Справа № 752/24391/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4036/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
05 червня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 24 квітня 2025 року про арешт майна,
за участю:
представника власника майна ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 24 квітня 2025 рокузадоволено клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні №42024100000000011, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.01.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, про арешт майна.
Накладено арешт на iPhone 14 Pro, номер моделі MQ183RX/A, серійний НОМЕР_6, ноутбук ASUS VIVO book R6NOCV039821235, мобільний телефон Galaxy A6 із сім картою НОМЕР_1 IMEI НОМЕР_2 , IMEI2 НОМЕР_3 .
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 24 квітня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_8 про накладення арешту у кримінальному провадженні № 42024100000000011 від 05.01.2024 року на майно: Iphone 14 Pro, номер моделі MQ183RX/A, серійний НОМЕР_6, ноутбук ASUS VIVO book R6NOCV039821235, мобільний телефон Galaxy A6, із сім картою НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 , IMEI2 НОМЕР_3 .
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, представник власника майна посилається на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді не відповідає вимогам до судових рішень, передбачених ст. 370 КПК України, оскільки не є законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.
Апелянт зазначає, що досудове розслідування в даному кримінальному провадженні здійснюється СУ ГУНП в м. Києві (юридична адреса: м. Київ, вул. Володимирська, 15), тобто знаходиться в межах територіальної юрисдикції Шевченківського районного суду м. Києва. Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється Київською міською прокуратурою (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9), тобто знаходиться в межах територіальної юрисдикції Печерського районного суду м. Києва.
Враховуючи те, що ні СУ ГУНП в м. Києві, ні Київська міська прокуратура не знаходиться на території Голосіївського району міста Києва, розгляд подібних заяв (клопотань), в тому числі, що подані, не підсудні Голосіївському районному суду м. Києва.
Таким чином, на думку апелянта, порушення Голосіївським районним судом м. Києва правил підсудності є самостійною та достатньою підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду.
Також, представник в апеляційній скарзі посилається на відсутність підстав для накладення арешту на майно.
Апелянт вказує, що сам факт набуття майном, згідно постанови прокурора від 03.04.2025 року процесуального статусу речового доказу, якими є: Iphone 14 Pro, номер моделі MQ183RX/A, серійний НОМЕР_6, ноутбук ASUS VIVO book R6NOCV039821235, мобільний телефон Galaxy A6, із сім картою НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 , IMEI2 НОМЕР_3 , не свідчить про відповідність вказаного майна визначеним ст. 98 КПК України критеріям речових доказів у кримінальному провадженні та не є безумовною підставою для арешту цього майна.
Протоколи про результати зняття інформації з електронних комунікаційних мереж не містять відомості мобільних пристроїв (мобільних номерів), комп'ютерної техніки, що була вилучена під час обшуку.
Під час проведення обшуку, ОСОБА_6 надала слідчому паролі до своїх мобільних пристроїв та іншої техніки, що зазначено в протоколі обшуку від 03.04.2025 року, тому при проведенні обшуку слідчий не був позбавлений можливості залучити спеціаліста для копіювання інформації з СІМ-карт операторів мобільного зв'язку та мобільних телефонів з електронними відомостями, персональних електронно- обчислювальних машин (комп'ютерної техніки), ноутбуків, електронних накопичувачів інформації, на яких зберігається або може зберігатися інформація із відомостями щодо вчинення вищевказаного кримінального правопорушення.
Крім цього, апелянт зазначає, що під час ознайомлення зі справою був відсутній журнал судового засідання, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваної ухвали на підставі п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України.
У додаткових поясненнях до апеляційної скарги, які надійшли до Київського апеляційного суду 04.06.2025 року, адвокат ОСОБА_7 зазначає, що відповідно до протоколу обшуку від 03.04.2025 року було вилучено майно, що відображено у протоколі обшуку.
Разом з тим, в ухвалі про проведення обшуку слідчий суддя надав можливість відшукання речей та документів, в тому числі мобільних пристроїв та комп'ютерів, що містять відомості про діяльність ТОВ «Солтанлаб» та які можуть містити відомості про обставини кримінального правопорушення.
Дозволу на вилучення вищезазначеного майна ухвала слідчого судді про проведення обшуку не містить.
Також адвокат наголошує, що при проведенні обшуку ОСОБА_6 розблокувала мобільні телефони та ноутбук, який перебував у робочому стані та надала повний доступ до інформації яка на ньому міститься, тому слідчий мав можливість скопіювати всю необхідну інформацію.
Жодних відомостей про те, що доступ до вилучених носіїв інформації обмежується системою логічного захисту (паролем) або щодо неможливості мобільних пристроїв, протокол обшуку не містить.
До клопотання прокурора про накладення арешту на майно долучалися докази щодо можливої причетності ОСОБА_6 до кримінальної справи, а саме: протокол про результати зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 18 листопада 2024 року про телефону розмову між « ОСОБА_9 » та « ОСОБА_10 , номер телефону НОМЕР_4 ».
Проте, протокол обшуку містить зовсім інші номери телефонів, що належать ОСОБА_6 , а докази не містяться, що номер телефону НОМЕР_4 належить саме ОСОБА_6 .
В судове засідання прокурор не з'явився, про дату, час та місце судового засідання його повідомлено у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно статей 7, 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02 червня 2016 року кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.
Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 частини третьої статті 395 КПК України якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
За змістом частини першої статті 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Відповідно до вимог частини другої статті 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належать об'єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначені законом строки.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся без повідомлення та за відсутності власника майна і її представника.
Копію оскаржуваної ухвали представник власника майна адвокат ОСОБА_7 отримав 08.05.2025 року, що підтверджується розпискою (а.с.75).
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи представника власника майна про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, а відтак пропущений апелянтом процесуальний строк підлягає поновленню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024100000000011 від 05.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні доручено слідчій групі та визначено місцем проведення досудового розслідування Голосіївський район міста Києва, за місцем знаходженням адміністративної будівлі Головного управління Національної поліції у місті Києві, за адресою: вулиця Антоновича, 114, місто Київ.
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Київською міською прокуратурою.
03.04.2025 року слідчим СУ ГУНП у м. Києві на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17.03.2025 року (справа № 752/24391/24, провадження № 1-кс/752/2329/25), проведено обшук за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Погреби, на земельній ділянці з кадастровим номером: 3221286401:01:016:0102, в ході якого вилучено: iPhone 14 Pro, номер моделі MQ183RX/A, серійний НОМЕР_6, ноутбук ASUS VIVO book R6NOCV039821235, мобільний телефон Galaxy A6 із сім картою НОМЕР_1 IMEI НОМЕР_2 , IMEI2 НОМЕР_3 .
Постановою старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_11 від 03.04.2025 року виявлені та вилучені речі, зокрема, вказані мобільні телефони та ноутбук, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
04.04.2025 року прокурор Київської міської прокуратури ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням у кримінальному провадженні №42024100000000011, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.01.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, про арешт майна, в якому просив накласти арешт на iPhone 14 Pro, номер моделі MQ183RX/A, серійний НОМЕР_6, ноутбук ASUS VIVO book R6NOCV039821235, мобільний телефон Galaxy A6 із сім картою НОМЕР_1 IMEI НОМЕР_2 , IMEI2 НОМЕР_3 .
Клопотання прокурор обґрунтовував тим, що у ході досудового розслідування встановлено, що працівниками Служби безпеки України отримано відомості щодо причетності службових осіб КНП «Тернопільський обласний клінічний онкологічний диспансер» Тернопільської обласної ради (код ЄДРПОУ 02001274) (далі-КНП), а також суб'єктів господарювання до зловживань під час проведення закупівель товарів та послуг.
Встановлено, що в жовтні 2023 року КНП оголошено відкриті торги з особливостями (UA-2023-10-20-015078-а) на закупівлю «послуг медичних лабораторій: патоморфологічні дослідження, імуногістохімічні дослідження» з очікуваною вартістю 1731725 грн.
Так, 13.11.2023, КНП «Тернопільський обласний клінічний онкологічний диспансер», в особі генерального директора (головного лікаря) ОСОБА_12 укладено договір № 390 з ТОВ «Солтанлаб» (код ЄДРПОУ 42156419) в особі директора ОСОБА_13 .
Встановлено, що безпосередню участь в проведенні вказаної закупівлі від імені Замовника здійснювала уповноважена на проведена закупівель ОСОБА_9 .
Отримана інформація свідчить про те, що ОСОБА_9 безпосередньо контактувала з директором ТОВ «Солтанлаб» ОСОБА_13 ще до оголошення про проведення закупівлі, узгоджуючи питання ціноутворення, умов договору, специфікації товарів, коригування положень тендерної документації та технічного завдання, з метою недопущення інших учасників торгів. Також встановлено, що ОСОБА_13 надсилав на поштову скриньку ОСОБА_9 рекомендації для КНП щодо відхилення іншого учасника торгів - ТОВ «МЛ «Діла».
Встановлено, що для узгодження вищевказаних питань ОСОБА_9 використовувала власний номер телефону та електронні поштові скриньки: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ОСОБА_13 - номер телефону та електронну поштову скриньку m. ІНФОРМАЦІЯ_3
В подальшому, переписка з ОСОБА_9 здійснювалась з іншої електронної поштової скриньки ТОВ «Солтанлаб» - ІНФОРМАЦІЯ_4
Зокрема з вказаної поштової скриньки ТОВ «Солтанлаб» відправлено на поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка використовується ОСОБА_9 , проект додаткової угоди №1 до договору №390 (закупівля UA-2023-10-20-015078-а), яка була підписана генеральним директором (головним лікарем) КНП ОСОБА_12 та новим директором ТОВ «Солтанлаб» ОСОБА_6 , відповідно до якої загальна ціна договору склала 1 325 402 грн.
Також встановлено, що в рамках закупівлі UA-2023-ll-28-015852-a «послуг медичних лабораторій: патоморфологічні дослідження, імуногістохімічні дослідження», 13.12.2023 КНП «Тернопільський обласний клінічний онкологічний диспансер», в особі генерального директора (головного лікаря) ОСОБА_12 , укладено договір № 451 з ТОВ «Солтанлаб», в особі директора ОСОБА_6 . Загальна ціна договору склала 6 млн грн.
У вказаній закупівлі не було інших учасників окрім ТОВ «Солтанлаб» та фактично відсутня конкуренція у зв'язку з тим, що медико-технічні вимоги до предмету закупівлі надані ОСОБА_13 та ОСОБА_6 не дозволили прийняти участь в закупівлі представникам інших медичних лабораторій.
Водночас, отримані відомості свідчать про те, що організацію фінансово- господарської діяльності ТОВ «Солтанлаб» здійснює безпосередньо власник товариства - громадянка України ОСОБА_14 . Одним із фактів, що підтверджує вищевказане є щорічна зміна директорів ТОВ «Солтанлаб».
Крім того, в ході документування кримінального правопорушення встановлено факти змови між посадовими особами КНП та ФОП ОСОБА_15 .
Так, в листопаді 2024 року КНП оголошено відкриті торги з особливостями (UA-2024-11-08-008712-а) на закупівлю «устаткування для операційних блоків (44058 набір для проведення загальнохірургічних процедур, що не містить лікарських засобів, багаторазового використання (комплект хірургічних інструментів загального призначення)» з очікуваною вартістю 1 409 666, 67 грн.
29.11.2024, КНП «Тернопільський обласний клінічний онкологічний диспансер», в особі генерального директора (головного лікаря) ОСОБА_12 укладено договір № 465 з єдиним учасником закупівлі - ФОП ОСОБА_15 . Загальна ціна договору склала 1 395 800 грн. Безпосередню участь в проведенні вказаної закупівлі від імені Замовника здійснювала уповноважена КНП на проведена закупівель ОСОБА_9 .
Отримана інформація свідчить про те, що ОСОБА_9 , безпосередньо контактувала з представником учасника вищевказаних торгів - ОСОБА_16 , ще до оголошення про проведення закупівлі, узгоджуючи питання обходу майданчика «ProZorro Market», ціноутворення, умов договору, специфікації товарів, коригування положень тендерної документації та технічного завдання, з метою недопущення інших учасників торгів.
Також встановлено, що ОСОБА_9 попередньо отримала дозвіл від ОСОБА_12 та головного бухгалтера КНП - ОСОБА_17 на узгодження всіх питань щодо вищевказаної закупівлі саме з ОСОБА_16 .
Крім того, отримані дані свідчать, що безпосередню практичну та правову консультації ОСОБА_9 в організації закупівель UA-2023-10-20-015078-а та UA-2024-11-08-008712-а, а також узгодженні з представниками учасника, ще до оголошення про проведення закупівлі, питань обходу майданчика «ProZorro Market», ціноутворення, умов договору, специфікації товарів, коригування положень тендерної документації та технічного завдання, з метою недопущення інших учасників торгів, надавала керівник управління проектами ПП Юридична фірма «Світ права» (код ЄДРПОУ 34419048) - ОСОБА_18 , використовуючи мобільні телефони, а також електронну поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_5
Вище вказаний протиправний механізм, який полягає у заволодінні та привласненні бюджетних коштів за попередньою змовою службових осіб суб'єктів господарської діяльності в змові з посадовими особами вищезазначених державних, комунальних установ у сфері медицини, зафіксований під час проведення негласних слідчо (розшукових) дій.
У клопотанні прокурор вказав, що 03.04.2025 слідчим СУ ГУНП у м. Києві на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17.03.2025 справа № 752/24391/24, провадження № 1-кс/752/2329/25 проведено обшук за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Погреби, на земельній ділянці з кадастровим номером: 3221286401:01:016:0102, в ході якого вилучено: iPhone 14 Pro, номер моделі MQ183RX/A, серійний НОМЕР_6, ноутбук ASUS VIVO book R6NOCV039821235, мобільний телефон Galaxy A6 із сім картою НОМЕР_1 1 МЕІ НОМЕР_2,1МЕІ2 НОМЕР_3 .
03.04.2025 року слідчим СУ ГУНП у м. Києві винесено постанову про визнання речовим доказом у кримінальному провадженні.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Прокурор зазначив, що метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів.
На підставі викладеного, з метою забезпечення збереження речових доказів, прокурор просив слідчого суддю накласти арешт на вказане майно.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 24 квітня 2025 року задоволено клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні № 42024100000000011, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.01.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, про арешт майна.
Накладено арешт на iPhone 14 Pro, номер моделі MQ183RX/A, серійний НОМЕР_6, ноутбук ASUS VIVO book R6NOCV039821235, мобільний телефон Galaxy A6 із сім картою НОМЕР_1 IMEI НОМЕР_2 , IMEI2 НОМЕР_3 .
Задовольняючи дане клопотання, подане в межах кримінального провадження № 42024100000000011 від 05.01.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, слідчий суддя виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речового доказу.
З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
На переконання колегії суддів, задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на вилучене майно, оскільки вказане майно в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України та визнане речовим доказом у даному кримінальному провадженні постановою слідчого від 03.04.2025 року.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто його власник, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що судом першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, та враховано, що для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.
Тобто, слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам представника, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
Беззаперечних доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
При цьому, незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізації мету досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України.
Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Слід зауважити і на тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі усіх причетних до вказаного кримінального правопорушення осіб.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Доводи апеляційної скарги про те, що вилучене майно, а саме: iPhone 14 Pro, номер моделі MQ183RX/A, серійний НОМЕР_6, ноутбук ASUS VIVO book R6NOCV039821235, мобільний телефон Galaxy A6 із сім картою НОМЕР_1 IMEI НОМЕР_2 , IMEI2 НОМЕР_3 є власністю ОСОБА_6 та не має ніякого відношення до кримінального провадження, у якому проводиться досудове розслідування, колегією суддів відхиляються, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
При цьому, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження, при вирішенні питання щодо арешту майна, з підстав визначених ст. 170 КПК України, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Твердження апелянта про відсутність підстав для арешту майна та про те, що арештоване майно не відповідає критеріям ст. 98 КПК України є безпідставними, так як встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вилучені речі можуть містити інформацію щодо вчиненого кримінального правопорушення, мають значення для забезпечення кримінального провадження, а отже арештоване майно відповідає ознакам, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.
Прокурором при розгляді клопотання було доведено, що вилучене під час обшуку майно відповідає критеріям, встановленим ст. 98 КПК України, та є речовим доказом, оскільки може містити відомості, які можуть бути використані як докази фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому висновок слідчого судді про накладення арешту на дане майно відповідає вимогам кримінального процесуального закону та прав ОСОБА_6 як власника арештованого майна не порушує.
Посилання представника в апеляційній скарзі на ту обставину, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 17.03.2025 року не було надано дозвіл на вилучення мобільних телефонів та ноутбука, які належить ОСОБА_6 , не є визначеною законом підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
Як убачається з положень ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
У відповідності до ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
З урахуванням наведеного, відсутність мобільного телефону у переліку, щодо якого прямо було надано дозвіл на відшукання та вилучення в ухвалі слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 17.03.2025 року про дозвіл на обшук, не є перешкодою для тимчасового вилучення такого майна та звернення у подальшому з клопотанням про його арешт, тому доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними.
Посилання представника власника майна на порушення органом досудового розслідування вимог ст. 168 КПК України, так як орган досудового розслідування мав можливість зняти копії інформації з вилучених пристроїв, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки, як убачається із клопотання прокурора, у органу досудового розслідування були достатні підстави вважати, що вилучене майно могло зберегти на собі сліди кримінального правопорушення або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому, за умови доведеності прокурором наявності беззаперечних підстав для накладення арешту на вилучене майно, порушення органами слідства вимог ст. 168 КПК України не можуть бути безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді та відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Доводи апеляційної скарги про порушення слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали територіальної підсудності, колегією суддів до уваги не беруться, позаяк це питання не являється предметом перевірки слідчим суддею при розгляді клопотання про арешт майна, і за умови доведеності прокурором наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту, вищенаведені доводи апелянта не являються безумовною підставою для скасування ухвали про арешт майна та відмови у задоволенні відповідного клопотання прокурора.
Більше того, з матеріалів провадження вбачається, що місцем проведення досудового розслідування визначено Голосіївський район міста Києва, за місцем знаходження адміністративної будівлі Головного управління Національної поліції у місті Києві, за адресою: вулиця Антоновича, 114, місто Київ.
З наведеного убачається, що клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 42024100000000011 від 05.01.2024 року про арешт майна підлягає розгляду Голосіївським районним судом міста Києва, а тому доводи апелянта у цій частині не ґрунтуються на вимогах закону.
Посилання апелянта на відсутність в матеріалах справи журналу судового засідання, що є підставою для скасування ухвали слідчого судді є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.
При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Поновити представнику власника майна ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 24 квітня 2025 року.
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 24 квітня 2025 року- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4