Справа: № 752/7615/23 Головуючийусудіпершоїінстанції: ОСОБА_1
Провадження: № 11-кп/824/1505/2024 Доповідачусудіапеляційноїінстанції: ОСОБА_2
Категорія: ч. 4 ст. 185 КК України
06 серпня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні № 120 231 000 100 004 70 від 18 лютого 2023 року ОСОБА_8 , яка брала участь у судовому провадженні, на вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 22 серпня 2023 року стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Пасічна Баришівського району Київської області, громадянки України, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , судимої:
- 17.12.2021 Дарницьким районним судом міста Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі зі звільненнням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік 6 місяців,
- 10.02.2023 Броварським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України на 2 роки 1 місяць позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 , -
Вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 22.08.2023 ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі.
За сукупністю правопорушень, відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 10.02.2023, більш суворим, призначеним даним вироком, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Ухвалено строк покарання ОСОБА_7 обчислювати з 22.08.2023.
З урахуванням приписів ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 у строк покарання строк її попереднього ув'язнення у період з 06.04.2023 по 21.08.2023 (включно) з розрахунку один день попереднього ув'язнення на один день позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін до набрання вироком суду законної сили.
В провадженні вирішена доля речового доказу.
Вироком суду ОСОБА_7 визнано винною у тому, що вона 08.02.2023, в умовах воєнного стану, який введено Указом Президента України № 64/2022 з 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, створюючи вигляд особи, що має потребу зарядити власний мобільний телефон, певний період часу знаходилася у приміщенні магазину "Розетка", який розташований за адресою: м. Київ, вул. Ізюмська, 1-А.
Діючи умисно повторно, маючи незняту і непогашену судимість за злочин проти власності, з корисливих мотивів, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає о 17 год. 30 хв. того ж дня, ОСОБА_7 взяла зі стелажу зарядний пристрій "Xtorm Power Bank 20000 mAh 20 Watts Grey" (FS402), вартістю 1.599 грн., та сховавши його під курткою, залишила приміщення магазину, чим завдала ТОВ ОТК "Європлюс" (код ЄДРПОУ 302170001) майнову шкоду у розмірі 1.599 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 , подала апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини, доведеність вини ОСОБА_7 та кваліфікацію правопорушення, просить вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 22.08.2023 стосовно ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, призначивши покарання 6 років позбавлення волі, в вирок Броварського міськрайонного суду Київської області стосовно ОСОБА_7 , яким її засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки 1 місяць позбавлення волі, за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Дарницького районного суду міста Києва від 17.12.2021, більш суворим остаточно визначено покарання 2 роки 1 місяць позбавлення волі, звільнивши від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки 1 місяць - виконувати самостійно.
В обґрунтування апеляційних вимог прокурор у провадженні ОСОБА_8 зазначає, що під час судового розгляду встановлено те, що ОСОБА_7 раніше засуджена 10.02.2023 Броварським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки 1 місяць позбавлення волі, за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Дарницького районного суду міста Києва від 17.12.2021 більш суворим, остаточно визначено покарання 2 роки 1 місяць позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки 1 місяць, однак, призначене покарання повністю не відбуте.
Прокурор у провадженні ОСОБА_8 вказує, що інкриміноване в рамках даного кримінального провадження кримінальне правопорушення вчинено 08.02.2023, тобто до ухвалення зазначеного вище вироку Броварського міськрайонного суду Київської області від 10.02.2023.
Звертає увагу прокурор, що відповідно до правового висновку щодо застосування положень ч. 4 ст. 70 КК України, який міститься у Постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15.02.2021 у справі № 760/26543/17, якщо до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановления цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись в залежності від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановления нового вироку, і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановления попереднього вироку. У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст. 70 КК України щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок - попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально - виконуються самостійно.
Висновок про те, що покарання, призначене ОСОБА_7 вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 10.02.2023 належить виконувати самостійно, вбачається і з огляду на п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання" де зазначено, що особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановления вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, часткового чи повного поглинання призначених покарань не допускається, за таких умов вирок виконується самостійно.
На думку прокурора у провадженні ОСОБА_8 , судом першої інстанції під час ухвалення вироку проігноровано наведені правові висновки та при призначенні остаточного покарання помилково застосовано ч.ч. 1. 4 ст. 70, 72 КК України і принцип поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 10.03.2023, більш суворим, призначеним оскаржуваним вироком.
Таким чином, місцевий суд мав би ухвалити рішення про самостійне виконання вироків.
Крім того, не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_6 також подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність вини ОСОБА_7 , юридичну кваліфікацію дій останньої, просить змінити вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 22.08.2023 і призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на 5 років та відповідно до ст. 75 КК України звільнити обвинувачену ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом іспитового строку - 3-х років не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки згідно з приписами ст. 76 КК України.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник ОСОБА_6 зазначає, що суд першої інстанції жодним чином не мотивував та обґрунтував у зв'язку із чим необхідно було призначати покарання у вигляді 5 років реального позбавлення волі без можливого застосування ст. 75 КК України, а також не зазначив жодних обґрунтувань та доводів, які позбавляють можливості призначити ОСОБА_7 менш суворе покарання, ніж передбачено санкцією ч. 4 с. 185 КК України в порядку ст. 69 КК України, про що просив захисник та обвинувачена, тому вважає вирок суду в частині призначення покарання необґрунтованим та невмотивованим.
Сторона захисту вважає вирок суду надто суворим, оскільки, судом першої інстанції неналежним чином і не в повному обсязі враховано обставини, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та відомості, які характеризують особу винної.
На переконання захисника ОСОБА_6 , під час розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції були встановлені ряд доказів, які підтверджують наявність обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, та які судом першої інстанції не були повною мірою враховані під час ухвалення вироку, зокрема: допит обвинуваченої ОСОБА_7 , під час якого остання пояснила, що визнає свою вину в скоєному нею злочині та в повному обсязі, підтвердила усі ті обставини, які були встановлені досудовим розслідуванням, щиро розкаялася в скоєному нею кримінальному правопорушенні; обвинувачена неодноразово наголошувала на тому, що дуже жалкує про те, що трапилось, активно сприяла розкриттю злочину на досудовому слідстві; ОСОБА_7 через свого цивільного чоловіка, з яким перебувала у фактичних сімейних відносинах, повністю компенсувала завдану шкоду, що підтверджується заявою зі сторони потерпілого у справі про відсутність будь-яких майнових вимог, а також фіскальним чеком, яким підтверджується фактичне придбання раніше викраденого товару.
При цьому, як вказує захисник ОСОБА_6 , наявними в матеріалах справи доказами, а також фактично встановленими обставинами та поясненнями обвинуваченої, підтверджується поведінка ОСОБА_7 , яка щиро жалкує про скоєне і є послідовною протягом усього часу кримінального провадження. Позиція обвинуваченої щодо визнання своєї вини у повному обсязі у скоєнні злочину залишається незмінною та не обмежується простим визнанням факту та пояснень про обставини його вчинення. Крім того, наявними доказами підтверджується, що щире каяття ОСОБА_7 характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці нею своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність.
Захисник ОСОБА_6 зазначає, що обрана міра покарання ОСОБА_7 у вигляді 5 років позбавлення волі є занадто суворою і не відповідає вимогам ст.ст. 65, 66 КК України, у зв'язку із чим, судом першої інстанції було неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.
Також захисник ОСОБА_6 зазначає, що існують достатні підстави для призначення обвинуваченій основного покарання менш суворого, ніж передбаченого санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, а також виправлення обвинуваченої ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства, тобто із звільненням від відбування основного призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням.
Іншими учасниками провадження вирок стосовно ОСОБА_7 не оскаржений.
Представника потерпілого ТОВ "Європлюс" ОСОБА_10 про дату, час та місце розгляду провадження повідомлено у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, неявка якого в судове засідання не перешкоджає розгляду провадження за приписами ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення обвинуваченої та її захисника, які, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просили задовольнити апеляційну скаргу захисника та звільнити обвинувачену ОСОБА_7 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробування з іспитовим строком 3 роки, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора та заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченої ОСОБА_7 , перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного.
Суд апеляційної інстанції розглядає провадження з дотриманням вимог ст. 62 Конституції України та ст. 404 КПК України, в межах апеляційних скарг в обсязі, підтриманому стороною захисту та прокурором в суді апеляційної інстанції.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно в умовах воєнного стану, за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам провадження, які не оспорені захисником та прокурором в апеляційних скаргах, а тому ці обставини, як і юридична кваліфікація дій обвинуваченої ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України судом апеляційної інстанції не перевіряються на виконання приписів ч. 1 ст. 404 КПК України.
