19 червня 2025 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/8596/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Саліхова В. В., Левенця Б. Б.,
при секретарі Мудрак Р. Р.
за участі: відповідача ОСОБА_1 та в його інтересах адвоката Старика І. В.;
адвоката Радзивіл І. О. в інтересах ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами Державного підприємства «СЕТАМ», та адвоката Старика Володимира Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 ,
на рішення Дарницького районного суду міста Києва у складі судді Якусика О. В.
від 15 березня 2023 року
у цивільній справі № 753/26049/21 Дарницького районного суду міста Києва
за позовом ОСОБА_2
до Державного підприємства «СЕТАМ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бортничібуд», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Турчина Андрія Анатолійовича, ОСОБА_1 ,
третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сенюк Мар'яна Василівна
про визнання електронних торгів недійними,
ОСОБА_2 звернулася в суд із вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 30.11.2020, отримавши інформаційну довідку по земельній ділянці з кадастровим номером 3000000:99:033:0250, позивач дізналася, що власником земельної ділянки є ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності серія № НОМЕР_1 , виданого 28.08.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сенюк Мар'яною Василівною. Підставою виникнення права власності за ОСОБА_1 є проведення 12.08.2020 ДП «СЕТАМ» електронних торгів по Лоту № 434968 з реалізації нерухомого майна, а саме - вказаної вище земельної ділянки.
Позивач вказував, що 08.12.2011 постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 2а-13565/10/2670, ухваленою за позовною заявою ОСОБА_2 до Київської міської ради, треті особи: Головне правління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Попільнянського районного нотаріального округу Житомирської області Копейников І. В., про скасування рішень та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, позов задоволено. Скасовано рішення Київської міської ради № 691/691 від 27.11.2008 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 31.03.2005 № 237/2812 «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд»; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , виданого на ім'я ОСОБА_5 Серія КВ № 142616 від 19.02.2009.
11.04.2009 ОСОБА_5 відчужила земельну ділянку ОСОБА_4 .
14.05.2013 рішенням Дарницького районного суду м. Києва у справі № 2-176 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Головне Управління земельних ресурсів Київської міської державною адміністрації, Київська міська рада, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гмиря В.В., Київське міське управління юстиції про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання недійсним та скасування державної реєстрації переходу права власності та визнання права власності на земельну ділянку та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , третя особа: ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні майном та зобов'язання знести огорожу первісний позов задоволено частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.04.2009, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідченим приватним нотаріусом Гмирею В. В. за реєстровим №621, кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:90:033:0070, адреса: АДРЕСА_1 , площею 0,10 гектара; визнано недійсною та скасовано державну реєстрацію переходу права власності від ОСОБА_3 до ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 11.04.2009.
Як вказує позивач, ОСОБА_4 вніс спірну земельну ділянку до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бортничібуд», в якому був засновником.
У подальшому земельну ділянку з кадастровим номером 80000000:90:033:0070 (адреса: АДРЕСА_1 , площа 0.1 га) та земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:033:0071 (адреса: АДРЕСА_2 , площа 0.1 га) було об'єднано та присвоєно новий кадастровий номер та нову адресу, а саме: кадастровий номер 8000000000:90:033:0250 (адреса: АДРЕСА_3 , площа 0.2 га).
18.07.2016 в якості забезпечення позову ухвалою Дарницького районного суду м. Києва по справі №753/9460/16-ц було накладено арешт на належну ТОВ «Бортничібуд», земельну ділянку площею 0.2 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 8000000000:90:033:0250. Вищезазначену ухвалу від 18.07.2016 зареєстровано ВДВС Дарницького РУЮ v м. Києві (Постанова від 21.07.2016 ВП 51734705).
12.07.2019 Дарницьким районним судом м. Києва у справі №753/9460/16-ц прийнято заочне рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі та визнано дії ОСОБА_4 по передачі земельної ділянки площею 0.10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , кадастровий номер №000000:90:033:0070 до статутного капіталу ТОВ «Бортничібуд» неправомірними; визнано дії ТОВ «Бортничібуд» щодо оформлення права власності на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 кадастровий номер 8000000000:90:033:0070 неправомірними; визнано дії ТОВ «Бортничібуд» щодо об'єднання земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель по АДРЕСА_1 кадастровий номер 8000000000:90:033:0070 з іншою земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:033:0071, площею 0,10 га по АДРЕСА_1 та присвоєння нового кадастрового номера 8000000000:90:033:0250 за адресою: АДРЕСА_3 площею 0,2 га неправомірними; визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:033:0070 та витребувано у TOB «Бортничібуд» з незаконного володіння на користь ОСОБА_2 належну їй земельну ділянку.
Позивач зазначає, що 05.11.2019 Святошинським районним судом м. Києва по справі №759/16994/19 було задоволено позовну заяву ОСОБА_8 до ТOB «Бортничібуд» та стягнуто інвестиційний внесок у розмірі 1 321 958,60 грн за інвестиційним договором № 1/30-03/16.
29.05.2020 на виконання цього рішення приватним виконавцем Турчин Андрієм Анатолійовичем було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4.
12.08.2020 у цьому виконавчому провадженні НОМЕР_5 було виставлено на електронні торги, земельну ділянку площею 0,2 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 8000000000:90:033:0250.
Переможцем по Лоту № 434968 став ОСОБА_1 , який придбав земельну ділянку за 420 300,00 грн.
З огляду на викладені обставини позивач вважає, що в межах виконавчого провадження було реалізовано нерухоме майно, яке не належить ТОВ «Бортничібуд» та на яке було накладено арешт як спосіб забезпечення позову у справі № 753/9460/16-ц, про який було відомо приватному виконавцю, а тому вказані дії були спрямовані на виведення земельної ділянки з власності ТОВ «Бортничібуд» в обхід арешту та відсутності у цього Товариства права власності, так як воно скасовано в судовому порядку.
Відтак, зважаючи на вказані обставини, позивач просив:
- визнати недійсними електронні торги з реалізації нерухомого майна, а саме: земельної ділянки площею 0,2 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 8000000000:90:033:0250, організованих ДП «Сетам» по лоту № 434968, що відбулись 12.08.2020 та оформлені протоколом № 496501 від 12.08.2019;
- визнати недійсним Акт № НОМЕР_4/905 від 27.08.2020, виданий приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Турчиним А. А. про проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна, а саме: земельної ділянки площею 0,2 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 8000000000:90:033:0250;
- скасувати Свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронних торгів посвідченого приватним нотаріусом КМНО Сенюк М.В. 27.08.2020, реєстраційний №815 та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 8000000000:90:033:0250;
- скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку загальною площею 0,20 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 8000000000:90:033:0250 зареєстровану в Державному реєстрі речових прав на нерухоме маймо за №37948138 від 28.08.2020.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 15 березня 2023 року позов задоволено.
Визнано недійсними електронні торги, з реалізації нерухомого майна, а саме: земельної ділянки площею 0,2 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий № 8000000000:90:033:0250, організованих ДП «СЕТАМ» по Лоту № 434968, що відбулися 12.08.2020 та оформлені протоколом № 496501 від 12.08.2020.
Визнано недійсним Акт № НОМЕР_4/905 від 27.08.2020, виданий приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Турчином А. А. про проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна, а саме: земельної ділянки площею 0,2 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий № 8000000000:90:033:0250.
Скасовано свідоцтво про придбання майна з електронних торгів, видане приватним нотаріусом КМНО Сенюк М.В. 27.08.2020, реєстраційний номер 815.
Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,2 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий № 8000000000:90:033:0250, зареєстровану в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 37948138 від 28.08.2020.
Стягнуто з ДП «СЕТАМ», ТОВ «Бортничібуд», Приватного виконавця Турчина А. А., ОСОБА_1 користь ОСОБА_2 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі по 1 021 (одна тисяча двадцять одна) грн 50 коп. з кожного.
В апеляційній скарзі адвокат Старик В. М., в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм прорцесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, адже обставини, які мають значення для справи і які суд першої інстанції визнав встановленими, не були доведені. Суд першої інстанції визнав встановленим, що на момент проведення торгів право власності на спірну земельну ділянку належало Позивачу ( ОСОБА_2 ), а не боржнику (ТОВ «Бортничібуд»). Цей висновок ґрунтувався на заочному рішенні Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2019 року у справі № 753/9460/16-ц. Однак, апелянт наголошує, що це заочне рішення набрало законної сили лише 16 травня 2023 року , тобто вже після проведення оспорюваних торгів (12 серпня 2020 року) і навіть після ухвалення оскаржуваного рішення у цій справі (15 березня 2023 року). Таким чином, апелянт стверджує, що суд першої інстанції не мав права встановлювати преюдиціальні обставини на підставі рішення, яке ще не набрало законної сили. Апелянт вказує, що суд першої інстанції безпосередньо не досліджував питання правомірності набуття ТОВ «Бортничібуд» права власності на спірну земельну ділянку та власних висновків щодо цієї обставини не робив. Відтак, на момент проведення торгів спірна земельна ділянка перебувала у володінні ТОВ «Бортничібуд», і таке володіння не було визнано незаконним. Апелянт вважає, що Позивач не довів протилежне, тому оскаржуване рішення є необґрунтованим.
Апелянт вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту прав, що суд першої інстанції залишив поза увагою. Апелянт зазначає, що позивач просила визнати недійсними електронні торги, визнати недійсним акт про проведення електронних торгів, визнати недійсним свідоцтво про придбання майна з електронних торгів та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку. Проте, апелянт, посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду, стверджує, що вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів або акта про проведені електронні торги є неналежним та неефективним способом захисту. Апелянт також вважає, що свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів не є правовстановлюючим документом, а лише підтверджує вчинення сторонами дій, спрямованих на передання нерухомого майна. Право власності на нерухоме майно виникає з дня такої реєстрації. Отже, позовна вимога про визнання свідоцтва про придбання майна з електронних торгів також є неефективним способом захисту. Апелянт звертає увагу, що суд першої інстанції не досліджував питання добросовісності набуття ним спірної земельної ділянки. Апелянт стверджує, що якщо дії Позивача спрямовані на повернення майна, власником якого вона себе вважає, вона мала б звертатися до суду з віндикаційним позовом, оскільки будь-який інший спосіб захисту не є ефективним і не призведе до поновлення її прав. Апелянт вважає, що задоволення заявлених вимог не забезпечить повернення спірної земельної ділянки Позивачеві, а лише створить прогалину в реєстрі речових прав. Також, апелянт стверджує, що позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності не мала бути задоволена, оскільки вона також не є ефективним способом захисту і призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав. Натомість, у реєстр має бути внесено належний запис про державну реєстрацію права власності позивача на підставі задоволеного віндикаційного позову.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права. Апелянт вказує, що суд першої інстанції, незважаючи на отримання відомостей про зареєстроване місце проживання апелянта ( АДРЕСА_4 ), надсилав усі виклики, повідомлення та процесуальні документи на неправильну адресу ( АДРЕСА_4 ). Унаслідок цього апелянт не був повідомлений про наявність судового процесу взагалі, не отримав копії позовної заяви, не мав можливості висловити власні заперечення та не був належним чином повідомлений про жодне судове засідання, через що останні проводилися за його відсутності. Апелянт стверджує, що це, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення суду та ухвалення нового.
З огляду на зазначене, апелянт просить скасувати рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Також апелянт просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 448 грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн 00 коп.
Апелянт, Державне підприємство «СЕТАМ» також вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неповному з'ясуванні обставин справи, прийнятим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням матеріального права. Зазначає, що суд першої інстанції визнав недійсними електронні торги, посилаючись на порушення, які не стосуються правил їх проведення. Суд послався на те, що приватний виконавець був обізнаний про арешт майна, накладений ухвалою Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/9460/16-ц. Апелянт підкреслює, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачено обов'язку Організатора торгів (ДП «СЕТАМ») перевіряти законність дій державного чи приватного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці. За відповідність документів та достовірність інформації відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець). Апелянт посилається на постанови Верховного Суду, які вказують, що порушення, допущені державним виконавцем до призначення електронних торгів (щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту, визначення вартості майна тощо), мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні послався саме на такі дії виконавця, які не стосуються правил проведення електронних торгів.
Апелянт вважає, що позивач обрала неналежний та неефективний спосіб захисту своїх прав. Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, зазначає, що ефективний спосіб захисту має забезпечувати повне поновлення порушеного права та не створювати передумов для іншого судового процесу. Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові. Апелянт підкреслює, що реалізація майна на прилюдних торгах є правочином (договором купівлі-продажу). Апелянт стверджує, що оскаржити можна сам правочин, а не протокол чи акт, які лише засвідчують його вчинення. Тому вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів та акта про проведені електронні торги є неналежним і неефективним способом захисту. Апелянт наголошує, що оскільки Позивачка не була стороною договору купівлі-продажу, укладеного на спірних електронних торгах, обраний нею спосіб захисту є неналежним та неефективним, що є безпосередньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Апелянт також посилається на норму статті 388 ЦК України, відповідно до якої майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Апелянт стверджує, що суд першої інстанції не встановив необхідних умов для визнання електронних торгів недійсними. Апелянт, посилаючись на постанови Верховного Суду, зазначає, що для визнання електронних торгів недійсними суди повинні встановити такі підстави: 1) порушення правил проведення електронних торгів; 2) вплив цих порушень на результати електронних торгів; 3) порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. Апелянт стверджує, що жодного порушення правил проведення електронних торгів, впливу таких порушень на результат торгів, а також порушення законних прав Позивача внаслідок проведення спірних торгів судом не встановлено.
З огляду на викладене, просить скасувати рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову, стягнути з ОСОБА_2 на користь Державного підприємства «СЕТАМ» витрати по сплаті судового збору.
Позивач, ОСОБА_2 , подала відзив на апеляційні скарги ОСОБА_1 та ДП «СЕТАМ» у який зазначає, що рішення першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі всебічно вивчених матеріалів справи, тому вважає, що апеляційні скарги мають бути залишені без задоволення, а рішення першої інстанції - без змін.
Позивач наполягає на законності заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2019 року у справі №753/9460/16-ц, яке підтверджує її право власності. Позивач зазначає, що 12 липня 2019 року Дарницьким районним судом м. Києва у справі №753/9460/16-ц було ухвалено заочне рішення, яким її позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Цим рішенням були визнані неправомірними дії щодо передачі та оформлення права власності на земельну ділянку площею 0,10 га, а також щодо об'єднання її з іншою ділянкою та присвоєння нового кадастрового номера (що призвело до формування спірної ділянки площею 0,2 га). Також було визнано недійсною заяву №612 від 6 березня 2015 року та визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 8000000000:90:033:0070. Крім того, у ТОВ «Бортничібуд» було витребувано цю земельну ділянку з незаконного володіння на користь ОСОБА_2 . Позивач підкреслює, що на день подачі позовної заяви у даній справі, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2019 року у справі №753/9460/16-ц неодноразово подавалися апеляційні скарги, які були повернуті у зв'язку з неусуненням недоліків (зокрема, несплатою судового збору). Вона стверджує, що на сьогоднішній день рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2019 року у справі №753/9460/16-ц та інші судові рішення, на які посилається Позивач, набрали законної сили. Виходячи зі змісту вищевказаного рішення, ОСОБА_2 є власником частини земельної ділянки, яка була реалізована через ДП «СЕТАМ» і право власності на яку набув ОСОБА_1 .
Позивач звертає увагу на те, що на спірну земельну ділянку був накладений арешт, про що було відомо відповідачам, і це призвело до грубого порушення процедури торгів. Судом першої інстанції було взято до уваги той факт, що в межах вищезазначеної справи №753/9460/16-ц було здійснено заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірну земельну ділянку. Цей арешт був зареєстрований ще 21 червня 2016 року і не знятий по сьогоднішній день. Позивач зазначає, що про наявність цього арешту було відомо як покупцю ОСОБА_1 , так і приватному виконавцю, який здійснював примусове виконання рішення суду, а також ДП «СЕТАМ». Хоча жодна сторона не заперечує даний факт, вони аргументують свої дії тим, що законом не передбачено обов'язку перевіряти дане майно на предмет арешту. Проте, позивач вважає, що такі аргументи були б доречними, якби під примусову реалізацію потрапило саме майно боржника. Вона стверджує, що боржник, ТОВ «Бортничібуд», має нести відповідальність за рахунок належного йому майна, а не за рахунок майна третіх осіб, в даному випадку ОСОБА_2 , ще й за умови існування заходів забезпечення позову у вигляді арешту. Таким чином, позивач вважає, що дані торги відбулися з грубими порушеннями їх проведення, а саме: продаж майна, яке не належить боржнику, та ігнорування інституту заходів забезпечення позову.
Позивач стверджує, що доводи, наведені в апеляційній скарзі ДП «СЕТАМ» (щодо «відсутності обов'язку перевіряти арешти» та «належного способу захисту є оскарження дій виконавця»), не можна брати до уваги, оскільки процедура реалізації майна через ДП «СЕТАМ» є комплексною, включаючи як дії виконавця, так і ДП «СЕТАМ». Вона зазначає, що усі аргументи та посилання могли б бути враховані за умови продажу майна боржника та відсутності заходів забезпечення позову. У даному ж випадку під час продажу було порушено основну умову - примусовий продаж належного майна боржника та знецінено мету забезпечення позову, що призвело до грубих порушень та позбавлення права власності особи, яка жодного відношення не має до виконавчого провадження, в межах якого було відчужено належне їй майно. Оспорюваними торгами грубо порушені права ОСОБА_2 , зокрема її право власності, за яке вона бореться багато років, оскільки протягом багатьох років її майно незаконно перереєстровують на інших фізичних і юридичних осіб.
Позивач також зазначає, що ОСОБА_2 вже багато років проживає в будинку, поряд з яким розташована земельна ділянка, фактично користується та обробляє її. Вона стверджує, що навіть коли було прийнято рішення реалізувати земельну ділянку, приватний виконавець та, на той час, майбутній покупець, скоріш за все, виїжджали на місце її розташування для опису об'єкту продажу та огляду. Це підтверджується описом приватного виконавця, який наявний у матеріалах справи, а потенційний покупець, скоріш за все, приїздив на огляд майна, яке планував купувати. Позивача знають усі сусіди та мешканці «мікрорайону Бортничі», так як вона там проживає більше 20 років.
Позивач зазначає, що в позовній заяві не було вимоги про визнання протоколу недійсним. Позивач підкреслює, що ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі зазначає, що спірна земельна ділянка знаходиться у володінні ТОВ «Бортничібуд». Проте, Позивач стверджує, що спірна земельна ділянка вже не один десяток років знаходиться у фактичному володінні і користуванні ОСОБА_2 , де вона по факту і проживає, так як поряд із спірною земельною ділянкою, знаходиться будинок, де вона проживає разом зі своєю сім'єю, а спірну земельну ділянку використовує з метою вирощування городини.
З огляду на вищевикладене, Позивач вважає, що рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 березня 2023 року у справі № 753/26049/21 є законним, обґрунтованим та таким, яке повністю враховує усі обставини справи та прийнято на захист та відновлення порушеного права власності ОСОБА_2 , а тому дане рішення має бути залишено без змін, апеляційні скарги - без задоволення.
Інші учасники справи правом подачі відзивів на апеляційні скарги не скористались.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та в його інтересах адвокат Старик І. В. підтримали апеляційну скаргу із викладених у ній підстав та доводів.
Адвокат Радзивіл І. О. в інтересах ОСОБА_2 проти задоволення скарги заперечила з підстав викладених у відзиві на апеляційні скарги.
Приватний нотаріус КМНО Сенюк М. В. надіслала до суду лист в якому просила розглядати дану справу у її відсутність через велику завантаженість на роботі.
Інші учасники у судове засідання не з'явились, про причини неявки не повідомили, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення відповідача ОСОБА_1 та в його інтересах адвокат Старика І. В., а також адвоката Радзивіл І. О. в інтересах ОСОБА_2 дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами є однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 3) частини третьої статті 2 ЦПК України).
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).
Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (частини шоста, сьома статті 128 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України).
Аналіз матеріалів справи та доводів апеляційної скарги свідчить, що відомості про належне повідомлення відповідача ОСОБА_1 в матералах справи відстуні, адже суд першої інстанції, незважаючи на отримання відомостей про зареєстроване місце проживання апелянта ( АДРЕСА_4 ) , надсилав усі виклики, повідомлення та процесуальні документи на неправильну адресу ( АДРЕСА_4 ). Унаслідок цього апелянт не був повідомлений про наявність судового процесу, не отримав копії позовної заяви, не мав можливості висловити власні заперечення та не був належним чином повідомлений про жодне судове засідання, через що останні проводилися за його відсутності.
Таким чином, суд першої інстанції розглянув справу без повідомлення відповідачів про відкриття провадження та розгляд справи щодо них, та без повідомлення про дату, час та місце судового засідання, що є підставою для скасування судового рішення з підстав визначених п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України та ухвалення нового рішення по суті спору.
Щодо суті спору, колегія суддів виходить з наступного.
Судом достовірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Київської міської ради від 31.03.2005 № 237/2812 «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд» ОСОБА_2 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
Надалі, рішенням Київської міської ради № 691/691 від 27.11.2008 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 31.03.2005 № 237/2812» затверджено зміни до проекту відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , а саме: внесено зміни в п. 66 та пп. 66.1, 66.2 Рішення Київської міської ради від 31.03.2005 № 237/2812, замінивши слова « ОСОБА_2 » словами « ОСОБА_3 ».
Зазначені дії були предметом судового оскарження. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2011 у справі № 2а-13565/10/2670 за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, треті особи: Головне правління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Попільнянського районного нотаріального округу Житомирської області Копейников І. В., про скасування рішень та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, позовні вимоги задоволено. Зокрема, визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_5 серії КВ № 142616 від 19.02.2009, та скасовано рішення Київської міської ради від 27.11.2008 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 31.03.2005 № 237/2812».
Незважаючи на це, 11.04.2009 ОСОБА_5 відчужила вказану земельну ділянку ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 травня 2013 року у справі № 2-176/12 (провадження № 2/753/58/13) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Головне Управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Київська міська рада, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гмиря В. В., Київське міське управління юстиції, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання недійсним та скасування державної реєстрації переходу права власності, визнання права власності на земельну ділянку та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , третя особа: ОСОБА_7 , про усунення перешкод в користуванні майном та зобов'язання знести огорожу, первісний позов задоволено частково. Визнано недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.04.2009, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Гмирею В. В. за реєстровим № 621, кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:90:033:0070, адреса: АДРЕСА_1 , площею 0,10 га; визнано недійсною та скасовано державну реєстрацію переходу права власності від ОСОБА_3 до ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 11.04.2009.
Водночас, ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки вніс спірну земельну ділянку до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бортничібуд», засновником якого був на той час.
Згодом, земельну ділянку з кадастровим номером 80000000:90:033:0070 (адреса: АДРЕСА_1 , площа 0.1 га) та земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:033:0071 (адреса: АДРЕСА_2 , площа 0.1 га) було об'єднано в одну земельну ділянку та присвоєно новий кадастровий номер та нову адресу, а саме: кадастровий номер 8000000000:90:033:0250 (адреса: АДРЕСА_3 , площа 0.2 га).
На підставі ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 18.07.2016 у справі № 753/9460/16-ц було накладено арешт на належну ТОВ «Бортничібуд» земельну ділянку площею 0.2 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 8000000000:90:033:0250. Зазначена ухвала була зареєстрована ВДВС Дарницького РУЮ в м. Києві (постанова від 21.07.2016, ВП 51734705).
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12.07.2019 у справі № 753/9460/16-ц визнано неправомірними дії ОСОБА_4 щодо передачі земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , кадастровий номер №000000:90:033:0070, до статутного капіталу ТОВ «Бортничібуд». Визнано неправомірними дії ТОВ «Бортничібуд» щодо оформлення права власності на земельну ділянку площею 0,10га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:033:0070. Визнано неправомірними дії ТОВ «Бортничібуд» щодо об'єднання земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:033:0070, з іншою земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:033:0071, площею 0,10 га по АДРЕСА_1 та присвоєння нового кадастрового номера 8000000000:90:033:0250 за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,2 га.
Цим рішенням також визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:033:0070 та витребувано її у ТОВ «Бортничібуд» з незаконного володіння на користь ОСОБА_2 .
05.11.2019 Святошинським районним судом міста Києва у справі № 759/16994/19 задоволено позов ОСОБА_8 до ТОВ «Бортничібуд» та стягнуто інвестиційний внесок у розмірі 1 321 958,60 грн за інвестиційним договором № 1/30-03/16.
29.05.2020 приватний виконавець Турчин А. А. відкрив виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання вказаного рішення.
12.08.2020 у цьому виконавчому провадженні № НОМЕР_4 на електронні торги виставлено земельну ділянку площею 0,2 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 8000000000:90:033:0250. Переможцем торгів по Лоту № 434968 став ОСОБА_1 , який придбав земельну ділянку за 420 300,00 грн.
Позивач, посилаючись на те, що на момент проведення оскаржуваних електронних торгів рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12.07.2019 у справі № 753/9460/16-ц було визнано за нею право власності на земельну ділянку, вважає, що в межах виконавчого провадження було реалізовано нерухоме майно, яке не належить ТОВ «Бортничібуд» та на яке було накладено арешт як спосіб забезпечення позову у справі № 753/9460/16-ц, у зв'язку з чим звернулася до суду із вказаним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що матеріали справи свідчать про обізнаність приватного виконавця щодо накладеного арешту на земельну ділянку у справі № 753/9460/16-ц. Реалізація спірного майна на торгах, як було встановлено, порушує судову заборону на його відчуження, що є незаконним. Суд також врахував, що заочним рішенням від 12.07.2019 у справі № 753/9460/16-ц були визнані неправомірними дії щодо передачі та оформлення права власності на земельну ділянку ТОВ «Бортничібуд», а також її об'єднання, та визнано за ОСОБА_2 право власності на частину ділянки та витребувано її з незаконного володіння. Беручи до уваги встановлені обставини неодноразового переходу прав та наявність порушених прав позивача, суд вважав, що електронні торги та подальші дії (акт, свідоцтво, державна реєстрація) підлягають визнанню недійсними для відновлення становища, що існувало до порушення.
Щодо позовних вимог про визнання недійсними електронних торгів колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до частини шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення звертається саме на майно боржника.
За змістом статей 48, 56, 57, 61 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника торгів та складанні за результатами їх проведення акта про проведення торгів, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством.
Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства (стаття 650 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 (провадження № 14-624цс18) викладено правовий висновок про те, що правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів.
Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем, відповідно, є переможець електронних торгів.
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Отже, у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів за позовом учасника електронних торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, відповідно, виникнуть права та обов'язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору.
Відчуження майна на електронних торгах як угода купівлі-продажу є багатостороннім правочином, і під час подання позову про її оскарження такий позов подається до всіх сторін цього правочину, з якими є матеріально-правовий спір, і ці сторони мають бути залучені до участі у справі.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18), постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 766/14579/16-ц.
Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів.
За правилами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 вказано, що правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажі майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов'язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів. З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.
Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба (приватний виконавець) та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.
Отже, відчуження майна з електронних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу). Подібний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17.
Процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів за плату. Така процедура полягає в укладенні та виконанні договору купівлі-продажу. На підтвердження його укладення складається відповідний протокол, а на підтвердження виконання з боку продавця - акт про проведені прилюдні торги (близький за змістом підхід застосував Верховний Суд України у висновку, викладеному у постановах від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12 та від 13 лютого 2013 року у справі № 6-174цс12 і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19)). Вказане підтверджують приписи частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України.
Так, у статті 650 ЦК України закріплено такий спосіб реалізації майна, як укладення договорів на біржах, аукціонах (торгах), конкурсах, та відсилає до інших нормативних актів, які мають встановлювати особливості укладення цих договорів. До цього зводиться і зміст припису частини четвертої статті 656 ЦК України, згідно з яким до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
За змістом частини другої статті 638 та частини першої статті 640 ЦК України моментом укладення договору купівлі-продажу на прилюдних торгах є момент визначення переможця торгів, тобто момент акцепту пропозиції останнього щодо ціни. Оформлення та підписання договору купівлі-продажу як окремого документа Тимчасове положення не передбачало. Підставою набуття у власність нерухомого майна, придбаного на прилюдних торгах, є договір купівлі-продажу та дії, спрямовані на передання такого майна у володіння покупця, що підтверджують відповідний протокол, акт про проведені прилюдні торги та державна реєстрація права власності за покупцем, а не свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19)).
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складення за результатами їх проведення акту проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.
Згідно із частиною третьою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Виконавець перед вирішенням питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника повинен з'ясувати, чи не володіє він цим нерухомим майном спільно з іншими особами, вирішити питання про необхідність визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами. Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18 та від 05 квітня 2021 року у справі № 741/496/18.
У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц також викладено правовий висновок про те, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання торгів недійсними.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18.07.2016 у справі №753/9460/16-ц було накладено арешт на належну ТОВ «Бортничібуд» земельну ділянку площею 0.2 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 8000000000:90:033:0250, і ухвалу було зареєстровано ВДВС Дарницького РУЮ в м. Києві (постанова від 21.07.2016, ВП 51734705). Відповідно до ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, садових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За своєю правовою природою арешт майна, як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна (постанова Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21). Арешт також віднесений до видів обтяжень речових прав на нерухоме майно, об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості (пункт 4 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Таким чином, арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном.
