Київський апеляційний суд
18 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12022111100001257 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця смт Баришівка Київської області,
громадянина України, що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
судимого вироком Яготинського районного суду Київської області
від 15.06.2021 за ч.1 ст.129 КК України на 2 роки обмеження волі,
на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання
з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 п.5 ч.2 ст.115, ч.1 ст.162, ч.1 ст.263 КК України,
за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Яготинського районного суду Київської області від 12 січня 2024 року,
Вироком Яготинського районного суду Київської області від 12.01.2024 ОСОБА_7 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.15 п.5 ч.2 ст.115, ч.1 ст.162, ч.1 ст.263 КК України і йому призначено покарання:
- за ч.2 ст.15 п.5 ч.2 ст.115 КК України - 10 років позбавлення волі;
- за ч.1 ст.162 КК України - 1 рік обмеження волі;
- за ч.1 ст.263 КК України - 4 роки позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
На підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання за правилами ч.1 ст.72 КК України повністю приєднано невідбуте покарання за вироком Яготинського районного суду Київської області від 15.06.2021 і за сукупністю вироків ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.
Судом прийнято рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів та про відшкодування процесуальних витрат.
В апеляційній скарзі зі змінами захисник ОСОБА_6 просить вирок суду першої інстанції скасувати і закрити кримінальне провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, тобто у зв'язку з встановленням відсутності в діянні ОСОБА_7 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 п.5 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263, ч.1 ст.162 КК України.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, зазначає про невідповідність висновків суду, які викладені у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Щодо обвинувачення за ч.1 ст.263 КК України захисник, посилаючись на п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами" № 3 від 26.04.2002, вказує, що перебування осколкової гранати "Ф-1" у транспортному засобі обвинуваченого відповідає носінню вибухового пристрою, а не зберіганню, що вказує на неконкретність обвинувачення. ОСОБА_7 показав, що знайшов гранату, але це не звільняє сторону обвинувачення довести подію кримінального правопорушення. Сторона обвинувачення не довела придбання ОСОБА_7 вибухового пристрою, оскільки всупереч вимогам ст.91 КПК України не встановила час і місце вчинення кримінального правопорушення. Проте суд першої інстанції цей довід сторони захисту не врахував, що призвело до постановлення необґрунтованого вироку. Оскільки обвинувачення за ч.1 ст.263 КК України є неконкретним і не доведено вчинення дій, які є елементом об'єктивної сторони, як наслідок, це свідчить про відсутність складу кримінального правопорушення.
Також стверджує, що ОСОБА_7 не здійснював незаконне проникнення у домоволодіння ОСОБА_8 . На переконання захисника, ключовим моментом об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, є те, що потерпілому було відомо, що ОСОБА_7 заходить до його домоволодіння, оскільки потерпілий тікав, а суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом. У той же час, відповідно до показань ОСОБА_7 він не усвідомлював та не розумів, що здійснює незаконне проникнення, оскільки ворота були відчинені і ОСОБА_8 та ОСОБА_9 перебували біля них.
Стосовно обвинувачення у закінченому замаху на вбивство, то він може бути вчинений лише з прямим умислом на заподіяння смерті потерпілому, коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання. Верховний Суд у постанові від 09.11.2023 у справі № 383/931/19 вказав, що під час кваліфікації злочинів проти життя і здоров'я особи питання про наявність чи відсутність умислу на вбивство необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного й потерпілого, що передувала події, їхні стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. На переконання захисника, поведінка обвинуваченого до, під час та після кидання гранати у бік потерпілого свідчить про відсутність у нього прямого умислу на вбивство та доводить, що він діяв з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров'ю, так і настання смерті потерпілого, а тому ОСОБА_7 повинен нести відповідальність лише за фактично заподіяні наслідки. Суд у вироку зазначив, що обвинувачений не досягнув мети - вбивства потерпілого лише внаслідок дій останнього, оскільки під час кидання гранати ОСОБА_8 різко змінив напрямок руху в бік обвинуваченого та впав на землю. Водночас, перед киданням гранати та після цього ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебували на близькій відстані, що надавало обвинуваченому реальну можливість завдати потерпілому смерті шляхом нанесення ударів, чого його підзахисний не вчинив і припинив переслідувати потерпілого, оскільки не мав умислу на вбивство. Також не було небезпеки для життя інших осіб, адже ОСОБА_7 перебував на території домоволодіння разом з потерпілим на незначній відстані від нього, а ОСОБА_10 була за спиною обвинуваченого, який кинув гранату на задньому подвір'ї, де сторонніх осіб не було, і приклав зусилля, кинувши її у сусідній двір. Тож, посилаючись на рішення Верховного Суду в контексті критерію доказування "поза розумним сумнівом", який передбачає обов'язок суду ретельно перевірити доводи сторони захисту, які обґрунтовано ставлять під сумнів версію сторони обвинувачення, стверджує про відсутність у діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 п.5 ч.2 ст.115 КК України.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити; доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок суду законним, обґрунтованим і вмотивованим; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що ОСОБА_11 вчинив незаконне поводження з вибуховим пристроєм, незаконне проникнення до іншого володіння особи та закінчений замах на вбивство способом, небезпечним для життя багатьох осіб, за наступних обставин.
У невстановлені досудовим розслідуванням час та місці ОСОБА_11 , не маючи передбаченого законом дозволу на придбання, носіння і зберігання вибухових пристроїв, придбав ручну осколкову гранату "Ф-1", призначену для ураження живої сили противника, яка має наступні тактико-технічні характеристики: вага 600 г; маса розривного заряду 60 г; максимальна дистанція ураження 200 м; кількість осколків до 300 штук. Вказану гранату ОСОБА_11 помістив в автомобіль "Mersedes-Benz S 500" д/н НОМЕР_1 , де почав її незаконно зберігати.
В подальшому 15 жовтня 2022 року близько 13 години 10 хвилин ОСОБА_7 з метою заподіяння смерті ОСОБА_8 з мотивів давніх неприязних відносин на вказаному автомобілі перевіз ручну осколкову гранату "Ф-1" до домоволодіння, яке належить ОСОБА_8 на праві приватної власності, за адресою: АДРЕСА_2 , де шляхом виймання штопорного кільця привів її у бойову готовність.
Крім того, 15 жовтня 2022 року близько 13 години 10 хвилин ОСОБА_7 , тримаючи у лівій руці осколкову гранату "Ф-1", в порушення вимог ст.30 Конституції України, яка гарантує право кожного громадянина на недоторканість житла чи іншого володіння, без дозволу власника ОСОБА_8 пройшов через відчинені ворота на територію огородженого домоволодіння за вказаною раніше адресою і тим самим незаконно проник до іншого володіння особи, де знаходились ОСОБА_8 і ОСОБА_9 .
Крім того, 15 жовтня 2022 року близько 13 години 10 хвилин ОСОБА_7 , реалізуючи умисел на вбивство ОСОБА_8 шляхом його підриву, тримаючи у лівій руці приведену у бойову готовність ручну осколкову гранату "Ф-1", почав наближатися до ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які стали тікати на територію свого подвір'я за адресою: АДРЕСА_2 . У свою чергу, ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що своїми діями застосовує спосіб вбивства, небезпечний для життя не тільки однієї людини, а й інших людей, побіг за ОСОБА_8 і близько 13 години 12 хвилин кинув у його сторону вказану гранату, яка перелетіла через сітчастий паркан та вибухнула на території сусіднього домоволодіння на АДРЕСА_3 , де в цей час перебувала ОСОБА_12 , яка в результаті вибуху отримала осколкове поранення правого передпліччя.
ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в результаті вибуху гранати тілесні ушкодження заподіяні не були, оскільки вони вчасно вжили заходів до збереження свого життя та здоров'я. Після цього ОСОБА_7 на автомобілі "Mersedes-Benz S 500" д/н НОМЕР_1 поїхав у невідомому напрямку, не довівши свій злочинний умисел до кінця з причин, які не залежали від його волі.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, викладених у вироку, підтверджуються сукупністю наведених у ньому доказів, яким суд дав належну оцінку.
Такими доказами є фактичні дані, які містяться в показаннях потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , документах, висновках експертів.
Так, потерпілий ОСОБА_8 в суді першої інстанції показав, що певний час проживав з ОСОБА_14 однією сім'єю і виховував доньку обвинуваченого. Обвинувачений не перебував на той час у шлюбі з ОСОБА_14 , але дитина була його. Коли розійшовся з ОСОБА_14 , у останньої та обвинуваченого до нього були неприязні відносини, про причини яких він не знає. Перший раз, коли він познайомився з обвинуваченим, той завдав йому тілесні ушкодження. Потім постійно його провокував, ганявся за ним по вулиці та на автомобілі по м. Яготину, вночі приїжджав до будинку та гучно вмикав музику. Роки три тому обвинувачений стріляв у нього на подвір'ї з автомату. В ніч з 14 на 15 жовтня 2022 року ОСОБА_14 проникла на подвір'я його будинку, понівечила паркан, повиривала квіти, обламала три дерева, кидала камінням по хаті, по вікнам, плитці та машині. Він вийшов з будинку, побачив, як вона, зриваючи парасольку біля гойдалки, заплуталась у шлангах та впала на бетону вазу, тому викликав поліцію і вже поліцейські піднімали ОСОБА_14 та вивели її з двору. Шкоди він їй не завдавав, по двору були розкидані пігулки, шприци та біля бетонної вази була кров.
Наступного дня він ремонтував пошкоджений паркан, ворота були відчинені, коли до будинку близько 13 години під'їхав автомобіль "Mersedes". Він почув клацання заліза, з автомобіля вибіг ОСОБА_7 та, нічого не кажучи, побіг в його сторону. Він перебував на вході на вулицю, вирішив, що ОСОБА_7 зі зброєю, та побачив у його піднятій лівій руці гранату. Біля нього була ОСОБА_9 і вони разом побігли у глиб двору. Він забіг за ріг будинку і ОСОБА_7 кинув в його бік гранату. Коли побачив, як ОСОБА_7 замахується, то побіг йому назустріч і впав під ноги на землю. Потім почув за спиною вибух, побачив у сусідньому дворі дим, а обвинувачений вибіг з двору, сів в автомобіль та поїхав. Перед вибухом бачив, як сусідка ОСОБА_12 заходила до літньої кухні. Він зайшов до сусідки, побачив на плитці у дворі за 1,5-2 м до літньої кухні вирву та ОСОБА_12 , яка нічого не чула.
Потерпіла ОСОБА_12 суду показала, що ОСОБА_8 є її сусідом і раніше жив з ОСОБА_14 . Коли обвинувачений перший раз приїжджав та стріляв, ОСОБА_8 через сітку паркана стрибав до неї у двір, висота сітки - 1 м 20 см. Восени 2022 року вона зайшла до літньої кухні, прикрила за собою двері та почула вибув. Після вибуху нічого не чула, побачила дим і як заходив ОСОБА_8 . Вибух стався десь у метрі від кухні, було пошкоджено плитку, вікно, двері, шланг. Вона отримала ушкодження руки та у неї піднявся високий тиск. Матеріальні збитки їй відшкодувала ОСОБА_14 .
Відповідно до показань свідка ОСОБА_9 вона приблизно два роки проживає з ОСОБА_8 без реєстрації шлюбу. Антипенки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 не раз під'їжджали до їх двору, світили у двір фарами, заглядали. Одного разу перекрили автомобілем вулицю, не даючи їм виїхати, та переслідували їх на автомобілі по м. Яготину. В ніч з 14 на 15 жовтня 2022 року вона і ОСОБА_8 прокинулися від шуму з вулиці. ОСОБА_8 сказав викликати поліцію та вийшов у двір, а коли повернувся в будинок, сказав, що це ОСОБА_14 - його перша жінка. У дворі вона побачила ОСОБА_14 , яка лежала непритомна на плитці біля бетонної вази, і до приїзду поліції її ніхто не чіпав. Поліцейські підняли ОСОБА_14 , яка, зі слів поліцейських, після приїзду автомобіля швидкої від медичної допомоги відмовилась. ОСОБА_14 не розуміла, де вона знаходиться і чому. У дворі були побиті вазони, поламані дерева, також був пошкоджений паркан. На наступний день ОСОБА_8 купив залізо і вони лагодили паркан. Близько 11 години, коли були біля воріт на вході у двір, під'їхав автомобіль "Mersedes", за кермом якого був обвинувачений. Вона почула з автомобіля брязкіт, наче залізом об залізо. Ворота були відчинені, ОСОБА_8 сказав їй тікати і вони побігли у глиб двору. За ними через ворота до двору забіг ОСОБА_7 . Вона добігла до дверей будинку та зупинилася. ОСОБА_8 побіг далі за ріг будинку. Повз неї за ОСОБА_8 пробіг ОСОБА_7 , який тримав у лівій руці гранату. Добігши до рогу будинку ОСОБА_7 зупинився, кинув гранату за будинок у сторону, куди побіг ОСОБА_8 , і через кілька секунд з-за хати пролунав вибух. ОСОБА_7 після кидання гранати розвернувся та вибіг з двору, а з-за будинку вийшов ОСОБА_8 вимазаний в землі, але без поранень, та викликав поліцію. ОСОБА_7 і ОСОБА_8 між собою не розмовляли.
Під час пред'явлення особи для впізнання за фотознімками свідок ОСОБА_9 впізнала ОСОБА_7 як чоловіка, який 15.10.2022 забіг у двір будинку за адресою: АДРЕСА_2 , та кинув гранату в бік її чоловіка (т.2 а.с.143-146).
Свідок ОСОБА_13 суду показав, що раніше допомагав ОСОБА_7 ремонтувати автомобіль. Обвинувачений приїхав до нього в обідній час на автомобілі "Mersedes", начебто попросив відремонтувати гальма, залишив автомобіль біля двору, дав ключі та пішов. Він автомобіль не не відкривав та не ремонтував. Ввечері до нього приїхали працівники поліції та повідомили, що автомобіль будуть вилучати, оскільки його власник щось вчинив. Він передав поліцейським ключі, якими вони відчинили автомобіль, оглянули його, все задокументували та зняли на камеру. При цьому були присутні поняті. Що саме вилучили з автомобіля, не пам'ятає. ОСОБА_7 він більше не бачив.
Свідок ОСОБА_14 показала, що з ОСОБА_7 перебуває у шлюбі з жовтня 2019 року. Також вона жила з ОСОБА_8 , з яким перебуває у неприязних відносинах, оскільки той постійно провокує їх сім'ю. ОСОБА_8 пішки ходив повз їх двір чи тихенько проїжджав на автомобілі по їх вулиці, перестрічав дитину та щось випитував про їх сім'ю. Потерпілий звів на неї наклеп її чоловікові, запитував у сусідів та знайомих про їх сім'ю, зазначаючи, що вона все одно повернеться до нього. Дуже давно ОСОБА_8 їй погрожував, але про це ніхто не знає. Після наклепів ОСОБА_7 два чи три рази дійсно приїжджав до подвір'я потерпілого, де вмикав музику, курив, справляв фізіологічні потреби та їхав. Восени 2022 року вона потрапила в лікарню, оскільки травмувалася чи її травмували на подвір'ї ОСОБА_8 . Вона перебувала в стані алкогольного сп'яніння та в емоційному стані, тому не знає, як потрапила на подвір'я. Ворота не ламала, оскільки знала, як відчиняється хвіртка. Чому зайшла, не знає, але побачила велосипед своєї дитини та обурилась, що він досить там перебував. Що робила на подвір'ї, не пам'ятає, лише відчула удар, а коли отямилася, побачила поліцейських та швидку. ОСОБА_8 та його співмешканку не бачила. Її відвезли в лікарню і потім додому, бо вона не могла залишити дітей самих. Про ці події ОСОБА_7 нічого не розповідала і не говорила, як травмувалася.
Свідок ОСОБА_15 показав, що восени 2022 року перебував у себе вдома в смт Згурівка, коли після обіду зателефонував ОСОБА_7 , сказав, що щось накоїв, знаходиться в лісі і попросив привезти йому куртку. Він привіз куртку до вул. Кошового та поїхав.
Ці показання суд першої інстанції правильно поклав в основу обвинувального вироку, оскільки вони узгоджуються між собою та з іншими доказами, якими суд мотивував свої висновки, а саме, даними в:
- протоколі огляду місця події від 15.10.2022, під час якого було оглянуто домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 встановлено, що територія огороджена парканом, вхід здійснюється через ворота та хвіртку. На паркані наявні механічні пошкодження (деформації) з нашаруванням бруду. При вході з правої сторони розташований будинок, під карнизом якого камери відеоспостереження. Домоволодіння АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 відгородженні парканом з металевої сітки-рабиці висотою 141 см. Оглядом домоволодіння АДРЕСА_3 встановлено, що з правого боку розташовані житловий будинок та господарська споруда, вздовж будинку на землі тротуарна плитка, на якій на відстані 2,5 м від входу в будинок та 1,5 м від входу до господарської споруди виявлено місце ймовірного падіння вибухового пристрою - пошкодження плитки з нашаруванням кіптяви, яке являє собою вирву (поглиблення) в бруківці розміром 20 х 17 см, глибиною 2 см. Всередині вирви за допомогою магніту виявлені металеві фрагменти неправильної рваної форми зі слідами кіптяви. На відстані 3 м від вирви в житловому будинку у вікні наявні пробоїни неправильної форми, під вікном фрагменти скла та пошкодження цегли (вищерблення). Над вікном у пластиковій обшивці, на цеглі, з правого та лівого боку вікна пробоїни рваної форми та пошкодження. Скло у дверях на вході до будинку пошкоджене - численні тріщини, на внутрішній поверхні дверей наявні наскрізні пошкодження пластику з краями неправильної форми. Скло у кімнаті № 1 будинку пошкоджене, на дверцятах шафи-купе пошкодження скла та отвір. У приміщенні веранди житлового будинку та на підлозі кімнати № 1 за допомогою магніту було виявлено металеві фрагменти неправильної форми зі слідами кіптяви. В ході огляду зроблено змив кіптяви біля вирви на бруківці за допомогою спиртової серветки. Біля вирви виявлено поливний шланг з численними механічними пошкодженнями. Над входом до господарської споруди пошкодження пластикової обшивки - отвори з нерівними краями, розбита лампа освітлення, фрагменти якої перебувають біля входу. З правого боку від входу пошкодження цегли. На внутрішній поверхні вхідних дверей, на дверцятах шафи, на стелі механічні пошкодження у вигляді поглиблень різного розміру та глибини. На дверях господарської споруди пошкодження фарби та деревини, на пластиковому каркасі над входом отвори неправильної форми. На металевій ємкості з водою наскрізний отвір неправильної форми (т.2 а.с.40-76);
- акті перевірки на наявність вибухових речовин Відділу вибухотехнічної служби ГУНП в Київській області № 783 від 15.10.2022, згідно з яким в результаті огляду внутрішньої території та будинку № 148 на вул. Козацькій в м. Яготині Київської області виявлено металеві фрагменти неправильної рваної форми зі слідами кіптяви (т.2 а.с.225);
- протоколі обшуку від 15.10.2022, під час якого в автомобілі "Mersedes-Benz S 500" д/н НОМЕР_1 , який знаходиться біля домоволодіння АДРЕСА_5, в салоні на передньому пасажирському сидінні було виявлено дві заглушки від корпусів гранат "Ф-1", на підлозі під вказаним сидінням на килимку виявлено кільце із запобіжною чекою, ймовірно, від підривника до ручних гранат типу "УЗРГМ", "УЗРГМ-2". В середині відкидної панелі, розташованої між передніми сидіннями, виявлено дозвіл на зброю ( НОМЕР_2 ) № НОМЕР_3 , виданий 28.03.2019 на ім'я ОСОБА_7 (т.2 а.с.125-130);
- акті перевірки на наявність вибухових речовин Відділу вибухотехнічної служби ГУНП в Київській області № 784 від 15.10.2022, згідно з яким в результаті огляду автомобіля "Mersedes" д/н НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_5, виявлено кільце із запобіжною чекою, ймовірно, від підривника до ручних гранат типу "УЗРГМ", "УЗРГМ-2" та дві заглушки від корпусів ручних осколкових гранат типу "Ф-1" (т.2 а.с.77);
- висновку експерта № 45 від 25.10.2022, у відповідності з яким при судово-медичній експертизі ОСОБА_12 виявлено рубець по переднє-зовнішній поверхні у нижній третині правого передпліччя (який є наслідком загоєння рани). Виявлене тілесне ушкодження утворилося від дії предмета, що мав колюче-ріжучі властивості, по строку може відповідати 15.10.2022 та відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад 6 днів, але не більше ніж 21 день. Враховуючи характер та розташування тілесного ушкодження, його утворення при падінні з висоти власного зросту виключається (т.2 а.с.193);
- висновку експертів № КСЕ-19/111-22/46775 від 04.01.2023, згідно з яким надані на дослідження металеві фрагменти неправильної рваної форми зі слідами кіптяви (вилучені під час огляду домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 ) є залишками вибухового пристрою, а саме, оборонної осколкової гранати "Ф-1". На наданих на дослідження металевих фрагментах неправильної рваної форми зі слідами кіптяви виявлено тротил, який є вибуховою речовиною. На наданих на дослідження змивах (вилучені під час огляду домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 ) виявлено вибухову речовину. Виявлена на наданих на дослідження змивах вибухова речовина є тротилом (т.2 а.с.229-237);
- висновку експерта № СЕ-19/111-22/46764-БД від 10.02.2023, згідно з яким на наданій на дослідження заглушці від корпусу гранати, позначеній як "ІІ" (об'єкт № 2.3) (вилучена під час обшуку автомобіля "Mersedes-Benz S 500" д/н НОМЕР_1 ), виявлено клітини з ядрами та встановлено їх генетичні ознаки (ДНК-профілі). Генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на заглушці від корпусу гранати, позначеній як "ІІ" (об'єкт № 2.3), є змішаними та придатні для ідентифікації тільки по домінуючому ДНК-профілю, який збігається з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_7 (т.2 а.с.209-220);
- речовими доказами - металевими фрагментами неправильної форми, виявленими під час огляду домоволодіння АДРЕСА_3 ; кільцем із запобіжною чекою, виявленим під час обшуку автомобіля "Mersedes" д/нНОМЕР_1 .
