справа № 757/29622/23-ц головуючий у суді І інстанції Остапчук Т.В.
провадження № 22-ц/824/1811/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
24 червня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» поданою представницею - адвокаткою Дударенко Анною Михайлівною на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 29 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» про захист прав споживачів, шляхом визнання договору недійсним,-
У провадженні Печерського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Гелексі Фінанс» про захист прав споживачів, шляхом визнання договору недійсним.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 28 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Гелексі Фінанс» про захист прав споживачів, шляхом визнання договору недійсним залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
23 жовтня 2023 року представниця ТОВ «Гелексі Фінанс» - адвокатка Дударенко А.М подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Гелексі Фінанс» понесених судових витрат на правову допомогу у розмірі 6 360,00 грн.
Заява обґрунтована тим, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 28 вересня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Гелексі Фінанс» про захист прав споживачів, шляхом визнання договору недійсним залишено без розгляду, у зв'язку із подачею позивачем заяви про залишення позову без розгляду. Тому, у зв'язку із необґрунтованим пред'явленням позивачем позову до відповідача, останній був вимушений нести витрати на правову допомогу на суму 6 360,00 грн.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 29 травня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ТОВ «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС» - адвокатки Дударенко А.М про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» про захист прав споживачів, шляхом визнання договору недійсним.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, представниця товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» - адвокатка Дударенко Анна Михайлівна, 11 липня 2024 року через систему Електронний суд подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, просила скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 29 травня 2024 року та задовольнити заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ТОВ «Гелексі Фінанс» звернулось до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (справа №758/9323/20), в якому просило:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Гелексі Фінанс» заборгованість за Договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №04-12-19-02-Ю від 04 грудня 2019 року у сумі 302 408,26 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 129 980,00 грн, заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом - 46 792,80 грн, та проценти за неправомірне користування кредитом - 125 635,46 грн за Договором застави транспортного засобу від 04 грудня 2019 року штраф - 70 000,00 грн.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 17 липня 2023 року позов ТОВ «Гелексі Фінанс» до ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Гелексі Фінанс» заборгованість за договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №04-12-19-02-Ю від 04 грудня 2019 року у розмірі 302 426 (триста дві тисячі чотириста двадцять шість) гривень 26 копійок, а також штраф за договором застави транспортного засобу від 04 грудня 2019 року у розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) гривень.
ОСОБА_1 у січні 2021 року звернулась до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС», про захист прав споживача через рік після відкриття провадження у справі №758/9323/20, та після початку розгляду справи по суті.
Печерським районним судом м. Києва було відкрито провадження у справі 757/53006/21ц.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10 травня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Гелексі Фінанс» про захист прав споживачів у справі №757/53006/21-ц залишено без розгляду, оскільки позивач ОСОБА_1 не добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, не надала підтвердження стану здоров'я, заяв про розгляд справи за її відсутності не надходило, весь час не з'являлась у судові засідання.
ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 10 травня 2023 року про закриття провадження у справі №757/53006/21-ц.
Апеляційним судом станом на 14 серпня 2023 року справа не була розглянута, матеріали справи Печерським районним судом м. Києва направлено 09 серпня 2023 року до апеляційного суду.
Вважає, що ОСОБА_1 ввела в оману суд, зазначивши у позовній заяві від 07 липня 2023 року у справі №757/29622/23-ц, що нею не було подано жодного позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Позовна заява ОСОБА_1 у справі №757/29622/23-ц є ідентичною з позовною заявою у справі №757/53006/21-ц
На дату відкриття провадження у справі у справі №757/29622/23-ц у провадженні Київського апеляційного суду перебувала справа 757/53006/21-ц зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а тому провадження у справі №757/29622/23-ц підлягало закриттю у відповідності із ч. 6 ст. 255 ЦПК України.
Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Гелексі Фінанс» про захист прав споживачів, шляхом визнання договору недійсним у справі №757/29622/23-ц залишено судом без розгляду на підставі заяви позивача від 25 вересня 2023 року.
Вважає дії позивача у цій справі недобросовісними, такими, що мали ознаки цивільного процесуального правопорушення, що є підставою для покладення на неї обов'язку компенсувати витрати, здійснені відповідачем, як це передбачено ч. 5 ст. 142 ЦПК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року поновлено ТОВ «Гелексі Фінанс» строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» поданою представницею - адвокаткою Дударенко Анною Михайлівною на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 29 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» про захист прав споживачів, шляхом визнання договору недійсним, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 березня 2025 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
У судовому засіданні представниця Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» - адвокатка Дударенко Анна Михайлівна доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.
