Справа № 758/9453/22 Головуючий у суді І інстанції Будзан Л.Д.
Провадження № 22-з/824/833/2025 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
(д о д а т к о в а)
02 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за заявою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Комарницької Ольги Володимирівнипро ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Донець Тетяни Миколаївни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Комарницької Ольги Володимирівни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Романа Олеговича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Гаражний кооператив «Вікторія», про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права приватної власності на об'єкт нерухомого майна, зобов'язання звільнити та повернути самовільно зайняту земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан,
У жовтні 2022 року Київська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу (далі - КМНО) Донець Т.М., приватного нотаріуса КМНО Комарницької О.В., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса КМНО Падалки Р.О. про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права приватної власності на об'єкт нерухомого майна, зобов'язання звільнити та повернути самовільно зайняту земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 25 листопада 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Подільського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 рокузаяву представника приватного нотаріуса КМНО Комарницької О.В. - адвоката Рибченко Н.М. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з Київської міської ради на користь приватного нотаріуса КМНО Комарницької О.В.витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням, приватний нотаріус КМНО Комарницька О.В. в особі представника - адвоката Рибченко Н.М. та Київська міська рада в особі представника - Грицаєнка Р.М. звернулися з апеляційними скаргами.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2025 року апеляційну скаргу приватного нотаріуса КМНО Комарницької О.В. задоволено.Апеляційну скаргу Київської міської ради задоволено частково.
Додаткове рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву приватного нотаріуса КМНО Комарницької О.В. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено.
Стягнуто з Київської міської ради на користь приватного нотаріуса КМНО Комарницької О.В. 24 305,00 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
26 травня 2025 року представник приватного нотаріуса КМНО Комарницької О.В. - адвокат Рибченко Н.М. надіслала до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з Київської міської ради на користь відповідача 10 000,00 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Заява обґрунтована тим, що в апеляційній скарзі на додаткове рішення суду першої інстанції відповідач зазначала, що очікує понести судові витрати у розмірі 10 000,00 грн у зв'язку із переглядом справи № 758/9453/22 в суді апеляційної інстанції, докази чого будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення відповідного судового рішення.
На момент ухвалення постанови від 21 травня 2025 року у справі № 758/9453/22 адвокатом відповідно до умов договору про надання правничої допомоги № 2 від 10 січня 2025 року та додатку № 4 від 10 січня 2025 року до цього договору була надана приватному нотаріусу Комарницькій О.В. правова допомога в апеляційному суді на загальну суму 10 000,00 грн.
Відповідачем здійснена оплата першої частини фіксованого гонорару за надані послуги у розмірі 2 000,00 грн, а інша частина гонорару в сумі 8 000,00 грн підлягає сплаті протягом тридцяти днів з моменту отримання постанови суду апеляційної інстанції, що у свою чергу не впливає на можливість відшкодування судових витрат, оскільки витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Позивач своїх заперечень проти заявлених вимог щодо відшкодування судових витрат до суду апеляційної інстанції не надіслав.
Учасники справи в призначене судове засідання не з'явилися і явку своїх представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки до апеляційного суду не повідомили, тому колегія суддів дійшла висновку, що неявка сторін відповідно до вимог частини четвертої статті 270 ЦПК України не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи тавимоги заяви про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів вважає, що вказану заяву слід задовольнити з таких підстав.
За змістом підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Статтею 270 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення, однією з яких є невирішення питання про судові витрати разом з ухваленням судового рішення у справі (пункт 3 частини першої вказаної статті).
Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.
Вказаний висновок викладено у постанові (додатковій) Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 447/3950/21.
З матеріалів справи вбачається, що в апеляційній скарзі на додаткове рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 рокупредставник приватного нотаріуса КМНО Комарницької О.В. - адвокат Рибченко Н.М. на виконання вимог статті 134 ЦПК України навела попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідачочікує понести у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, що може становити 10 000,00 грн, та на підставі частини восьмої статті 141 ЦПК України зазначила про намір подати докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогупротягом п'яти днів після ухвалення судового рішення у справі (а.с. 179, т. 3).
Постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2025 року апеляційну скаргу приватного нотаріуса КМНО Комарницької О.В. задоволено.Додаткове рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву приватного нотаріуса КМНО Комарницької О.В. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Стягнуто з Київської міської ради на користь приватного нотаріуса КМНО Комарницької О.В. 24 305,00 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 25-32, т. 4).
26 травня 2025 року представник приватного нотаріуса КМНО Комарницької О.В. - адвокат Рибченко Н.М. надіслала до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Київської міської ради на користь відповідача10 000,00 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції (а.с. 37-44, т. 4).
До вказаної заяви представником відповідача долучено копії: договору про надання правничої допомоги № 2 від 10 січня 2025 року, укладеного між адвокатом Рибченко Н.М. та приватним нотаріусом КМНО Комарницькою О.В.; додатку № 4 від 10 січня 2025 року до зазначеногодоговору; ордеру про надання правничої допомоги серії АІ № 1795680 від 17 січня 2025 року, виданого на підставі договору № 2 від 10 січня 2025 року; детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом згідно з договором про надання правничої допомоги та додатку до нього, датованого 21 травня 2025 року; акту виконаних робіт (наданих послуг) від 23 травня 2025 року до договору про надання правничої допомоги та додатку до нього; рахунку-фактури № 4 від 21 травня 2025 року; платіжної інструкції № 79 від 23 травня 2025 року на суму 2 000,00 грн; а також докази надсилання заяви про ухвалення додаткового рішення з додатками учасникам справи (а.с. 45-56є).
За приписами частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи (частини перша статті 134 ЦПК України).
Відповідно до положень частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Тобто, процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання.
За правилом частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Частина третя статті 141 ЦПК Українипередбачає критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються й з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У даній справі розмір винагороди адвоката Рибченко Н.М. за надання професійної правничої допомогив суді апеляційної інстанції визначений приватним нотаріусом КМНО Комарницькою О.В. та її представником у розмірі 10 000,00 грн, а на підтвердження понесення таких витрат апеляційному суду надано належні докази, зокрема, копії договору про надання правничої допомоги та додатку до нього, детального опису робіт (наданих послуг), акту виконаних робіт (наданих послуг), платіжну інструкцію про часткову оплатунаданих послуг.
Так, згідно із пунктом 3.1 договору про надання правничої допомоги № 2 від 10 січня 2025 року сторони досягли згоди, що вартість послуг виконавця складається з передоплати згідно пункту 4.1 договору та суми після винесення судового рішення у розмірі, що передбачена пунктом 4.2 договору, а також в пункті 4.4 цього договору.
Відповідно до пункту 4.1 договору замовник зобов'язується внести передоплату та/або оплатити повністю визначені договором послуги у порядку, що визначений у додаткових угодах до даного договору.
Пунктом 4.2 договору визначено, що замовник зобов'язується після оголошення судового рішення сплатити виконавцю винагороду у розмірі за домовленістю, що визначена у додатку до цього договору.
У пункті 2 додатку № 4 від 10 січня 2025 року до зазначеного вище договору визначено, що замовник зобов'язується сплатити виконавцю за надання правничої допомоги зі складання і подання апеляційної скарги та під час розгляду Київським апеляційним судом апеляційної скарги на додаткове рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року у справі № 758/9453/22 фіксований гонорар у розмірі 10 000,00 грн двома частинами: протягом трьох днів з моменту ухвалення постанови апеляційним судом - 2 000,00 грн та протягом тридцяти днів з моменту отримання цієї постанови - 8 000,00 грн.
Відповідно висновків, які мітяться у постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (адміністративне провадження № К/9901/27657/20), розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
Упостанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського судувід 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зроблено висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Вказана судова практика щодо питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу є сталою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Матеріалами справи і актом виконаних робіт (наданих послуг) від 23 травня 2025 року до договору про надання правничої допомоги № 2 від 10 січня 2025 року та додатку № 4 від 10 січня 2025 року до цього договору підтверджується, що адвокатом Рибченко Н.М. надана відповідачу професійна правнича допомога під час перегляду справи № 758/9453/22 в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи доведений факт складання і подання адвокатам апеляційної скарги приватного нотаріуса КМНО Комарницької О.В., участь адвоката в судовому засіданні у суді апеляційної інстанції, а також з огляду на погоджену вартість вказаних юридичних послуг у додатковій угоді до договору про надання правничої допомоги та повне задоволення апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції, 10 000,00 грн винагороди адвоката Рибченко Н.М. є належною компенсацією приватному нотаріусу Комарницькій О.В. понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з обставин даної справи, її складності та обсягу виконаних робіт (наданих послуг), які були необхідними для захисту інтересів відповідача в суді апеляційної інстанції, а також впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
26 травня 2025 року представник приватного нотаріуса КМНО Комарницької О.В. - адвокат Рибченко Н.М. з метою виконання вимог частини другої статті 183 ЦПК України здійснила надсилання на поштову адресу Київської міської ради заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу разом з доданими до неї матеріалами, що підтверджується описом вкладення в цінний лист зі штемпелем відповідного поштового відділення, накладною № 0317000266764 та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 26 травня 2025 року про оплату послуг поштового зв'язку (а.с. 54-56, т. 4).
Відповідно до даних онлайн-сервісу «Трекінг відправлень АТ «Укрпошта» цінний лист з описом вкладення за № 0317000266764 був вручений адресату 30 травня 2025 року.
Проте, позивач не подав до суду апеляційної інстанції своїх заперечень щодо факту понесення чи розміру витрат відповідача на професійну правову (правничу) допомогу.
Таким чином, виходячи з того, що судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу приватного нотаріуса КМНО Комарницької О.В. було задоволено у повному обсязі та скасовано додаткове рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року з одночасним задоволенням вимог відповідача про відшкодування понесених в суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу, а стороною відповідача також документально доведено понесення таких витрат на правову допомогу і в суді апеляційної інстанції, то в суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Оцінюючи обґрунтованість вимог заяви представника відповідача - адвоката Рибченко Н.М. про ухвалення додаткового рішення, відсутності заперечень позивача в контексті положень частини п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України, а також співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних ним робіт, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, колегія суддів вважає, що заявлена сума у розмірі 10 000,00 грн підлягає стягненню з Київської міської ради на користь приватного нотаріуса КМНО Комарницької О.В. в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Розмір такого стягнення судових витрат є розумним та справедливим, забезпечить відновлення права відповідачана повернення коштів, які вона була і буде змушена затратити з метою захисту своїх прав та інтересів в суді апеляційної інстанції, а також відповідатиме завданню цивільного судочинства, проголошеному у статті 2 ЦПК України.
За наведених обставин та з урахуванням того, що заява приватного нотаріуса КМНО Комарницької О.В. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції,подана з дотриманням вимог, встановлених частиною восьмою статті 141 ЦПК України та є обґрунтованою, наявні правові підстави для прийняття додаткової постанови у цій справі.
Керуючись статтями 2, 15, 133, 137, 141, 270, 368, 381-384 ЦПК України, суд
Заяву приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Комарницької Ольги Володимирівни про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Ухвалити в зазначеній справі № 758/9453/22 додаткове судове рішення.
Стягнути з Київської міської ради на користь приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Комарницької Ольги Володимирівни 10 000,00 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02 липня 2025 року.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: Т.А. Слюсар
Д.О. Таргоній