Справа № 11-cc/824/419/2025 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 199 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер № 757/49998/24-к
02 липня 2025 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
до початку розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 листопада 2024 року, -
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01.11.2024 року задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 22.11.2024 року включно, без визначення розміру застави щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187; ч. 3 ст. 289; ч. 3 ст. 146; ч. 5 ст. 185; ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 186 КК України.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 подав в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01.11.2024 року (адвокат зазначає дату 10.07.2024 року), скасувати її та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволені клопотання старшого слідчого про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .
Мотивуючи апеляційні вимоги захисник вказує, що оскаржувана ухвала слідчого судді не відповідає вимогам закону, є необґрунтованою та невмотивованою, такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Апелянт зазначає, що при розгляді клопотання в суді першої інстанції прокурором не було доведено обставин, які свідчать про те, що заявлені у клопотанні ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання ОСОБА_7 під вартою, а також недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобіганням вказаним ризикам.
Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження захисник зазначає, що останній день строку на апеляційне оскарження припав на 15.07.2024 року, однак вчасно подати скаргу перешкодило відсутність електроенергії за робочим місцем, тому апеляційна скарга була подана на один день пізніше.
Вивчивши матеріали провадження, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі головуючої судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заявили собі самовідвід на підставі п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, відповідно до якого суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у їх неупередженості.
Заявлений самовідвід обґрунтовуємо тим, що під час вивчення матеріалів провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 колегією суддів встановлено наступне.
06.10.2024 року адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційної скаргою на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01.11.2024 року. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2024 року визначено склад колегії суддів головуючого судді ОСОБА_10 , суддів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
У зв'язку з перебуванням головуючого судді ОСОБА_10 на лікарняному матеріали справи було повторно розподілено між суддями. 20.05.2025 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено нову колегію суддів у складі головуючої судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Головуючою суддею після отримання матеріалів судової справи було неодноразово призначено розгляд вказаної апеляційної скарги на 20.05.2025 року, 10.06.2025 року, 02.07.2025 року, однак, у зв'язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_7 перебував у ДУ «Одеський слідчий ізолятор», а в подальшому переведений в ДУ «Одеська виправна колонія № 14», і він категорично відмовляється від участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції та наполягає на особистій участі в судовому засіданні, розгляд апеляційної скарги відкладався. Водночас, колегія суддів вживала усіх необхідних заходів задля забезпечення участі підозрюваного ОСОБА_7 в судових засіданнях. Останнє свідчить, що підозрюваний ОСОБА_7 навмисно затягує процес розгляду апеляційної скарги його захисника. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, строк дії ухвали на яку захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу закінчився ще 22.11.2024 року.
Разом з тим, колегія суддів у вказаному складі неодноразово приймала участь у розгляді апеляційних скарг захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 щодо запобіжних заходів. Зокрема, 25.03.2025 року у справі 11-cc/824/84/2025 (унікальний номер справи 757/17206/24-к) колегія суддів відмовила у задоволенні заяви підозрюваного ОСОБА_7 про відвід колегії суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та прокурору ОСОБА_9 , який був заявлений з тих підстав, що підозрюваний не довіряє складу суду та прокурору, оскільки йому не відомо яка розглядається справа і не забезпечено його доставку в зал судового засідання, та порушені інші його права.
Крім того, 25.03.2025 року у справі 11-сс/824/205/2025 (унікальний номер справи № 757/39294/24-к) підозрюваний ОСОБА_7 також заявив відвід складу колегії з підстав існування сумнівів у неупередженості суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
З огляду на вищезазначене, неодноразове заявлення підозрюваним ОСОБА_7 відводів складу колегії суддів, а саме суддям ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які свідчать про його явну недовіру вказаним суддям, слід зробити висновок, що у підозрюваного існують сумніви у неупередженості складу колегії.
Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до п. 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Де Куббер проти Бельгії» (заява № 9186/80) від 26 жовтня 1984 р., «правосуддя повинне не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться», а тому будь-який суддя, щодо якого є обґрунтовані підстави побоюватися браку безсторонності, має бути відведений.
У відповідності до усталеної практики Суду, існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенціїповинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).
Згідно з ч. 1 ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
З метою усунення у стороннього спостерігача сумнівів у їх неупередженості, а також у сприянні підтримці до зростання довіри представників юридичної професії і сторін у справі до об'єктивності суддів та судових органів судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнали за необхідне, відповідно до ч. 1 ст. 80 КПК України, заявити собі самовідвід у вказаному провадженні з підстав, визначених п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши мотиви заявленого самовідводу суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , колегія суддів вважає за необхідне задовольнити самовідвід суддів, оскільки наведені доводи дають підстави для висновку про обґрунтованість заявленого самовідводу, виходячи з наступного.
Так, згідно з ч. 1 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75 - 79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 КК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд.
У відповідності до п. 1 зазначеної статті, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно зі ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.
У відповідності до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, що схвалені резолюцією № 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27.07.2006 року, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді справи має забезпечуватися суб'єктивний критерій неупередженості (безсторонності) суду. У сторони мають бути відсутні будь-які побоювання у безсторонності суду. Кожна із сторін вправі сподіватися на об'єктивне рішення у справі. Так, ЄСПЛ розрізняє, чи в конкретній справі суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в його упередженості (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK).
Європейський суд з прав людини визнає, що підставою відводу судді може бути як реальне існування обставин, які свідчать про упередженість суду, так і суб'єктивне переконання сторони у їх наявності, наслідком чого може бути відвід складу суду від розгляду справи.
У справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що об'єктивна неупередженість суду полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.
При цьому у справі «Морріс проти Об'єднаного королівства» Європейський суд з прав людини пояснив: «Щодо питання безсторонності існує два аспекти цих вимог. По-перше, суд має бути суб'єктивно вільним від особистої упередженості чи необ'єктивності. По-друге, він має також бути безстороннім з об'єктивного погляду, для чого він має надати істотні гарантії, аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви стосовно цього».
Тому, враховуючи обґрунтування доводів про самовідвід суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також беручи до уваги висновки, які містяться у рішеннях Європейського суду з прав людини, колегія суддів вважає необхідним вказати на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 КПК України, Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З урахуванням викладеного вище і практики Європейського суду з прав людини з даного питання, неодноразовий розгляд колегією суддів апеляційних скарг підозрюваного ОСОБА_7 щодо застосованого і продовженого йому запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні, слід прийти висновку, що заявлений суддями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 самовідвід підлягає задоволенню за наведених у цій ухвалі обставин.
Керуючись ст. ст. 75, 81, 82 КПК України, колегія суддів, -
Самовідвід суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , який заявлений ними до початку розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 листопада 2024 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України полковник поліції ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 22.11.2024 року включно, без визначення розміру застави щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -задовольнити.
Відвести суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від розгляду апеляційної скаргизахисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 листопада 2024 рокуу справі 757/49998/24-к.
Здійснити заміну суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 автоматизованою системою у автоматичному режимі, відповідно до вимог ст. ст. 35, 82 КПК України.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
____________________ ______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4