення являються грубим порушенням правил дорожнього руху, є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожують їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, суд першої інстанції правильно призначив адміністративне стягнення.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1,7,25,33,38,294,295 КУпАП, суд -
Постанову Сахновщинського районного суду Харківської області від 27 05 2025 року по справі щодо ОСОБА_1 за ч.5 ст. 126 КУпАП, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу правопорушника, - залишити без задоволення.
Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст. 294 КУпАП не передбачено.
Суддя Харківського апеляційного суду О.М.Курило