Також суд дав ретельну оцінку відеозаписам.
Згідно з протоколом огляду відеозапису від 16.10.2022, об'єктом якого були надані потерпілим ОСОБА_8 записи камер відеоспостереження, розташованих у дворі його будинку, встановлено, що 15.10.2022 о 13:00:56 ОСОБА_8 і ОСОБА_9 перебувають біля входу до будинку; о 13:10:26 до воріт під'їжджає автомобіль "Mersedes"; о 13:10:49 ОСОБА_8 і ОСОБА_9 починають бігти в напрямку будинку; о 13:10:53 ОСОБА_8 біжить в бік сусіднього домоволодіння, озираючись назад; о 13:10:54 на територію домоволодіння забігає ОСОБА_7 , тримаючи щось у лівій руці, та біжить за свідком і потерпілим; о 13:10:56 ОСОБА_7 біжить; о 13:10:57 ОСОБА_7 замахується та щось кидає лівою рукою; о 13:10:59 ОСОБА_7 біжить до виходу з території домоволодіння; о 13:11:00 ОСОБА_7 та ОСОБА_9 біжать в бік воріт; о 13:11:01 ОСОБА_8 стрибає та падає на землю (т.2 а.с.102-111).
Крім того, під час перегляду в судовому засіданні відеозаписів судом додатково було встановлено, що 15.10.2022 з 13:00:56 до 13:10:06 ОСОБА_8 і ОСОБА_9 перебувають біля/напроти входу до будинку та йдуть в сторону виходу з двору (до воріт/хвіртки); з 12:58:05 ОСОБА_8 і ОСОБА_9 ремонтують ворота, а з 13:10:13 хвіртку; о 13:10:28 напроти двору зупиняється автомобіль чорного кольору; о 13:10:48 ОСОБА_8 і ОСОБА_9 починають бігти від воріт у глиб двору; з 13:10:46 по 13:10:50 з автомобіля виходить ОСОБА_7 , о 13:10:53 забігає у двір через відчинені ворота і біжить у глиб двору в напрямку, куди побігли ОСОБА_8 і ОСОБА_9 ; з 13:10:51 по 13:10:53 повз відчинені двері будинку пробігає ОСОБА_8 , забігає за ріг будинку, зупиняється, озирається та знову біжить вздовж стіни будинку в сторону від рогу, а ОСОБА_9 зупиняється та відходить вліво від дверей; о 13:10:56 повз відчинені двері будинку пробігає ОСОБА_7 , о 13:10:57 зупиняється та здійснює замах лівою рукою, о 13:10:58 кидає лівою рукою якийсь предмет в напрямку, куди побіг ОСОБА_8 , потім розвертається та біжить з двору, пробігаючи повз відчиненні двері будинку о 13:11:00. З 13:11:00 по 13:11:01 ОСОБА_8 стрибає в сторону рогу будинку, звідки прибіг, та падає на землю; з 13:11:01 по 13:11:02 здіймається курява та дим у сусідньому дворі; о 13:11:03 ОСОБА_7 вибігає з двору, о 13:11:08 сідає в автомобіль і о 13:11:12 автомобіль заднім ходом від'їжджає; о 13:11:24 в ракурсі іншої камери з'являється ОСОБА_8 (т.2 а.с.111).
ОСОБА_7 вину у вчиненні кримінальних правопорушень фактично не визнав, хоча суд у вироку і вказав про часткове визнання ним вини. За позицією обвинуваченого: наміру вбити ОСОБА_8 він не мав; чеку гранати витягнув у дворі, коли потерпілий хотів щось йому зробити - вистрелити в нього, як йому здалося, бо той має зброю, а не одразу, коли вийшов з автомобіля; гранату в потерпілого ОСОБА_8 не кидав, а просто викинув її; не заходив у двір без дозволу, оскільки потерпілий, який сидів навприсядки у дворі, сам сказав йти до нього; співмешканка ОСОБА_8 не бігла, а лише стояла у дворі; наміру заподіяти ОСОБА_12 тілесні ушкодження також не мав.
