19 червня 2025 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/9028/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів:Саліхова В. В., Левенця Б. Б.,
при секретарі Мудрак Р. Р.
за участі апелянта ОСОБА_1 та його представника - адвоката Хромова М. М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Хромова Михайла Миколайовича, в інтересах ОСОБА_1 ,
на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва у складі судді Зотько Т. А.
від 24 лютого 2025 року
у цивільній справі № 754/8299/24 Деснянського районного суду міста Києва
за заявою ОСОБА_2
про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітніх дітей,
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 24 лютого 2025 року заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами по цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі адвокат Хромов М. М., в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким переглянути судовий наказ про стягнення аліментів на дітей у зв'язку з нововиявленими обставинами та відмовити стягувачу в задоволенні вимог щодо видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь заявника аліментів на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для кожного з дітей відповідного віку, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.
Судом не було враховано під час перегляду судового наказу за нововиявленим обставинами те, що право на звернення до суду із позовом чи заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів належить особі, з якою проживають діти, та є безумовним, тобто таким, що не обтяжено необхідністю існування жодної умови чи то дотримання якогось порядку, тобто таке право є абсолютним, належить особі, з якою проживають діти та яка забезпечує умови їх проживання. Звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, стягувач не довела наявність у себе такого права, не надавши докази про те, що діти перебувають на її утриманні. Водночас, судом не були розглянуті надані виписки з банківських рахунків апелянта, з яких вбачається, що на момент подання заяви про видачу судового наказу, діти знаходились на повному забезпеченні апелянта.
Вказував, що після ухвалення Деснянським районним судом м. Києва від 01 серпня 2024 року рішення про розірвання шлюбу, діти сторін проживають з апелянтом, а 01.11.2024 розпорядженням № 881 Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації визначено місце проживання дітей з батьком.
Зазначає, що під час розгляду заяви щодо видачі судового наказу, сторони не викликались, боржник не мав можливості надати відповідні докази. Вважає, що вищевказані обставини мають значення для вирішення справи і є істотними для постановлення правильного судового рішення у справі, так як на їх підставі можна зробити висновок, що заявник знаючи ставлення дітей та не приймаючи участі у спільному господарстві та утриманні дітей, ввів в оману суд.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила залишити її без задоволення, посилаючись на безпідставність викладених доводів в ній, ухвалу суду просила залишити без змін, вважаючи її законною.
Вказувала, що Деснянський районний суд міста Києва підтвердив, що ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання у Вінницькій області, що не збігається з місцем проживання дітей. Зазначає, що ОСОБА_1 сам подавав позовну заяву про визначення місця проживання дітей, що свідчить про наявність спору. Хоча він відкликав свій позов, це не означає, що місце проживання дітей автоматично визначено з ним. Навпаки, ОСОБА_2 подала власний позов про визначення місця проживання дітей, який зараз розглядається в Тиврівському районному суді Вінницької області.
Звертає увагу суду на те, що судовий наказ про стягнення аліментів був виданий 04.12.2024, коли місце проживання дітей було невизначеним і фактично діти не проживали з батьком. Розпорядження Деснянської РДА від 01.11.2024 № 881, на яке посилається ОСОБА_1 , оскаржується ОСОБА_2 в установленому законом порядку.
Вважає, що апелянт не навів обґрунтованих підстав для скасування ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 24 лютого 2025 року відповідно до статті 376 ЦПК України. Суд першої інстанції правомірно відмовив у перегляді судового наказу, адже не було підтверджено фактичне проживання дітей з батьком на момент видачі судового наказу.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його адвокат Хромов М. М. доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення ОСОБА_1 та його адвоката Хромова М. М. дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів виходить з наступного.
Постановляючи ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що зазначені заявником обставини про те, що з серпня 2024 року діти проживають з батьком, а 01.11.2024 розпорядженням № 881 Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації визначено місце проживання дітей з батьком, виникли вже після ухвалення судом 11 червня 2024 року судового наказу про стягнення аліментів, а відтак не є нововиявленими обставинами і не спростовують факти, покладені в основу даного судового наказу та не є підставою для його перегляду за нововиявленими обставинами.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
У разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів (частина сьома статті 170 ЦПК України).
У разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу (частина восьма статті 170 ЦПК України).
Рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Підставами для такого перегляду є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (частина перша та пункт 1 частини другої статті 423 ЦПК України).
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19).
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17 (провадження № 14-41цс21).
Схожі висновки викладені й у постанові Верховного Суду від 01 березня 2024 року у справі № 334/6285/23.
Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (провадження № 14-549зц18), пункт 26).
Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (провадження № 14-549зц18), пункти 27, 28).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц зазначено, що «нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку».
Як на підставу перегляду судового наказу за нововиявленими обставина ОСОБА_1. посилався на те, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 01 серпня 2024 року шлюб між заявником та боржником розірвано. Після розірвання шлюбу малолітні діти проживають разом із боржником. Після обстеження умов проживання, Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської РДА у м. Києві надала Розпорядження № 881 від 01.11.2024 «Про визначення місця проживання малолітніх дітей» в якому вважає за доцільне визначити місця проживання малолітніх дітей разом із батьком, тобто боржником.
Як вбачається з матеріалів справи судовий наказ виданий 11 червня 2024 року (а.с. 13-14, том 1).
Залишаючи без задоволення заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що підстава на яку посилається заявник не є нововиявленою, адже Розпорядження Деснянської районної в місті Києві адміністрації № 881 від 01.11.2024 (а.с. 18, том 2) про визначення місця проживання дітей з батьком не існувало на момент винесення судового наказу про стягнення аліментів. Воно було ухвалено після видачі судового наказу. Отже, воно не може вважатися обставиною, яка існувала на момент розгляду справи, але не була відома заявнику. Обставини на які посилається апелянт є новими, а не нововиявленими.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Отже оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування ухвали та задоволення апеляційної скарги не встановлені.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Хромова Михайла Миколайовича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 24 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 02 липня 2025 року.
Судді Є. П. Євграфова
Б. Б. Левенець
В. В. Саліхов