У судове засідання інші учасники справи не з'явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань щодо неможливості розгляду справи без їх участі не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши думку учасниці справи, яка з'явилася у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи відповідачу у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат місцевий суд вважав, що заява відповідача не містить доводів і доказів необґрунтованості дій позивача, а саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, що не містить обмежень у його реалізації
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 257 ЦПК України, в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Питання щодо розподілу судових витрат, в разі закриття провадження у справі, може бути вирішено судом шляхом постановлення ухвали в порядку та на підставах, передбачених ст. 142 ЦПК України з урахуванням вимог ст.141 ЦПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Відповідно до ч. 6 ст. 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення такої ухвали, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Системний аналіз норм процесуального законодавства, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень ч. 5 ст. 142 ЦПК України, оскільки вказана норма є спеціальною.
Отже, що у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Разом з тим, ЦПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти зловживання позивачем своїми процесуальними правами, що стало підставою для закриття провадження або залишення позову без розгляду.
Обов'язком сторін у цивільному процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, відповідно до положень ч. 5 ст. 142 ЦПК України, для стягнення здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Аналогічні висновки щодо застосування норм прав у подібних правовідносинах містяться у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №148/312/16-ц, у від 28 січня 2019 року у справі №619/1146/17-ц, від 14 січня 2021 року у справі №521/3011/18.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю потрібно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
Відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними права дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:
- подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
- подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
- подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
- необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.
- укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Встановлено, що 10 травня 2023 року Печерським районним судом міста Києва позов ОСОБА_1 до ТОВ «Гелексі Фінанс» про захист прав споживачів, шляхом визнання договору недійсним, залишено без розгляду на підставі ч. 3 ст. 257 ЦПК України (справа №757/53006/21-ц).
Згідно відмітки суду, вказана ухвала набрала законної сили 05 червня 2023 року (т. 2, а.с. 24)
Відповідно до ч. 2 ст. 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
З позовом у цій справі ОСОБА_1 звернулася до суду 07 липня 2023 року, а провадження у справі відкрито 20 липня 2023 року, тобто після набрання законної сили ухвали Печерського районного суду міста Києва від 10 травня 2023 року у справі №757/53006/21-ц.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року у справі №757/53006/21-ц поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали Печерського районного суду міста Києва від 10 травня 2023 року; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 травня 2023 року.
25 вересня 2023 року ОСОБА_1 подала заяву про залишення позову без розгляду у справі №757/29622/23-ц.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 28 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Гелексі Фінанс» про захист прав споживачів, шляхом визнання договору недійсним залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Тобто, провадження у цій справі від моменту подання позовної заяви до залишення позову без розгляду за заявою позивачки тривало два з половиною місяці, що свідчить про добросовісність позивача у здійсненні нею своїх процесуальних прав та обов'язків.
Звернення ОСОБА_1 до суду за захистом порушеного права, а також її дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання своїми процесуальними правами, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.
Після залишення без розгляду позову ОСОБА_1 у справі №757/53006/21-ц на підставі ч. 2 ст. 257 ЦПК України у останньої виникло право на повторне звернення до суду з таким позовом, що нею і було реалізовано у справі №757/29622/23-ц.
Посилання апелянта на наявність передбачених ч. 6 ст. 255 ЦПК України підстав для закриття провадження у справі №757/29622/23-ц виходить за межі предмету апеляційного оскарження та не відповідає обставинам справи.
Той факт, що після поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 травня 2023 року, ОСОБА_1 подала у справі №757/29622/23-ц заяву про залишення позову без розгляду, навпаки, свідчить про добросовісність дій позивачки спрямованих на недопущення перебування у провадженні судів одночасно двох аналогічних справ.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом особи, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Крім того, залишення позову без розгляду є формою закінчення розгляду справи без ухвалення рішення, що як правильно вказав місцевий суд, само по собі не свідчить про необґрунтованість дій позивача.
За таких обставин, при вирішенні питання щодо стягнення з позивача судових витрат відповідачем, судом не встановлено наявність необґрунтованих, винних чи недобросовісних дій позивача.
Інші доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, порушення судом норм процесуального та матеріального права при її постановленні, на переконання апеляційного суду, також не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи, а зводяться виключно до незгоди апелянта з оскаржуваним судовим рішенням та тлумачення норм права на власний розсуд.
Ухвалюючи судове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм процесуального права при його постановленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала не підлягає скасуванню, як така, що постановлена з додержанням вимог закону.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» подану представницею - адвокаткою Дударенко Анною Михайлівною - залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 29 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 02 липня 2025 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова