ф
02 липня 2025 року
м. Київ
справа №128/4373/24
адміністративне провадження № К/990/23435/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року у справі № 128/4373/24 за позовом ОСОБА_1 до старшого дільничного офіцера поліції Відділу поліції Печерського управління Національної поліції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області з позовом до старшого дільничного офіцера поліції Відділу поліції Печерського управління Національної поліції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 07 листопада 2024 року, на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позовну заяву повернуто особі, яка її подала, оскільки така не підписана.
Не погодившись із ухваленим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 07 листопада 2024 року у цій справі повернуто особі, яка її подала.
Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції від 16 грудня 2024 року, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі № 128/4373/24.
Позивач повторно звернувся до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 07 листопада 2024 року у цій справі повернуто особі, яка її подала.
Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції від 07 січня 2025 року, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі № 128/4373/24.
Позивач вчергове звернувся до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 07 листопада 2024 року у цій справі повернуто особі, яка її подала.
Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції від 21 квітня 2024 року, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Також у касаційній скарзі заявлений відвід судді Верховного Суду Желєзному І. В. від участі у розгляді справи № 128/4373/24.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2025 року заяву про відвід судді Верховного Суду Желєзного І. В. визнано необґрунтованою. Передано заяву ОСОБА_1 про відвід судді до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду заяви.
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Желєзного І. В. від участі у розгляді справи №128/4373/24 відмовлено.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У силу пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".
Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зазначив таке.
Відповідно до частини першої статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Перевіряючи зміст апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції встановлено, що апелянтом допускаються образливі висловлювання щодо суду та працівників суду. Так, апелянт зазначив: «... Вінницький районний су не маючи чим зайнятись, займаючись марнотратством та деребаненням державних коштів які виділяються на судові інстанції, своєю безглуздою ухвалою якою повернув позовну заяву оскільки я не звернувся до адвокатів які співпрацюють з працівниками Вінницького районного суду ...».
Судом апеляційної інстанції враховано позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постановах від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19 та від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19 дійшла висновку, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова, символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників. Використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні із судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють.
У постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що у процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасники судового процесу, їхні представники, інші особи мають ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, їхніх представників, суду, осіб, які не беруть участь у судовому процесі. Суд не повинен толерувати використання нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів, зокрема для надання характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям). Такі слова та символи не можна використовувати ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників.
За правилами частини третьої статті 45 КАС України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Так, суд апеляційної інстанції виходив із того, що наведені позивачем формулювання вказують на зловживання ним процесуальними правами, що є підставою для повернення апеляційної скарги.
Верховний Суд звертає увагу, що учасник судового процесу має користуватися процесуальними правами саме з метою виконання завдання адміністративного судочинства, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо ж такий учасник здійснює певну процесуальну дію не із цією метою, а для досягнення інших цілей (образити, принизити суд, його суддів, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції тощо), він виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним.
Дії учасника справи чи його представника мають бути дотримані не лише за формою, але й за змістом завдань адміністративного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом такими особами неповаги до честі, гідності, репутації суддів і суду.
У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасник судового процесу має ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, суду та конкретних суддів. Суд не має толерувати використання у процесуальних заявах образливих, глумливих і лайливих слів чи символів, використаних зокрема для надання характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, суду (суддям). Такі слова і символи не можна використовувати ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників.
Наявність зазначених слів або символів є достатньою для того, щоб суд застосував наслідки, передбачені частиною третьою статті 45 КАС України.
Такого висновку щодо застосування положень частини третьої статті 45 КАС України дійшла Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19, від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20.
Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судами обставини, а до скарги не додано будь-яких доказів, які б спростовували зазначене.
Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 248, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року у справі № 128/4373/24 за позовом ОСОБА_1 до старшого дільничного офіцера поліції Відділу поліції Печерського управління Національної поліції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач СуддіІ.В. Желєзний М.В. Білак В.Е. Мацедонська