17 червня 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 760/8233/24
номер провадження: 22-ц/824/7465/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря - Малашевського О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 30 грудня 2024 року у складі судді Ішутіної Л.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину та на дружину до досягнення дитиною трьох років,
У квітні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину та на дружину до стягнення дитиною трьох років.
Позовна заява мотивована тим, що сторони у справі перебувають у зареєстрованому шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка ОСОБА_3 .
Позивачка вказувала, що з 2020 року шлюбні відносини між сторонами припинилися, дитина залишилась проживати разом з нею та перебуває на її утриманні. Водночас, відповідач не приймає участі у матеріальному утриманні дитини, хоча має нормальний стан здоров'я, не є особою з інвалідністю та не має хронічних захворювань, тому зобов'язаний утримувати малолітню дитину до досягнення нею повноліття. Інших непрацездатних дружини, батьків, дітей відповідач на утриманні немає.
З урахуванням наведеного, позивачка ОСОБА_2 просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь аліменти на малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи від дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття, а також аліменти на своє утримання до досягнення дитиною трьох років у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 30 грудня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 квітня 2024 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини від усіх видів доходів щомісячно, починаючи з 08 квітня 2024 року до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп.
Рішення про стягнення аліментів допущено до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення аліментів на утримання позивачки ОСОБА_2 у розмірі 1/6 частини від усіх видів доходів щомісячно, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в цій частиі та ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1/40 частини від усіх видів його доходів щомісячно, але не менше одного прожиткового мінімуму громадян для особи працездатного віку, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що він не відмовляється від матеріального утримання дитини, бажає дати своїй дитині все саме необхідне, а тому не заперечує щодо цієї частини рішення. При цьому, з урахуванням доходів, які він отримує, розмір аліментів на дитину складе орієнтовно понад 70 000 грн 00 коп. на місяць, що в десятки разів перевищує розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Вказує, що з урахуванням доходів, які він отримує, розмір аліментів на дружину складе майже 50 000 грн 00 коп. на місяць, що в рази перевищує розмір мінімальної заробітної плати в Україні. Тобто, фактично загальний розмір аліментів, що мають сплачуватися ним складе понад 120 000 грн 00 коп. на місяць, і це надмірний тягар з урахуванням інших факторів, які не були враховані судом першої інстанції.
Зазначає, що сама позивачка продовжує працювати в товаристві з обмеженою відповідальності « Піпіді Юкрейн » (далі - ТОВ «Піпіді Юкрейн») і розмір її доходу на місяць складає понад 200 000 грн 00 коп. на місяць.
Також вказує, що має проблеми зі здоров'ям, що потребує з його сторони додаткових витрат на лікування, реабілітацію та подальше підтримання свого здоров'я у нормальному стані. 15 січня 2025 року йому було проведено хірургічне втручання та проведено септопластику (хірургічний метод корекції викривленої носової перегородки), що підтверджується виписним епікризом від 15 січня 2025 року та консультативним висновком оториноларинголога від 20 січня 2025 року. Окрім того, він має й інші захворювання, що підтверджується консультативним висновком гастроентеролога від 25 січня 2019 року, консультативним заключенням кардіолога від 29 липня 2022 року.
Зазначає, що на його утриманні перебуває його мати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка має проблеми зі здоров'ям, що підтверджується оглядом лікаря кардіолога від 07 квітня 2021 року та 05 червня 2022 року. Розмір пенсії ОСОБА_5 складає 6 179 грн 60 коп., що підтверджується випискою по картковому рахунку. Зазначеної суми не вистачає їй для забезпечення себе всім необхідним, а саме, їжею, одягом, утриманням житла, ліками. Вказує, що його батько ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , а тому він, ОСОБА_1 , є єдиною особою, на кого нормами чинного законодавства покладено обов'язок з утримання його непрацездатної матері ОСОБА_5 .
Крім того зазначає, що він залишив дружині з дитиною квартиру, вартість якої складає понад 100 000 доларів США. Вказаний факт може бути також підтверджений позивачкою, оскільки між ними попередньо існували такі домовленості, а саме, сплата ним аліментів на утримання дитини, а дружина не претендує на аліменти, за умови врегулювання квартирного питання.
Позивачка ОСОБА_2 не скористалася своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційні скарги, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направила.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 30 грудня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в апеляційному порядку не оскаржується, а тому відповідно до положень ч.1 ст.376 ЦПК України його законність та обґрунтованість в цій частині колегією суддів не перевіряється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає не в повному обсязі.
Ухвалюючи рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на її утримання у розмірі 1/6 частини від усіх видів доходів щомісячно, починаючи з 08 квітня 2024 року до досягнення дитиною трьох років, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі, а також приймаючи до уваги відсутність доказів розміру доходу відповідача, його працездатний вік та встановлений факт проживання дитини з матір'ю, то наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на її утримання в розмірі 1/6 частини від усіх видів доходу відповідача.
Однак повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 16 жовтня 2019 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з позивачкою ОСОБА_2 та перебуває на її утриманні.
Правовідносини, що виникли між сторонами щодо стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина, регулюються ст.ст. 75, 84 СК України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 75 СК України, дружина чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Право на аліменти у дружини - матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині - матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред'явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу (див. постанову Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19).
У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 91 СК України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.
Особливим видом права жінки на утримання є її право на утримання чоловіком у разі проживання з нею їхньої дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу жінки та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.
Згідно зі ст. 84 СК України дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
При вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов'язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
В постанові Верховного Суду у справі № 750/9224/16-ц (провадження № 61-16837св18) від 13 червня 2018 року суд касаційної інстанції зазначив, що відповідно до ч.ч.2 та 6 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років і в разі розірвання шлюбу.
Згідно з ч.4 ст.84 СК України право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Заперечуючи проти визначеного судом першої інстанції розміру аліментів на утримання ОСОБА_2 в розмірі 1/6 частини від заробітку (доходу), щомісячно, до досягнення дитиною трьох років, відповідач ОСОБА_1 посилався на те, що з урахуванням його доходів розмір аліментів на дружину складе майже 50 000 грн 00 коп. на місяць, що в рази перевищує розмір мінімальної заробітної плати в Україні. Загальний розмір аліментів, який він має сплачувати, складе понад 120 000 грн 00 коп. на місяць, що для нього є надмірним тягарем з урахуванням інших факторів, які не були враховані судом першої інстанції. Вказує, що позивачка продовжує працювати в ТОВ «Піпіді Юкрейн» і розмір її доходу на місяць складає понад 200 000 грн 00 коп. на місяць. Також зазначає, що він має проблеми зі здоров'ям, що потребує додаткових витрат на лікування та реабілітацію. Крім того, на його утриманні перебуває його мати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка має проблеми зі здоров'ям та отримує лише пенсію. Також зазначає, що він залишив дружині з дитиною квартиру, вартість якої складає понад 100 000 доларів США і попередньо між сторонами існували домовленості, що дружина не претендує на аліменти за умови врегулювання квартирного питання.
Згідно з п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін, які відносяться до основних засад цивільного судочинства (ч.3 ст.2 ЦПК України).
Частина 2 ст.129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.5 ст.12 ЦПК України, яка також покладає і на суд певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, суд керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Проте матеріали справи не містять даних, що суд першої інстанції сприяв учасникам справи у всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, зокрема, щодо роз'яснення відповідачу право на подання доказів на підтвердження його стану здоров'я, матеріального стану та перебування на його утриманні інших осіб.
Така процесуальна ситуація не сприяла справедливому вирішенню спору та суперечить завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч.2 ст.2 ЦПК України).
Із наданої відповідачем ОСОБА_1 довідки про доходи слідує, що він з 01 січня 2023 року і по даний час працює на посаді старшого менеджера з клінічних досліджень ТОВ «Піпіді Юкрейн» та за 2024 рік сукупний розмір його доходу після оподаткування становить 3 477 224 грн 33 коп. (а.с.44).
Тобто середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 після оподаткування становить близько 289 768 грн 69 коп.
За таких обставини, 1/6 частина від вказаного вище середньомісячного розміру заробітної плати відповідача складає 48 294 грн 78 коп., що значно перевищує розмір мінімальної місячної заробітної плати в Україні, який становить: з 01 січня 2024 року - 7 100 грн 00 коп.; з 01 квітня 2024 року - 8?000 грн 00 коп.; з 01 січня 2025 року -8?000 грн 00 коп.
Також із наданих відповідачем медичних документів, а саме: консультативного висновку гастроентеролога від 25 січня 2019 року, консультативного заключення кардіолога від 29 липня 2022 року, консультативного висновку оториноларинголога від 20 січня 2025 року та виписного епікризу від 15 січня 2025 року, вбачається, що 15 січня 2025 року відповідачу було проведено хірургічне втручання та проведено септопластику (хірургічний метод корекції викривленої носової перегородки), а також він має інші захворювання, зокрема, гастроезофагальну рефлюксну хворобу, хронічний гастрит, гіпертензивну (гіпертонічну) хворобу серця (а.с.40-43).
Відповідно до ч.3 ст.367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Оскільки суд першої інстанції, у порушення вимог п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України, не сприяв відповідачу у реалізації ним права на доказове підтвердження своїх пояснень, що не відповідає завданням цивільного судочинства, які в силу ч.2 ст.2 ЦПК України превалюють над іншими міркування в цивільному процесі, то колегія суддів вважає, що наявні підстави, передбачені ч.3 ст.367 ЦПК України, для прийняття та оцінки поданих відповідачем вказаних вище документів (доказів), які не були подані ним до суду першої інстанції.
У даному випадку сукупність встановлених обставин справи та поданих сторонами доказів, дає підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина, не в повній мірі відповідає засадам справедливості, пропорційності та обґрунтованості.
Враховуючи принцип верховенства права та положення ст.84 СК України, апеляційний суд зауважує, що це право не є абсолютним і реалізується лише за умови, що чоловік спроможний надавати матеріальну допомогу та за умови дотримання загальних принципів та завдань цивільного судочинства.
Так, у даній справі встановлено, що з урахуванням рівня доходів відповідача, визначене судом першої інстанції сукупне аліментне навантаження на останнього становитиме у розмірі понад 120 000 грн 00 коп. щомісячно, з яких, понад 48 000 грн 00 коп. становлять аліменти на утримання дружини, що є надмірним та непропорційним розміром і не враховує принципи співмірності, реальності та справедливості.
З урахуванням викладеного, враховуючи майновий стан та стан здоров'я відповідача як платника аліментів, колегія суддів приходить до висновку про зменшення частки аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років з 1/6 до 1/10 частини від усіх видів доходів відповідача, що відповідатиме вимогам реальності, розумності та справедливості, а також забезпечуватиме баланс інтересів сторін. Такий підхід узгоджується з положеннями ч.4 ст.84 СК України, ст.263 ЦПК України, а також загальними засадами цивільного судочинства, визначеними у ст.2 ЦПК України та ст.129 Конституції України.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів на утримання ОСОБА_2 підлягає зміні на підставі ст.376 ЦПК України, зменшивши розмір аліментів, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на її утримання з 1/6 до 1/10 частини від заробітку (доходу) відповідача щомісячно.
Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 30 грудня 2024 року в частині визначення розміру аліментів на утримання ОСОБА_2 змінити, зменшивши розмір аліментів, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на її утримання з 1/6 до 1/10 частини від заробітку (доходу) щомісячно.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді: