17 червня 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 760/19698/24
номер провадження: 22-ц/824/9248/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря - Малашевського О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2025 року у складі судді Українця В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 10 січня 2022 року, та є єдиним спадкоємцем, який відноситься до ІІ черги спадкоємців за законом. Заповіт ОСОБА_2 при житті не склав.
Вказував, що після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належала його брату на підставі договору купівлі-продажу 1/3 частини квартири від 11 березня 2005 року та свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частину квартири від 13 серпня 2020 року.
Зазначав, що він є власником іншої 1/3 частини цієї квартири на підставі договору дарування 1/3 частини квартири від 12 березня 2009 року. У 2022 році під час бойових дій він не зміг вчасно звернутись до нотаріуса щодо прийняття спадщини після смерті брата.
Вказував, що 19 червня 2024 року він звернувся до державного нотаріуса П'ятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 . Нотаріусом було відмовлено йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку з пропуском встановленого законом шестимісячного строку на прийняття спадщини.
З урахуванням наведеного, позивач ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, а тому не вважається таким, що прийняв спадщину за законом. Також ОСОБА_1 не подав у встановлений шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини за законом, як того вимагає ст. 1270 ЦК України. Така заява була подана лише 19 червня 2024 року, тобто із значним пропуском строку, який не було поновлено в судовому порядку, що унеможливлює визнання за позивачем права власності на спадкове майно.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на неповне з'ясування судом обставини, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норми процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не враховано той факт, що позивач періодично, тривалий час проживав разом із спадкодавцем на момент його смерті, а тому вважав, що фактично прийняв спадщину. Так як його брат останні півтора року хворів на серце, то він змушений був піклуватись про нього, купувати йому ліки і жити з ним. Звертає увагу, що його брат помер у віці 42 роки від хвороби серця.
Вказує, що оскільки він є власником іншої 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , тому він в цій квартирі періодично проживав разом зі своїм братом ОСОБА_2 , який не працював і перебував на його утриманні.
Зазначає, що саме він сплачував і продовжує сплачувати комунальні послуги за квартиру АДРЕСА_1 . У 2019 році він у вказаній квартирі зробив ремонт, нанявши будівельників та оплативши їхню роботу. Будівельники, які здійснювали ремонт, квитанцій не надали, але ремонт було зроблено. Також проживаючи разом з братом, саме він піклувався про нього і коли брат помер він забезпечив йому гідні похорони.
Також вказував, що відповідно до вимог ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Київська міська рада подала пояснення, в яких просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення залишити без змін, посилаючись на те, що з матеріалів справи вбачається, що позивач не подав нотаріусу у встановлений ст.1270 ЦК України строк заяву про прийняття спадщини. Разом з тим така заява подана лише 19 червня 2024 року, у зв'язку з чим державним нотаріусом було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва на право на спадщину за законом. За таких обставин позивач не успадкував 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 після смерті брата ОСОБА_2 .
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засіданні, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, наведені у письмових поясненнях відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_2 .
Установлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 10 січня 2022 року.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, що складається із 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу 1/3 частини квартири від 11 березня 2005 року та свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частину квартири від 13 серпня 2020 року.
Позивач ОСОБА_1 є власником іншої 1/3 частини вказаної вище квартири на підставі договору дарування 1/3 частини квартири від 12 березня 2009 року.
19 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса П'ятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 .
Того ж дня, тобто 19 червня 2024 року, державним нотаріусом П'ятої Київської державної нотаріальної контори була заведена спадкова справа № 345/2024 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Постановою державного нотаріуса П'ятої Київської державної нотаріальної контори від 19 червня 2024 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 вказував, що з 24 лютого 2022 року на території України розпочались бойові дії та саме через такі бойові дії позивач не зміг вчасно звернутись до нотаріуса щодо прийняття спадщини після смерті брата. Тому позивач просив у судовому визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 .
Так, згідно із ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.
За змістом ч.3. ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Із постанови державного нотаріуса П'ятої Київської державної нотаріальної контори від 19 червня 2024 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 на час відкриття спадщини із спадкодавцем не проживав.
Той факт, що на час відкриття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 із спадкодавцем разом не проживав, позивачем належним чином не спростовано.
До того ж у справі встановлено та не заперечується ОСОБА_1 , що його фактичним та офіційним місцем проживання є адреса: АДРЕСА_2 , що є відмінним від місця проживання спадкодавця ОСОБА_2 : АДРЕСА_3 .
У відповідності до ч.ч. 1,2 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
Відповідно до ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У справі беззаперечно встановлено, що позивач не подав нотаріусу у встановлений ст.1270 ЦК України строк заяву про прийняття спадщини і така заява подана лише 19 червня 2024 року, у зв'язку з чим, державним нотаріусом було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
За таких обставин у розумінні чинного законодавства, ОСОБА_1 не успадкував 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 після смерті брата ОСОБА_2 , а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення для визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 .
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач періодично проживав разом із спадкодавцем, допомагав йому з лікуванням, купував йому ліки, не є достатніми підставами для висновку, що позивач, як спадкоємець, постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини у розумінні ч.3 ст.1268 ЦК України.
Також не є достатніми підставами для висновку, що позивач, як спадкоємець, постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини у розумінні ч.3 ст.1268 ЦК України і той факт, що він сплачував і продовжує сплачувати комунальні послуги за квартиру АДРЕСА_1 й зробив у ній ремонт, оскільки колегія суддів враховує, що позивачу належить 1/3 частина цієї квартири на праві властивості, що вимагає сплачувати комунальні послуги та підтримувати квартиру у нормальному для проживання стані, з урахуванням імперативної вимоги, закріпленої у ст. 13 Конституції України, що власність зобов'язує.
Отже факт сплати комунальних платежів та здійснення ремонту у спірній квартирі не свідчать про постійне проживання позивача у цій квартирі на момент смерті спадкодавця.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що за встановлених у справі обставин, ОСОБА_1 , не маючи ознак фактичного прийняття спадщини у порядку ч.3 ст.1268 ЦК України, з огляду на відсутність доказів постійного проживання разом із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, а також, не подавши у встановлений ч.1 ст.1270 ЦК України шестимісячний строк заяву про її прийняття, втратив право на спадкування у загальному порядку.
У зв'язку з цим належним способом реалізації права на спадкування в даній ситуації мало б бути звернення до суду із заявою про поновлення строку для прийняття спадщини відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України, що дозволяє спадкоємцю, який пропустив строк з поважних причин, поновити його у судовому порядку.
Натомість обрання позивачем неналежного способу судового захисту у формі позову про визнання права власності на спадкове майно унеможливлює задоволення таких вимог без попереднього поновлення строку на прийняття спадщини. Таким чином вимога про визнання права власності без належного поновлення строку на спадкування є передчасною та не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2025 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 01 липня 2025 року.
Головуючий
Судді: