17 червня 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 757/28220/24
номер провадження: 22-з/824/737/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря - Малашевського О.В.,
розглянувши у відкритому судовому заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Рижого Володимира Івановича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про зобов'язання припинити дії, шляхом демонтажу камер відеоспостереження, ІР-домофону, зобов'язання знищити інформацію, що міститься на них та стягнення матеріальної та моральної шкоди,
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про зобов'язання припинити дії, шляхом демонтажу камер відеоспостереження, ІР-домофону, зобов'язання знищити інформацію, що міститься на них та стягнення матеріальної та моральної шкоди, у якому просив:
зобов'язати ОСОБА_2 демонтувати дві камери зовнішнього відеоспостереження, що розташовані на 9 поверсі в секції 3 по АДРЕСА_1 , а саме, камеру в ліфтовому холі та камеру в коридорі у верхньому куті між квартирами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ;
зобов'язати ОСОБА_2 демонтувати IP-домофон, встановлений біля квартири АДРЕСА_4 на 9 поверсі в секції 3;
зобов'язати ОСОБА_2 відновити зовнішній вигляд стін коридору на 9 поверсі в секції АДРЕСА_5 після демонтажу зовнішніх кабелів, камер відеоспостереження та IP-домофону;
зобов'язати ОСОБА_2 знищити інформацію із двох камер зовнішнього відеоспостереження, що розташовані на 9 поверсі в секції 3 по АДРЕСА_1 , а саме, з камери в ліфтовому холі та камери в коридорі у верхньому куті між квартирами АДРЕСА_6 та IP-домофону;
стягнути з ОСОБА_2 на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 6 000 грн 00 коп. та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн 00 коп.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 04 листопада 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Постановою Київського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року, з урахування ухвали цього ж суду від 03 червня 2025 року про виправлення описки, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Рижого В.І. задоволено частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 листопада 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_2 демонтувати дві камери зовнішнього відеоспостереження, що розташовані на 9 поверсі в секції 3 по АДРЕСА_1 , а саме, камеру, розташовану в ліфтовому холі та камеру, розташовану в коридорі у верхньому куті між квартирами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .
Зобов'язано ОСОБА_2 демонтувати IP-домофон, встановлений біля квартири АДРЕСА_4 на 9 поверсі в секції 3.
Зобов'язано ОСОБА_2 відновити зовнішній вигляд стін коридору на 9 поверсі в секції 3 по АДРЕСА_1 після демонтажу зовнішніх кабелів, камер відеоспостереження та IP-домофону.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено (а.с.164-176).
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч.1 ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що в апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Рижий В.І. заявив про намір стягнути з відповідача ОСОБА_2 20 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Також під час апеляційного розгляду справи, а саме, у судовому засіданні 29 квітня 2029 року представники ОСОБА_1 - адвокат Рижий В.І. та адвокат Рибачок В.А. до судових дебатів заявили про намір стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 20 000 грн 00 коп.
05 травня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Рижий В.І. подав до Київського апеляційного заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову (правничу) допомогу в сумі 20 000 грн 00 коп.
Заява мотивована тим, що 06 березня 2024 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Рижим В.І. було укладено договір про надання правової допомоги. Сторони дійшли згоди, що вказана сума підлягає сплаті незалежно від результату розгляду справи в суді апеляційної інстанцій. Сторонами узгоджено, що правова допомога вважається такою, що надана адвокатом належним чином та в повному обсязі з моменту проголошення судом апеляційної інстанції рішення (вступної та результативної частини) у справі №757/28220/24. Стверджує, що факт надання послуг та факт оплати наданих послуг в сумі 20 000 грн 00 коп. підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт.
Вказує, що загальна сума витрат на правову (правничу) допомогу, яку позивач витратив у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції складає 20 000 грн 00 коп. та є фіксованою. Оскільки сторони визначили фіксовану суму витрат на правову (правничу) допомогу, відповідно надання детального опису робіт не потребується, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у справі №640/18402/19, відповідно до якої розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений в договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється і залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, та не потребує детального опису.
Відповідно до ч.ч. 2,3 ст.246 ЦПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ч.ч.3,4 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду заяви представник відповідача - адвокат Ярошенко С.М. повідомлений апеляційним судом завчасно, в установленому законом порядку, шляхом доставлення судової повістки до електронного кабінету адвоката Ярошенка С.М. 14 травня 2025 року, що підтверджується наявною у справі судовою повісткою та звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду (а.с.194, 201).
Відповідно до ч.5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
За таких обставин, відповідач у справі ОСОБА_2 та його представник - адвокат Ярошенко С.М. вважаються належним чином повідомленими про розгляд заяви.
Зважаючи на вимоги ч. ст.270 ЦПК України, якою передбачено, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, колегія суддів визнала неявку відповідача ОСОБА_2 та його представника такою, що не перешкоджає розгляду заяви.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників справ, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Рижого В.І. про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів вважає, що вказана заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до п.п.1, 2 ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч.4 ст.137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також у постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, від 12 січня 2022 року у справі № 750/10242/20.
У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи вбачається, що 06 березня 2024 року між ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатом Рижим В.І. (адвокат) було укладено договір про надання правової допомоги (далі - договір) (а.с.183-186).
Відповідно до пункту 1.1.1 укладеного договору, його предметом є надання адвокатом правової допомоги (захисту прав, свобод та законних інтересів) клієнту на підставі звернень клієнта (як усних так і письмових) та за дорученнями клієнта (як усними так і письмовими) без будь-яких обмежень та застережень, з правами та повноваженнями наданими Цивільним процесуальним кодексом України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», міжнародними угодами та іншими законодавчими актами України, у будь-яких справах, у яких клієнт виступає як відповідач, позивач, третя особа, боржник, стягувач, кредитор або правопорушник у судових установах усіх ланок та юрисдикцій, правоохоронних органах, інших органах державної влади і місцевого самоврядування та перед будь-якими юридичними та фізичними особами.
Згідно з пунктом 1.2 договору, конкретні звернення (як усні так і письмові), конкретні доручення (як усні так і письмові), конкретні питання (як усні так і письмові) тощо, щодо надання адвокатом правової допомоги клієнту, які не передбачено п.п.1.1.1, 1.1.2 цього договору, можуть формулюватися письмово. Такі звернення, доручення, питання тощо, щодо надання адвокатом правової (правничої) допомоги клієнту, можуть бути сформульовані письмово як до моменту надання правової (правничої) допомоги, так і після надання правової (правничої) допомоги за будь-яким конкретним зверненням, дорученням, питанням тощо.
У відповідності до пункту 2.1.3 договору, адвокат надає правову допомогу за цим договором без будь-яких обмежень та застережень у будь-яких справах, у яких клієнт виступає як позивач, відповідач, третя особа, боржник, стягувач, кредитор або правопорушник та в будь-яких кримінальних провадженнях, у яких клієнт має статус свідка та/або заявника, та/або потерпілого, та/або підозрюваного, та/або обвинуваченого, та/або засудженого, та/або іншого власника або володільця майна, та/або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження та/або цивільного позивача та/або цивільного відповідача без будь-яких обмежень та застережень.
Також відповідно до пункту 2.3.1 договору, клієнт зобов'язаний сплачувати гонорар адвокату в розмірі та в строки визначені додатками до цього договору, які є невід'ємними частинами цього договору, у готівковій чи безготівковій формі.
18 листопада 2024 року ОСОБА_1 та адвокат Рижий В.І. підписали додаток №2 до договору (а.с.188-189).
Відповідно до пункту 1 цього додатку №2, адвокат взяв на себе зобов'язання здійснити юридичний супровід судового процесу у справі № 757/28220/24 в суді апеляційної інстанції, а клієнт взяв на себе зобов'язання оплати адвокату гонорар (винагороду) за надані послуги у розмірі 20 000 грн 00 коп.
ОСОБА_1 та адвокат Рижий В.І. дійшли згоди, що вказана сума підлягає сплаті незалежно від результату розгляду справи в суді апеляційної інстанцій (пункт 2 додатку №2).
Згідно з пунктом 5 додатку №2, правова допомога вважається такою, що надана адвокатом належним чином та в повному обсязі з моменту проголошення судом апеляційної інстанції рішення (вступної та результативної частини) по справі №757/28220/24.
Факт надання послуг та факт оплати наданих послуг в сумі 20 000 грн 00 коп. підтверджується підписаним сторонами Актом виконаних робіт від 29 квітня 2025 року (а.с.187).
Таким чином, враховуючи передбачену ст.627 ЦК України свободу договору, апеляційний суд вважає, що визначений в договорі незмінний гонорар адвоката у вигляді фіксованої суми, не залежить від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, а тому не вимагає надання окремого детального опису наданих послуг.
У постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Також у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 Верховний Суд наголосив, що «гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Тому з огляду на вказані вище норми права та правові висновки Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку, що стороною позивача ОСОБА_1 надано належні та допустимі докази, що надають йому право на стягнення з ОСОБА_2 витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги у розмірі 20 000 грн 00 коп.
При цьому, як зазначалося вище процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Слід зауважити, що на сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат.
Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що з огляду на принципи диспозитивності та змагальності, суд не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19.
У вже згаданій справі № 755/9215/15-ц Велика Палата також вказала, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.
З огляду на викладене та приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 та його представник, будучи належним чином повідомленими про розгляд заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Рижого В.І. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, не скористались своїм процесуальним правом на заявлення клопотання про зменшення розміру таких витрат, а суд з власної ініціативи не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, то колегія суддів приходить до висновку про задоволення заяви та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги у розмірі 20 000 грн 00 коп.
Керуючись ст.ст.133, 137, 246, 270 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Рижого Володимира Івановича про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 01 липня 2025 року.
Головуючий
Судді: