справа №754/8517/25 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/4701/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
01 липня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 30 травня 2025 року щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 152 КК України, у кримінальному провадженні №12025100030000745 від 09 березня 2025 року,-
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 30 травня 2025 року клопотання слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_10 , про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задоволено.
Продовжено стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 152 КК України, у кримінальному провадженні №12025100030000745 від 09 березня 2025 року, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів до 28 липня 2025 року включно.
Встановлено строк дії ухвали на 60 (шістдесят) днів, тобто до 28 липня 2025 року включно.
Не погоджуючись з указаною ухвалою підозрюваний ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що у мотивувальній частині ухвали суд указує на те, що ОСОБА_7 08 березня 2025 року було вчинено злочин, а також на час, місце та спосіб, ставлячи тим самим підозрювану особу у статус винуватої, при цьому, станом на 30 травня 2025 року жодних доказів, підтверджуючих час, місце, спосіб та особу у вчиненні можливого кримінального правопорушення зі сторони обвинувачення суду та стороні захисту надано не було.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, у провадженні слідчого відділу Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100030000745 від 09 березня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 152 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що 08 березня 2025 року, приблизно о 16:20 год., ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у Деснянському районі міста Києва, неподалік зупинки громадського транспорту «бул. Леоніда Бикова», що розташована по вул. Миколи Закревського в м. Києві, познайомився з неповнолітніми ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після чого, ОСОБА_7 запропонував неповнолітнім ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вжити горілки, на що останні погодились та пішли разом із ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить батьку ОСОБА_7 - ОСОБА_13 , де в одній із кімнат вказаної квартири розпочали вживати горілку.
У цей час, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із анальним та оральним проникненням в тіло неповнолітніх ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , без добровільної згоди потерпілих осіб (зґвалтування).
Так, цього ж дня, приблизно о 19:30 год., ОСОБА_7 , перебуваючи за вищевказаною адресою, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із анальним та оральним проникненням в тіло неповнолітніх ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, без добровільної згоди неповнолітнього потерпілого ОСОБА_12 , враховуючи особистісну та вікову слухняність неповнолітнього, який незріло довіряв йому (через вікові та індивідуальні особливості), а також станом потерпілого, який від спожитого алкоголю сп'янів, у результаті чого не міг чинити опір, діючи цілеспрямовано та рішуче, проти волі останнього, вчинив дії сексуального характеру, пов'язані із оральним та анальним проникненням в тіло неповнолітнього ОСОБА_12 з використанням геніталій, без добровільної згоди останнього.
У подальшому, цього ж дня, приблизно о 20:00 год., ОСОБА_7 , діючи повторно, перебуваючи за вищевказаною адресою, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних з анальним та оральним проникненням в тіло неповнолітнього ОСОБА_11 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, без добровільної згоди неповнолітнього ОСОБА_11 , враховуючи його особистісну та вікову слухняність, який незріло довіряв йому (через вікові та індивідуальні особливості), а також станом потерпілого, який від спожитого алкоголю сп'янів, у результаті чого не міг чинити опір, діючи цілеспрямовано та рішуче, проти волі останнього, повторно вчинив дії сексуального характеру, пов'язані з оральним та анальним проникненням в тіло неповнолітнього ОСОБА_11 з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілого.
11 березня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 152 КК України.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 12 березня 2025 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 08 травня 2025 року.
Постановою керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва від 05 травня 2025 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025100030000745 від 09 березня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 152 КК України, продовжено до трьох місяців, тобто до 11 червня 2025 року.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року підозрюваному ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 30 днів, тобто до 03 червня 2025 року включно.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 30 травня 2025 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025100030000745 від 09 березня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 152 КК України, продовжено до п'яти місяців, тобто до 11 серпня 2025 року.
30 травня 2025 року до Деснянського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_10 , у кримінальному провадженні №12025100030000745 від 09 березня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 .
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 30 травня 2025 року клопотання слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_10 , про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задоволено.
Продовжено стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 152 КК України, у кримінальному провадженні №12025100030000745 від 09 березня 2025 року, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів до 28 липня 2025 року включно.
Встановлено строк дії ухвали на 60 (шістдесят) днів, тобто до 28 липня 2025 року включно.
Постановляючи ухвалу про продовження підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя у відповідності до положень статей 177, 178 КПК України та практики Європейського Суду з прав людини врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 152 КК України, а саме у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із анальним та оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчинене повторно щодо неповнолітньої особи, яке згідно статті 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за які законом передбачене покарання до дванадцяти років позбавлення волі, та наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду з метою уникнення покарання, усвідомлюючи невідворотність, тяжкість та реальність покарання за вчиненні злочини; незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, в якому допитано неповнолітніх потерпілих та враховуючи те, що ОСОБА_7 відомі анкетні дані неповнолітніх потерпілих, включаючи їх місця проживання, з чого випливають обґрунтовані підстави вважати, що останній з метою уникнення кримінальної відповідальності може незаконно впливати на неповнолітніх потерпілих у даному кримінальному провадженні шляхом погроз, вмовляння чи підбурювання до дачі неправдивих показань, або до безпідставної відмови від дачі показань, що буде перешкоджанням здійсненню об'єктивного досудового розслідування, як цього вимагають норми кримінально процесуального законодавства України.
При цьому, зауваживши, що прокурором у судовому засіданні наведені обставини, які вказують на те, що зазначені ризики за статтею 177 КПК України, які враховувалися при застосуванні запобіжного заходу, не зменшилися та не припинили існувати, також наведені обставини, які перешкоджають закінченню досудового розслідування до закінчення дії ухвали про тримання під вартою по кримінальному провадженню та доведено, що вказані у сукупності обставини виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою.
При цьому, слідчим суддею зауважено, що доказів, які б вказували на те, що більш м'який запобіжний захід може забезпечити процесуальну поведінку підозрюваного стороною захисту суду не надано.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку статті 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно частини третьої статті 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
За змістом частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях статей 177, 178, 183 КПК України.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
Так, під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: даними заяви про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_14 , від 09 березня 2025 року; даними заяви про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_11 , від 09 березня 2025 року; даними показань неповнолітнього потерпілого ОСОБА_14 , від 09 березня 2025 року; даними показань неповнолітнього потерпілого ОСОБА_11 , від 09 березня 2025 року; даними протоколу впізнання за фотознімками за участю неповнолітнього потерпілого ОСОБА_14 , від 09 березня 2025 року; даними протоколу впізнання за фотознімками за участю неповнолітнього потерпілого ОСОБА_11 , від 09 березня 2025 року; даними протоколу обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , від 10 березня 2025 року; даними протоколу обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , від 10 березня 2025 року; даними висновку експерта №042/1-72-2025; даними висновку експерта №042/1-69-2025, а також іншими матеріалами кримінального провадження у всій їх сукупності.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з інкримінованим йому кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення є обґрунтованою.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, підвищену суспільну небезпеку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 .
Зокрема, слідчим суддею обґрунтовано зауважено, що даних про наявність підстав для скасування запобіжного заходу або його зміни на більш м'який, ніж тримання під вартою, при розгляді клопотання не встановлено та стороною захисту не доведено наявність виняткових обставин, які б не враховувались при прийнятті рішення попередніми слідчими суддями щодо визначення та продовження ОСОБА_7 саме такого виду запобіжного заходу, оскільки захисником та самим підозрюваним не спростовано існування у кримінальному провадженні ризиків, визначених частиною першою статті 177 КПК України, вказаних у клопотанні прокурора.
Відповідно до вимог статті 178 КПК України у сукупності з вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував тяжкість кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_7 , дані про особу підозрюваного та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, які не зменшилися та не припинили існувати з часу застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Також місцевим судом обґрунтовано обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, зважаючи на положення пункту 5 частини четвертої статті 183 КПК України, згідно якого слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, а також враховуючи те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 152 КК України, а саме у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із анальним та оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням гені талій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчинене повторно щодо неповнолітньої особи.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_7 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи у сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, у зв'язку з чим ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю злочину та його наслідками, є обґрунтованим, та підстав для обрання ОСОБА_7 іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, колегія суддів не вбачає.
Таким чином, з урахуванням наведеного, а також у зв'язку з тим, що під час розгляду вказаного клопотання стороною обвинувачення було доведено існування ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, та неможливість завершити досудове розслідування до вказаного строку, у зв'язку з особливою складністю кримінального провадження, пов'язаною з необхідністю отримання наступних доказів: висновку комплексно амбулаторно психолого-психіатричної експертизи стосовно підозрюваного ОСОБА_7 ; висновку комплексно амбулаторно психолого-психіатричної експертизи стосовно неповнолітнього потерпілого ОСОБА_11 ; висновку комплексно амбулаторно психолого-психіатричної експертизи стосовно неповнолітнього потерпілого ОСОБА_12 ; висновку молекулярно-генетичної експертизи (призначена 17 березня 2025 року); висновку молекулярно-генетичної експертизи (призначена 17 березня 2025 року); висновку молекулярно-генетичної експертизи (призначена 17 березня 2025 року); висновку молекулярно-генетичної експертизи (призначена 17 березня 2025 року); висновку молекулярно-генетичної експертизи (призначена 17 березня 2025 року), а також необхідності виконати ухвали слідчого про тимчасовий доступ до речей і документів, після чого планується проведення тимчасового доступу та детального аналізу отриманої інформації, виконати вимоги відповідно до статті 290 КПК України і скерувати обвинувальний акт до суду, слідчий суддя обґрунтовано вважав, що існують підстави для продовження застосованого щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів уважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 152 КК України.
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №12244/86, №12245/86, №12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13 листопада 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності із статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту статті 368 КПК України питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З урахуванням наведеного, посилання апелянта на те, що у мотивувальній частині ухвали суд указує на те, що ОСОБА_7 08 березня 2025 року було вчинено злочин, а також на час, місце та спосіб, ставлячи тим самим підозрювану особу у статус винуватої, при цьому, станом на 30 травня 2025 року жодних доказів, підтверджуючих час, місце, спосіб та особу у вчиненні можливого кримінального правопорушення зі сторони обвинувачення суду та стороні захисту надано не було, колегія суддів уважає передчасними, оскільки дослідження та оцінка доказів відноситься до стадії судового розгляду по суті та не вирішується на стадії досудового розслідування.
На даному етапі провадження слідчий суддя у відповідності до вимог процесуального закону обґрунтовано обмежився виключно питанням визначення причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та дійшов висновку про вірогідність та достатність доказів його причетності для застосування обмежувальних заходів.
Матеріалами судового провадження, які були предметом дослідження судом першої інстанції, підтверджується існування ризиків спроб ОСОБА_7 переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись статтями 176-178, 183, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 30 травня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4