21 травня 2025 року місто Київ
справа № 752/17108/23
провадження №22-ц/824/1742/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Височанської Н.В.,
сторони :
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подану адвокатом Санамян Ольгою Олегівною,
на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 13 червня 2024 року,ухвалене у складі судді Хоменко В.С.,
У серпні 2023 року позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь за період з 01.09.2021 по 31.12.2022 неустойку (пеню) у розмірі 68373,28 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на її користь за період з 18.08.2011 по 31.12.202: індекс інфляції у розмірі 256541,55 грн. та 3 відсотки річних у розмірі 38872,01 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 12.03.2009 відділом реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції у Донецьку Донецької області було зареєстровано шлюб між позивачем та відповідачем. Під час перебування у шлюбі: ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася дочка ОСОБА_3 .
Рішенням Будьонівського районного суду м.Донецька від 18.11.2011 з відповідача стягнуто аліменти на утримання дитини у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходів) до повноліття.
Сума пені за порушення відповідачем аліментних зобов'язань за період з 01.09.2021 по 31.12.2022 становить 68373,28 грн. (не більше 100% заборгованості).
Постановою Київського апеляційного суду від 30.11.2022 з відповідача вже було стягнуто неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини.
Отже, факт прострочення виконання грошового зобов'язання та розмір боргу встановлений судовим рішенням.
Крім того, позивач зазначає про те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Посилаючись на зазначені обставини, позивачка ОСОБА_1 просила позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 13 червня 2024 року позов задоволено частково. З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 стягнуто пеню в сумі 57306,64 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в який просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимогу позивача стосовно вірного розрахунку, як заборгованості відповідача по аліментам, так і пені.
В апеляційній скарзі зазначає про те, що судом було допущено декілька суттєвих помилок що призвело до порушення процесуальних норм та до винесення рішення, яке має в основі хибний розрахунок пені, а отже наявне порушення норм матеріального права. Сума заборгованості по аліментам за період заявлений позивачем щодо стягнення пені складає 212369,01 грн., а отже і пеня за порушення аліментних зобов'язань становить 212369,01 грн., оскільки прострочка по їх несплаті значно перевищує 100 днів за кожен з вказаних місяців, а отже пеня становить 100%.
З рішенням суду першої інстанції також не погодився відповідач, представник якого адвокат Санамян О.О. подала апеляційну скаргу, в який просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Суд першої інстанції в своєму рішенні здійснив розрахунок боргу по аліментам, взявши до уваги довідку форми ОК-7, але не взяв до уваги, що дохід, зазначений у цій довідці вказується з урахуванням податків.
Крім того, апелянт звертає увагу на те, що розрахунки, що були долучені позивачем при зверненні до суду із позовом, є абсолютно невірними та містять у собі недостовірні дані, що підтверджується відповідями ВДВС та новим розрахунком боргу, який був отриманий лише після чергового звернення відповідача до ВДВС з наполегливим проханням порахувати борг, виходячи також із доходів, які отримував боржник. Таким чином, борг по аліментам був нарахований невірно саме з вини державного виконавця.
Окрім цього, апелянт звертає увагу на те, що відповідач має зобов'язання по сплаті аліментів на двох доньок, має обов'язок у сплаті неустойки по аліментам на суму 248123,73 грн. за період з 01.01.2019 по 31.08.2021, а також відповідач має на утриманні двох малолітніх синів, з якими проживає.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 - ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила залишити без задоволення.
Представник ОСОБА_2 адвокат Санамян О.О. свою апеляційну скаргу підтримала і просила задовольнити, апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Судом установлено, що рішенням Будьонівського районного суду м.Донецька від 18.11.2011 в справі № 2-2016/2011 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) до повноліття дитини, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.08.2011.
Постановою Київського апеляційного суду у справі № 759/21559/21 від 30.11.2022, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 248123,73 грн.
Вказана сума заборгованості за пенею розрахована і стягнута за період з 01.01.2019 по 31.08.2021.
Згідно розрахунку, наданого позивачем, сума заборгованості відповідача за аліментами за період з 01.09.2021 по 31.12.2022 становить 68373,28 грн., а розмір пені за відповідний період - 156446,61 грн. Для розрахунку цієї заборгованості за основу взято розмір середньої заробітної плати працівника відповідної місцевості.
Відповідно до розрахунку заборгованості державного виконавця Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції О.Петренко, за цей же період заборгованість відповідача складає 59786,61 грн. (сума аліментів за вересень 2021 року, січень-лютий 2022 року, вираховувалася від суми заробітку ОСОБА_2 , за решту місяців взято розмір середньої заробітної плати працівника відповідної місцевості).
Також судом установлено, що в період з 01.09.2021 по 28.02.2022 відповідач працював, що вбачається із довідки форми ОК-7.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, суд першої інстанції виходив із того, що в період з 01.09.2021 по 28.02.2022 відповідач працював, а тому розмір аліментів за цей період і відповідно сума для розрахунку пені повинна братися в частці від заробітку ОСОБА_2 . Суд першої інстанції, провівши власний розрахунок, встановив що розмір пені за весь час прострочення сплати відповідачем аліментів за період з 01.09.2021 по 31.12.2022 становить 115673,53 грн., але у відповідності до ч.1 ст.196 СК України, пеня не може бути більше 100 відсотків заборгованості, яка станом на 31.12.2022 становила 57306,64 грн.
Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення нарахованих на підставі ст.625 ЦК України сум, суд виходив із того, що правовідносини сторін по даній справі регулюються нормами СК, до яких положення ч.2 ст.625 СК України не застосовується.
Відмовляючи у застосуванні позовної давності до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, про застосування якої заявила сторона відповідача, суд першої інстанції виходив із необгрунтованості позовних вимог в цій частині. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат сторонами не оскаржується. Відповідно апеляційним судом в цій частині рішення не переглядається.
Що стосується висновків суду першої інстанції в частині стягнення пені, то в цій частині колегія суддів повністю погодитись з ними не може, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У ч.ч.1 та 2 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.2 ст.141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст.51 Конституції України та ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч.3 ст.181 СК України).
У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості ( ч.ч.1 та 2 ст.196 СК України).
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених ч.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальній розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених ч.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження».
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. ЇЇ завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2020 у справі № 661/905/19 зазначено, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частині першої статті 196 СК України можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводи відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто відповідач зобов'язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч.1 ст.196 СК України.
При цьому стягнення пені, передбаченої абз.1 ч.1 ст.196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
Встановивши, що ОСОБА_2 , будучи зобов'язаним утримувати неповнолітню доньку ОСОБА_5 , визначені рішенням суду аліменти не сплачує, у зв'язку з чим у період з 01.09.2021 по 31.12.2022 виникла заборгованість, при цьому, врахувавши, що відповідачем не доведено, що ним вживалися усі можливі заходи щодо належного виконання зобов'язання зі сплати аліментів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у ОСОБА_1 вимагати стягнення неустойки за ухилення платника аліментів від їх сплати.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 в тій частині, що аліменти останнім не сплачувалися з вини державного виконавця, який невірно нарахував заборгованість по аліментам, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки: по-перше, сам по собі невірний розрахунок заборгованості не звільняє батька від сплати аліментів на утримання його дитини; по друге, відповідачем не доведено, що ним вживалися усі залежні від нього заходи щодо належного виконання зобов'язання зі сплати аліментів. Відповідачем не спростовано презумпцію вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в тій частині, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги розрахунок заборгованості, наведений позивачем в позовній заяві, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки обставини щодо заборгованості по аліментам, а також розмір пені підлягають перевірці судом при ухваленні рішенні. Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з ним і навів свій власний, але не врахував, що у період вересень- грудень 2021 року та січень-лютий 2022 року відповідач працював і отримував заробітну плату, яка підлягає врахуванню при нарахуванні розміру аліментів.
Крім того, аліменти підлягають нарахуванню, виходячи з заробітної плати платника аліментів, після відрахування від неї податків
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 в тій частині, що судом першої інстанції невірно розрахована сума пені за ті місяці, коли останній працював, а саме за вересень - грудень 2021 року та січень-лютий 2022 року. В такому випадку аліменти підлягають нарахуванню, виходячи з доходу платника аліментів, після відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
Утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків (п.13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначення розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 № 146 (в редакції чинні на час виникнення спірних правовідносин).
За таких обставин, визначена судом першої інстанції сума пені підлягає зменшенню з 57306,64 грн. до 54459,47 грн, а ухвалене судом першої інстанції рішення має бути змінено.
З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 259, 267, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Санамян Ольгою Олегівною, задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 13 червня 2024 року змінити, зменшити суму неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 01.09.2021 по 31.12.2022, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , з 57306,64 грн. до 54459,47 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 3 липня 2025 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус