Справа: № 759/15658/23 Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження: № 11-кп/824/5131/2024 Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: ст. 422-1 КПК України
26 листопада 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з Державною установою "Київський слідчий ізолятор", де перебуває обвинувачений ОСОБА_6 , його апеляційну скаргу та апеляційну скаргу захисника його інтересів - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 23 серпня 2024 року у кримінальному провадженні № 620 231 001 200 004 16 від 26 травня 2023 року стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого та який проживав за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 , -
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 23.08.2024 на задоволення клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 21.10.2024 включно.
Суд першої інстанції вказав на доцільність продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , врахувавши існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КК України, дані про особу обвинуваченого в їх сукупності, тяжкість кримінального правопорушення та тяжкість ймовірного покарання і дійшов висновку, що інші більш м'які запобіжні заходи не здатні запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 23.08.2024 та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора, застосувати стосовно ОСОБА_6 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Обгрунтовуючи апеляційній вимоги, захисник вказує, що викладення судом лише вступної та резолютивної частини судового рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , без наведення мотивів, обґрунтування, доказів, тощо - є таким, що не відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України, кримінального процесуального закону, які, у свою чергу, містять норми про виключно мотивоване судове рішення як на єдину підставу для тримання особи під вартою.
Окремо захисник звертає увагу на те, що в резолютивній частині прийнятого рішення вказано про відмову у задоволенні клопотання сторони захисту. Водночас, як стверджує захисник, будь-яких окремих клопотань з приводу запобіжного заходу захист не заявляв, що свідчить про позапроцесуальне вирішення судом клопотань, які не заявлялись у судовому засіданні.
Зауважує, що суд позбавив його-захисника можливості здійснення захисту, у тому числі заявляти клопотання з приводу запобіжного заходу, не надавши захиснику достатнього часу для ознайомлення з матеріалами провадження.
Крім того, не погоджуючись з ухвалою суду, обвинувачений ОСОБА_6 також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 23.08.2024 та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції, звільнивши його- ОСОБА_6 негайно з-під варти.
Обвинувачений вважає ухвалу суду незаконною, необґрунтовано та такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Вказує, що у судове засідання 23.08.2024 прибув його єдиний захисник - адвокат ОСОБА_7 , з яким напередодні засідання його родичі уклали договір про надання правової допомоги.
На початку засідання адвокат ОСОБА_7 , який вперше брав участь у даному кримінальному провадженні заявив відвід головуючому судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 через наявний прямий конфлікт інтересів з суддею, а саме, адвокат ОСОБА_7 брав участь у судовій справі про стягнення з судді ОСОБА_1 заборгованості близько 1.4 млн. грн. Вказане рішення суду набрало законної сили, однак через його невиконання боржником, рішення звернуто до примусового виконання через приватного виконавця. Адвокатом станом на 25.08.2024 здійснюються заходи примусового виконання вказаного судового рішення, внаслідок чого на все рухоме та нерухоме майно судді накладено арешт та здійснюється примусова його реалізація в установленому законом порядку.
Обвинувачений ОСОБА_6 стверджує, що ці обставини не були йому відомі, але після вивчення підстав, він підтримав відвід заявлений його захисником, оскільки вбачав реальний конфлікт інтересів між суддею та його єдиним захисником, який мав би бути вирішений у процесуальний спосіб, а саме шляхом розгляду вказаного відводу у встановленому КПК України порядку.
Однак в порушення порядку, визначеного ст. 81 КПК України, суддя ОСОБА_1 відвід залишив без розгляду з посиланням на ч. 4 ст. 81 КПК України, жодним чином не мотивувавши таке рішення.
Обвинувачений зауважує, що єдиною підставою для залишення без розгляду заяви про відвід - є зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження. У той же час, наголошує, що адвокат ОСОБА_7 23.08.2024 брав участь у даній справі вперше, правом на відвід не зловживав, більше того, метою відводу було врегулювання (усунення) конфлікту інтересів у процесуальний спосіб.
Крім того, вказаний відвід не мав на меті затягування кримінального провадження, оскільки до закінчення строку попередньої ухвали суду про продовження тримання під вартою було ще 8 днів, а наступне засідання у даному провадженні, попередньо погоджено учасниками з судом, було призначено на 29.08.2024, в межах дії попередньої ухвали.
Зауважує, що розгляд відводу іншим суддею зайняло б 20-30 хвилин часу, що не може оцінюватися як затягування провадження, яке слухається по суті Святошинським районним судом міста Києва вже рік.
На думку обвинуваченого, протиправне залишення вказаного відводу без розгляду, без будь-якого мотивування, за наявності прямого конфлікту інтересів захисника з суддею створило незаконний склад суду у даному кримінальному провадженні, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки порушено принцип неупередженості та безсторонності суду при здійсненні судочинства.
Вказує обвинувачений і на порушення права на захист, оскільки захиснику, який вперше брав участь у розгляді провадження було надано 15 хв. на вивчення матеріалів справи для розгляду клопотання прокурора та відмовлено у задоволенні клопотання про надання більш тривалого часу для ознайомлення зі справою, зважаючи при цьому і на те, що матеріали судового провадження у даній справі складають 6-ть томів.
Звертається в апеляційній скарзі увага і на те, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості, передбачених ст.ст. 196, 370, 372 КПК України, і постановлена без урахування численної практики Європейського суду з прав людини.
Обвинувачений стверджує, що наведені в ухвалі ризики, передбачені ст. 177 КПК України, невмотивовані, необґрунтовані та не вказаного жодного доказу, що їх підтверджує. Також, судом не мотивовано неможливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу для запобігання наведеним в ухвалі ризикам.
Захисник ОСОБА_7 про час та місце розгляду провадження 26.11.2024 повідомлений у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, причини неявки в судове засідання суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду провадження до суду не надходило.
Обвинувачений ОСОБА_6 вважав за можливе проводити апеляційний розгляд провадження за відсутності захисника, вказавши, що свої інтереси буде захищати самостійно.
За викладеним, вислухавши думку прокурора, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду провадження за відсутності захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , участь якого у даному провадженні не є обов'язковою.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення обвинуваченого на підтримку доводів апеляційних скарг сторони захисту в повному обсязі, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та захисника, вважаючи ухвалу суду законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали з кримінального провадження та додатково надіслані стороною захисту документи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню за наступним.
Суд апеляційної інстанції розглядає провадження з дотриманням вимог ст. 62 Конституції України та ст. 404 КПК України в межах апеляційної скарги, за процедурою, визначеною ст. 422-1 КПК України.
Як убачається з матеріалів з кримінального провадження, на розгляді Святошинського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження № 620 231 001 200 004 16 від 26.05.2023 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з його обґрунтуванням.
Суд першої інстанції, вислухавши думку сторін у провадженні, знайшов клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слушним, ухваливши відповідне рішення у провадженні, з правильністю чого погоджується і колегія суддів.
Так, як указують положення ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність вказаних ризиків, що висвітлено в ч. 2 ст. 177 КПК України, з урахуванням обставин, перелічених нормою ч. 1 ст. 178 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Розглядаючи матеріали кримінального провадження в частині розв'язання питання продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою у порядку ст. 331 КПК України, судом першої інстанції були дотримані вимоги кримінального процесуального закону, викладені в ст. 199 КПК України, з оцінкою і положень ч. 1 ст. 183 КПК України, які декларують, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
На дотримання наведених вище вимог кримінального процесуального закону та виходячи з усталеної практики Європейського суду з прав людини, суд першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження і дійшов ґрунтовного висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зважаючи на те, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, відповідальність за який передбачена у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, являє собою значну суспільну небезпеку, оскільки спричинив загибель людини; існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України: ймовірного переховування від суду; можливість незаконно впливати на свідків та експертів, які ще не допитані у даному кримінальному провадженні, а також не досліджені письмові докази.
При цьому, слід вказати, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду.
Крім того, Європейський суд з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" зазначив, що "суворість передбаченого покарання" є суттєвим елементом при оцінюванні "ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Щодо впливу на свідків, то необхідно послатися, що вказаний ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків/потерпілих та дослідження їх судом на будь-якому етапі провадження.
Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 у виді тримання під вартою на стадії судового розгляду, суд в межах апеляційного розгляду в порядку ст. 422-1 КПК України не може вдаватися до оцінки обґрунтованості висунутого обвинувачення, яке вже є предметом розгляду судом першої інстанції, а також вирішення питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі не встановлено, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що інші більш м'які запобіжні заходи аніж тримання під вартою, у даному випадку не зможуть запобігти наявним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Даних про те, що ОСОБА_6 не може утримуватись в умовах слідчого ізолятора - в матеріалах провадження відсутні і стороною захисту не надані.
Крім того, ч. 3 ст. 183 КПК України зобов'язує суд під час застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначати розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, а у випадках, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, суду надається право, застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, не визначати розмір застави.
Таким чином, питання застосування або не застосування альтернативного запобіжного заходу у випадках, визначених ч. 4 ст. 183 КПК України, є правом суду а не обов'язком.
Зважаючи на вищевикладене, обставини провадження у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, у даному випадку, обґрунтовано не визначив обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у виді застави, враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України та те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке спричинило загибель людини.
Отже, на думку колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, при повному та об'єктивному дослідженні на даному етапі судового розгляду всіх обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому, в ухвалі суду першої інстанції достатньо наведені мотиви, за яких було прийнято відповідне рішення.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Щодо доводів сторони захисту про незаконність складу суду, який ухвалив оспорюване рішення, через те, що судом не було розглянуто заяву про відвід, то слід послатися на таке.
Згідно журналу судового засідання від 23.08.2024, що наявний в матеріалах провадження та долучений за відповідним клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 від 11.09.2024 (надійшло 17.09.2024), в судовому засіданні стороною захисту було заявлено відвід головуючому судді ОСОБА_1 , який залишено судом без розгляду на підставі ч. 4 ст. 81 КПК України.
Тобто, заява про відвід була предметом розгляду, рішення про що занесене до журналу судового засідання, законність ухвалення якого не може бути предметом окремого оскарження до апеляційного суду під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті висунутого ОСОБА_6 обвинувачення, а тим більше під час перевірки ухвали суду про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, постановленою на даній стадії судового провадження в порядку ст. 422-1 КПК України, як і надання чи "підтвердження/встановлення інформації наявності у головуючого судді ОСОБА_1 реального конфлікту інтересів, пов'язаного з майновим інтересом судді з адвокатом ОСОБА_7 , з огляду на представництво адвокатом інтересів ОСОБА_10 , який є стягувачем у виконавчих провадженнях щодо примусового стягнення грошових коштів з боржника - судді ОСОБА_1 ", що є підставою, на думку адвоката ОСОБА_7 , для усунення від подальшої участі судді ОСОБА_1 у розгляді кримінального провадження у справі № 759/15658/23.
Посилання сторони захисту на те, що суд не надав достатнього часу адвокату ОСОБА_7 , який був залучений до провадження як захисник інтересів ОСОБА_6 і був, за заявою обвинуваченого, єдиним захисником останнього станом на 23.08.2024, для ознайомлення з усіма матеріалами кримінального провадження, що знаходилися в розпорядженні суду - не є визначеною законом підставою для скасування оскаржуваної ухвали від 23.08.2024 та не свідчать про відсутність підстав для продовження обвинуваченому запобіжного заходу за клопотанням прокурора у межах ризиків, що вказані прокурором, яке захиснику було надано.
Водночас не можна не послатися, що зі змісту Ордеру на надання правничої допомоги ОСОБА_6 від 22.08.2024, адвокат ОСОБА_7 здійснює захист інтересів обвинуваченого з 19.08.2024 (понеділок), однак даних про те, що захисник ОСОБА_7 вживав заходи для ознайомлення з матеріалами кримінального стосовно ОСОБА_6 до 12.23 годин 23.08.2024 (п'ятниця) - не має, втім заява про відвід головуючого судді ОСОБА_1 захисником була підготовлена до судового засідання 23.08.2024, з долученням документів на підтвердження надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_7 у справі № 759/11494/22 за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_11 , заочне рішення у якому ухвалено - 01.02.2023.
Що стосується доводів сторони захисту про безпідставність зазначення в резолютивній частині ухвали суду - "у клопотанні сторони захисту - відмовити", то, як випливає з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, вона стосується лише розгляду клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою.
Водночас, зі змісту ухвали випливає, що серед інших питань/процесуальних дій, учинених судом в судовому засіданні 23.08.2024, була заслухана думка сторони захисту з приводу клопотання прокурора, зокрема обвинуваченого ОСОБА_6 , який заперечував проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просив відмовити у його задоволенні, висуваючи при цьому свої доводи, - що, на переконання колегії суддів, не вказує на неправильне розв'язання клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
За вказаним, посилання в ухвалі від 23.08.2024 на розв'язання клопотання сторони захисту, у разі необхідності, може бути розглянуто/усунуто шляхом виправлення допущеної в судовому рішенні описки в порядку ст. 379 КПК України.
Станом на 26.11.2024 строк дії ухвали від 23.08.2024, яка є предметом перегляду - сплинув.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає таких порушень судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, які б вплинули на правильність прийняття судового рішення, доводи щодо якого і є предметом перегляду судом апеляційної інстанції у відповідності з приписами ч. 1 ст. 404 КПК України.
За наведеним, апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 , кожного окремо, задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та в його інтересах захисника ОСОБА_7 , кожного окремо, залишити без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 23 серпня 2024 року, якою на задоволення клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 21 жовтня 2024 року включно - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4