Як показав обвинувачений, його дружина ОСОБА_14 і донька раніше проживали з ОСОБА_8 однією сім'єю. Він ОСОБА_8 не знав, але той почав його провокувати, розповсюджуючи в магазині неправдиві та образливі відомості про його життя з дружиною, запитував у людей, чи продовжують вони жити разом. Кожного разу, коли ОСОБА_8 зустрічав доньку, питав про дружину та цікавився їх життям, постійно чіплявся до дитини, їздив по вулиці, де вони жили, а одного разу зупинився біля нього ( ОСОБА_7 ) і сказав, щоб він його краще не чіпав.
Приблизно за місяць до інциденту з ОСОБА_8 він їхав з м. Києва зі сторони м. Бровари. Біля посадки за АЗС на стоянці біля столику лежали шолом і дві військові сумки захисного кольору, в яких були протигаз, два турнікети, дві заглушки від гранат та граната. Граната була кругла та через невелику вагу він подумав, що вона учбова. Ці речі він зберігав в автомобілі.
У жовтні 2022 року в гостях у його дружини була знайома. Ввечері, коли вже було темно, дружина пішла проводжати знайому, а він залишився вдома з дитиною. ОСОБА_14 не поверталася більше години та коли він їй додзвонився, повідомила, що перебуває в лікарні. Він поїхав до лікарні, біля якої були поліцейські, і один з них повідомив, що його дружину побили, але не сказав хто. На голові у дружини була гематома і вона йому начебто повідомила, що її побили, але нічого точно розповіла. Через деякий час поліцейські привезли дружину додому. Зранку їй було погано, тому викликали швидку допомогу, до якої її винесли на простирадлі. На його запитання "хто" дружина відповіла, що її побив ОСОБА_8 , але не повідомила нічого більше з цього приводу.
Почувши це, він захотів набити обличчя ОСОБА_8 , покарати його таким чином за вчинене та поїхав на автомобілі "Mercedes-Benz S 500" до його будинку. Під'їхавши, побачив, що ворота відчинені, з двору вийшов ОСОБА_8 і перебув на вході до подвір'я. Він грубо сказав ОСОБА_8 підійти, на що той почав його ображати та сказав, щоб він сам підійшов, чим дав дозвіл на вхід до подвір'я, як він це зрозумів. Він ОСОБА_8 не погрожував і не казав, що його вб'є, вирішив налякати гранатою, взявши її, але чеку не висмикував. З гранатою в руці, яку вважав учбовою, вийшов з автомобіля та направився до ОСОБА_8 , а той разом з жінкою почав тікати від нього всередину двору. Він не усвідомлював, що проникає незаконно до домоволодіння потерпілого через думки про постраждалу дружину.
Він побіг за ОСОБА_8 , який забіг за ріг будинку, і, підбігши до рогу, з третього чи четвертого разу висмикнув чеку, оскільки вусики були зажаті/закручені. ОСОБА_8 змінив напрямок свого руху, почав бігти до нього і стрибнув в його сторону, та коли той вже був у польоті, він кинув гранату лівіше, подалі, де не було людей. Вибуху не чув, чека залишилася у нього на пальці та, знаючи, що у ОСОБА_8 є зброя, яка можливо перебувала на вулиці, він побіг з двору. Чеку поклав до запальнички, де вже лежали дві заглушки від гранат. Гранату кинув, щоб ніхто не постраждав, а за ОСОБА_8 забіг до подвір'я, щоб той не застосував до нього зброю.
Після цього на автомобілі поїхав до свого знайомого в м. Яготин, залишив автомобіль з ключами на ремонт біля двору, а сам поїхав в смт Згурівка, де дізнався, що його розшукують поліцейські, і пішов до лісу.
Показанням обвинуваченого в тій частині, що умислу на вбивство ОСОБА_8 він не мав, кидаючи гранату, яку вважав учбовою, хотів лише налякати потерпілого, і не заходив у двір без дозволу останнього, суд дав оцінку і правильно не взяв їх до уваги, розцінивши як спосіб захисту з метою уникнути кримінальної відповідальності.
Як зазначив суд у вироку, записами камер відеоспостереження підтверджується, що ОСОБА_7 , зупинившись у дворі біля рогу будинку, без перерв у часі та зволікань різко кидає гранату лівою рукою, одразу ж розвертається і вибігає з двору. Маніпуляцій з гранатою іншою рукою обвинувачений не здійснює.
Тож, взявши до уваги цей доказ, показання потерпілого і свідка ОСОБА_9 , у тому числі про те, що вони чули клацання заліза в автомобілі ще до виходу з нього обвинуваченого, та дані у протоколі обшуку автомобіля "Mersedes" д/н НОМЕР_1 , в якому було виявлено запобіжне кільце з чекою, суд дійшов правильного висновку, що дії ОСОБА_7 , який привів гранату в бойову готовність в автомобілі, побіг за потерпілим, за секунду зупинився, кинув гранату за ріг будинку, де був ОСОБА_8 , при цьому сам одразу ж розвернувся і побіг у протилежний бік, а тому не мав часу оцінити обстановку, зокрема, проаналізувати, куди краще кинути гранату для запобігання заподіянню шкоди комусь, свідчать про наявність у обвинуваченого умислу саме на вбивство. Дав оцінку суд і тій обставині, що потрапляння гранати на сусіднє подвір'я не потребувало від обвинуваченого зусиль, оскільки висота паркану у виді сітки-рабиці становила 141 см.
Належним чином суд проаналізував і доводи захисника про відсутність у ОСОБА_7 прямого умислу на вбивство, які є аналогічними доводам в апеляційній скарзі, що обвинувачений діяв з невизначеним умислом, а тому має нести відповідальність лише за наслідки, які фактично настали.
За висновком суду, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, обвинувачений не досягнув злочинної мети - вбивства потерпілого - лише внаслідок вмілих/розумних дій останнього, який змінив напрямок руху в бік до ОСОБА_7 під час кидання останнім гранати і впав на землю. І відсутність у потерпілого ушкоджень не може свідчити, що обвинувачений відмовився від досягнення мети його вбивства.
Додатково колегія суддів зауважує, що показання обвинуваченого, що потерпілий стрибнув до нього, коли він замахнувся, а тому кинув гранату лівіше, де не було людей, і що він не чув звук вибуху, неправдиві і спростовуються записом камер відеоспостереження, яким зафіксовано, що о 13:10:58 ОСОБА_7 кидає гранату в бік ОСОБА_8 за ріг будинку; о 13:10:59 ОСОБА_7 , розвернувшись, біжить з двору, тобто знаходиться поза межами вражаючої дії вибухового пристрою; о 13:11:01 ОСОБА_8 стрибає до рогу будинку, де до цього був обвинувачений; і о 13:11:02 відбувається вибух.
Цим доказом нівелюються доводи в апеляційній скарзі, що перед киданням гранати та після цього ОСОБА_7 і ОСОБА_8 перебували на близькій відстані, що надавало ОСОБА_7 реальну можливість завдати ОСОБА_8 смерті шляхом нанесення ударів, тощо, але обвинувачений цього не вчинив, оскільки не мав умислу на вбивство.
Дії, які потерпілий вчинив з метою самозбереження, а так само наслідки вибуху ОСОБА_7 вже не міг бачити, оскільки ці події відбувалися поза межами поля його зору за рогом будинку. У той же час, тактико-технічні характеристикигранати "Ф-1", яка призначена для ураження живої сили противника в оборонному бою, в сукупності з численними пошкодженнями будинку, господарської споруди і бруківки, спричиненими внаслідок вибуху в сусідньому подвір'ї, куди граната впала випадково, та станом потерпілої ОСОБА_12 , яка, знаходячись у господарській споруді, отримала тілесні ушкодження і нічого не чула після вибуху, переконливо доводять, що у обвинуваченого, який швидко залишив місце вчинення злочину, а не припинив переслідування потерпілого, були всі підстави сподіватись, що він досягнув бажаного суспільно небезпечного наслідку у виді смерті потерпілого ОСОБА_8 , оскільки виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі.
Правильно суд поставив під сумнів і показання обвинуваченого про те, що він вважав гранату учбовою, оскільки невелика вага гранати не може обґрунтовано сприйматися, що не може бути бойовою, і обставини, за яких, зі слів обвинуваченого, він її придбав, - під час військового стану та з іншими речами військового призначення, не надавали ОСОБА_7 підстав припускати цю можливість.
До того ж, показання ОСОБА_7 , що він нібито кинув гранату в місце, де не було людей, щоб ніхто не постраждав, додатково підтверджують усвідомлення ним того факту, що вона була бойовою, а обране ним знаряддя вбивства та застосування його в межах населеного пункту переконливо свідчать, що цей спосіб був небезпечним для життя багатьох осіб.
Не приймаючи до уваги посилання захисника на те, що сторона обвинувачення не довела придбання ОСОБА_7 вибухового пристрою через не встановлення часу та місця, суд слушно вказав, що сам обвинувачений визнав придбання гранати, але не зміг точно зазначити, де це відбулося та коли, і що не встановлення часу і місця такого придбання не виключає кримінальної відповідальності.
Дійсно, під час досудового розслідування не були встановлені обставини придбання ОСОБА_7 вибухового пристрою (час, місце, спосіб). Однак це не свідчить про неконкретність обвинувачення і не вказує на відсутність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, як вважає захисник. ОСОБА_7 ніколи не заперечував, що знайшов гранату, зберігав її в автомобілі і коли приїхав до ОСОБА_8 з'ясовувати стосунки, при виході з автомобіля взяв гранату, щоб налякати потерпілого. Вже сам по собі факт того, що обвинувачений приїхав до ОСОБА_8 з гранатою і, висмикнувши з неї штопорне кільце, кинув її у сторону потерпілого, що є очевидним, свідчить про наявність в його діях складу кримінального правопорушення.
Вірно не погодився суд і з позицією захисту, що обвинувачений, розмістивши в автомобілі гранату, здійснював її переміщення, а не зберігання, і це не виключає обвинувачення і в її носінні, адже він з гранатою в руці вийшов з автомобіля, забіг до домоволодіння потерпілого ОСОБА_8 та кинув її, тобто здійснив її переміщення.
За сталою судовою практикою, в тому числі згідно з п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами" № 3 від 26.04.2002 під незаконним зберіганням вибухових пристроїв розуміються умисні дії, які полягають у володінні (незалежно від тривалості в часі) без відповідного дозволу або із простроченням його дії цим предметом не при особі, а в обраному нею місці.
Незаконне носіння вибухового пристрою є умисними, вчиненими без передбаченого законом дозволу діями по його переміщенню, транспортуванню особою безпосередньо при собі (в руках, одязі, сумці, спеціальному футлярі, транспортному засобі тощо).
Відповідно до показань обвинуваченого приблизно за місяць до подій, які розглядаються, він знайшов шолом і дві військові сумки, в яких серед інших предметів була граната, коли їхав з м. Києва додому, біля столику на стоянці і в подальшому зберігав в автомобілі. Сумку з гранатою не носив, вона весь час була в машині.
Отже, з цих показань випливає, що обраним ОСОБА_7 місцем для зберігання гранати протягом близько місяця був саме автомобіль "Mersedes-Benz S 500" д/н НОМЕР_1 , який перебував у його володінні. А тому твердження захисника, що дії ОСОБА_7 полягали не у зберіганні, а у носінні вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу, і у зв'язку з цим обвинувачення є неконкретним, безпідставні.
Також колегія суддів не погоджується з твердженнями захисника, що ОСОБА_7 не здійснював незаконне проникнення на територію домоволодіння ОСОБА_8 , оскільки ворота були відчинені, сам потерпілий зі свідком ОСОБА_9 знаходився на вулиці біля відчинених воріт і потерпілому було відомо, що обвинувачений заходить на територію домоволодіння, що нібито є ключовим моментом об'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України.
Захисник зазначає про невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки у кримінальному провадженні відсутні докази, які підтверджують пригніченість волі потерпілого. При цьому посилається на висновки суду, що волі потерпілого на проникнення ОСОБА_7 не було через наявність йому загрози, тобто потерпілий не міг противитися проникненню, заперечувати проти нього, воля потерпілого була подавлена і пригнічена.
З цього приводу колегія суддів зауважує, що захисник вириває окреме речення із загального контексту. І ключовими моментами об'єктивної сторони цього кримінального правопорушення є не відчинені ворота домоволодіння та усвідомлення потерпілим факту, що хтось проникає (заходить/забігає) на територію домоволодіння, а проникнення на відповідну територію всупереч волі володільця, в даній конкретній ситуації ОСОБА_8 , за відсутності передбачених законом підстав чи в порушення встановленого законом порядку. Відчинені ворота не дають права стороннім особам заходити на територію чужого домоволодіння без дозволу володільця, як у даному випадку, а передбачених законом підстав для проникнення на цю територію у ОСОБА_7 не було.
Суд першої інстанції не взяв до уваги показання обвинуваченого, що нібито потерпілий запросив його до двору, сказавши "сам іди сюди", які спростували ОСОБА_8 і свідок ОСОБА_9 . Також обґрунтовано зазначив, що зі сторони обвинуваченого відбулося саме проникнення до володіння - домоволодіння/двору/земельної ділянки потерпілого, яке огороджене парканом, воротами і хвірткою, і що вторгнення ОСОБА_7 відбулося без подолання перешкод через те, що ворота були відчинені внаслідок ремонту. Ці обставини давали можливість обвинуваченому мати уяву (розуміння) про зовнішні межі домоволодіння потерпілого і що проникнення за ці межі без згоди останнього є протиправним.
З цих же підстав доводи про відсутність суб'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, яке може бути вчинене лише з прямим умислом, є непереконливими. Захисник посилається на показання ОСОБА_7 , який не усвідомлював, що здійснює проникнення, оскільки думав про дружину, ворота були відчинені, а потерпілий і свідок були біля них.
Спростовуючи показання ОСОБА_7 , що він не усвідомлював чи не повністю усвідомлював, що незаконно проникає на територію домоволодіння ОСОБА_8 , суд правильно послався на висновок судово-психіатричної експертизи № 831 від 29.11.2022, згідно з яким ОСОБА_7 в період, який передував часу, до якого відноситься діяння, в скоєнні якого він підозрювався, і на час вчинення цього діяння на будь-який психічний розлад не страждав, ознак будь-якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_7 у досліджуваний за матеріалами провадження період не перебував у стані фізіологічного афекту або у будь-якому іншому емоційному стані, що міг суттєво вплинути на його поведінку (т.3 а.с.48-53).
Враховуючи те, що психічний стан обвинуваченого був у нормі, ОСОБА_7 повністю усвідомлював, що потерпілий тікає від нього на свою територію, і тим не менш переслідує його з гранатою, така позиція захисту позбавлена логіки.
Таким чином суд першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження, і навів у вироку сукупність доказів на підтвердження встановлених обставин, якими повністю доведено винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, і які з точки зору достатності та взаємозв'язку правильно покладено в обґрунтування висновків, у тому числі щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст.263 КК України - придбання, носіння та зберігання вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу; за ч.1 ст.162 КК України - незаконне проникнення до іншого володіння особи; та за ч.2 ст.15 п.5 ч.2 ст.115 КК України - закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли потягти зміну або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд врахував ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, особу винного, який є судимим, посередньо характеризується за місцем проживання, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Вірно застосував суд і положення ст.71 КК України, оскільки ОСОБА_7 , який був звільнений від відбування покарання за попереднім вироком з випробуванням, вчинив нові кримінальні правопорушення протягом іспитового строку.
Отже, вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги захисника відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Вирок Яготинського районного суду Київської області від 12 січня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3