24 червня 2025 року м. Київ
Справа № 755/9800/24
Провадження № 33/824/147/2025
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Стрижеуса А.М., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Дениса Борисовича, на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №812512 ОСОБА_1 , 26 січня 2024 року, приблизно о 19 годині 30 хвилин, керуючи транспортним засобом «BMW 328і», номерний знак НОМЕР_1 , рухався перехрестям вулиць Будівельників-Краківська, у місті Києві, відповідно до висновку експерта №8 від 26.02.2024 року, перевищив дозволену швидкість руху у населеному пункті, рухався зі швидкістю 107,6 …. 140,6 км/год., під час виникнення небезпеки для руху не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Ford S-Max», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався у попутному напрямку та виконував маневр повороту праворуч, чим заподіяв транспортним засобам технічні пошкодження та завдав матеріальної шкоди.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п.12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 рокувизнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України.
Провадження в справі закрито у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 адвокат Конюшко Д.Б. подав апеляційну скаргу, у якій просив постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року скасуватита закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те що висновок енксперта ОСОБА_3 №8 є неналежним доказом, оскільки експерт ОСОБА_3 не має відповідно допуску для проведення експертизи за фото та відео матеріалами а саме п. 7.1 «Технічне дослідження матеріалів та засобів відео-, звукозапису».
Також зазначає. що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги висновок експерта ОСОБА_4 який було надано ОСОБА_1 .
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Конюшко Д.Б. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
ОСОБА_2 та його захисник адвокат Олексієнко М.М. заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили відмовити в її задоволені.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши відповідні докази, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП.
Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Положенням ст. 124 КУпАП встановлено, що до адміністративної відповідальності можуть бути притягнуті учасники дорожнього руху, які порушили правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Відповідно до ст. 294 КУпАП України постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
У відповідності до ст. ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
У відповідності до вимог частини першої статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Суд надав оцінку доказам та твердженням, які були подані до суду апеляційної інстанції, та приходить до висновку:
Відповідно до висновку експерта №8 від 26.02.2024 року вбачається, що у даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Ford S-Max д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , в своїх діях повинен керуватись вимогами п.10.1. Правил дорожнього руху. В заданій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля BMW 328і д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , в своїх діях повинен керуватись вимогами п.п.12.4., 12.3., 17.1. Правил дорожнього руху. В заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля Ford S-Max д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , вбачаються невідповідності вимогам п.10.1. Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв'язку з виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди. В заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля BMW 328і д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , вбачаються невідповідності вимогам п.12.4., 12.3. Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв'язку з виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди. В заданій дорожній ситуації, з технічної точки зору, невідповідність вимогам вище вказаних пунктів Правил дорожнього руху України, кожним з водіїв окремо знаходяться в причинному зв'язку з виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно реєстру атестованих судових експертів Міністерства юстиції України - ОСОБА_3 має кваліфікацію судового експерта з правом проведення експертиз за спеціальностями: 10.1 - дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод (свідоцтво №63-22/П, термін дії до 24.05.2025 року; 10.4 - транспортно-трасологічні дослідження (свідоцтво №64-22/П, термін дії до 24.05.2024).
Відповідно до постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 04.03.2024 року ОСОБА_2 визнано винним за вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
Відповідно до пояснень учасників дорожньо-транспортної пригоди, отриманих у судовому засіданні, та переглянутого у судовому засіданні DVD-R диску вбачається, що водій транспортного засобу «Ford S-Max», номерний знак НОМЕР_2 , рухався у середній смузі та здійснив в?їзд на крайню праву смугу, яка виокремлена для руху маршрутних транспортних засобів, яка призначена виключно для руху транспортними засобами, що рухаються за встановленим маршрутом та на яку дозволено заїжджати лише у місцях, де смуга для руху маршрутних транспортних засобів відокремлена переривчастою лінією розмітки від смуги руху транспортних засобів із якої водію дозволено повертати праворуч. Рух інших транспортних засобів даною смугою заборонено /п.33.5 п.п.5.11. Правил дорожнього руху України.
Як убачається із схеми місця ДТП, яка міститься у матеріалах справи зіткнення відбулось у крайній правій смузі руху на відстані 3 м до світлової опори сталого орієнтиру.
Також, із указаної схеми місця ДТП убачається, що транспортний засіб «Ford S-Max», номерний знак НОМЕР_2 має пошкодження правого крила, задніх дверей правої частини, передніх дверей, заднього бамперу, правого дзеркала бокового огляду, а транспортний засіб «BMW 328і», номерний знак НОМЕР_1 - передньої лівої фари, переднього бамперу, лівого крила, лівих передніх та задніх дверей, заднього бамперу, лівого дзеркала.
Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_3 має кваліфікацію судового експерта з правом проведення експертиз за спеціальностями: 10.1 - дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод (свідоцтво №63-22/П, термін дії до 24.05.2025 року; 10.4 - транспортно-трасологічні дослідження (свідоцтво №64-22/П, термін дії до 24.05.2024).
Також, судом було встановлено, що під час проведення експертизи № 8 експерт ОСОБА_3 використав методики проведення експертиз та інформаційних джерел які передбачені Реєстром методик проведення судових експертиз, та згідно яких у експерта є можливість встановлювати як обставини ДТП так і швидкість автомобіля з відеофайлів які були надані до матеріалів справи за певними математичними формулами які були ним наведені у вказаному експертному висновку №8, та не потребуєвідповідного допуску для проведення експертизи за фото та відео матеріалами а саме п. 7.1 «Технічне дослідження матеріалів та засобів відео-, звукозапису», а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованим.
Також суд зазначає, що під час судового засідання представником апелянта до матеріалів справи, було долучено висновок ОСОБА_4 №1139/07/2024.
Відповідно до вимог статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно із ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2,4, 7 та 11 до Конвенції» ратифіковано вказану Конвенцію.
Порядок реалізації Конвенції та рішень ЄСПЛ визначено Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Відповідно до ч. 1 ст. 17 даного Закону, суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права.
Виходячи із правової позиції ЄСПЛ, який за певних умов також поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження і на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12); рішення від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03), зазначає, що на цю категорію справ поширюються гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість апеляційному суду застосувати аналогію закону при перегляді постанови судді суду першої інстанції за виключними обставинами, тобто застосувати у межах своєї компетенції до КУпАП інші норми закону, зокрема положення КПК, які регламентують відповідні правовідносини, так як КУпАП не передбачає порядку і процедури перегляду справ за виключними обставинами, хоча згідно міжнародних норм права це є невід'ємним правом особи (правом на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції), а для суддів усіх інстанцій важливим елементом законного і справедливого правосуддя, оскільки мова не йде про норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання.
Так, як встановлено рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України», провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції. У справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.
З огляду на викладене вище та приймаючи до уваги норми прямої дії Конституції України, положення національного законодавства, а також міжнародно-правові договори та рішення Європейського суду з прав людини, які є частиною національного законодавства і джерелом права, суд приходить до висновку, що реалізація права на судовий захист, шляхом подання заяви про перегляд рішення у даній справі підлягає регулюванню за аналогією закону.
Оскільки, провадження у справах про адміністративне правопорушення вважається кримінальним до нього застосовуються норми Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 12 січня 2021 року у справі № 148/1536/18 (провадження № 51-4685 км 20) визначено поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку проте, що суд першої інстанції був зобов'язаний дослідити висновок експерта, що було ним зроблено.
Разом з тим, оцінка наявних в матеріалах справи тих чи інших доказів, врахування або не враховування їх під час винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення є дискреційним повноваженням суду.
Отже, суд першої інстанції не порушив норми процесуального законодавства, не врахувавши висновок експерта під час винесення постанови, оскільки під час перегляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд дійшов до висновку, що наявний в матеріалах справи висновок експерта суперечить наявним в матеріалах справи доказам, а саме протоколу про адміністративне правопорушення, відео, схемі місця ДТП.
Тому, враховуючи викладене суд дійшов до висновку, що наявний в матеріалах справи висновок експерта суперечить подіям що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, та іншим доказам, тому суд враховуючи власну оцінку вказаних доказів та враховуючи диспозитивні повноваження не враховує вказаного висновку експерту під час винесення постанови по справі.
Отже, об'єктивних підстав ставити під сумнів належність, та допустимість зібраних доказів по справі не вбачається. Дані докази є узгодженими та взаємопов'язаними між собою, як в цілому так і в деталях.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи, є обґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги про невинуватість ОСОБА_1 спростовані:
- відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №812512 ОСОБА_1 , 26 січня 2024 року, приблизно о 19 годині 30 хвилин, керуючи транспортним засобом «BMW 328і», номерний знак НОМЕР_1 , рухався перехрестям вулиць Будівельників-Краківська, у місті Києві, відповідно до висновку експерта №8 від 26.02.2024 року, перевищив дозволену швидкість руху у населеному пункті, рухався зі швидкістю 107,6 …. 140,6 км/год., під час виникнення небезпеки для руху не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Ford S-Max», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався у попутному напрямку та виконував маневр повороту праворуч, чим заподіяв транспортним засобам технічні пошкодження та завдав матеріальної шкоди.
- відеозаписом з камери зовнішнього нагляду.
При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції ст. ст. 279, 280 КупАП. Докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Інші доводи апелянта також задоволенню не підлягають, є особистою думкою ОСОБА_1 та суперечать наявним матеріалам.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно визнав його винним ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, та що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, задоволенню не підлягають, оскільки суперечать доказам, які є належними, достатніми та допустимими.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.
Таким чином, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції, як законну без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Дениса Борисовича- залишити без задоволення
Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: А.М. Стрижеус