03 липня 2025 року місто Чернівці справа №713/4017/24
провадження №22-ц/822/557/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Височанської Н.К.,
суддів: Лисака І.Н., Литвинюк І.М.
секретар Собчук І.Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 11 квітня 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення порядку та способу участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею, головуючий в суді першої інстанції суддя Осокін А.Л.,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Служба у справах дітей Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення порядку та способу участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею.
Посилався на те, що він з відповідачкою в період з 2017 по 2020 рік проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу і у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Садгірського районного суду м.Чернівців від 08 вересня 2020 року з нього на користь відповідачки стягуються аліменти на утримання сина.
Вказує, що відповідачка чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною. У зв'язку з чим позивач звернувся до виконкому Вашківецької міської ради про визначення способів участі батька у спілкуванні з дитиною.
Рішенням виконкому Вашківецької міської ради №82-51/24 від 10 травня 2024 визначено способи участі батька у вихованні дитини, встановлено порядок побачень позивача з малолітнім сином.
Але відповідачка вказане рішення належним чином не виконує та перешкоджає позивачу у спілкуванні з дитиною.
Просив зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у спілкуванні з дитиною; встановити порядок участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною у формі побачень: - кожну другу та четверту суботу щомісяця з 10:00 год. суботи до 10:00 год. наступного дня з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, а також культурних і дитячих розважальних закладів без присутності матері, із обов'язком батька забрати дитину з місця проживання та повернути назад до місця його проживання; - у святкові дні кожного другого та четвертого тижня щомісяця з 10:00 год. святкового дня до 10:00 год. наступного дня з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, а також культурних і дитячих розважальних закладів без присутності матері, із обов'язком батька забрати дитину із місця проживання та повернути назад до місця його проживання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 11 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення порядку та способу участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею - задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановлено ОСОБА_1 для участі у вихованні та спілкуванні з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такі способи:
- побачення кожну другу та четверту суботу щомісяця з 10:00 год. суботи до 10:00 год. наступного дня з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, а також культурних і дитячих розважальних закладів без присутності матері, із обов'язком батька забрати дитину з місяця проживання та повернути назад до місяця його проживання;
- побачення у святкові дні кожного другого четвертого тижня щомісяця з 10:00 год. святкового дня до 10:00 год. наступного дня з можливістю відвідування дитиною місяця проживання батька, а також культурних і дитячих розважальних закладів без присутності матері, із обов'язком батька забрати дитину з місяця проживання та повернути назад до місяця його проживання.
Повний текст рішення складено 21 квітня 2025 року.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
Посилається на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказала, що суд не надав жодного значення її поясненням в тім, що позивач дійсно 09 червня 2024 року приїхав на автомобілі до неї та захотів покатати сина, однак заперечення з її сторони було лише в катанні сина в автомобілі, так як автомобіль не мав дитячої утримуючої системи, що дає змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, що є порушенням пп. б, п. 21.11 ПДР та ставить під загрозу життя та здоров'я дитини.
На пропозицію погуляти з сином без автомобіля позивач заперечив та сказав, що він буде звертатись в поліцію і поїхав.
Після цього випадку позивач більше не повідомляв її та не виявляв бажання бачитись з сином.
Щодо свідчень матері позивача то суд заначив, що свідок знає, що відповідач не дає дитину позивачу, однак з яких джерел він знає цю інформацію не зазначено.
Вказує, що рішенням виконкому Вашківецької міської ради від 10 серпня 2023 року та від 10 травня 2024 року, визначено спосіб участі батька у вихованні та встановлено порядок побачення з сином, вважає, що такі рішення повністю задовольняють права батька та жодним чином вона в цьому не перешкоджала.
Лист № 29 від 10 травня 2024 року Карапчівського закладу дошкільної освіти, який відвідує малолітній ОСОБА_3 , доводить, що позивачу ніхто не чинив перешкод у зустрічах з сином, а навпаки позивач не бажав користуватись своїм правом на зустрічі з сином.
Зважаючи на ту обставину, що батько останній раз бачився з сином ще в травні 2024 року, між ними немає психоемоційного зв'язку, то вилучення його із звичних умов проживання на добу та в іншу місцевість може заподіяти фізичної та психічної шкоди дитині та може створити для дитини нетерпиму обстановку.
Судом не враховано, що відповідні права батька не мають превалювати над правами і законними інтересами дитини, та примусова зміна способу і укладу життя, місця проживання та складу родини може призвести до негативних наслідків для малолітнього.
Звертає увагу суду, що вона жодним чином не заперечує у спілкуванні батька з сином, однак вилучення на добу дитини із звичного середовища на даному етапі його розвитку може заподіяти фізичної та психічної шкоди дитині.
Також звертає увагу суду, що у них з відповідачем немає сина ІНФОРМАЦІЯ_1 , як зазначено в оскаржуваному рішенні, а тому задоволення позовної заяви є неправомірним.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Вказав, що судом першої інстанції надано належну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи та прийнято законне і обґрунтоване рішення.
Зазначив, що між ним та відповідачкою не досягнуто згоди щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з сином. У зв'язку з чим, з метою врегулювання спору з відповідачкою та захисту свого беззаперечного право на особисте спілкування з дитиною, позивач був змушений звернутись до суду з позовом.
Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що спілкування батька із сином порушує інтереси дитини і такі дії позивача негативно впливають на психологічне та фізичне здоров'я дитини. Навпаки судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 проживає АДРЕСА_1 в належних матеріально-побутових умовах, що підтверджується актом обстеження умов проживання від 26 вересня 2024 року, по місцю проживання та роботи характеризується виключно позитивно, що підтверджується характеристиками.
Окрім того, суд першої інстанції вірно зробив висновок про те, що саме через спілкування позивача з сином може налагодитись емоційний зв'язок між ними, а тому доводи відповідача про відсутність такого зв'язку та заперечення проти позову є неспроможними при визначені способу участі батька у вихованні дитини та встановлення порядку побачень ОСОБА_1 з малолітнім ОСОБА_3 .
Судом першої інстанції було враховано принцип рівності батьків у вихованні та спілкуванні із власною дитиною, а також те, що таке спілкування не повинно бути формальним, має носити систематичний характер. При цьому, судом враховано, що позивач проживає віддалено від дитини, на території іншого району Чернівецької області, в будні дні щодня працює на посаді командира відділення караулу 3 державної пожежно-рятувальної частини 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Чернівецькій області, а тому він може зустрічатися з дитиною лише у вихідні та святкові дні.
Отже, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що вимоги позивача щодо часу побачень, періодичності, місць відвідування дитини разом з позивачем будуть сприяти в тому числі інтересам самої дитини.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 16 січня 2019 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками дитини ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9).
Рішенням Садгірського районного суду м.Чернівців від 08 вересня 2020 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 04 серпня 2020 року і до повноліття дитини (а.с.10-11).
Рішенням виконкому Вашківецької міської ради №82-51/24 від 10 травня 2024 року розглянуто заяву ОСОБА_1 про визначення його участі у вихованні дитини та визначено спосіб участі батька у вихованні дитини, та встановлено порядок побачень батька ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 - кожну неділю батько може брати сина та проводити з ним час на території Вашківецької ТГ; при зустрічах враховувати інтереси, стан здоров'я, бажання та потреби дитини, зустрічі проводити в межах Вашківецької ТГ, в місцях які дитині знайомі та призначені для відпочинку. Попереджено ОСОБА_2 про відповідальність за вчинення перешкод батьку у вихованні та особистому спілкуванні з малолітнім сином. Попереджено, що рішення є обов'язковим до виконання (а.с.12).
З листів Вижницького районного відділу поліції від 07 жовтня 2024 року, від 10 червня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 звертався до Вижницького районного відділу поліції з приводу того, що мати ОСОБА_2 не дає йому дитину на побачення. За наслідками цього звернення була проведена перевірка (а.с.13, 14).
З довідки №1309 від 26 вересня 2024 та Акту обстеження умов проживання від 26 вересня 2024 року Горішньошеровецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області вбачається, що ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 разом з батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.15, 16).
По місцю проживання та роботи ОСОБА_1 характеризується позитивно, що підтверджується службовою характеристикою від 16 вересня 2024 року та характеристикою від 26 вересня 2024 року (а.с.17, 18).
З довідки про доходи від 16 вересня 2024 року вбачається, що із заробітної плати ОСОБА_1 здійснюються щомісячні відрахування аліментів, в середньому на місяць сума аліментів складає - 14053,37 грн. (а.с.19).
У Висновку органу опіки та піклування Вашківецької міської ради від 25 грудня 2024 року про визначення способів участі батька у вихованні, спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 зазначено, що неодноразово збиралась комісія з питань захисту прав дитини при міській раді та ухвалювались рішення виконкомом, зокрема: 09 листопада 2023 року рішення про зміни графіку побачень; 10 серпня 2023 року про визначення способу участі у вихованні та встановлення порядку побачень; 10 травня 2024 року про визначення способу участі у вихованні та встановлення порядку побачень. Вказано, що мати ОСОБА_2 деякий час знаходилась за кордоном, а малолітній син проживав з бабусею та дідусем. Просили винести справу на розгляд суду (а.с.38).
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення суду першої інстанції вказаним вимогам частково не відповідає, а саме, колегія суддів не погоджується з встановленим порядком побачень батька з дитиною.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
У справі, яка переглядається, предметом спору є визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, а тому колегія суддів керується положеннями Конвенції про права дитини, Сімейного кодексу України (далі - СК України), Законом України «Про охорону дитинства», а також іншими правовими актами.
Статтею 18 Конвенції про права дитини визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У статті 7 Конвенції про права дитини передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. І таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Отже, батько, який проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками.
Згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).
У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України», заява №2091/13, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява №31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Отже, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини.
Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19 (провадження № 61-5501св22), від 26 червня 2023 року у справі № 753/5374/22 (провадження № 61-2097св23).
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що сторони проживають окремо, від спільного проживання мають сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з матір'ю ОСОБА_2 .
Встановлено, що між сторонами не досягнуто згоди щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з сином.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення в частині позовної вимоги щодо усунення перешкод батьку у вихованні та спілкуванні з дітьми, таке рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідач не надала та матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що спілкування батька із сином, що є предметом спору у цій справі, порушує інтереси дитини, і такі дії позивача негативно впливають на психологічне та фізичне здоров'я їх спільного сина.
Посилання апелянта ОСОБА_2 на те, що в порушення норм процесуального права позивач не надав належних і допустимих доказів щодо наявності у нього будь-яких перешкод у спілкуванні із сином, є безпідставними та не заслуговують на увагу, оскільки матеріалами справи підтверджується, що батько неодноразово починаючи з 2023 року звертався до органу опіки та піклування з вимогою визначення йому способу участі у вихованні та спілкуванні з сином.
Крім того, з мотивувальної частини апеляційної скарги вбачається, що між сторонами існує спір щодо участі батька у побаченнях з сином.
У постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 554/9828/17 (провадження № 61-1252св19) зазначено, що положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини. У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Таким чином, проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення з точки зору застосування норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції в частині визнання права позивача на встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з сином та наявності перешкод у спілкуванні з сином ухвалене рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер. Висновки суду у цій справі не суперечать правовим висновкам, викладеним у наведених постановах суду касаційної інстанції.
Слід також наголосити, що орган опіки та піклування вже розв'язував неодноразово даний спір шляхом постановлення рішень, зокрема рішенням виконкому Вашківецької міської ради №82-51/24 від 10 травня 2024 року розглянуто заяву ОСОБА_1 про визначення його участі у вихованні дитини та визначено спосіб участі батька у вихованні дитини, та встановлено порядок побачень батька ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 - кожну неділю батько може брати сина та проводити з ним час на території Вашківецької ТГ; при зустрічах враховувати інтереси, стан здоров'я, бажання та потреби дитини, зустрічі проводити в межах Вашківецької ТГ, в місцях які дитині знайомі та призначені для відпочинку. Попереджено ОСОБА_2 про відповідальність за вчинення перешкод батьку у вихованні та особистому спілкуванні з малолітнім сином. Попереджено, що рішення є обов'язковим до виконання (а.с.12).
У Висновку органу опіки та піклування Вашківецької міської ради від 25 грудня 2024 року про визначення способів участі батька у вихованні, спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 зазначено, що неодноразово збиралась комісія з питань захисту прав дитини при міській раді та ухвалювались рішення виконкомом, зокрема: 09 листопада 2023 року рішення про зміни графіку побачень; 10 серпня 2023 року про визначення способу участі у вихованні та встановлення порядку побачень; 10 травня 2024 року про визначення способу участі у вихованні та встановлення порядку побачень. Вказано, що мати ОСОБА_2 деякий час знаходилась за кордоном, а малолітній син проживав з бабусею та дідусем. Просили винести справу на розгляд суду (а.с.38).
Висновок органу опіки та піклування щодо розв'язання спору є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків для суб'єктів відповідних правовідносин і не має обов'язкового характеру.
Подібний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року (справа № 742/710/19).
При цьому, колегія суддів не в повній мірі погоджується із визначеним у рішенні суду першої інстанції порядком та способом побачень батька з малолітнім сином та вважає, що такий порядок слід змінити, адже такий спосіб участі батька у вихованні сина та спілкуванні з ним не у повній мірі відповідатиме інтересам як дитини, так і батьків.
Колегія суддів, визначаючи у цій справі способи та порядок участі батька у спілкуванні та вихованні сина, у першу чергу враховує інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати їх бажанням, з урахуванням віку, стану здоров'я, психоемоційного стану.
Так, з матеріалів справи вбачається, що дитині ІНФОРМАЦІЯ_3 виповнилося 6 років. Отже, дитина є відносно малого віку.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідачка ОСОБА_2 пояснила, що вона не заперечує проти зустрічей батька з дитиною. Проте, просила врахувати ту обставину, що дитина позивача з червня 2024 року не бачила, а також дитина ще ні разу не ночувала в іншому місці, ніж її постійне місце проживання. А тому побачення батька з дитиною кожної другої та четвертої суботи з ночівлею за місцем проживання позивача для дитини буде психоемоційним навантаженням. Також просила врахувати можливість побачень позивача з дитиною з врахуванням стану здоров'я дитини та режиму дня, зокрема, що дитина о 22 годині лягає спати.
Колегія суддів приймає вказані доводи відповідачки до уваги.
Крім цього колегія суддів враховує, що в матеріалах справи відсутній акт обстеження матеріально-побутових умов позивача про створення для дитини належних умов. Акт обстеження умов проживання ОСОБА_1 від 26 вересня 2024 року, який міститься в матеріалах справи, лише підтверджує склад сім'ї.
Отже, в матеріалах справи відсутні докази про створення за місцем проживання ОСОБА_1 належних умов проживання для дитини.
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення порядку участі у вихованні та спілкуванні батька ОСОБА_1 із його сином, ОСОБА_3 , і встановити побачення кожної другої та четвертої суботи щомісяця, з урахуванням стану здоров'я дитини, в проміжок часу з 10:00 години до 20:00 години без присутності матері у місці за вибором батька із обов'язком забрати дитину із місця його проживання та повернути назад до місця його проживання.
Що стосується побачень у святкові дні кожного другого та четвертого тижня місяця, то колегія суддів вважає, що вказаний порядок не конкретизований, а тому не підлягає задоволенню. Так, в судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача не змогла пояснити, які саме святкові дні (державні, релігійні свята, день народження тощо), на який день тижня вони мають припадати з врахуванням того, що позивач з понеділка до п'ятницю працює і має вільний від роботи день суботу та неділю. Крім цього, судом і так встановлені побачення кожної другої та четвертої суботи щомісяця.
Інші наведені у апеляційній скарзі доводи аналогічні доводам наданим в суді першої інстанції та були предметом дослідження судом, який перевірив їх та обґрунтовано спростував, а тому апеляційний дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому суд враховує, що, як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання обґрунтованості висновку суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду та за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 11 квітня 2025 року в частині визначення порядку участі у вихованні та спілкуванні батька із його сином - слід змінити. В частині зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з неповнолітньою дитиною доводи скарги не знайшли свого підтвердження, тому в цій частині рішення необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 11 квітня 2025 року в частині визначення порядку участі у вихованні та спілкуванні батька ОСОБА_1 із його сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - змінити.
Встановити наступний порядок участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні із його сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі побачень:
-кожної другої та четвертої суботи щомісяця, з урахуванням стану здоров'я дитини в проміжок часу з 10:00 години до 20:00 години без присутності матері у місці за вибором батька із обов'язком забрати дитину із місця його проживання та повернути назад до місця його проживання.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 03 липня 2025 року.
Головуючий: Н.К. Височанська
Судді: І.Н. Лисак
І.М. Литвинюк