02 липня 2025 року
м. Київ
справа №320/15431/23
адміністративне провадження №К/990/26426/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,
перевірив касаційну скаргу адвоката Чучковської Анни Вячеславівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі №320/15431/23 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух), третя особа: Міністерство оборони України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу як військовослужбовцю 3бройних Сил України, відрядженому для проходження військової служби до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплачувати позивачу як військовослужбовцю Збройних Сил України, відрядженому для проходження військової служби до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» починаючи з 24 лютого 2022 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Державного підприємства обслуговування повітряного руху України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , як військовослужбовцю 3бройних Сил України, відрядженому для проходження військової служби до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Зобов'язано Державне підприємство обслуговування повітряного руху України нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 , як військовослужбовцю Збройних Сил України, відрядженому для проходження військової служби до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» починаючи з 24 лютого 2022 року.
Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.
В решті заяву залишено без задоволення.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2025 року, апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) -задоволено.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух), третя особа: Міністерство оборони України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) - задоволено.
Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - відмовлено.
18 червня 2025 року адвокат Чучковська Анна Вячеславівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі №320/15431/23. Скаржник просить скасувати повністю постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2025 року та залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року у справі №320/15431/23 та скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2025 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні апеляційної скарги Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у справі №320/15431/23; задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 та скасувати додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у справі №320/15431/23 в частині ухваленого до стягнення розміру судових витрат та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 5000 (п'яти тисяч) грн 00 копійок.
Касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частин першої, другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Згідно з приписами частини третьої статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Одночасно із касаційною скаргою скаржник заявляє клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження в обґрунтування якого вказує, що оскаржувані постанови суду апеляційної інстанції позивач отримав засобами поштового зв'язку 19 травня 2025 року та на підтвердження зазначеного надає копію конверту та роздруківку із офіційного сайту АТ «УКРПОШТА».
Розглянувши подане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та додані докази, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду, посилається на пункти 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та вказує, що на день постановлення оскаржуваного рішення суду Верховним Судом констатовано право військовослужбовців ЗСУ, відряджених до Украероруху, на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року, зокрема у постановах від 29 лютого 2024 року у справі №320/2090/23, від 07 березня 2024 року у справі №320/10293/22, від 02 травня 2024 року у справі №160/14528/22, від 15 травня 2024 року у справі №160/14647/22, від 15 травня 2024 року у справі №320/10002/22.
Також скаржник вказує про необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21 листопада 2024 року у справі №420/16118/23.
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи. Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.
Втім, скаржником не зазначено належного нормативно-правового обґрунтування необхідності відступлення від правового висновку, застосованого до спірних правовідносин, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також у касаційній скарзі скаржник зазначає про відсутність висновків Верховного Суду в частині неможливості застосування положень постанови КМУ №168 від 28 лютого 2022 року щодо військовослужбовців ЗСУ, відряджених до Украероруху.
Пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Разом з тим, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення щодо якого саме питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній такий висновок.
У касаційній скарзі скаржником чітко не зазначено щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду та який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі, у взаємозв'язку з посиланням на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд звертає увагу скаржника, що обґрунтування без чіткої вказівки на норму права (пункт, частину, статтю) щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, не може вважатись належним виконанням вимог пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Разом з тим, у касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки на розгляду в адміністративних судах уже перебуває значна кількість справ з позовами військовослужбовців ЗСУ, що відряджені і проходять службу в Украерорусі, однак не отримують додаткову винагороду, гарантовану державою. Також скаржник вказує, що позивач позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішення при розгляді іншої справи. Скаржник зазначає, що ця справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для позивача, оскільки оскаржуваним рішенням суд апеляційної інстанції розділив військовослужбовців ЗСУ та військовослужбовців ЗСУ, які відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій.
Окрім цього, скаржник посилається на підпункт «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначає, що суд першої інстанції відніс цю справу до справ незначної складності помилково.
Проте, Верховний Суд відхиляє таке посилання скаржника, оскільки як вбачається з ухвали Київського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року, суд першої інстанції не відносив цю справу до категорії справ незначної складності, а призначив її до розггляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Верховний Суд також відхиляє аргументи скаржника щодо помилковості розгляду судом першої інстанції справи за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки за загальним правилом будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов'язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України) і ця справа до таких категорії не відноситься, а тому суд першої інстанції, урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд, проаналізувавши доводи касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами, доходить висновку про наявність в цьому випадку обставин, наведених у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, що уможливлює допуск цієї касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи незначної складності.
Обґрунтування скаржника наявності підстави для касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.
Ураховуючи доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328 - 330, 334, 335, 338 КАС України,
Поновити позивачу строк на касаційне оскарження постанов Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі №320/15431/23.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Чучковської Анни Вячеславівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі №320/15431/23 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух), третя особа: Міністерство оборони України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Витребувати справу №320/15431/23 із Київського окружного адміністративного суду.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: В.М. Соколов
С.А. Уханенко