Матеріали справи, зокрема відомості державного реєстру обтяжень, беззаперечно свідчать, що приватний виконавець під час формування заявки не міг не знати про накладений арешт на земельну ділянку у справі № 753/9460/16-ц. Відтак, реалізація спірного майна на торгах грубо порушує судову заборону на його відчуження, встановлену судовим рішенням, яке набрало законної сили, і є абсолютно незаконною.
Доводи відповідачів про відсутність інформації про арешт на час проведення торгів є цілком безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Доступ до державних реєстрів щодо обтяжень нерухомого майна є відкритим, і ОСОБА_1 як обачливий та розумний покупець мав безперешкодну можливість ознайомитись із відповідною інформацією. Відтак, ігнорування відомостей з публічних реєстрів не може слугувати підставою для визнання покупця добросовісним, оскільки належна обачність передбачає ретельну перевірку усіх доступних даних про об'єкт придбання.
Колегія суддів також приймає до уваги обставини ухвалення Дарницького районного суду м. Києва заочного рішення від 12.07.2019 у справі № 753/9460/16-ц, яким, окрім іншого, визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:033:0070 та витребувано її з незаконного володіння ТОВ «Бортничібуд». У контексті спірних правовідносин дата набуття чинності таким рішенням не має юридичного значення, адже судове рішення не створює право власності, а лише констатує його існування у особи на певний момент часу, тобто беззаперечно підтверджує, що це право власності належало позивачу вже на момент проведення торгів.
Отже, права позивача зазнали незаконного та непропорційного втручання.
Зокрема, порушено принцип законності та публічного порядку, адже приватний виконавець, всупереч імперативним вимогам статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», яка зобов'язує його з'ясовувати належність майна боржнику та перевіряти наявність арештів, виставив на торги майно, яке не належало боржнику ТОВ «Бортничібуд» у повній мірі, а його частина, як згодом підтверджено судовим рішенням, належала ОСОБА_2 . Більше того, на майно було накладено судовий арешт як забезпечувальний захід у справі щодо права власності, що прямо забороняло його відчуження. Відчуження майна, щодо якого існує судовий спір та накладено арешт, є грубим порушенням встановленої законом процедури та суперечить суті правочину, який має бути законним і не порушувати публічний порядок.
Втручання є непропорційним, адже держава, в особі приватного виконавця, здійснила примусове відчуження майна, яке, як виявилося, належало особі, що не була боржником у відповідному виконавчому провадженні. Це призвело до позбавлення ОСОБА_2 її власності без належної правової підстави та без забезпечення справедливого балансу між інтересами стягувача та фундаментальним правом власності позивачки, гарантованим статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таке втручання є надмірним і несправедливим, оскільки право власності позивачки було підтверджено судовим рішенням, а виконавець свідомо проігнорував наявні обтяження, що мало б унеможливити проведення торгів щодо цього майна.
Щодо належності способу захисту
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо неналежності способу захисту права позивачки шляхом визнання торгів недійсними та необхідності заявлення позову про витребування майна, колегія суддів відхиляє як безпідставні, адже за встановлених обставин справи ефективне застосування віндикацій ного позову є неможливим.
Віндикаційний позов (стаття 387 ЦК України) застосовується для витребування індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння. Зважаючи на встановлені обставини продажу на торгах об'єднаної земельної ділянки з новим кадастровим номером (як неподільного об'єкту), та належності позивачці лише її частини за її «первісним» кадастровим номером, що підтверджено судовим рішенням, витребування частини майна, яке було продано як цілісний об'єкт на торгах, є юридично неможливим. Витребування частини вимагало б нового формування об'єктів права власності (поділ, виділ), що не є прямим наслідком віндикації та не забезпечить ефективного відновлення порушеного права ОСОБА_2 .
Водночас, позивачка не має майнових претензій до другої половини об'єднаної ділянки, і віндикація всього об'єкта за таких обставин суперечить правовій природі віндикаційного позову як позову власника, який прагне повернути своє майно, а не чуже.
Правова природа продажу майна з публічних (електронних) торгів дозволяє визнавати торги недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі приписів цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону. У даній справі, продаж майна, щодо якого існували судові обтяження та спір про право власності, що згодом було підтверджено судовим рішенням на користь позивачки, є беззаперечною підставою для визнання торгів недійсними в цілому, оскільки вони були вчинені з грубим порушенням імперативних норм закону щодо об'єкта продажу.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оспорювані торги підлягають визнанню недійсними.
Решта позовних вимог, а саме щодо визнання недійсним Акта НОМЕР_5/905 від 27.08.2020, виданого приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Турчином А. А. про проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна, скасування Свідоцтва про придбання нерухомого майна з електронних торгів, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Сенюк М.В. 27.08.2020, реєстраційний № 815 та скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 , задоволенню не підлягають з огляду на наступне:
Оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то оскаржити останній можна за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача), а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів є неналежним і неефективним способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати і щодо оскарження іншого документа - акту про проведені електронні торги (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 104), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66)). Аналогічний підхід застосовний до вимоги про визнання недійсним Свідоцтва про придбання нерухомого майна з електронних торгів, адже такий документ не породжує жодного права, а лише підтверджує факт, який визнається недійсним.
Пред'явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 100), від 23 листопада 2021 року № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 152), від 29 листопада 2023 року (провадження № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22, пункт 55)), постанова Верховного Суду від 26 лютого 2025 року у справі № 307/3081/17 (провадження № 61-9648св23)).
З огляду на зазначене, вимоги про визнання недійсним Акта № НОМЕР_4/905 від 27.08.2020, виданого приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Турчином А. А. про проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна, вимоги про скасування Свідоцтва про придбання нерухомого майна з електронних торгів, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Сенюк М.В. 27.08.2020, реєстраційний № 815 та вимоги про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 , задоволенню не підлягають як такі, що є неефективним та зайвим способом захисту.
Задоволення вимоги про визнання електронних торгів недійсними у цій справі є достатнім та ефективним способом захисту прав позивачки ОСОБА_2 . Зважаючи на встановлені обставини, зокрема те, що судовим рішенням підтверджено право власності позивачки на частину об'єднаної земельної ділянки ще до проведення торгів, а також факт реалізації майна, обтяженого арештом, саме визнання недійсним основного правочину (торгів) призведе до повного відновлення її порушених прав. Це забезпечить скасування усіх похідних записів та документів (акту, свідоцтва, реєстрації права власності покупця) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, усуваючи правові наслідки незаконного відчуження та створюючи підґрунтя для відновлення належного правового статусу земельної ділянки. Інші, додаткові вимоги, такі як скасування акту чи свідоцтва, не є необхідними для ефективного захисту, оскільки їх недійсність випливає з недійсності самих торгів, як це неодноразово зазначав Верховний Суд.
Таким чином, зважаючи на те, що знайшли підтвердження лише доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо належного повідомлення про судовий розгляд, що є безумовною підставою для скасування судового рішення відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, а також частина доводів апелянтів щодо належності способу захисту, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення, та ухвалення нового, про часткове задоволення позовних вимог й визнання недійсним електронних торгів з реалізації нерухомого майна, а саме: земельної ділянки площею 0,2 га, що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, кадастровий № 8000000000:90:033:0250, організованих державним підприємством «СЕТАМ» по Лоту № 434968, що відбулися 12.08.2020 та оформлені протоколом № 496501 від 12.08.2020. Решта вимог задоволенню не підлягають, із підстав, докладно наведених у цій постанові.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, колегія суддів виходить із наступного.
Звертаючись із позовом, позивачка сплатила судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 274,50 грн за чотири немайнові вимоги.
Незважаючи на те, що суд дійшов висновку про задоволення лише вимоги про визнання торгів недійсними як належного та ефективного способу захисту, колегія суддів не вбачає підстав для перерозподілу судових витрат у бік їх зменшення. Адже саме задоволена вимога про визнання торгів недійсними призводить до повного відновлення порушених прав позивачки, оскільки недійсність торгів як правочину автоматично тягне за собою недійсність всіх похідних документів (акту, свідоцтва) та записів про державну реєстрацію права власності. Таким чином, фактично всі позовні вимоги позивачки щодо захисту її права власності є задоволеними по суті.
З огляду на це, витрати зі сплати судового збору у повному обсязі, а саме 3 274,50 грн, покладаються на відповідачів у рівних частинах (1 021,50 грн), адже саме їхні протиправні дії (або бездіяльність) призвели до порушення прав позивачки та необхідності звернення до суду за захистом.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги Державного підприємства «СЕТАМ», та адвоката Старика Володимира Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 березня 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про часткове задовлення позову.
Визнати недійсними електронні торги, з реалізації нерухомого майна, а саме: земельної ділянки площею 0,2 га, що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, кадастровий № 8000000000:90:033:0250, організованих державним підприємством «СЕТАМ» по Лоту № 434968, що відбулися 12.08.2020 та оформлені протоколом № 496501 від 12.08.2020.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «СЕТАМ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бортничібуд», Приватного виконавця Турчина Андрія Анатолійовича, ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі по 1 021 (одна тисяча двадцять одна) грн. 50 коп. з кожного.
Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач-1: Державне підприємство «СЕТАМ» (м. Київ, вул. Стрілецька, 4-б, ідентифікаційний код 39958500);
Відповідач-2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бортничібуд» (м. Київ, вул. Зодчих, буд. 74, кв. 184, ідентифікаційний код 39621584);
Відповідач-3: Приватний виконавець Турчин Андрій Анатолійович ( АДРЕСА_6 );
Відповідач-4: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 01 липня 2025 року.
Судді Є. П. Євграфова
Б. Б. Левенець
В. В. Саліхов