Досліджуючи доводи апеляційних скаргпрокурора та захисникащодо призначення обвинуваченій ОСОБА_7 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особіобвинуваченої, яке засвоїм видом та розміромє явно несправедливим як черезм'якість, так ічерез суворість, колегія суддів бередо уваги таке.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно норми ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, як наголошується в ч. 2 цього закону.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції - дотримані, оскільки, на переконання колегії суддів, призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам кримінального закону, є справедливим, необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Так, при призначенні покарання ОСОБА_7 судомпершої інстанції було ґрунтовно врахованоступінь тяжкості вчиненого неюкримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином.
Поза увагою судупершої інстанції не залишилася і особа обвинуваченої ОСОБА_7 , яка маєнезняті та непогашені судимості, на моментвчинення кримінального правопорушення не працювала, на обліку у лікарівнарколога та психіатране перебуває.
Також, враховано, що цивільнимчоловіком обвинуваченої були вчинені заходиз погашення заборгованості перед потерпілим, представник якого склав заяву від22.08.2023 про відсутність майнових вимог тапретензій до обвинуваченої.
Обставин, які пом'якшують та/або обтяжуютьпокарання обвинуваченої, судом не встановлено.
При цьому, суд відхилив доводи сторонизахисту про те, що обвинувачена на моментвчинення правопорушення перебувала у важкомупсихологічному стані, який бувпов'язаний із смертюдитини, оскільки суду небуло повідомлено відомостей зокрема щодо датисмерті ОСОБА_11 , а такожне прийняв до увагипоказання обвинуваченої щодо вчинення неюзлочину у станінаркотичного сп'яніння як обставину, що обтяжує покарання, оскількитака обставина не булавстановлена під часдосудового розслідування та незазначена прокурором під чассудових дебатів.
Не єобставиною, яка пом'якшуєпокарання обвинуваченій ОСОБА_7 іпосилання в апеляційній скарзі на те, що вона вину визнаєта щиро розкаялася увчиненому злочині, зважаючи нанаступне.
Так, виходячиіз системного тлумачення законодавства та ізсудової практики, щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи довчиненого нею злочину, означає, що особавизнає свою вину, даєправдиві показання, щиро жалкує провчинене, негативно оцінює злочин, бажаєвиправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.
Розкаяння передбачає, крім визнання особоюфакту вчинення злочину, щей дійсне, відверте, ане уявне визнання своєїпровини у вчиненомузлочині, щирий жаль зприводу вчиненого та осудсвоєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганніособи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого таготовність нести покарання.
Щире каяття - це неформальна вказівка на визнаннясвої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінкувинним своєї протиправної поведінки, їїосуд та бажаннязалагодити провину, що маєпідтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирогокаяття особи у вчиненнізлочину повинен знайти своєвідображення у матеріалах кримінального провадження.
Про щирістькаяття особи свідчить іповедінка засудженого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттювчиненого нею злочину, добровільно відшкодовує завдані збитки абоусуває завдану шкоду, такідії об'єктивно підтверджують щире каяття особи.
Крім того, системнийаналіз кримінального закону свідчить проте, що щирекаяття особи можливе набудь-якій стадії кримінального процесу, в томучислі й підчас розгляду справи усуді. Для визнаннящирого каяття обставиною, якапом'якшує покарання, не маєзначення, на якійстадії воно відбулося, головневстановити фактори, які бсвідчили про справжність, щирість каяття.
З оглядуна викладене, щире каяття - це певнийпсихічний стан особи винного, коли він засуджуєсвою поведінку, прагне усунути заподіянушкоду та приймаєрішення більше не вчинятизлочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочинуабо відшкодуванню заданих збитків чиусуненню заподіяної шкоди.
Отже, той факт, що обвинувачена ОСОБА_7 визналасвою вину, не можебезумовно свідчити про щирекаяття з приводувчиненого, беручи до увагиі те, щообвинувачена виправдовує свій вчинок лишепсихологічним станом внаслідок смертідитини. Адже щире каяттяпередбачає, крім визнання особоюфакту вчинення кримінальних протиправних діянь, щей щирий жаль ізцього приводу та осудсвоєї поведінки.
Дійсно, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померІНФОРМАЦІЯ_3 , а кримінальне правопорушення за данимвироком обвинувачена ОСОБА_7 вчинила 08.02.2023, заволодівши заряднимпристроєм, щоб здатийого до ломбарду, що ніяким чином неможе вказати на їїтакий пригнічений стан, щоб вчинятиправопорушення коли стосовно неїзнаходилися провадження в Броварському міськрайонному суді Київської областіза ч. 2 ст. 185 КК України, вирок ухвалено 10.02.2023; за вчиненеправопорушення 27.03.2023 її засуджено вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 29.03.2024 у томучислі з застосуванням положень ч. 4 ст. 70 КК Українидо оскаржуваного у даномупровадженні вироку Голосіївського районного судуміста Києва від 22.08.2023; а завчинене правопорушення 29.03.2023 вона засуджена вирокомСвятошинського районного суду міста Києвавід 24.06.2024.
Як указала ОСОБА_7 суду апеляційної інстанції її донька ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживає у бабусіз чоловіком, і запівроку до досліджуваних подій вона була позбавлена батьківських прав.
Така поведінка обвинуваченої ОСОБА_7 свідчить про їїнебажання перевиховуватись та ставатина шлях виправлення.
Також, суд першоїінстанції не знайшовпідстав для звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням, зважаючи на обставинпровадження, у їхсукупності, з чимпогоджується і колегіясуддів.
На переконання колегії суддів з урахуванням конкретних обставин провадження, особивинної, покарання, призначене судом першої інстанціїв мінімальних межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, без застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України - є справедливим, а також необхідним ідостатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення нових злочинів.
За наведенимвище, слід вказати, щоапеляційна скарга прокурора немістить обґрунтованих доводів необхідності призначення ОСОБА_7 покараннясаме у виді6 років позбавлення волі, а апеляційна скарга захисника - беззаперечних доводів того, щопризначене обвинуваченій покарання є явнонесправедливим внаслідок його суворості.
Водночас, заслуговують на увагудоводи апеляційної скарги прокурора щодонеправильного застосування судом першої інстанціїзакону України про кримінальну відповідальність.
Так, під час судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_7 раніше засуджена вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 10.02.2023 за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України на 2 роки 1 місяць позбавлення волі зі звільненням від відбування вказаного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців.
Інкриміноване в рамках даного кримінального провадження кримінальне правопорушення вчинено ОСОБА_7 - 08.02.2023, тобто до ухвалення вищевказаного вироку Броварського міськрайонного суду Київської області від 10.02.2023.
Положеннями ст. 70 КК України визначені підстави, порядок та межі призначення покарання за сукупністю злочинів.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання визначається за правилами, передбаченими ч.ч. 1-3 цієї статті, тобто шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
У такому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 цього Кодексу.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Об'єднаної палати від 15.02.2021 у справі № 760/26543/17, якщо до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись в залежності від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановлення нового вироку, і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку.
У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст. 70 КК України щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально, виконуються самостійно.
Отже, зважаючи на те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, було вчинене ОСОБА_7 08.02.2023, тобто до постановлення 10.02.2023 вироку Броварського міськрайонного суду Київської області, дані про зміну/скасування якого матеріали кримінального провадження да дані Єдиного державного реєстру судових рішень не містять, тому цей вирок та оскаржуваний вирок - Голосіївського районного суду міста Києва від 22.08.2023 повинні виконуватись окремо, у зв'язку з чим вирок суду підлягає зміні в цій частині.
Щодо врахування оскаржуваного вироку Голосіївського районного суду міста Києва від 22.08.2023 вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 29.03.2024, то всі питання щодо їх виконання можуть бути вирішені в порядку ст.ст. 537, 539 КПК України.
Доля речового доказу у провадженні вирішена на підставі ст. 100 КПК України.
За викладеним, апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 - підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 22 серпня 2023 року у кримінальному провадженні № 120 231 000 100 004 70 від 18 лютого 2023 року стосовно ОСОБА_7 змінити: вважати ОСОБА_7 засудженою за ч. 4 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 лютого 2023 року стосовно ОСОБА_7 виконувати самостійно.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженою ОСОБА_7 , яка тримається під вартою, - у той самий строк з дня вручення їй копії ухвали.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4